ј
Ѕ ¬
√ ƒ
≈ ∆
« »
Ћ
ћ Ќ
ќ ѕ
– —
“ ”
‘ ’
÷ „
Ў Ё
ё я
–еферат: оллективный договор
оллективный договор
ќЋ≈ “»¬Ќ≤ ‘ќ–ћ» ќ–√јЌ≤«ј÷≤ѓ ѕ–ј÷≤ –≈‘≈–ј“
ќбТЇкт досл≥дженн¤. « позиц≥њ теор≥њ державного управл≥нн¤ ≥ науки адм≥н≥стративного та трудового права виступаЇ комплекс сусп≥льних в≥дносин, ¤к≥ виникають у сфер≥ д≥¤льност≥ п≥дприЇмств.
ћета. ќсновною метою цього досл≥дженн¤ Ї теоретико-правовий ≥ науково-прикладний анал≥з сусп≥льного стану ≥снуючоњ системи правового регулюванн¤ у сфер≥ д≥¤льност≥ п≥дприЇмств, ¤вищ ≥ процес≥в близьких за соц≥альною спр¤мован≥стю до нього - державного регулюванн¤, державноњ системи захисту прав та законних ≥нтерес≥в людини - розробка можливих шл¤х≥в ≥х подальшого розвитку та удосконаленн¤ в умовах розвитку ринкових в≥дносин, гармонизац≥њ нац≥онального законодавства в досл≥джувальн≥й сфер≥.
ћетоди досл≥дженн¤ та апаратура. ћетодолог≥чну основу дипломноњ роботи складають загально визнан≥ методи наукового п≥знанн¤, в першу чергу -формальнолог≥чний, нормативний, пор≥вн¤льно-правовий, системно-структурний. ќснову досл≥дженн¤ складають основн≥ положенн¤ адм≥н≥стративного та трудового та спец≥альн≥ роботи вчних - правознавц≥в.
–езультати та њх новизна пол¤гаЇ в тому, що досл≥дником зд≥йснено всеб≥чний анал≥з орган≥зац≥йно-правових питань д≥¤льност≥ п≥дприЇмств.
ќсновн≥ положенн¤, що винос¤тьс¤ на захист :
висновок про те, що в умовах переходу до ринковоњ економ≥ки сфера можливого використанн¤ ‘ќѕ визначаЇтьс¤ двома головними факторами : формою власност≥ п≥дприЇмства та к≥льк≥стю працюючих на ньому;
додаткове, засноване на зм≥нах, повТ¤заних з правовою реформою п≥д впливом ринкових в≥дносин в економ≥ц≥, обгрунтуванн¤ висновку про те, що правов≥дносини щодо застосуванн¤ ‘ќѕ Ї за своЇю галузевою природою не т≥льки трудовими, а й адм≥нистративними та регулюютьс¤ нормами трудового та адм≥н≥стративного права.;
висновок про те. ўо трудов≥ правов≥дносини, ¤к≥ виникають при використанн≥ ‘ќѕ, Ї Їдиною системою ≥нд≥в≥дуальних ≥ колективних трудових правов≥дносин, сторонами ¤ких Ї прац≥вник, трудовий колектив, ¤кий працюЇ в умовах ‘ќѕ ≥ власник п≥дприЇмства або уповноважений ним орган.
«ћ≤—“
?AOA?AO
ANOOI
1 I?AAI?CAO?EII-OI?AAE?INUE? A?AIINEIE IA I?AI?E?INOA? ?E I?AAIAO I?AAIAIAI ?AAOE?AAII?
1.1 I?aaiaee iaoai?ci oa i?noa aai?i?no?aoeaii-i?aaiaeo ii?i a oi?aae?ii? iaeiaii? i?aoa? ia i?ai?e?inoa?
1.2 I?aaiecao?eii - oi?aae?inue? a?aiineie a no?oeoo?? i?aaiaoa aai?i?no?aoeaiiai oa o?oaiaiai i?aaa
1.3 Iniiai? iciaee i?ai?e?inoaa oa eiai eiai aai?i?no?aoeaia i?aainoaТ?eoi?nou
2 NOA(?EOE I?AAIA?AIINEI II OI?AAE?II? IAEIAII? I?AOA? IA I?AI?E?INOA?
2.1 Iniaeeaino? aai?i?no?aoeaii - i?aaiaeo a?aiinei ?ia?oieea, o?oaiaiai eieaeoeao
2.2 Aai?i?no?ao?y ye noa(?eo oi?aae?iiy i?ai?e?inoaii
2.3 Iiaiiaa?aiiy o?oaiaiai eieaeoeao o noa?? oi?aae?iiy iaeiaii? i?aoa? ia i?ai?e?inoa?. Eieaeoeaiee aiaiai? oa eiio?aeo ye iniaeeaa oi?ia o?oaiaiai aiaiai?o
AENIIAEE
¬—“”ѕ
«а умов формуванн¤ првовоњ держави ≥ ринковоњ економ≥ки виникаЇ реальна необх≥дн≥сть ≥ в критичному анал≥з≥ чинного законодавства. «м≥ст багатьох норм, правових ≥нститут≥в дуже застар≥в ≥ неповною м≥рою в≥дбиваЇ потреби правого регулюванн¤ нових сусп≥льних в≥дносин демократичноњ держави. ѕраво не може бути в≥д≥рвано в≥д реальних умов ≥снуванн¤ сусп≥льства. ¬оно не може бути вище тих можливостей, ¤к≥ закладен≥ в економ≥ц≥, в нових формах господарюванн¤. ќднак право також не повинно в≥дставати ≥ в забезпеченн≥ правовим регулюванн¤м ≥снуючих ≥ виникаючих сусп≥льних в≥дносин у сфер≥ прац≥, тим б≥льш за умов р≥зних форм власност≥.
ќсобливе м≥сце в ринкових перетворенн¤х належить субТЇктам п≥дприЇмницькоњ д≥¤льност≥, в тому числ≥ й акц≥онерним товариствам.
« масовою приватизац≥Їю державних п≥дприЇмств шл¤хом акц≥онуванн¤ та корпоратизац≥њ в ”крањн≥ в≥дбуваЇтьс¤ становленн¤ у великих розм≥рах об≥гу акц≥й примусове формуванн¤ ринку ц≥нних папер≥в. ¬ цих умовах кожний акц≥онер повинен бути забезпечений стаб≥льною ≥ цив≥л≥зованою нормативною базою, ¤ка б врегулювала його в≥дносини з акц≥онерним товариством ≥ визначала його м≥сце серед ≥нших акц≥онер≥в.
Ќаведен≥ економ≥чн≥ перетворенн¤ в украњн≥ мають ¤к своњ УплюсиФ, так ≥ Ум≥нусиФ ≥ тому потребують не т≥льки пол≥тичних р≥шень, реал≥зац≥њ ≥х в економ≥чних реформах, а й випереджаючого реагуванн¤ на ц≥ процесси законодавства та права.
–еал≥зац≥¤ курсу до ринковоњ економ≥ки не можлива без в≥дпов≥дного правового забезпеченн¤, ≥ зокрема без реформи адм≥н≥стративного та трудового законодавства. ѓњ необх≥дн≥сть визначаЇтьс¤, в першу чергу, тим, що саме в прац≥, тою чи ≥ншою м≥рою, про¤вл¤Їтьс¤ б≥льш≥сть проблем, що сто¤ть перед сусп≥льством, без вир≥шенн¤ ¤ких неможна спод≥ватис¤ зм≥н на краще в економ≥ц≥.
Ќезважаючи на перш≥ позитивн≥ зрушенн¤ (прийн¤т≥ ¬ерховною –адою у 1991 роц≥ закони Уѕро п≥дприЇмстваФ, Уѕро господарськ≥ товариства Ф та ≥н.) в правовму регулюванн≥ прац≥, не можна звернути увагу на те, що по ц≥лому р¤ду момент≥вчинне законодавство ще не в≥дпов≥даЇ вимогам ринку. —еред його недол≥к≥в залишаЇтьс¤ правова неврегульован≥сть багатьох питать, повТ¤заних з особливост¤ми прац≥ в умовах колективних форм њњ орган≥зац≥њ. ћожна вид≥лити дв≥ групи умов, зг≥дно з ¤кими правове регулюванн¤ в≥дносин, що повТ¤зан≥ з колективними формами орган≥зац≥њ прац≥ (дал≥ по тексту - ‘ќѕ) вимагають продовженн¤ свого вивченн¤. ќдна з них - загальноеконом≥чна. ¬она визначаЇтьс¤ тим, що багато в чому розвиток ‘ќѕ обумовлений науково-техн≥чним прогресом. ѕ≥д його впливом у певних умовах обТЇктивно зм≥нюЇтьс¤ характер робочоњ сили та виникаЇ необх≥дн≥сть у формуванн≥ њњ рац≥ональноњ структури на р≥вн≥ трудових колектив≥в. –озвиток засоб≥в виробництва призводить до того. ўо такий колектив стаЇ Їдиним соц≥альним механ≥змом, що створюЇ на п≥дстав≥ кооперац≥њ та под≥лу прац≥ зак≥нчений продукт. «в≥дси ≥ виникаЇ обТЇктивна потреба у використанн≥ ‘ќѕ у процес≥ виробництва.
ƒруга група причин, на¤вн≥сть ¤ких вимагаЇ подальшого вивченн¤ ‘ќѕ - це соц≥альн≥ причини. ¬они визначаютьс¤ тим значенн¤м, ¤ке ‘ќѕ можуть мати в ход≥ переходу в≥д командно-адм≥н≥стративноњ системи управл≥нн¤ економ≥ки до економ≥ки чисто ринковоњ. ѕри цьому, перш за все, ‘ќѕ маЇ стати важливим ≥нструментом усп≥шного проведенн¤ великомасштабноњ приватизац≥њ та формуванн¤ апрошаркувласник≥в - виробник≥в. ѕо - друге, ‘ќѕ можуть виступити ¤к зас≥б поЇднан¤ ≥нтерес≥в п≥дприЇмц¤ з ≥нтересами трудових колектив≥в, що значною м≥рою маЇ допомагати, зокрема винекненню трудових спор≥в. р≥м цього, ‘ќѕ можуть спри¤ти в умовах переходу до ринку соц≥альному захисту тих категор≥й населенн¤,¤к≥ його потребують, зокрема молод≥ та ж≥нок, ¤к≥ мають малол≥тн≥х д≥тей, у забезпеченн≥ њх зайн¤тост≥.
“ому правильне вир≥шенн¤ проблем, повТ¤занних з в≥дносинами щодо застосуванн¤ ‘ќѕ, ¤ке Ї важливою складовою частиною загальноњ системи колективних трудових в≥дносин, повинно в≥д≥гравати позитивну роль у правовому регулюванн≥ прац≥ в умовах ринковоњ економ≥ки.
Ќе сл≥д в≥дкидати ≥ те, що правове регулюванн¤ прац≥ зд≥йснювалос¤ щл¤хм вир≥шенн¤ двох проблем - виробничоњ та соц≥альноњ. ѕогодженн¤ ≥нтерес≥в работодавц¤ та прац≥вника завжди було актуальним. ќднак в умовах, коли демократичн≥ принципи управл≥нн¤ економ≥кою ще не одержали належного розвитку, в багатьох нормах трудового права пр≥оритет в≥ддаЇтьс¤ то ≥нтересам виробництва, то сусп≥льним ≥нтересам, то ≥нтересам прац≥вника.
“ому процес становленн¤ сучасноњ демократичноњ держави потребуЇ не т≥льки в≥д≥ленн¤ пр≥оритету ¤кихось одних ≥нтерес≥в, а саме погодженн¤ ≥нтерес≥в прац≥вника та роботодавц¤, ≥ закр≥пленн¤ таких пар≥тетних засад в нормах адм≥н≥стративного та трудового права. “≥льки взаЇмне задоволенн¤ ≥нтерес≥в прац≥вника та роботодавц¤ забеспечить ефективне регулюванн¤ прац≥ в умовах ринку.
«важаючи на все це виникаЇ гостра потреба зважитис¤ проанал≥зувати ≥снуючу нормативну базу так ≥ теоретично-практичн≥ умови вт≥ленн¤ нормативних акт≥в. “ому, з погодженн¤ ≥ активного кер≥вництва професора овал¤ Ћ.¬. була вибрана ц¤ тема дипломноњ роботи та розроблений механ≥зм њњ розкритт¤.
1 ќ–√јЌ≤«ј÷≤…Ќќ-”ѕ–ј¬Ћ≤Ќ—№ ≤ ¬≤ƒЌќ—»Ќ» Ќј ѕ≤ƒѕ–»™ћ—“¬≤ я ѕ–≈ƒћ≈“ ѕ–ј¬ќ¬ќ√ќ –≈√”Ћё¬јЌЌя
1.1 ѕравовий механ≥зм та м≥сце адм≥н≥стративно-правових норм в управл≥нн≥ найманою працею на п≥дприЇмств≥
Ѕесприцедентна у св≥тов≥й практиц≥ економ≥чна реформа переходу в≥д всеоточуючоњ державноњ власност≥ на засоби виробництва з централ≥зованою системою управл≥нн¤ до ринкових в≥дносин, проходить в ”крањн≥ ≥ ≥нших крањнах —Ќƒ без концептуально сформованоњ пол≥тики.
¬≥дсутн≥сть нормативних розробок проблеми внутр≥шньоњ орган≥зац≥њ п≥дприЇмств, њх орган≥зац≥онно-правовоњ д≥¤льност≥, у в≥тчизн¤н≥й науц≥ призвела до того, що цей процес в≥дходить в≥д св≥товоњ практики.
“ому що управл≥нн¤ - це надзвичайно багатозначне пон¤тт¤, сл≥д в≥докремити не меньш ¤к три п≥дходи до розкритт¤ його зм≥сту.
«агальнонауковий, дл¤ ¤кого характерен глобальний погл¤д на управл≥нн¤, досл≥дженн¤ його на макрор≥вн≥.
” ф≥лософському трактуванн≥ звичайно розр≥зн¤ють два типи управл≥нн¤- стих≥йне та св≥доме. У¬ случае стихийного механизма упор¤дочивающее воздействие на систему, - пишет ¬.√. јфанасьев,- ¤вл¤етс¤ усредненным результатом ... массы случайных единичных актов. Ќар¤ду со стихийными незапрограммированными факторами в обществе ( оп¤ть - таки на любой ступени его развити¤) действуют сознательные факторы управлени¤, св¤занные с целенаправленной де¤тельностью людейФ(1). —в≥доме управл≥нн¤ тим самим розкриваЇтьс¤ кр≥зь специф≥чн≥ соц≥альн≥ ≥нститути. ¬оно маЇ конкретно-≥сторичний характер ≥ визначаЇтьс¤ соц≥ально-економ≥чною природою сусп≥льства.
”правл≥нський вплив не однор≥дний, в соц≥альном середовищ≥ в≥н складаЇтьс¤ з кер≥вництва (загального та оперативного), орган≥зац≥њ та регулюванн¤ сусп≥льних в≥дносин (2)
Ќа данному етап≥ рац≥онального розвитку сусп≥льства управл≥нн¤ можливо охарактеризувати ¤к У... особливе в≥дношенн¤ м≥ж людьми на правов≥й або орган≥зац≥йн≥й основ≥. ÷е в≥дносини м≥ж р≥зними статусами, р≥вн¤ми адм≥н≥стративних структур, окремими робочими функц≥¤ми, що про¤вл¤ютьс¤ у вигл¤д≥ одноб≥чноњ залежност≥ одн≥Їњ посади в≥д ≥ншоњ (3).
—укупна сусп≥льна прац¤ Ї кооперац≥¤, при ¤к≥й багато ос≥б планом≥рно ≥ сп≥льно беруть участь в одному й тому самому процес≥ прац≥ або у р≥зних повТ¤заних м≥ж собою процесах прац≥, ¤к≥ потребують правового забезпеченн¤. ѕ≥д останн≥м розум≥Їтьс¤ будь ¤ке упор¤дкуванн¤ сусп≥льних в≥дносин за допомогою правових засоб≥в впливу (припис, дозв≥л, заборона, стимулюванн¤, прит¤гненн¤ до в≥дпов≥дальност≥, заохоченн¤).
ёридичн≥ норми, котр≥ спри¤ють налагодженню првового пор¤дку у стосунках м≥ж державою, що зд≥йснюЇ виконавчу владу, ≥ншими державами, недержавними структурами ≥ громад¤нами, ¤к≥ контактують з державою ≥ њњ органами в сфер≥ державного управл≥нн¤, Ї адм≥н≥стративно-правовими нормами, а сукупн≥сть таких норм становить адм≥н≥стративне право. «алишаЇтьс¤ нагадати, що адресати д≥њ цих норм - це стосунки двох вид≥в : орган≥зац≥йно-управл≥нськ≥ (у тому числ≥ праворегулююч≥) та правоохоронн≥ (захист в≥д адм≥н≥стративних правопорушень).
¬иход¤чи з вищенаведеного, можна зробити висновок про те. що ц≥ллю соц≥ального управл≥нн¤ - упор¤дкуванн¤ сусп≥льних в≥дносин - дос¤жна не т≥льки за допомогою правового регулюванн¤ але й шл¤хом орган≥зац≥њ соц≥альних процес≥в та кер≥вництва людьми, що проводитьс¤ ≥ у неправових формах. ¬ цьому розум≥нн≥ пон¤тт¤ Усоц≥альне управл≥нн¤Ф звичайно ширше категор≥њ Управове регулюванн¤Ф (4). јле оск≥льки правове регулюванн¤ всеж таки Ї формою управл≥нського впливу, Ї вс≥ п≥дстави не ототожнювати соц≥альне управл≥нн¤ та правове регулюванн¤, п≥дкреслюючи саме управл≥нську природу правового регулюванн¤ в ц≥лому. р≥м того така позиц≥¤ складаЇ базу ≥ дл¤ в≥дбудови механ≥зму правового регулюванн¤, п≥д ¤ким розум≥Їтьс¤ уз¤та в однин≥ совокупн≥сть юридичних засоб≥в, за допомогою ¤ких забеспечуЇтьс¤ правовий вплив на сусп≥льн≥ в≥дносини.
“аким чином в≥дпов≥дно до правовоњ проблематики, управл≥нський вплив сл≥д розгл¤дати з зм≥стовноњ сторони ¤к правовий зас≥б орган≥зац≥њ кер≥вництва регулюванн¤, а саме упор¤дкуванн¤, врегулюванн¤ сусп≥льних в≥дносин (д≥¤льност≥ керуЇмих), а управл≥нн¤ - ¤к певну д≥¤льн≥сть в процес≥ ¤коњ застосовуютьс¤ р≥зноман≥тн≥ правов≥ засоби, що мають ц≥ллю упор¤дкуванн¤ сусп≥льних в≥дносин.
”правл≥нська прац¤ - це в≥дносно в≥дособлена, але нев≥дТЇмна складова частина прац≥ совокупного роб≥тника, що ≥ визначаЇ в к≥нцевому рахунку њњ виробничий характер (5). ”правл≥нн¤ працею, ¤к юридична категор≥¤, може бути показана у вигл¤д≥ правового впливу на учасник≥в колективного процесу прац≥ на п≥дприЇмств≥ з ц≥лл¤ орган≥зац≥њ прац≥, ефективного використанн¤ засоб≥в виробництва, що надан≥ в оперативне управл≥нн¤ колективу та дос¤гненн¤ на ц≥й основ≥ к≥нцевих результат≥в виробництва. ¬ свою чергу питанн¤ про галузеву належн≥сть орган≥зац≥онно-управл≥нських в≥дносин у сфер≥ використанн¤ колективноњ прац≥ заслуговуЇ особливоњ уваги, тому що з його вир≥шенн¤м повТ¤зане зТ¤суванн¤ рол≥ адм≥н≥стративного та трудового права в регулюванн≥ в≥дносин, що складаютьс¤ у процес≥ орган≥зац≥йњ та управл≥нн¤ колективною працею на п≥дприЇмствах.
1.2 ќрганизац≥йно - управл≥нськ≥ в≥дносини в структур≥ предмета адм≥н≥стративного та трудового права
”¤вленн¤ про адм≥н≥стративне право ¤к про всеохоплюючий регул¤тор орган≥зац≥йно-управл≥нських в≥дносин в≥дбираЇ без необх≥дних та достатн≥х п≥дстав найважлив≥ш≥ сфери регулюванн¤ у спец≥альних правових галузей. “ому розмежуванн¤ м≥ж адм≥н≥стративним та трудовим правом сл≥д проводить не основ≥ на¤вност≥ чи в≥дсутност≥ орган≥зац≥йно-управл≥нських елемент≥в у в≥дносинах, що регулюютьс¤ т≥Їю чи ≥ншою галуззю, а но основ≥ того, ¤к≥ орган≥зац≥йно-управл≥нськ≥ в≥дносини складають предмет адм≥н≥стративного права, а ¤к≥ предмет трудового права.
Ќа думку ј.—.ѕашкова, ¤к так≥ мають виступати характер та матер≥альний зм≥ст цих в≥дносин, а також правове становище њх учасник≥в(7). јнал≥з характера та матер≥ального зм≥сту в≥дносин в галуз≥ управл≥нн¤ найманою працею на п≥дприЇмств≥ дозвол¤Ї дати б≥льш детальну цим в≥дносинам ¤к потенц≥альному предмету регулюванн¤ засобами галуз≥ адм≥н≥стративного та трудового права. “аким чином, мова йде саме про застосуванн¤ предмета та метода ¤к традиц≥йних критер≥њв розмежуванн¤ галузей права, а саме визначенн¤ належност≥ конкретних в≥дносин до сфери регулюванн¤ конкретноњ галуз≥ права.
”првл≥нн¤ на р≥вн≥ окремого п≥дприЇмства завжди Ї управл≥нн¤м виробничим, трудовим процесом, ¤кий характеризуЇтьс¤ беспосередн≥м звТ¤зком роб≥тничоњ сили (роб≥тник≥в) з засобами виробництва. ¬ цих умовах сама управл≥нська д≥¤льн≥сть адм≥н≥страц≥њ ¤вл¤Ї собою р≥зновид виробничоњ прац≥, тому що адм≥н≥страц≥¤, виконуючи обТЇктивно обумовлену колективним характером прац≥ функц≥ю його управл≥нн¤, тим самим одночасно виконуЇ функц≥ю сукупного роб≥тника ≥ в цьому розум≥нн≥ Ї його органом.
”правл≥нськи в≥дносини в галуз≥ державного управл≥нн¤ мають за матер≥альний зм≥ст виконавчо-розпор¤дчу д≥¤льн≥сть в≥дпов≥дних субТЇкт≥в, а орган≥зац≥йно-управл≥нськ≥в≥дносини на п≥дприЇмств≥ - трудову д≥¤льн≥сть, а саме сум≥сну (колективну) працю роб≥тник≥в. ¬≥дпов≥дно управл≥нськ≥ в≥дносини, що опосереднюють виконавчо-розпор¤дчу д≥¤льн≥сть в сфер≥ державного управл≥нн¤, Ї, ¤к правило, в≥дносинами нер≥вност≥ стор≥н; один з учасник≥в цих в≥дносин п≥длеглий ≥ншому. „ерез це право може впливати на ц≥ в≥дносини лише специф≥чним методом владних припис≥в, тому й сам≥ в≥дносини управл≥нн¤ набирають в цьому раз≥ характер в≥дносин влади та п≥дпор¤дкуванн¤. —аме ц≥ ознаки маЇ предмет та метод адм≥н≥стративного права, тому звТ¤зок органу управл≥нн¤ з керуЇмими у в≥дносинах по державному управл≥нню, що вход¤ть до предмету адм≥н≥стративного права, виражаЇтьс¤ формулою Укоманда-виконанн¤Ф(8).
—тосовно орган≥зац≥йно-управл≥нських в≥дносин, опосередуючих сум≥сну, колективну працю роб≥тник≥вп≥дприЇмства, њх неможна однозначно характеризувати ¤к звТ¤зки УсубТЇкт - обТЇктФ управл≥нн¤ , Укоманда-виконанн¤Ф, оск≥льки управл≥нн¤ п≥дприЇмством до них не зводитьс¤, воно набагато ширше на р≥зноман≥тн≥ше соњми звТ¤зками. ¬ управл≥нн≥ працею на п≥дприЇмств≥ приймають участь й сам≥ колективи прац≥вник≥в, њх органи, профсоюзи и т.д., тому в≥дпов≥дн≥ орган≥зац≥йно-управл≥нськ≥ в≥дносини обТЇктивно не можуть регулюватьс¤ адм≥н≥стративно-правовим методом владов≥дносин, що характерен дл¤ регулюванн¤ в≥дносин з участю органа державного управл≥нн¤. Ўл¤хи та засоби дос¤гненн¤ поставлениих ц≥лей маЇ визначати само п≥дприЇмство, обираючи оптимальн≥ дл¤конкретних умов вар≥анти управл≥нн¤ за рахунок особистоњ та колективноњ ≥н≥ц≥ативи, а також п≥дприЇмливост≥. ƒ≥йсно, в цих умовах управл≥нн¤ п≥дприЇмством повинно базуватис¤ у першу чергу на методах матер≥ального та морального заохоченн¤ ≥н≥ц≥ативи та п≥дприЇмливост≥, а не на Ураспор¤дженн≥-виконанн≥Ф. «в≥дси виходить що й перспективи покращенн¤ управл≥нн¤ працею потребуЇ преор≥Їнтуванн¤ на стимулюючи методи управл≥нн¤. ўо характерн≥ дл¤ трудового права. “аким чином адм≥н≥стративн≥ прит¤занн¤ на в≥дносини, що виникають у сфер≥ управл≥нн¤ працею на п≥дприЇмств≥, не п≥дтверджуютьс¤ не характером самоњ управл≥нськоњ д≥¤льност≥ , н≥ особливост¤ми методу правового регулюванн¤ в≥дносин, що њх породжують.
Ќа сьогодн≥ субТЇктами управл≥нн¤ працею на п≥дприЇмствах може виступати й адм≥н≥страц≥¤, й ком≥тет профсп≥лки, й трудовий колектив, ¤к≥ не можуть характеризуватис¤ ¤к органи держави. “ому, ¤кщо до предмету адм≥н≥стративного права в≥дносить головним чином сусп≥льн≥ в≥дносини, що складаютьс¤ у процес≥ виконанн¤ виконавчо-розпор¤дчоњ д≥¤льност≥ орган≥в держави, то до неможна додавати в≥дношенн¤ по управл≥нню колективною працею на п≥дприЇмств≥, тому що вони б≥льшою м≥рою не мають ¤костей УдержавнихФ виконавчо-розпор¤дчих.
як демонструЇ анал≥з адм≥н≥стративного та трудового законодавства, в≥дношенн¤ типу Уорган управл≥нн¤ - орган управл≥нн¤Ф регулюютьс¤ нормами адм≥н≥стративного права, а в≥дношенн¤ Уорган управл≥нн¤ - трудовий колектив п≥дприЇмства (цеху, д≥льниц≥, бригади)Ф - нормами трудового права. ÷ей висновок поб≥чно п≥дтверджуЇтьс¤ ≥ внесенн¤м саме до законодавства про працю норм, що регулюють р≥зноман≥тн≥ аспекти самовр¤дуванн¤ трудового колективу в сфер≥ прац≥.
Ќаведен≥ аргументи на користь трудоправового вар≥анту регулюванн¤ орган≥зац≥йно-управл≥нських в≥дносин, що виникають на п≥дприЇмств≥, ¤к у¤вл¤Їтьс¤, дають засади дл¤ б≥льш загального висновку. √алузева приналежн≥сть в≥дносин в галуз≥ соц≥ального управл≥нн¤ визначаЇтьс¤ не спец≥ф≥кою самого управл≥нн¤, а характером вих≥дних Уорган≥зуЇмихФ, упор¤дковуваЇмихФ в≥дносин, а саме умовно говор¤чи первинних матер≥альних чи базових сусп≥льних в≥дносин в сфер≥ управл≥нн¤(8). ƒ≥йсно, ¤кщо розгл¤дати правове регулюванн¤ ¤к р≥зновид соц≥ального управл≥нн¤, то викликан≥ ним у ход≥ правотворчост≥ або правозастосуванн¤ процесуально-процедурн≥ в≥дносини завжди будуть вторинними пор≥вн¤но з орган≥зац≥йними Уматер≥альнимиФ(9). ÷¤ обставина повинна накладати св≥й в≥дбиток ≥ на характер њх правового регулюванн¤, але т≥льки таким чином : правов≥ засоби, що обираютьс¤ дл¤ регулюванн¤ управл≥нських в≥дносин правовими засобами мають бути адекватн≥ прийомам правового регулюванн¤, встановленим дл¤ впливу на в≥дносини, що орган≥зуютьс¤.
ѕрац¤, ¤к процес целеспр¤мованого впливу на предмети завнишнього св≥ту, лежить в основ≥ майже будь-¤коњ людськоњ д≥¤льност≥ (виробничоњ, управл≥нськоњ, культурноњ ≥ т.д.), тому з працею, так чи ≥накше, повТ¤зан≥ ус≥ численн≥ ≥ р≥зноман≥тн≥ сусп≥льн≥ в≥дносини.
јле не вс≥ вони стосуютьс¤ предмету трудового права. Ќорми ц≥Їњ галуз≥ регулюють перш за все т≥ сусп≥льн≥ в≥дносини, ¤к≥ виникають при застосуванн≥ ≥ндив≥дуальних зд≥бностей до прац≥ у виробничому колектив≥ державних п≥дприЇмств, установ, орган≥зац≥й.
—усп≥льно-трудов≥ в≥дносини виникають м≥ж людьми з приводу застосуванн¤ робочоњ сили, а саме приведенн¤ до д≥њ ≥нд≥в≥дуальноњ зд≥бност≥ до прац≥ в сусп≥льн≥й (колективн≥й) форм≥. —усп≥льна форма прац≥ обТЇктивно вимагаЇ обТЇднанн¤ зусиль ус≥х роб≥тник≥в Їдиноњ кооперац≥њ прац≥, ¤ка дос¤гаЇтьс¤ орган≥зац≥Їю (управл≥нн¤м) процесу колективноњ прац≥. “ому кр≥м живоњ прац≥ обТЇктом регулюванн¤ трудового права Ї орган≥зац≥¤ колективноњ прац≥ на п≥дприЇмствах, в установах, орган≥зац≥¤х.
«д≥йсненн¤ живоњ прац≥, а саме застосуванн¤ зд≥бностей до прац≥ - функц≥¤ ≥нд≥в≥да, персонально визанченого роб≥тника, орган≥зац≥¤ прац≥ (управл≥нн¤ працею) - загальна функц≥¤ совокупного роб≥тника. –еал≥зац≥¤ ц≥Їњ функц≥њ не може характеризуватис¤ ¤к безпосереднЇ поЇднанн¤ робочоњ сили з щасобами виробництва, оск≥льки зм≥ст д≥¤льност≥ що вона виконуЇ ≥нший - встановлювати Уузгодженн≥сть м≥ж ≥нд≥в≥дуальними роботамиФ(10). ћаЇтьс¤ на уваз≥, що орган≥зац≥¤ прац≥ не може бути матер≥альним зм≥стом ≥нд≥в≥дуальних трудових в≥дносин, а призводить до виникненн¤ орган≥зац≥йно-управл≥нських в≥дносин колективного характеру. ÷≥ в≥дносини т≥сно повТ¤зан≥ з трудовими ≥ ≥снують до тих п≥р поки ≥снують трудов≥. —аме т≥сний звТ¤зок з трудовими в≥дносинами ≥ дозвол¤Ї односити њх до предмета трудового права.
ƒемократизац≥¤ управл≥нн¤ виробництвом, що зд≥йснюЇтьс¤ зараз означаЇ, що трудов≥ колективи все б≥льше стають самост≥йними субТЇктами в сусп≥льн≥й орган≥зац≥њ прац≥, вони мають в н≥й своњ колективн≥ ≥нтереси, а затвердженний законодавством статус трудового колективу дозвол¤Ї йому самост≥йним субТЇктом права у сфер≥ колективноњ прац≥. ¬ свою чергу, визнанн¤ за трудовим колективом статуса самост≥йногосубТЇкта в галуз≥ сусп≥льноњ орган≥зац≥њ прац≥ вимагаЇ визанн¤ його й субТЇктом виникаючих тут сусп≥льних в≥дносин, ¤к≥ можуть характеризуватис¤ т≥льки ¤к колективн≥. ¬≥дуваючи на соб≥ регулюючий вплив правових норм, ц≥ в≥дносини набувають форму правов≥днос≥н, а там де вони регулюютьс¤ нормами трудового права, њх можна називати колективно-трудовими правов≥дносинами.
“ерм≥н Уолективно-трудов≥ правов≥дносиниФ в цьому випадку маЇ сенс з точки зору визанченн¤ характеру правов≥дносин (Уколективн≥Ф) та галузевоњ приналежност≥ (Утрудов≥Ф), хоч больш точним можна вважати њх визначенн¤ ј.—.ѕашковим, ¤к колективних в≥дносин, зм≥стом ¤ких Ї орган≥зац≥¤ й управл≥нн¤ працею , включаючи встановленн¤ та вживанн¤ його умов(11). “аким чином, йменуванн¤ колективних правов≥дносин в галуз≥ орган≥зац≥њ та управл≥нн¤ працею УтрудовимиФ можливо лише дл¤ характеристики њх галузевоњ приналежност≥, а саме це найменуванн¤ може використовуватис¤ не лише ¤к умовне, оск≥льки фактично воно обТЇднуЇ довол≥ р≥зноман≥тн≥ за своњм зм≥стом сусп≥льн≥ в≥дносини.
“акий висновок достатньо п≥дтверджуЇтьс¤ самим набором конкретних в≥дносин, що додаютьс¤ автором згаданоњ концепц≥њ до складу колективно-трудових. “ак, наприклад, –.«.Ћ≥вшиць до колективно-трудових в≥дносить в≥дносини :
по участ≥ роб≥тник≥в та службовц≥в в управл≥нн≥ виробництвом ;
по укладанню колективного договору та встановленн¤ умов прац≥ в межах локального регулюванн¤ ;
по використанню умов прац≥ та трудового законодавства ;
по житлово-побутовому та культурному обслуговуванню роб≥тник≥в та службовц≥в ;
по нагл¤ду та контролю за дотриманн¤м законодавства про працю (12).
Ќеважко пом≥тити, що н≥ в одному з перел≥чених в≥дносин трудова д≥¤льн≥сть у своюму зм≥ст≥ не виступаЇ саме матер≥альним зм≥стом.
—л≥д зауважити, що вчен≥, що критикували включенн¤ до предмету трудового права сусп≥льних в≥дносин п≥д назвою Уколективно-трудовихФ, зараз визначають њх терм≥ном Уколективн≥Ф. ѕри тому њх характеристика супроводжуЇтьс¤ наведенн¤м перел≥ку в≥дносин, багато в чому под≥бних до того, ¤кий наводивс¤ стосовно колективно-трудових в≥дносин. “ак, наприклад, ј.—.ѕашков до числа сусп≥льних в≥дносин. ўо виникають в сфер≥ виробничоњ д≥¤льност≥ людей та врегульованих трудовим правом в≥дносить :
в≥дносини трудових колектив≥в та про≥сп≥лок з господарськими органами з приводу орган≥зац≥њ прац≥, встановленн¤ й застосуванн¤ його умов ;
в≥дносини по участ≥ в управл≥нн≥ п≥дприЇмствами ;
в≥дносини по працевлаштуванню ;
в≥дносини по профес≥йн≥й п≥дготовц≥ та п≥двищенню квал≥ф≥кац≥њњ на виробництв≥ ;
в≥дносини по нагл¤ду (контролю) за охороною прац≥ та додержанн¤м трудового законодавства ;
процесуально-трудов≥ в≥дносини (13).
ќтже ми бачимо, що наб≥р конкретних сусп≥льних в≥дносин, що складають предмет трудового права п≥д назвою колективно-трудових чи ≥нших, т≥сно звТ¤заних з трудовими чи колективних, багато в чому сп≥впадають з≥ не мають принципових в≥дм≥н. ÷е наводить на думку, що дискус≥¤ про предмет трудового права багато в чому мала терм≥нолог≥чну природу≥ зараз ви¤вилос¤ очевидне наближенн¤ позиц≥й обох стор≥н.
–азом з тим це зовс≥м не означа¤, що використанн¤ терм≥ну Уколективно-трудов≥ в≥дносиниФ правом≥рне при характеристиц≥ предмету трудового права, а сама ц¤ крнцепц≥¤ Ї бессумн≥вним дос¤гненн¤м науки трудового права (14).
ƒ≥йсно управл≥нн¤ колективною працею та сама прац¤ в колектив≥ т≥сно повТ¤зан≥,в≥рно й те що виконанн¤ внутр≥шнього розпор¤дку ≥ повТ¤зан≥ з цим в≥дносини по кер≥вництву та п≥дл¤ганню не вимагають дл¤ своЇњ д≥њ будь-¤ких додаткових юридичних факт≥в кр≥м трудового договору. јле й це, ¤к у¤вл¤Їтьс¤ не означаЇ, що породжуван≥ управл≥нською д≥¤льн≥стю в≥дносини зливаютьс¤ в Їдине трудове в≥дношенн¤, що не п≥ддаЇтьс¤ розчленуванню.
ѕо-перше, на в≥дм≥ну в≥д трудових в≥дносин, що опосереднюють використанн¤ прац≥ роб≥тник≥в та службовц≥в, орган≥зац≥йно-управл≥нськ≥ в≥дносини нац≥лен≥ на орган≥зац≥ю та упрвавл≥нн¤ колективною працею. ÷е одна з найпринципов≥ших в≥дносин, що даЇ п≥дставу дл¤ розгл¤ду њх в≥дносно самост≥йних у систем≥ правов≥дносин, що примикають до предмету трудового права (15).
ѕо-друге, в≥дносини м≥≥ж людьми по њх участ≥ в сусп≥льн≥й прац≥ на п≥дприЇмств≥ не звод¤тьс¤ до одного субТЇктивного звТ¤зку Уп≥дприЇмство-роб≥тникФ. ÷е комплекс, ¤к справедливо зауважив ј.–.ћацюк, р≥зновар≥антних в≥дносин м≥ж ус≥ма субТЇктами трудового права : п≥дприЇмством, адм≥н≥страц≥Їю, роб≥тником, трудовим колективом, ком≥тетом профсп≥лки. —аме тому субТЇкт≥в трудового права б≥льше н≥ж учасник≥в трудових правов≥дносин.
¬≥дносини Уп≥дприЇмство-роб≥тникФ - це найголовн≥ший визначаючий звТ¤зок серед ус≥х в≥дносин, що належать до предмету трудового права. јле в≥н Ї головним й дл¤ ≥нших вар≥ант≥в субТЇктивних звТ¤зк≥в (16). “ак, ¤кщо субТЇктами трудових в≥дносин загальновизнанно Ї п≥дприЇмство й роб≥тник, то в в≥дносинах по п≥дтримц≥ внутр≥шнього трудового розпор¤дку на п≥дприЇмств≥ субТЇкти ≥нш≥ : адм≥н≥страц≥¤ й роб≥тник. ƒ≥йсно, на стад≥њ укладанн¤ трудового договору роб≥тник також маЇ справу з адм≥н≥страц≥Їю, але вона в цьому випадку д≥Ї в≥д ≥мен≥ п≥дприЇмства. ¬иконуЇ його ≥нтереси ≥ тому маЇ розг¤датис¤ ¤к орган п≥дприЇмства. ¬ процес≥ управл≥нн¤ колективною працею, що використовуЇтьс¤ дл¤ засоб≥в виробництва, що знаход¤тьс¤ у державн≥й власност≥, адм≥н≥страц≥¤ маЇ виконувати головним чином ≥нтереси њх власника.
ќбТЇктивна несхож≥сть в≥дносин, що виникають в процес≥ колективноњ прац≥ на п≥дприЇмств≥, лише до одного звТ¤зку Уроб≥тник-п≥дприЇмствоФ передмачаЇтьс¤ змога виникненн¤ в≥дносин м≥ж колективними субТЇктами, ¤к≥ п≥ддаючись правов≥й регламентац≥њ, набувають форми колективно-правових в≥дносин. ќсновою дл¤ њх виникненн¤ звичайно Ї ≥нд≥в≥дуальн≥ трудов≥ в≥дносини, оск≥льки в≥дсутн≥сть на п≥дприЇмствах роб≥тник≥в та службовц≥в, що повТ¤зан≥ з ним ≥нд≥в≥дуальними трудовими в≥дносинами, передбачаЇ в≥дсутн≥сть трудового колективу, профсп≥лковоњ орган≥зац≥њ, та й самого виробничого процесу. ¬ цьому розум≥нн≥ колективно-правов≥ в≥дносини на п≥дприЇмств≥ пох≥дн≥ в≥д трудових. ќдночасно з тим субТЇкти колективних в≥дносин, виключаючи трудовий колектив п≥дприЇмства, н≥ за ¤ких умов не можуть бути сторонами ≥нд≥в≥дуальних трудових в≥дносин. ¬ багатьох випадках колективно-трудов≥ в≥дносини мають за п≥дставу виникненн¤ самост≥йн≥ юридичн≥ ф≥кти. Ќаприклад, д≥њ адм≥н≥страц≥њ й профсп≥лки по розробц≥ сп≥льних акт≥в (¤к нормативного так й правозастосовного характеру), њх узгодженню й прийн¤ттю, породжують колективн≥ правотворч≥ або правозастосоч≥ в≥дносини. “ому колективно-правов≥ в≥дносини створюють, хоч й пох≥дну, але самост≥йну групу правових в≥дносин в галуз≥ сусп≥льноњ орган≥зац≥њ прац≥ на п≥дприЇмствах.
Ќезважаючи на р≥зноман≥тн≥сть орган≥зац≥йно-управл≥нських в≥дносин, що виникають на п≥дприЇмствах, ус≥ вони мають загальну мету - орган≥зувати взаЇмод≥ю труд¤щих з виробничим середовищем, а саме забезпечити використанн¤ прац≥, а також створити загальне нормативне виробниче становище. ƒос¤гненню ц≥Їњ мети маЇ допомагати розкритт¤ специф≥ки адм≥н≥стративноњ правосубТЇктност≥ п≥дприЇмства.
1.3 ќсновн≥ ознаки п≥дприЇмства та його його адм≥н≥стративна правосубТЇктн≥сть
ѕон¤тт¤ п≥дприЇмства Ї пон¤тт¤м о ¤кост¤х обТЇктивних, про так≥, без ¤ких воно не може бути собою. ¬они повинн≥ розкрити специф≥ку п≥дприЇмства ¤к деалектично суперечливоњ Їдиноњ системи УсубТЇктно-обТЇктних в≥дносинФ (17). Ќа цей б≥к питанн¤ звертаЇтьс¤ увага тод≥, коли п≥дприЇмство в≥днос¤ть Удо класу великих систем зм≥шаного типу, оск≥льки воно маЇ в соб≥ й людськ≥ (люди, обТЇднанн≥ в колективи д≥льниць, бригад, цехов, ≥ також п≥дприЇмства вц≥лому) та речов≥ (машини, ≥н.механ≥зми, матер≥али, буд≥вл≥, засоб≥ транспорту й звТ¤зку та ≥н.) частини, компонентиФ (18).
ѕ≥дприЇмство ¤вл¤Ї собою перш за все обТЇднанн¤ соц≥альноњ та техн≥ко-економ≥чноњ п≥дсистем в одному вар≥ант≥, та систем у сп≥вв≥дношенн≥ субТЇкта та обТЇкта управл≥нн¤ в ≥ншому : у своЇму сп≥вв≥дношенн≥ соц≥альна п≥дсистема з техн≥ко-економ≥чною складають основу п≥дприЇмства ¤к виробничоњ системи.
“ому п≥дприЇмство розгл¤даЇтьс¤ перед ус≥м ¤к складна комб≥нац≥¤ техн≥чних, матер≥альних та любдських ресурс≥в ≥ на ц≥й п≥дстав≥ в≥дноситьс¤ Удо класу великих систем зм≥шаного типуФ.
–≥зноман≥тн≥ про¤вленн¤ компонент≥в внутр≥шньоњ структури п≥дприЇмства не визначають њх механ≥чного обТЇднанн¤ за принципом : з одного боку, п≥дприЇмство - це сукупн≥сть техн≥чних засоб≥в, що використовуютьс¤ людьми, а з ≥ншоњ - њњ Уантолог≥чнийФ статусФ, - група сусп≥льних в≥дносин, чи з одного боку субТЇкт, а з ≥ншоњ - обТЇкт управл≥нн¤ (20). ќзнаки внутр≥шньоњ структури п≥дприЇмства мають загальний характер, та хоч окрем≥ з них немов виключають один одного, разом з тим втрачають зм≥ст одне без одного. ÷е в повн≥й м≥р≥ в≥дпов≥даЇ п≥дприЇмству ¤к складн≥й орган≥зац≥њ. ѕ≥дприЇмство - така орган≥зац≥¤, ¤ка утворюЇ собою окрему в стуктурному в≥дношенн≥ одиницю, з Їдиним закритим виробничо-технологичним циклом виробництва одн≥Їњ продукц≥њ, що Ї основною ланкою народного господарства ”крањни.
ѕ≥дприЇмство - основна орган≥зац≥йна ланка народного господарства ”крањни. ѕ≥дприЇмство - самост≥йних господарюючий статутний субТЇкт, що маЇ права юридичноњ осби ≥ виконуЇ виробничу, науково-досл≥дницьку, комерц≥йну д≥¤льн≥сть з метою одержанн¤ в≥дпов≥дного прибутку (доходу).
ѕ≥дприЇмство маЇ самост≥йний баланс, розрахунковий та ≥нший рахунки в установах банк≥в, печатку з≥ своњм найменуванн¤м, а промислове п≥дприЇмство - також товарний знак.
ѕ≥дприЇмство не маЇ у своЇму склад≥ ≥нших юридичних ос≥б.
ѕ≥дприЇмство виконуЇ будь-¤ку господарську д≥¤льн≥сть, ¤кщо вона не заборонена законодавством ”крањни ≥ в≥дпов≥даЇ мет≥, передбачен≥й статутом п≥дприЇмства.
ѕри встановленн≥ ознак п≥дприЇмства ¤к одного з вид≥в державноњ орган≥зац≥њњ головним Ї врахуванн¤ особливостей, що закладен≥ до сут≥ його д≥¤льност≥.
ќдна з важливих ознак п≥дприЇмства в тому, що воно реал≥зуЇ свою продукц≥ю. як в≥дом≥ зробити продукц≥¤. ўо готова дл¤ використанна у народному господарств≥, можливо в межех цеху, виробничоњ одниц≥, але т≥льки п≥дприЇмство виступаЇ субТЇктор товарно-грошових в≥дносинах по њњ реал≥зац≥њ. “очн≥ше, у товарному об≥гу продукц≥¤ ф≥гуруЇ п≥д маркою п≥дприЇмства ¤к його проодукц≥¤.
—убТЇктами багатьог галузей права можуть бути й цехи та ≥нш≥ п≥дроздили п≥дприЇмства, що однак беруть участь саме ¤к його структурн≥ частини, а у зовн≥шн≥х правов≥дносинах так≥ частини д≥ють в≥д ≥мен≥ одного п≥дприЇмства. ƒ≥¤ти в≥д свого ≥мен≥ й означаЇ бути визнанним Їдиним самост≥йним субТЇктом права, отже ознака п≥дприЇмства складаЇтьс¤ не лише у волод≥нн≥ правами юридичноњ осби а й у визнанн≥ його самост≥йним субТЇктом права.
ѕрава юридичноњ осби Ї важливим засобом майнового та орган≥зац≥йного уособленн¤ п≥дприЇмства, з ними нерозривно повТ¤зан≥. ѕ≥дкреслюючи значенн¤ юридичноњ особи дл¤ орган≥зац≥йного закр≥пленн¤ в≥дносноњ господарськоњ автоном≥њ п≥дприЇмства, одночасно необх≥дно брати до уваги, що було б нев≥рно намагатис¤ визначити пон¤тт¤ п≥дприЇмства через цю категор≥ю. ¬изнанн¤ п≥дприЇмства юридичною осбою лише одна з характеристик п≥дприЇмства бо ¤вл¤Ї з себе т≥льки р≥зновид юридичних ос≥б.
¬иробничо-техн≥чна поЇднанн≥сть, ¤кою п≥дприЇмство характеризуЇтьс¤ з точки зору його техн≥ко-економ≥чних системних ознак. ¬оно виступаЇ в першу чергу ¤к система техн≥ки, а саме совокупн≥сть знар¤дь та засоб≥в аиробництва, поЇднаний через той чи ≥нший технолог≥чного процесу виробництва матер≥альних благ, що в≥дпов≥дають спец≥ал≥зац≥њ п≥дприЇмства. ¬иробничо-техн≥чна Їдн≥сть п≥дприЇмства визначаЇтьс¤ на¤вн≥стю матер≥ально-техн≥чноњ бази, ц≥л≥сн≥стю технолог≥чних процес≥ввиробництва продукц≥њ. јле воно може ви¤вл¤тис¤ також в Їдност≥ призначенн¤ продукц≥њ, що виготовл¤Їтьс¤ на основ≥ технолог≥чно неоднор≥дних процес≥в.
ќрган≥зац≥йна Їдн≥сть п≥дприЇмства виражаЇтьс¤ вже в т≥м, що воно Ї Їдиним субТЇктом права. Ќайб≥льш ¤рко ц¤ ознака про¤вл¤Їтьс¤ у на¤вност≥ единого органу управл≥нн¤ п≥дприЇмством - адм≥н≥страц≥њ, що виконуЇ беспосереднЇ управл≥нн¤ п≥дприЇмством ≥ що репрезентуЇ його у зовн≥шн≥х в≥дносинах, а також свого статуту (положенн¤). ѕри тому адм≥н≥страц≥¤ ¤вл¤Ї собою самост≥йну ланку в систем≥ органов управл≥нн¤ народним господарством. « точки зору сусп≥льства п≥дприЇмство виступаЇ ¤к первинний обТЇкт управл≥нн¤ виробництвом в середин≥ сусп≥льства. ѕо в≥дношенню до виробничих п≥дрозд≥л≥в останнЇ (кер≥вництво п≥дприЇмством) виступаЇ ¤к Їдиний центр (субТЇкт) управл≥нн¤. ѕ≥дприЇмство - це Їдина орган≥зац≥¤, ¤ка в≥дпов≥даЇ ц≥лосн≥й управл≥нськ≥њ систем≥, що включаЇ субТЇкт та обТЇкт управл≥нн¤, що займаЇ в≥дносно автономне положенн¤.
–азом х тим системною характерискою п≥дприЇмства необх≥дно в≥дпов≥дне структурне управл≥нн¤ та його реальн≥сть. ¬оно включаЇ виробничу д≥¤льн≥сть, що спр¤мована на виготовленн¤ продукц≥њ; господарську д≥¤льн≥сть, що забеспечуЇ реал≥зац≥ю продукц≥њ, њњ збер≥ганн¤, рац≥ональне використанн¤, комерц≥йн≥ ≥нтереси п≥дприЇмства; ам≥н≥стративну д≥¤льн≥сть, що п≥дл¤гаЇ орган≥зац≥њ колектив≥в труд¤щих на виконанн¤ виробничих та господарських завдань.
Ќа¤вн≥сть свого органу з≥ статусом, що дозвол¤Ї справл¤ти управл≥нський вплив на вс≥ процеси, що проход¤ть у межах п≥дприЇмства, ¤к единоњ орган≥зац≥њ з р≥зними за своЇю сутн≥стю структурами та функц≥ональними складовими, його самост≥йностю у зовн≥шн≥х в≥дносинах, встановлена правом, - це все даЇ змога характеризувати п≥дприЇмство ¤к самовр¤дуючу одиницю в ус≥й систем≥ управл≥нн¤ народним господарством. ƒе його орган≥зац≥йна Їдн≥сть забеспечуЇтьс¤ в≥дносною орган≥зац≥йно-правовою в≥дмежован≥стю.
ѕ≥д велике пон¤тт¤ оперативноњ самост≥йност≥ можна п≥двести орган≥зац≥йну, господарську та адм≥н≥стративну самост≥йн≥ть, а саме самост≥йн≥сть в вир≥шенн≥ управл≥нських питань. «а своњм зм≥стом ц≥ питанн¤ в≥днос¤тьс¤ до орган≥зац≥њ виробництва, управл≥нн¤ майном, стимулюванн¤ виробничост≥ прац≥, вдосконаленн¤ орган≥зац≥йних форм та метод≥в управл≥нськоњ д≥¤льност≥ та до ≥нших галузей.
≈коном≥чне в≥дмежуванн¤ - пон¤тт¤, що використовуЇтьс¤ дл¤ визначенн¤ характерних рис п≥дприЇмства та положенн¤ в економ≥чному механ≥зм≥ сусп≥льства, воно Ї вар≥антом характеристики господарськоњ самост≥йност≥ п≥дприЇмства, його неможна зводити до пон¤тт¤ обособленн¤ власн≥стю.
ѕон¤тт¤ оперативноњ самост≥йност≥ не виключаЇ њњ видових характеристик, охоплюючи при цьому р≥зн≥ боки статуса п≥дприЇмства.
јдм≥н≥стративно-правове положенн¤ п≥дприЇмства взагал≥ характеризуЇтьс¤ :
адм≥н≥стративною правосубТЇктн≥стю, що складаЇтьс¤ з правоспроможност≥ та компетенц≥њ ;
правочинн≥стю орган≥в управл≥нн¤ на заснуванн¤, реогран≥зац≥ю та л≥кв≥ду≥ванн¤ п≥дприЇмства ;
формами адм≥н≥стративноњ п≥длеглост≥ ;
гарант≥¤ми прав п≥дприЇмств ;
÷≥ його елементи ф≥ксуютьс¤ у нормативних актах. “ут буде розгл¤нуто питанн¤ про адм≥н≥стративну правочинн≥сть п≥дприЇмства, що дозвол¤Ї скласти загальне у¤вленн¤ про основи його адм≥н≥стративно-правового положенн¤.
—кладн≥сть, що виника¤ при розгл¤данн≥ цього питанн¤ в тому, що у спор≥ про правову орган≥зац≥ю п≥дприЇмства не дос¤гнуто одностайност≥ про застосован≥сть до нього категор≥й адм≥н≥стративноњ правоспособност≥ та компетенц≥њ. Ќе маЇ Їдност≥ думок в питанн≥ про саму сутн≥сть п≥дприЇмства. ÷е надаЇ можлив≥сть р≥зноман≥тних трактуванн¤ пон¤ть Укомпетенц≥¤Ф та Управоспроможн≥сть У. ѕон¤тт¤ компетенц≥њ та правоспроможност≥ Ї самост≥йними, що виражають соц≥альн≥ ¤вища р≥зного правового характеру. ¬они не можуть бути механ≥чно поЇднан≥ чи взаЇмопоглинен≥.
Ќа наш погл¤д п≥дприЇмство вц≥лому маЇ адм≥н≥стративну правосубТЇктн≥сть, њњ елементами Ї компетенц≥¤ та адм≥н≥стративна правоздатн≥сть. јле ц≥ елементи по р≥зному характеризують адм≥н≥стративно-правовий статус п≥дприЇмства.
омпетенц≥ю маЇ не п≥дприЇмство, ¤к таке, а його адм≥н≥страц≥¤. јле оск≥льки п≥дприЇмство Ї Їдиною орган≥зац≥Їю то можна говорити про його компетенц≥ю у вигл¤д≥ адм≥н≥страц≥њ, а у загальн≥й форм≥ й про компетенц≥ю п≥дприЇмства.
ѕо ≥ншому маЇ бути вир≥шене питанн¤ про адм≥н≥стративну правоздатн≥сть п≥дприЇмства. Ѕез сумн≥ву адм≥н≥страц≥¤ п≥дприЇмства маЇ ≥ компетенц≥ю, ≥ адм≥н≥стративну правоздатн≥сть. јле чи можливо адм≥н≥стративну правоздатн≥сть звести лише до правоздатност≥ адм≥н≥страц≥њ п≥дприЇмства? ўоб дати в≥дпов≥дь на це питанн¤ сл≥д перш за все визначити пон¤тт¤ адм≥н≥стративноњ правоздатност≥, ¤ке в л≥тератур≥ розкриваЇтьс¤ по-р≥зному. ћожливо, його не можуть розкрити так≥, називаЇм≥ у л≥тератур≥ ознаки ¤к : самост≥йн≥сть мети та завдань цього органу в межах зального завданн¤ вищего органу ; на¤вн≥сть визначеного кола обовТ¤зк≥в та прав, що надан≥ цьому органу дл¤ виконанн¤ покладеного на нього завданн¤ ; на¤вн≥сть б≥льш менш обмеженого складу людського складу органу ; та чи ≥нша ¤к≥сть закр≥пленн¤ за конкретним органом державного майна (24). Ѕ≥льш≥сть цих ознак не мають юридичного характеру та вказують не на адм≥н≥стративну правоздатн≥сть, а на њњ соц≥альн≥, майнов≥, орган≥зац≥йн≥ передумови. ¬ин¤ток складаЇ т≥льки на¤вн≥сть визначеного кола обовТ¤зк≥в та прав. јле в≥н ор≥ЇнтуЇ на ототожнюванн¤ адм≥н≥стративноњ правоздатност≥з компетенц≥Їю й тому не може бути прийн¤тий.
јдм≥н≥стративна правоздатн≥сть - вид правоздатност≥, загальна адм≥н≥стративно-правова категор≥¤. ѓњ пон¤тт¤ Ї родовим, що маЇ загальн≥ ознаки, незалежно в≥д вид≥в нос≥њв ц≥Їњ правоздатност≥ : громад¤н, державних сусп≥льних орган≥зац≥й. ¬она може бути визначена ¤к встановлена та охоронювана державою можлив≥сть субТЇкта вступати у адм≥н≥стративн≥ правов≥дносиничерез ¤к≥ встановлюЇтьс¤ м≥ра можливоњ чи обовТ¤зковоњ повед≥нки стор≥н у сфер≥ державного управл≥нн¤ (25). «в≥стно, наведене вище пон¤тт¤ адм≥н≥стративноњ правоздатност≥ не може вм≥стити всю р≥зноман≥тн≥сть цього правового ¤вища. “ому, на баз≥ загального пон¤тт¤ необх≥дно розр≥зн¤ти й види адм≥н≥стративноњ правоздатност≥ залежно в≥д вид≥в учасник≥в управл≥нських в≥дносин. ÷е означаЇ. ўо самост≥йне значенн¤ мають питанн¤ адм≥н≥стративноњ правоздатност≥ громад¤н, державних орган≥в, п≥дприЇмств, установ, сусп≥льних орган≥зац≥й. ’арактер правоздатност≥, њњ звТ¤зок з д≥Їздатн≥стю (дл¤ ф≥зичних ос≥б), с компетенц≥Їю (орган≥зац≥й) и т.д. мають свою особлив≥сть перед ус≥м залежно в≥д того, хто Ї њњ нос≥Їм. “реба особливо в≥дм≥тити, що адм≥н≥стративна правоздатн≥сть повТ¤зана з владною д≥¤льн≥стю, однак њњ нос≥ми далеко не завжди Ї субТЇкти, що мають правочинн≥сть державного характеру. “ому загальнометодолог≥чн≥ засади схил¤ють до того, щоб визнати придатн≥сть категор≥њ адм≥н≥стративноњ правоздатност≥ до п≥дприЇмств. —аме до того призводить думка, що Ун≥ громад¤ни, н≥ сусп≥льн≥ орган≥зац≥њ, н≥ п≥дприЇмства, що Ї юридичними особами не мають повноважень на зд≥йсненн¤ ц≥Їњ (управл≥нськоњ) д≥¤льност≥, хоч мають змогу брати участь у њњ зд≥йсненн≥, в адм≥н≥стративно-правових в≥дносинахФ (26). јле дл¤ того щоб мати змогу брати участь у адм≥н≥стративних правов≥дносинах, необх≥дно мати дл¤ цього юридичну передумову у вигл¤д≥ адм≥н≥стративноњ правоздатност≥ (27).
”¤вл¤Їтьс¤, що немаЇ достатн≥х п≥дстав, щоб звести значенн¤ адм≥н≥стративного права до регулюванн¤ д≥¤льност≥ адм≥н≥страц≥њ п≥дприЇмства в його систем≥ та його зовн≥шн≥х в≥дносинах. ƒ≥¤ми адм≥н≥страц≥њ набуваютьс¤ адм≥н≥стративн≥ права та обовТ¤зки не т≥льки самою адм≥н≥страц≥Їю, але й п≥дприЇмством.
јдм≥н≥стративна правосубТЇктн≥сть п≥дприЇмства закр≥плююЇтьс¤ нормами адм≥н≥стративного права, ¤к≥ можливо розпод≥лити на дв≥ групи. ƒо першоњ групи можна в≥днести норми, що визначають м≥сце п≥дприЇмства у систем≥ управл≥нського механ≥зму, його виробничо-господарську, орган≥зац≥йну структуру та форми адм≥н≥стративного п≥дл¤ганн¤, також структуру функц≥й внутр≥шнього управл≥нн¤ п≥дприЇмством та њх взаЇмозвТ¤зок. ќснову правових норм ц≥Їњ групи складають норми, що встановлюють адм≥н≥стративно-правовий режим майна, що надано п≥дприЇмству дл¤ виробничого використанн¤; виготовлюнноњ продукц≥њ; розпод≥л функц≥й та правомочностей посадових ос≥б по беспосередньому управл≥нню майновими обТЇктами п≥дприЇмства. ƒо цього в≥днос¤тьс¤ так≥ норми, що закр≥плюють режим адм≥н≥стративно-правовоњ охорони п≥дприЇмства та обТЇкт≥в що њм належать. «а допомогою норм ц≥Їњ групи визначаютьс¤, ¤кщо можна так мовити, ститистичн≥ елементи адм≥н≥стративно-правового статуса п≥дприЇмства.
≤нша група складаЇтьс¤ з норм, що визначають д≥нам≥чний, функц≥ональний елемент цього статуса п≥дприЇмства, що регулюють р≥зн≥ сторони д≥¤льност≥ та в≥дносин. —аме цими нормами закр≥плюютьс¤ права та обовТ¤зки п≥дприЇмств, форми та пор¤док њх використанн¤, орган≥зац≥њ виробництва, кап≥тального буд≥вництва та ≥н.
јдм≥н≥стративна провосубТЇктн≥сть п≥дприЇмства характеризуЇтьс¤ комплексом норм, що допускають р≥зн≥ вар≥анти та додатков≥ угруппуванн¤ на основ≥ таких ознак : за джерелами, за адресами, сферою використанн¤ та в≥дношенню до загальноњ правоздатност≥.
«а джерелами в≥докремлюютьс¤ норми, що закр≥плюють адм≥н≥стративно-правовий статус п≥дприЇмства, що розпод≥лен≥ по багатьох нормативних актах, ¤к≥ залежно в≥д њх призначенн¤ умовно можна розпод≥лити на загальн≥ та спец≥альн≥. «агальн≥ акти мають комплекс норм, що призначен≥ дл¤ регулюванн¤ р≥зних сфер сусп≥льного житт¤, в той сами час мають норми, що закр≥плюють ти чи ≥нш≥ сторони статуса п≥дприЇмств. ƒо них в≥днос¤тьс¤ : онституц≥¤ ”крањни, закони та п≥дзаконн≥ акти.
«а адресами розр≥зн¤ютьс¤ загальн≥ та спец≥альн≥ норми. «агальн≥ норми визначають права та обовТ¤зки, що характерн≥ дл¤ адм≥н≥стративноњ правосубТЇктност≥ вс≥х виробничих п≥дприЇмств незалежно в≥д њх галузевоњ приналежност≥. —пец≥альн≥ норми закр≥плюють права та обовТ¤зки, що характерн≥ дл¤ правосубТЇктност≥ тих чи ≥нших категор≥й чи груп п≥дприЇмств. ¬они характеризують спец≥альну адм≥н≥стративну правосубТЇктн≥сть цих п≥дприЇмств ; над≥ленн¤ ними обумовлене галузевими особливост¤ми, що залежать в≥д специф≥ки виробничо-технолог≥чних процес≥в, умов виготовленн¤ продукц≥њ, обТЇм≥в виробництва, територ≥ального розм≥щенн¤ виробничих одиниць та ≥нших фактор≥в.
«а сферою використанн¤ розр≥зн¤ютьс¤ норми, що регулюють зовн≥шн≥ та внутрисистемн≥ в≥дносини. «овн≥шн≥ в≥дносини виникають у п≥дприЇмств з державними органами, ¤ким воно орган≥зац≥йно не п≥дл¤гають (наприклад з виконкомами м≥сцевих рад з питань добробуту та сан≥тар≥њ, з компетентними органами з питань землекористуванн¤, охорони природи та ≥н.). Ќайб≥льший обТЇм та р≥зноман≥тн≥сть зовн≥шн≥х правоправомочностей у п≥дприЇмств (наприклад транспорту та зал≥зничного транспорту).
¬нутр≥системн≥ правомочност≥ реал≥зуютьс¤ по в≥дношенню до своњх адм≥н≥стративно-виробничих п≥дрозд≥л≥вта членам трудового колективу, а також до вищих орган≥в.
ѕо в≥дношенню до загальноњ правоздатност≥ розр≥зн¤ють правомочност≥, повТ¤зан≥ з адм≥н≥стративною, цив≥льною, трудовою, ф≥нансовою правоздатн≥стю. ” першому випадку вони ви¤вл¤ютьс¤, з одного боку, в правозастоновч≥й, правовиконавч≥й, правоохоронн≥й та ≥нш≥й фактичн≥й д≥¤льност≥ адм≥н≥страц≥њ, а з ≥ншого - у визначенн≥ можливост≥ п≥дприЇмства бути субТЇктом адм≥н≥стративно-правових в≥дносин; в ≥ншому у встановленн≥ догов≥рних в≥дносинз ≥ншими п≥дприЇмствами, орган≥зац≥¤ми та установами, в ¤ких п≥дприЇмство знаходитьс¤ ¤к р≥вноправна з≥ своњми контрагентами сторона, набуваючи субТЇктивн≥ цив≥льн≥ права та обовТ¤зки, у третьому - в укладанн≥ колективного договора та ≥нд≥в≥дуальних трудових договор≥в з членами свого колективу з ус≥ма насл≥дками, що характерн≥ дл¤ трудових правов≥дносин; в четвертому - у виконанн≥ ф≥нансово-кредитних зобовТ¤зань перед державою.
“аким чином реал≥зац≥¤ адм≥н≥стративноњ правосубТЇктност≥ т¤гне за собою вступ п≥дприЇмства до р≥зноман≥тних правов≥дносин, у ¤ких субТЇктивн≥ права та обовТ¤зки за вин¤тком адм≥н≥стративно-правових в≥дносин вже не Ї адм≥н≥стративно-правовими. ѕо в≥дношенню до таких правов≥дносин адм≥н≥стративна правосубТЇктн≥сть граЇ трансм≥сс≥йну роль, в процес≥ њњ реал≥зац≥њ Упривод¤тьс¤ до д≥њФ цив≥льн≥, трудов≥, ф≥нансов≥ правов≥дносини. јдм≥н≥стративна правосубТЇктн≥сть характеризуЇтьс¤ й такими правомочност¤ми, ¤к≥ навр¤д можна назвати УчистоФ адм≥н≥стративно-правовими, хоч вони й Ї елементами компетенц≥њ адм≥н≥страц≥њ п≥дприЇмства (права й обовТ¤зки по зд≥йсненню влади, реал≥зац≥¤ ¤ких т¤гне виникненн¤ кр≥м адм≥н≥стративних й ≥нших правов≥дносин) (28). “ак, право на укладанн¤ цив≥льного договору св≥дчить про цив≥льну правоздатн≥сть. јле реал≥зувати це право може адм≥н≥страц≥¤ в пор¤дку виконанн¤ ц≥Їњ влади. ¬оно стаЇ УнаповненимФ цив≥льно-правовим та компетенц≥йнимзм≥стом : акт укладанн¤ цив≥льного договору можлив т≥льки ¤к ви¤в влади уповноваженноњ посадовоњ осби п≥дприЇмства (29).
јдм≥н≥стративна правосубТЇктн≥сть п≥дприЇмства характеризуЇтьс¤ компетенц≥Їю його адм≥н≥страц≥њ, що включаЇ право на зд≥йсненна господарських операц≥й шл¤хом укладанн¤ договор≥в. ÷ив≥льна правосубТЇктн≥сть п≥дприЇмства опосередню¤сь компетенц≥Їю його адм≥н≥страц≥њ, нею не поглинаЇтьс¤. ћайнов≥ насл≥дки виконанн¤ чи невиконанн¤ догов≥рних зобовТ¤зань приймаютьс¤ п≥дприЇмством у пор¤дку цив≥льноњ правосубТЇктност≥. ¬ ус≥х випадках коли йде мова про право прийн¤тт¤ р≥шенн¤ з питань, що т¤гне дл¤ п≥дприЇмства правов≥ насл≥дки незалежно в≥д њх характеру, маютьс¤ на уваз≥ адм≥н≥стративн≥ провомочност≥ та вони стосуютьс¤ компетенц≥њ.
јдм≥н≥страц≥¤ п≥дприЇмства, приймаючи р≥шенн¤ про предТ¤вленн¤ позову в суд≥ чи арб≥траж≥, що вит≥каЇ з цив≥льно-правових в≥дносин, реал≥зуЇ свою компетенц≥ю. —убТЇктивн≥ ж права п≥дприЇмства по в≥дношенню до свого контракту в цив≥льному правов≥дношенн≥ (право на в≥дшкодуванн¤ збитк≥в, отриманн¤ пен≥, неустойки та ≥н.) в≥дноситьс¤ до цив≥льноњ правосубТЇктност≥, що складаЇ елемент правового статуса п≥дприЇмства в ц≥лому.
якщо адм≥н≥страц≥¤ п≥дприЇмства некомпетентна вир≥шувати так≥ питанн¤. “од≥ неможливо виконанн¤ п≥дприЇмством його субТЇктивних прав у цив≥льних правов≥дносинах. ÷е п≥дтрверджуЇ правильн≥сть висновку : адм≥н≥стративн≥ повноваженн¤ не завжди можуть мати п≥длеглого њх нос≥юадресата, вони можуть бути нац≥лен≥ на вир≥шенн¤ питань, повТ¤заних з виникненн¤м р≥зних правов≥дносин.
«асади адм≥н≥стративно-правовго положенн¤ п≥дприЇмства визначаютьс¤ нормами, що ф≥ксують його правоздатн≥сть ¤к загальноњ передумови дл¤ правоотриманн¤ (в≥днесенн¤ до основних ланок управл≥нн¤ та ≥н.), а також його конкретн≥ права права та обовТ¤зки. ѕ≥дприЇмство, ¤к таке, маЇ адм≥н≥стративну правоздатн≥сть, а його адм≥н≥страц≥¤ - правосубТЇктн≥сть, ¤ка за суттю Ї одразу й њњ правоздатн≥стю та компетенц≥Їю. Ќорми права, що визначають основи адм≥н≥стративно-правового статуса п≥дприЇмства, сформульовани в численних правових актах. «аконодавство (в широкому та вузькому розум≥нн≥ цього слова), регулюЇ адм≥н≥стративно-правове положенн¤ п≥дприЇмств. ўо характеризуЇтьс¤ тим, що маЇ нормативн≥ акти, що розр≥зн¤ютьс¤ за органами њх видавшими, за своЇю формою, за своњм ц≥льовим призначенн¤м, за своњм конкретним адресатом. —тан регулюванн¤ адм≥н≥стративно-правового стану п≥дприЇмства характеризуЇтьс¤ в≥дсутн≥стю нормативного акту, що визначаЇ юридичн≥ позиц≥њ вс≥х вид≥в державних виробничих п≥дприЇмств.
ѕерех≥д до нових умов прац≥ (корпоротизац≥¤) в≥дбива¤ посиленн¤ оперативноњ самост≥йност≥ п≥дприЇмств. ÷е прийн¤ло форму розширенн¤ прав п≥дприЇмств, пот¤гло зм≥ни компетенц≥њ та вдосконаленн¤ метод≥в д≥¤льност≥ вищих орган≥в.
Ќов≥ форми п≥дприЇмств (господарських товариств)набули додаткових прав в галуз≥ управл≥нн¤ матер≥альними ресурсами, економ≥чного стимулюванн¤, виробництва, кредита й ц≥ноутворенн¤ , встановленн¤ господарських звТ¤зк≥в з ≥ншими п≥дприЇмствами, управл≥нн¤ ≥ншими сторонами роботи п≥дприЇмства. “им самим дуже обмежилось втручанн¤ вищих орган≥в до виробничо-господарськоњ д≥¤льност≥ п≥дприЇмства, зменшилась њх компетенц≥¤ в частин≥ вир≥шенн¤ де¤ких питань.
јле неоднозначн≥сть трактуванн¤ пон¤тт¤ вид≥в господарських товаариств породжуЇ велик≥ проблеми.
Ќаприклад, у законодавств≥ Ї р≥зн≥ вар≥ац≥њ на пон¤тт¤ Уакц≥онерне товариствоФ. “ак, в ст.24 «акона Уѕро господарськ≥ товаристваФ п≥д акц≥онерним товариством розум≥Їтьс¤ Утовариство, що маЇ статутний фонд, под≥лений на визначену к≥льк≥сть акц≥йр≥вноњ ном≥нальноњ вартост≥, що несе в≥дпов≥дальн≥сть по зобовТ¤занн¤х т≥льки майном товаристваФ. ¬олкова ».Ќ. даЇ своЇ трактуванн¤ пон¤ттю Уакц≥онерне товариствоФ - це Утовариство, кап≥тал ¤кого складаЇтьс¤ шл¤хом обТЇднанн¤ кошт≥в засновник≥в та продажу частини акц≥й та обл≥гац≥й (≥нша частина залишаЇтьс¤ в розпор¤дженн≥ акц≥онерного товариства, не продаЇтьс¤)Ф(30).
¬.».јндрющенко та ™.¬. остикова пишуть,що Уакц≥онерне товариствоФ- це одна з орган≥зац≥йно-правових форм п≥дприЇмств. ¬оно створюЇтьс¤ шл¤хом централ≥зац≥њ грошових кошт≥в (поЇднанн¤ кап≥тал≥в) р≥зних ос≥б, що проводитьс¤ шл¤хом продажу акц≥й з метою виконанн¤ господарськой д≥¤льност≥ та отриманн¤ прибуткуФ (31).
ѕри вс≥Їњ розпливчастост≥ та вразливост≥ таких формулювань сама суть акц≥онерного товариства не втрачаЇтьс¤ та й гарно в≥дчуваЇтьс¤. ћоже бути, у бездоганних визначенн¤х й немаЇ потреби, дл¤ цього лише треба знати в≥дм≥нн≥сть ознак акц≥онерного товариствва в≥д ≥нших орган≥зац≥йно-правових форм п≥дприЇмництва.
’арактерною ознакою акц≥онерного товариства (дал≥ по тексту ј“) Ї обмежена в≥дпов≥дальн≥сть його учасник≥в (акц≥онер≥в). √.‘.Ўершеневич писав : У... т≥Їю ознакою в≥др≥зн¤Їтьс¤ акц≥онерне товариство в≥д повного, в ¤кому ус≥ члени в≥дпов≥да¤ть необмежено, в≥д товариства на дов≥р≥, де обмежена в≥дпов≥дальн≥сть поЇднана з необмеженоюФ (32). ÷¤ ознака обмеженоњ в≥дпов≥дальност≥ акц≥онер≥в закр≥плюЇтьс¤ в ус≥х нормативних актах, що регулювали акц≥онерну д≥¤льн≥сть.
≥льк≥сть учасник≥в (акц≥онер≥в) не може бути б≥льш числа акц≥й, оск≥льки кап≥тал ј“ розпод≥лен на зв≥стну к≥льк≥сть визначених частин (акц≥й).
“рет¤ ознака - участь в ј“ на в≥дм≥ну в≥д виробничого кооперативу (артел≥), не потребуЇ особистоњ трудовоњ участ≥. якщо подивитьс¤ на цю ознаку в ≥сторичному аспект≥, то з цього приводу дуже ч≥тко сказав ћаркс : У¬ акц≥онерних товариствах функц≥¤ в≥дд≥лена в≥д власност≥ на кап≥тал, отже й прац¤ зв≥стно, в≥дд≥лена в≥д власност≥ на засоби виробництвай на прибавочний труд. ÷е результат вищого розвитку кап≥тал≥стичного виробництва, необх≥дний перех≥дний пункт до зворотнього перетворенн¤ кап≥талу у власн≥сть виробник≥в .. у беспосередню сусп≥льну власн≥сть. « ≥ншого боку, акц≥онерн≥ товариства - перех≥дний пункт до перетворенн¤ вс≥х функц≥й у процес поновленн¤ виробництва, до ц≥Їњ пори ще повТ¤заних з власн≥стю на кап≥тал, просто до функц≥й асоц≥йованих виробник≥в, в сусп≥льн≥ функц≥њФ (33).
¬ ј“ право на участь в управл≥нн≥ справами товариства и на частину майна, що залишетьс¤ п≥сл¤ його л≥кв≥дац≥њ, а також на отриманн¤ прибутку ј“ у вигл¤д≥ див≥дент≥в п≥дтверджуЇтьс¤ акц≥Їю.
Ќа в≥дм≥ну в≥д “ќ¬, засновчими документами ¤кого Ї установчий догов≥р та статут, ј“ д≥Ї на п≥дстав≥ статуту, що затверджуЇтьс¤ засновниками ≥ Ї Їдиним установчим документом.
ј“ репрезентуЇ ¤к ф≥з≥чних так й юридичних ос≥б, а саме Усотн≥ й тис¤ч≥ нев≥домих один одномуакц≥онер≥в складають Їдине п≥дприЇмствоФ (34). Ќа це вказуЇ усвоњй прац≥ √.‘.Ўершенев≥ч (35).
≤снуЇ два типи ј“ - закрите та в≥дкрите. ¬они мають так≥ в≥дм≥нност≥ :
«акрите
¬≥дкрите
ѕри в≥дчуженн≥ акц≥й акц≥онерам необх≥дна згода ≥нших акц≥онер≥в.
јкц≥онери товариства при в≥дчуженн≥ акц≥й мають переважне право купуванн¤.
јкц≥њ розповсюджуютьс¤ серед засновник≥в чи ран≥ш визначеного кола ос≥б.
ѕроводитьс¤ т≥льки закрита передплата на акц≥њ.
јкц≥њ можуть в≥дчуждатис¤ й без згоди ≥нших акц≥онер≥в.
≤нш≥ акц≥онери при в≥дчужденн≥ не мають права переважного купуванн¤.
≥льк≥сть акц≥онер≥в необмежена
јкц≥њ розповсюджуютьс¤ серед ус≥х бажаючих.
ѕроводитьс¤ в≥дкрита передплата на акц≥њ.
«асновниками можуть бути вс≥ бажаюч≥.
ѕроцес створенн¤ ј“ включаЇ 4 основн≥ стад≥њ :
розробка статуту ;
передплата на акц≥њ ;
установч≥ збори (конференц≥¤);
державне реЇстрац≥¤.
–обота по створенню товариства орган≥зуЇтьс¤ й проводитьс¤ засновниками. «г≥дно п.1ст.26 закона Уѕро господарськ≥ товаристваФзасновниками можуть бути юридичн≥ особи та громад¤ни. ћожливе три вар≥анти засновник≥в :
вс≥ засновники Ї юридичними особами;
серед засновник≥в Ї й юридичн≥ особи й громад¤ни ;
вс≥ засновники Ї громад¤нами.
“аким чином ј“ може бути створено групою громад¤н без участ≥ юридичних ос≥б.
ѕерша стад≥¤ процесу створенн¤ ј“ - розробка проекту статуту. ÷е основний документ, що регламентуЇ внутр≥шн≥ в≥дносини в товариств≥ й визначаючий права та обовТ¤зки акц≥онер≥в. “акож сп≥вв≥дношенн¤ повноважень орган≥в товариства. ќск≥льки вир≥шенн¤ багатьох конкретних питань (в першу чергу тих. ўо стосуютьс¤ внутр≥гних в≥дносин в товариств≥) в≥ддаютьс¤ нормативними актами на розсуд акц≥онер≥в, статут маЇ бути доствтньо розробленим. ѕоложенн¤ статуту сл≥д сфомулювати конкретно й не дозвол¤ти р≥зних трактувань. ¬≥д того наск≥льки грамотно та складено статут, в багатьом залежить внутр≥шн≥й климат в ј“ й усп≥х його д≥¤льност≥. —татут повинен мати р¤д обовТ¤зковиз реквизит≥в, а саме : вказ≥вки на акц≥онерну форму товариства, предмет й мету його д≥¤льност≥, склад засновник≥в, ф≥рмову назву, м≥сцезнаходженн¤, розм≥р статутного кап≥талу, пор¤док розпод≥лу прибутку й покритт¤ збитк≥в, в≥домост≥ про орган≥зац≥йну структуру товариства, компетенц≥ю його орган≥в та пор¤д прийн¤тт¤ ними р≥шень ≥ т.д.
¬загал≥, другою стад≥Їю процесу створенн¤ товариства Ї передплата на акц≥њ. “ут можлив≥ два вар≥анти :
коли вс≥ акц≥њ розпод≥л¤ютьс¤ м≥ж своњми засновниками ;
коли проводитьс¤ в≥дкрита передплата;
ѕри першому вар≥ант≥ передплата на акц≥њ ¤к самост≥йна стад≥¤ створенн¤ товариства в≥дсутн¤, тому що засновники ран≥ш домовилис¤ про розпод≥л акц≥й й в≥ддзеркалюють це в проект≥ статуту.
¬≥дкритапередплата оголошуЇтьс¤ шл¤хом публ≥кац≥њ спов≥щенн¤. ¬оно повинно мати так≥ основн≥ дан≥ : ф≥рмове найменуванн¤ створюваного ј“, предмет й срок його д≥¤льност≥, склад засновник≥в, дату проведенн¤ установчоњ конференц≥њ, приблизний розм≥р статутного кап≥талу, ном≥нальну варт≥сть одн≥Їњ акц≥њ, њх к≥льк≥сть й види, льготи, що передбачаютьс¤ статутом дл¤ засновник≥в, м≥сце проведенн¤ п≥писки, дату њњ початку й зак≥нченн¤, опис майнових внеск≥в засновник≥в, найменуванн¤ банку йномер розрахункового рахунку, на ¤кий можна вносити початков≥ внески. “ерм≥н передплати не може бути б≥льш 6 м≥с¤ц≥в.
¬продовж зазначеного терм≥ну п≥дписка прийсаЇтьс¤ необмежено, ¤кщо будь-¤к≥ обмеженн¤ не були передбвчен≥ у спов≥щенн≥. Ќа практиц≥ зустр≥чаЇтьс¤ в основному два види обмежень : по колу потенц≥альних передплатник≥в (наприклад, коли в спов≥щенн≥ вказано, що в передплат≥ можуть брати ц\участь т≥льки юридичн≥ особи) та к≥лькост≥ акц≥й, що надаютьс¤ кожному передплатнику (максимальна к≥льк≥сть визначаЇтьс¤ в спов≥щенн≥ в абсолютному визначенн≥ чи в процентах до загальноњ к≥лькост≥ акц≥й).
”становча конференц≥¤ скликаЇтьс¤ в строк, вказаний у спов≥щенн≥ про в≥дкриту передплату, а ¤кщо така не провадилась - у встановлений договором м≥ж засновниками чи ≥ншим чином строк. ѕри створенн≥ товариства шл¤хом в≥дкритоњ передплати, установча конференц≥¤ маЇ бути скликана не п≥здн≥ше н≥ж через два м≥с¤ц≥ з моменту завершенн¤ передплати.
”становч≥ збори визнютьс¤ правочинними ¤кщо у ней приймало участь особи, що передплатили не менш 60 % акц≥й в≥д њх загальноњ к≥лькост≥. ‘ори участ≥ передплатник≥в (засновник≥в) в установчих зборах можуть бути р≥зними: кр≥м особистоњ присутност≥, можлива участь через представника чи листуванн¤. ƒл¤ запоб≥ганн¤ сп≥рних ситуац≥й питанн¤ про форми участ≥ сл≥д вир≥шувати у спов≥щенн≥ чи в договор≥ засновник≥в.
√оловний етап процесу засновництва товариства - його державна реЇстрац≥¤. —аме з моменту його реЇстрац≥њ воно стаЇ юридичною особою, а саме самост≥йним субТЇктом правов≥дносин, ¤кий може в≥д свого ≥мен≥ укладати угоди, в≥дпов≥дати по ним, мати у своњй власнот≥ майно, набувати майнових та немайнових прав, подавати позови та в≥дпов≥дати у судах. ƒержавна реЇстрац≥¤ ј“ зд≥йснюЇтьс¤ виконавчими органами державноњ влади за майбутн≥м м≥сцем знаходженн¤ товариства.
«ареЇстрованому товариству передаЇтьс¤ св≥доцтво про реЇстрац≥ю, ¤ке Ї головним документом, що засв≥дчуЇ його ≥снуванн¤ ¤к юридичноњ особи.
ќсобливу увагу сл≥д прид≥лити участ≥ трудового колективу у створенн≥ ј“ на баз≥ державних п≥дприЇмств.
“рудовой колектив державного п≥дприЇмства може бути ≥н≥ц≥атором його перетворенн¤ у ј“. јле по сьогочасному законодавству бажанн¤ трудового колективу тут не достатньо. ƒл¤ перетворенн¤ державного п≥дприЇмства у ј“ потр≥бна згода органу, що уповноважений зд≥йснювати кер≥вництво державним майном (фонд державного майна). ёридичною п≥дставою дл¤ перетворенн¤ Ї сп≥льне р≥шенн¤ трудового колективу п≥дприЇмства та органу, що уповноважений зд≥йснювати кер≥вництво державним майном. ” сп≥льному р≥шенн¤ визначаютьс¤ ус≥ найважлив≥ш≥ моменти, що повТ¤зан≥ з наступним перетворенн¤м (наприклад, ск≥льки акц≥й залишаЇтьс¤ у держави, а ск≥льки маЇ бути розпродано, чи буде проводитис¤ в≥дкрита передплата чи акц≥њ будуть продан≥ обмеженому колу ос≥б ; ¤к≥ умови отриманн¤ акц≥й членами трудовго колективу ≥ т.д.). јкц≥њ мають бути випущен≥ на всю варт≥сть майна п≥дприЇмства. “аким чином визначенн¤ реальноњ вартост≥ майна п≥дприЇмства дуже важливе. “ому дл¤ його оц≥нки складаЇтьс¤ спец≥альна ком≥с≥¤, до складу ¤коњ вход¤ть представники органу, що уповноважений управл¤ти державним майном, ф≥нансових орган≥в та трудового колективу п≥дприЇмства. ¬ њншому використовуЇтьс¤ той же пор¤док, що й при створенн≥ ј“. ƒо документ≥в, що надаютьс¤ дл¤ реЇстрац≥њ додаЇтьс¤ коп≥¤ згаданого вище сп≥льного р≥шенн¤ про перетворенн¤ державного п≥дприЇмства у ј“.
ј“, ¤к ≥ будь ¤кому ≥нщому п≥дприЇмству, сл≥д мати органи управл≥нн¤, що забеспечують його роботу та виступать його представниками у стосунках з ≥шними п≥дприЇмствами, державними органами та громад¤нами. јле пор¤док формуванн¤ цих орган≥в дуже в≥др≥зн¤Їтьс¤ в≥д того, ¤ким чином призначаЇтьс¤ кер≥вництво державним п≥дприЇмством. ¬ ј“ ус≥ кер≥вницьк≥ посади - виборн≥. јкц≥онери сам≥ вир≥шують ¤к орган≥зувати роботу орган≥в товариства, кому надати веденн¤ його справ.
«акон Уѕро господарськ≥ товаристваФ передбачаЇ чотириланкову орган≥зац≥йну структуру :
загальн≥ збори акц≥онер≥в ;
рада акц≥онер≥в товаричтва (коли передбачено законом рада по нагл¤ду) ;
правл≥нн¤ (чи будь-¤кий ≥нший виконавчий орган) ;
рев≥з≥йна ком≥с≥¤.
«агальн≥ збори акц≥онер≥в Ї головним органом ј“. омпетенц≥¤ загальних збор≥в визначаЇтьс¤ з врахуванн¤м вимог законодавства. ƒо виключноњ компетенц≥њ загальних збор≥в в≥днос¤тьс¤ так≥ питанн¤ :
визначенн¤ основних напр¤мк≥в д≥¤льност≥ товариства, затвердженн¤ його план≥в та зв≥т≥в про њх виконанн¤ ;
внесенн¤ зм≥н до статуту товариства ;
обранн¤ та в≥дклик член≥в ради ј“ (ради по нагл¤ду) виконавчого органу та рев≥з≥йноњ ком≥с≥њ
створенн¤, реорган≥зац≥¤ та л≥кв≥дуванн¤ дочерн≥х п≥дприЇмств, ф≥л≥й та представництв, затвердженн¤ њх статут≥в та положень ;
внесенн¤ р≥шень про прит¤гненн¤ до в≥дпов≥дальност≥ посадових ос≥б товариства ;
затвердженн¤ правил процедури та ≥н. докумнт≥в товариства ;
вир≥шенн¤ питанн¤ про куп≥влю товариством акц≥й, що воно випускаЇ
затвердженн¤ р≥чних результат≥в д≥¤льност≥ товариства та ≥н..
ќбумовлен≥ статутом товариства процедурн≥ правила сл≥д точно виконувати. “ому що порушенн¤ процедури можуть бути приводом дл¤ визнанн¤ загальних збор≥в нед≥йсними судом.
–ада ј“ (рада по нагл¤ду) маЇ дво¤к≥ функц≥њ. ѕо - перше, це виборний орган, що зд≥йснюЇ беспосередн≥й нагл¤д за д≥¤льн≥стю виконавчого органу. ќск≥льки д≥њ виконавчого органу стосуютьс¤ не т≥льки акц≥онер≥в, але й ≥нтерес≥в роб≥тник≥в товариства, то законодавство передбачаЇ формуванн¤ його з числа акц≥онер≥в.
ѕо - друге , рад≥ ј“ може бути надане виконанн¤ де¤ких функц≥й, що стосуютьс¤ компетенц≥њ загальних збор≥в. “аким чином, у д夤ких ситуац≥¤х рада може д≥¤ти ¤к вищий орган товариства. јле сл≥д зауважити, що рад≥ можуть передаватис¤ лише так≥ функц≥њ, ¤к≥ зг≥дно з законодавством чи статутом товариства не стосуютьс¤ його виключноњ компетенц≥њ.
ер≥вництво поточною д≥¤льн≥стю зд≥йснюЇ правл≥нн¤ чи ≥нший виконавчий орган, передбачений статутом. „лени виконавчого органу обираютьс¤ акц≥онерами на загальних зборах. ¬иконавчий орган п≥дзв≥тний загальним зборам та рад≥ по нагл¤ду та орган≥зуЇ виконанн¤ њх р≥шень. ¬ажливо в≥дм≥тити, що законодавство дозвол¤Ї акц≥онерам створити такий виконавчий орган, ¤кий њм потр≥бен. ÷е може бути й правл≥нн¤, й дирекц≥¤, й рада директор≥в, б≥льш того дозвол¤Ї покласти функц≥њ виконавчого органу на одного директора (президента товариства), що може бути дуже зручно дл¤ невеликих за к≥льк≥стю товариств, також очолювати правл≥нн¤ ј“ може директор (голова правл≥нн¤), кер≥вник виконавчого орагну. —аме в≥н укладаЇ угоду в≥д свого ≥мен≥. ≤нши особи можуть д≥¤ти в≥д його ≥мен≥ лише на п≥дстав≥ виданного товариством дорученн¤. ѕраво укладанн¤ угод в≥д ≥мен≥ товариства може надаватис¤ статутом й ≥ншим членам правл≥нн¤.
–евез≥йна ком≥с≥¤. ” де¤к≥й м≥р≥ њњ функц≥≥ перес≥каютьс¤ з функц≥¤ми ради по нагл¤ду, оск≥льки вона теж зд≥йснюЇ контроль за д≥¤льн≥стю виконавчого органу. јле повноваженн¤ двох орган≥в можуть бути розр≥знен≥ таким чином : ¤кщо контроль ради з нагл¤ду маЇ головним чином характер загального нагл¤ду, то рев≥з≥йна ком≥с≥¤ займаЇтьс¤ однозначно визначеною роботою. ¬она проводить перев≥рки ф≥нансово-господарськоњ д≥¤льност≥ правл≥нн¤ й допов≥даЇ њх результати загальним зборам чи рад≥ з нагл¤ду. р≥м того, ревез≥йна ком≥с≥¤ складаЇ зв≥д по р≥чних зв≥тах та балансах, без ¤кого загальн≥ збори не можуть його затвердити. ƒо складу ревез≥йноњ ком≥с≥њ обовТ¤зково вход¤ть представники трудового колективу товариства.
“ак≥ головн≥ питанн¤ орган≥в ј“ по новому «акону. ” ньому Ї своњ вади та недол≥ки - УрифиФ та Ум≥линиФ. Ќе чекаючи, коли законодавець повернетьс¤ до цього нормативного акту, правокористувачам треба самим шукати в≥х≥д з≥ складних ситуац≥й та закр≥плювати њх у статутах та внутр≥шн≥х документах ј“.
ѕочинаючи з 1990 року в ”крањн≥ створюютьс¤ комерц≥йн≥ орган≥зац≥њ у вигл¤д≥ товариств з обмеженою в≥дпов≥дальн≥стю (дал≥ по тексту - “ќ¬) та закритих акц≥онерних товариств (дал≥ - «ј“). ¬продовж довгого часу в украњнському законодавств≥ було невир≥шене питанн¤ про те, чи сл≥д виходити з≥ схожост≥ “ќ¬ та «ј“, чи њх сл≥д визнавати р≥зними формами господарських товариств. ÷е питанн¤ було вир≥шене лише з прийн¤тт¤м у 1991 роц≥ «акона Уѕро господарськ≥ товаристваФ, зг≥дно з ¤ким “ќ¬ та «ј“ ¤к р≥зновиди ј“ Ї р≥зними формами господарських товариств. јле на практиц≥ часто важко зробити виб≥р м≥ж “ќ¬ та «ј“. “ому що ц≥ форми дуже схож≥ та надають р≥вн≥ змоги дл¤ виконанн¤ комерц≥йноњ д≥¤льност≥. ” цьому звТ¤зку сл≥д з≥ставити правов≥ характеристики “ќ¬ та «ј“, що Ї в украњнському законодавств≥. “аке пор≥вн¤нн¤ може бути ц≥кавим з точки зору теоретичноњ ≥, кр≥м того, дозвол¤Ї б≥льш ефективно ор≥Їнтуватис¤ на практиц≥ при обранн≥ форми створюваноњ комерц≥йноњ орган≥зац≥њ.
«агальн≥ риси.ћожна вказати на так≥ загальн≥ риси “ќ¬ та «ј“ :
“ќ¬ та «ј“ Ї комерц≥йними орган≥зац≥¤ми корпоративного типу, що заснован≥ на засадах членства ;
учасники “ќ¬ та акц≥онери «ј“ по загальному правилу не в≥дпов≥дають по зобовТ¤занн¤м в≥дпов≥дно “ќ¬ та «ј“ ;
“ќ¬ та «ј“ можуть бути створен≥ одн≥Їю особою. ѕри цьому ¤к “ќ¬ так й «ј“ не можуть мати за Їдиного учасника чи акц≥онера ≥нше господарське товариство, що складаЇтьс¤ з одн≥Їњ особи. ћаксимальна к≥льк≥сть учасник≥в “ќ¬ та акц≥онер≥в «ј“ обмежуЇтьс¤ законом ;
м≥н≥мальний розм≥р статутного кап≥талу “ќ¬ та «ј“ встановлюЇтьс¤ законом.
статутний кап≥тал “ќ¬ (30 %), акц≥њ «ј“ мають бути оплачен≥ до моменту њх реЇстрац≥њ ;
не дозвол¤Їтьс¤ зв≥льненн¤ учасник≥в “ќ¬ в≥д обовТ¤зку внесенн¤ вкладу до статутного кап≥талу “ќ¬, та акц≥онера «ј“ в≥д обовТ¤зку оплати акц≥й «ј“.
багато сп≥льного м≥ж “ќ¬ та «ј“ у питанн¤х, що стосуютьс¤ њх орган≥в управл≥нн¤. ¬ “ќ¬ та «ј“ можлив≥ однаковий склад орган≥в управл≥нн¤, а саме загальн≥ збори учасник≥в (акц≥онер≥в) ¤к найвищий орган товариства та виконавчий орган товариства. ƒл¤ виконанн¤ функц≥й виконавчого органу можуть закликатис¤ й на договорн≥й основ≥ трет≥ особи. р≥м того, ¤к у “ќ¬ так й у «ј“ обираЇтьс¤ рев≥з≥йна ком≥с≥¤. ƒо перев≥рки р≥чного ф≥нансового зв≥ту обох товариств закликаютьс¤ ауд≥тори.
зг≥дно з д≥ючим законодавством н≥ “ќ¬, н≥ «ј“ не зобовТ¤зан≥ публ≥кувати дан≥ про результати веденн¤ њх справ.
однаков≥ можливост≥ цих товариств в план≥ перетворенн¤ до ≥нших форм комерц≥йних товариств. як “ќ¬ так й «ј“ можуть бути перетворен≥ на ¬ј“ та кооперативи;
частини у “ќ¬ та акц≥њ у «ј“ можуть бути в≥льно в≥дчужен≥ ≥ншим учасникам товариств. ”часники “ќ¬ та акц≥онери «ј“ користуютьс¤ переважним правом купуванн¤ частин ≥нших учасник≥в чи акц≥й ≥нших акц≥онер≥в.
положенн¤ «акону Уѕро господарськ≥ товаристваФ про дечерн≥ та залежних господарських товариствах можуть застосовуватис¤ ¤к до “ќ¬ так й до «ј“ ;
¬≥дм≥нност≥. Ќезважаючи на численн≥сть сп≥впадаючих рис, “ќ¬ та «ј“ багато у чому розр≥зн¤ютьс¤.
перед ус≥м сл≥д вказати на те, що статутний кап≥тал “ќ¬ под≥лено на частини, а статутний кап≥тал «ј“ - на акц≥њ. јкц≥њ Ї самост≥йним обТЇктом цив≥льних прав - ц≥нн≥ бумаги. “ому учасник “ќ¬, одержуючи частину, стаЇ володарем лише права вимоги до “ќ¬, а акц≥онер, що купив акц≥њ, набуваЇ не т≥льки прав вимоги, а й права власност≥ на акц≥њ ¤к самост≥йн≥ обТЇкти цив≥льних прав. .
переданн¤ прав учасника “ќ¬ ≥нш≥й особ≥ зд≥йснюЇтьс¤ шл¤хом в≥дступленн¤ прав вимоги (цес≥њ) новому учаснику “ќ¬, а в «ј“ переданн¤ прав акц≥онера зд≥йснюЇтьс¤ шл¤хом куп≥вл≥-продажу акц≥й.
по-р≥зному регулюЇтьс¤ продаж учасниками своњх частин в “ќ¬ та акц≥онерами своњх акц≥й в «ј“ трет≥м особам. якщо статутом “ќ¬ може бути взагал≥ заборонено в≥дчуженн¤ учасником своЇњ частини трет≥м особам, то акц≥онер не може бути позбавлен такого права.
припиненн¤ участ≥ (членства) ¤к у “ќ¬ так ≥ у «ј“ можливо не лише шл¤хом переуступу прав учасника “ќ¬ чи продажу акц≥й «ј“ ≥ншим учасникам чи акц≥онерам чи трет≥м особам, а також шл¤хом переданн¤ частини чи акц≥й самому “ќ¬ чи «ј“. –≥зниц¤ лише у тому, що ¤кщо учасник “ќ¬ може у будь - ¤кий час предати свою частину самому “ќ¬ (вийти з “ќ¬) та отримати варт≥сть частини його майна, що дор≥внюЇ його частин≥ у статутному кап≥тал≥ “ќ¬, то акц≥онер може вимагати в≥д «ј“ куп≥вл≥ (викупу) його акц≥й лише у окремих випадках, що передбачен≥ законодавством
в≥др≥зн¤Їтьс¤ виб≥р й зм≥ст установчих документ≥в “ќ¬ та «ј“. ”становчими документами “ќ¬ Ї ¤к правило два документи : установчий догов≥р та статут. ”становчими документами «ј“ Ї установчий догов≥р. ¬ той сами час сл≥д в≥дм≥тити що засновники «ј“ все ж укладають м≥ж собою догов≥р, що визначаЇ пор¤док зд≥йсненн¤ ними сп≥льноњ д≥¤льност≥ по створенню «ј“ та що маЇ дек≥лька ≥нших положень, що передбачен≥ законодавством.
¤к в≥дм≥чалос¤ вище. “ќ¬ та «ј“ можуть бути створенн≥ одн≥Їю особою. ѕри цьому, дан≥ про те, що «ј“ створено одн≥Їю особою чи маЇ т≥льки одного акц≥онера мають бути опубл≥кован≥ дл¤ загального в≥дома. —тосовно “ќ¬ такоњ вимоги в законодавств≥ не передбачено.
зб≥льшенн¤ статутного кап≥талу «ј“ дл¤ покритт¤ понесенних ним збитк≥в не можливе. ƒ≥юче законодавство не маЇ аналог≥чноњ заборони дл¤ “ќ¬. ÷¤ р≥зниц¤ маЇ ≥стотне значенн¤ на практиц≥. —права в тому, що випуск нових акц≥й при зб≥льшенн≥ статутного кап≥талу п≥дл¤гаЇ реЇстрац≥њ у державному ком≥тет≥ ц≥нних бумаг, фондового ринку, в багатьох випадках в≥дмовл¤ють у реЇстрац≥њ через на¤вн≥сть збитк≥в у «ј“. ¬ той самий час “ќ¬ через в≥дсутн≥сть акц≥й не маЇ таких проблем.
можлив≥ в≥дм≥нност≥ у склад≥ орган≥в управл≥нн¤ “ќ¬ та «ј“. якщо в “ќ¬ органами управл≥нн¤ завжди Ї загальн≥ збори учасник≥в, то в «ј“ можливе й створенн¤ ради директор≥в (ради з нагл¤ду) (¤кщо б≥льше 50 акц≥онер≥в).
¬ той самий час немаЇ суттЇвоњ р≥зниц≥ у правов≥й природ≥ стосунк≥в м≥ж «ј“ та ф≥зичними особами, що д≥ють у його виконавчих органах та тих самих стосунк≥в, що виникають в “ќ¬. “ому њх регулюванн¤ в майбутньому може бути однаковим.
√оловн≥ ознаки. Ќа баз≥ вищенаведеного анал≥зу можна вид≥лити де¤к≥ головн≥ ознаки “ќ¬ та «ј“, що мають практичне значенн¤.
√оловна ознака ¤к “ќ¬ так й «ј“ в т≥м, що вони Ї комерц≥йними корпорац≥¤ми, за зобов(¤занн¤ми ¤ких њх члени не несуть в≥дпов≥дальност≥. ”часники “ќ¬ та акц≥онери «ј“ несуть ризик збитк≥в, пов(¤заних з д≥¤льн≥стю “ќ¬ та «ј“, у межах њх внеск≥в та наданих њм акц≥й. ÷¤ ознака в≥др≥зн¤Ї “ќ¬ та «ј“ в≥д товариства з додатковою в≥дпов≥дальн≥стю та ус≥х господарських товариств. ¬≥дносно в≥дкритих акц≥онерних товариств (дал≥ ¬ј“), то “ќ¬ та «ј“ в≥др≥зн¤ютьс¤ в≥д них закритим характером складу своњх член≥в. «ачинен≥сть складу член≥в цих корпорац≥й в тому, що по - перше максимальна к≥льк≥сть член≥в “ќ¬ та «ј“ обмеженва законом, по-друге можлив≥сть передач≥ частин “ќ¬ та акц≥й «ј“ трет≥м особам дуже обмежена.
ѕитанн¤ про виб≥р м≥ж “ќ¬ та «ј“, з одного боку й ус≥ма ≥ншими господарськими товариствами, з ≥ншого боку через на¤вн≥сть р≥зниц≥ м≥ж ними, на практиц≥ не повинен викликати труднощ≥в. Ѕ≥льш складним вважаЇтьс¤ питанн¤ про вид≥ленн¤ ознак “ќ¬ та «ј“ на основ≥ ¤ких на практиц≥ можна було б зд≥йснювати виб≥р м≥ж цими формами господарюванн¤.
¬ теоретичному план≥ головна в≥дм≥нн≥сть в на¤вност≥ у «ј“ акц≥й. ѕор≥внюючи ј“ та “ќ¬ на приклад≥ германського законодавства —.Ќ.јндкоф писав : Уеконом≥чна природа цих товариств така ж сама ¤к й у ј“, з т≥Їю р≥зницею, що внески не перетворюютьс¤ на акц≥њ, в бумажн≥, легко продаваЇм≥ ц≥нност≥Ф (36).
≈коном≥чне значенн¤ акц≥й в тому, що за допомогою публ≥чной передплати на них акц≥онерн≥ товариства можуть акумулювати велик≥ ф≥нансов≥ кошти й на њх основ≥ реал≥зовувати велик≥ д≥лов≥ проекти. р≥м того, можлив≥сть швидкого об≥гу акц≥й на б≥рж≥ призводить до того, що часто акц≥њ купуютьс¤ не з ц≥ллю отриманн¤ прибутку, а дл¤ розм≥щенн¤ тимчасово в≥льного кап≥талу з над≥Їю на швидке п≥двищенн¤ б≥ржевоњ ц≥ни на акц≥њ та швидкого продажу за ц≥ною, що перевищу¤ ц≥ну куп≥вл≥. “аким чином. ћожлив≥сть пропонувати акц≥њ дл¤ куп≥вл≥ необмеженому колу ос≥б та можлив≥сть швидкого продажу њх на б≥рж≥ Ї найважлив≥шою перевагою ј“.
јле «ј“ однак не надаЇ таких переваг, тому що воно не може проводити в≥дкриту передплату на своњ акц≥њ, чи ≥ншим чином, пропонувати њх куп≥влю необмеженому колу ос≥б. р≥м того можлив≥сть продажу акц≥й «ј“ що не Ї його акц≥онерами, обмежена першочерговими правами акц≥онер≥в на отриманн¤ таких акц≥й. “аким чином, «ј“ не дозвол¤Ї ефективно використовувати акц≥њ.
«ј“ може розташовувати не т≥льки звичайн≥ акц≥њ, але й прив≥лейован≥, ¤к≥ в багатьох випадках дозвол¤ють сбалансовано враховувати ≥нтереси засновник≥в чи залучати ≥нвестор≥в з числа трет≥х ос≥б, не в≥ддаючи при цьому до њх рук контроль за «ј“. јле навр¤д чи на практиц≥ привелейован≥ акц≥њ необх≥дн≥ у б≥льшост≥ випадк≥в. ƒо того ж ном≥нальна варт≥сть цих акц≥й не може перевищувати 25 % в≥д встановленного кап≥талу «ј“. “ому на¤вн≥сть прив≥лейованих акц≥й в «ј“ та в≥дсутн≥сть в “ќ¬ юридичного механ≥зму, що дозвол¤Ї дос¤гати тих самих результат≥в, до ¤ких призводить використанн¤ прив≥лейованих акц≥й в «ј“ не Ї на практиц≥ вир≥шаючою обставиною на користь «ј“.
“аким чином принципова в≥дм≥нн≥сть «ј“ в≥д “ќ¬, що складаЇтьс¤ у на¤вност≥ акц≥й в «ј“, не маЇ вир≥шального значенн¤ на практиц≥. ћабуть саме тому закордонн≥ юристи при анал≥зуванн¤ правових проблем, що пов(¤зан≥ з “ќ¬, вважають можливим пор≥внювати товариство з обмеженою в≥дпов≥дальн≥стю н≥мецького права (GmBH) та частну компан≥ю английского права (private company) не т≥льки з украњнськими “ќ¬ але й з «ј“ (37). ¬с≥ т≥ переваги, що надаЇ «ј“ можливо дос¤гнути за допомогою “ќ¬. “ому в≥рен висновок , що зроблено в украњнськ≥й л≥тератур≥ багаторок≥в тому про те, що при невеликих к≥лькост¤х акц≥онер≥в ј“ перетворюютьс¤ на Ухитромудру машину дл¤ звичайних р≥чейФ (38).
≤снуЇ однак одна р≥зниц¤ м≥ж тов та «ј“, ¤ка Ї дуже ≥стотною на практиц≥. як в≥дм≥чалось вище, ¤кщо учасник “ќ¬ може у будь ¤кий час передати частину самому “ќ¬ (вийти з його член≥в) та отримати варт≥сть частини майна “ќ¬, що сп≥впадаЇ з його частиною у статутному кап≥тал≥ “ќ¬, то акц≥онер, по загальному правилу не може вимагати в≥д «ј“ куп≥вл≥ (викупу) його акц≥й. Ќа практиц≥ часто, стережучись цього положенн¤, засновники господарських товариств в≥ддають перевагу «ј“.
ƒ≥йсно, в силу положенн¤ ц≥Їњ статт≥ учасник “ќ¬ ще до дос¤гненн¤ мети його створенн¤ може вийти з нього незалежно в≥д згоди ≥нших учасник≥в. ѕри цьому йому повинно бути сплачено варт≥сть його частини. ÷е може нанести великих збитк≥в “ќ¬ та й його учасникам. “ому дл¤ багатьох п≥дприЇмц≥в так≥ умови сп≥впрац≥ в межах “ќ¬ неможлив≥.
Ќа основ≥ вищенаведеного анал≥зу можливо сказати, що правове положенн¤ “ќ¬ та правове положенн¤ «ј“ майже сп≥впадаЇ. “акий висновок розд≥лЇ й автор ц≥Їњ дипломноњ роботи. ѕринципову р≥зниц¤ м≥ж ними в на¤вност≥ акц≥й у «ј“ та њх в≥дсутност≥ у “ќ¬, не маЇ ≥стотнього практичного значенн¤. ¬ б≥льшост≥ випадк≥в на¤вн≥сть акц≥й не т¤гне будь ¤ких переваг дл¤ «ј“ пор≥вн¤но з “ќ¬.
« вищенаведеного ми бачимо, що перех≥д украњнськоњ економ≥ки до ринку обумовив розвиток р≥зних форм п≥дприЇмницькоњ д≥¤льност≥, серед ¤ких вищенаведен≥ так≥ господарськ≥ товариства ¤к ј“, «ј“ та “ќ¬.
2 —”Ѕ(™ “» ѕ–ј¬ќ¬≤ƒЌќ—»Ќ ѕќ ”ѕ–ј¬Ћ≤ЌЌё Ќј…ћјЌќё ѕ–ј÷≈ё Ќј ѕ≤ƒѕ–»™ћ—“¬≤
2.1 ќсобливост≥ адм≥н≥стративно - правових в≥дносин роб≥тника, трудового колективу
ѕрактика державного регулюванн¤ економ≥ки показуЇ, що методи, що застосовуютьс¤ у ц≥й сфер≥ напр¤му пов(¤зан≥ з економ≥чною самост≥йн≥стю господарюючих суб(Їкт≥в - п≥дприЇмств.
≈коном≥чна та орган≥зац≥йна самост≥йн≥сть п≥дприЇмства маЇ сенс лише тому, що п≥дприЇмство може вступати у взаЇмод≥ю з ≥ншими, не менш самост≥йними господарюючими суб(Їктами. ¬ цих умовах держава зд≥йснюЇ регулюванн¤ ринковоњ економ≥ки шл¤хом створенн¤ системи матер≥альних стимул≥в та встановленн¤ економ≥чноњ в≥дпов≥дальност≥ дл¤ суб(Їкт≥в господарськоњ д≥¤льност≥, а саме використовуючи економ≥чн≥ засоби (методи) управл≥нн¤.
ј.¬.¬енедиктов. розгл¤даючи економ≥чну основу д≥¤льност≥ колективного суб(Їкта права (юридичноњ особи), вказував, що майно юридичноњ особи повинно бути в≥докремлено ¤к в≥д майна його член≥в, так ≥ в≥д майна ≥нших установ, хоч ¤к би й т≥сно вони не були повТ¤зан≥ з ц≥Їю юридичною особою. ѕитанн¤ стаЇ про форму та ступ≥нь такого в≥докремленн¤ (40).
√осподарська практика ¤к у наш≥й крањн≥ так ≥ за њњ межами виробила значну р≥зноман≥тн≥сть форм в≥докремленн¤ майна колективних суб(Їкт≥в економ≥чного об≥гу. ƒе¤к≥ з таких форм отримали закр≥пленн¤ в законодавств≥ - закон Уѕро власн≥стьФ.
ќтже суть економ≥чних метод≥в складаЇтьс¤ в управл≥нн≥ господарською д≥¤льн≥стю через економ≥чний ≥нтерес суб(Їкта, що управл¤Їтьс¤. јле щоб цей суб(Їкт мав змогу реал≥зувати св≥й ≥нтерес, ви¤вити ≥н≥ц≥ативу, в≥н повинен мати свободу вибору вар≥ант≥в своЇњ повед≥нки, а саме мати орган≥зац≥йну самост≥йн≥сть. —туп≥нь орган≥зац≥йноњ самост≥йност≥ суб(Їкта господарськоњ д≥¤льност≥ (п≥дприЇмства) визначаЇтьс¤ ступ≥нню й засобом в≥докремленн¤ майна, що знаходитьс¤ у його розпор¤дженн≥. ≈коном≥чною передумовою орган≥зац≥йноњ в≥докремленост≥ п≥дприЇмства Ї право власност≥ чи право оперативного управл≥нн¤ державним майном, що закр≥плено зо п≥дприЇмством, а також право повного господарського розпор¤дженн¤ сотосовно вказаного майна. “акож об(Їм права оперативного управл≥нн¤ (повного господарського розпор¤дженн¤) обумовлюЇ ступ≥нь орган≥зац≥йноњ самост≥йност≥ п≥дприЇмства, а тому Ї показником р≥вн¤ розвитку економ≥чних метод≥в державного управл≥нн¤ економ≥кою.
« ≥ншого боку, колектив, що маЇ орган≥зац≥йну самост≥йн≥сть може реал≥зовувати св≥й ≥нтерес т≥льки шл¤хом беспосередньоњ взаЇмод≥њ з ≥ншими, не менш самост≥йними колективами. “ому, реал≥зац≥¤ економ≥чних метод≥в управл≥нн¤ передбачаЇ систему в≥дносин по екв≥валентному обм≥ну товарами (послугами) м≥ж п≥дприЇмствами, а саме систему товарно-грошових в≥дносин (41). ƒо того ж, ¤к суб(Їкт цих в≥дносин повинно виступати, не менш двох ос≥б, ≥накше говор¤чи необх≥дно мати ринок товар≥в та послуг.
«авданн¤м держави в цих умовах Ї регулюванн¤ вказаних в≥дносин через створенн¤ у њх суб(Їкт≥в економ≥чних пр≥оритет≥в. —труктура соц≥альних зв(¤зк≥в при економ≥чному управл≥нн≥ Ї неи колектив сам собою, а сусп≥льне в≥дношенн¤ м≥ж р≥зними суб(Їктами економ≥чноњ (господарськоњ) д≥¤льност≥. ÷¤ обставина дуже зб≥льшуЇ роль права :тому що у таких умовах об(Їктом управл≥нн¤ Ї не окремий ≥ндивид (колектив), а сусп≥льне в≥дношенн¤, то найб≥льш оптимальним та ефективним засобом управл≥нн¤ Ї саме правове регулюванн¤ ¤к централ≥зоване, так й локальне. р≥м того при плюрал≥зм≥ форм власност≥, коли до сфери економ≥чного об≥гу додаютьс¤ пор¤д з державними п≥дприЇмствами суб(Їкти, що засновють свою д≥¤льн≥сть не на державн≥й, а не ≥нших, також й приватн≥й формах власност≥, застосуванн¤ метод≥в беспосереднього державного управл≥нн¤ в економ≥ц≥ можливо т≥льки за умов, що ф≥кц≥Їю Ї сам плюрал≥зм форм власност≥ (42). « ≥ншого боку, можливо,використанн¤ пр¤мого адм≥н≥стративного управл≥нн¤ й до державних п≥дприЇмств, що Ї учасниками ринкових в≥дносин, становило б в≥дступ в≥д принцип≥в р≥вноправност≥ ус≥х форм власност≥, причому в≥дх≥д не на користь державного п≥дприЇмства, оск≥льки дуже знизило б його самост≥йн≥сть в сфер≥ господарських в≥дносин, а тому й економ≥чну ефективн≥сть. ¬ таких умовах держава не може впливати на економ≥ку не беспосередньо, а непр¤мим шл¤хом, а саме через правове регулюванн¤. ћова маЇ йти не про просте зб≥льшенн¤ к≥лькост≥ нормативних акт≥в в господарськоњ сфер≥, а про ¤к≥сн≥ зм≥ни правил регулюванн¤, коли право виступаЇ ¤к необх≥дна й природна основа взаЇмод≥њ в≥льних в своЇњ повед≥нц≥ у господарськ≥й сфер≥ суб(Їкт≥в.
як у¤вл¤Їтьс¤, все вказане можна застосувати не т≥льки стосовно в≥дносин, що виникають м≥ж п≥дприЇмствами, але й з окремими уточненн¤ми й до в≥дносин всередин≥ п≥дприЇмства, а саме до управл≥нн¤ працею.
ќтже, з одного боку економ≥чн≥ та адм≥н≥стративн≥ методи державного регулюванн¤ економ≥ки. « ≥ншого - самовр¤дуванн¤ трудових колектив≥в й участь в управл≥нн¤ п≥дприЇмством, що зд≥йснюЇтьс¤ окремими роб≥тниками.
¬изначивши зв(¤зки й законом≥рност≥ взаЇмод≥њ цих категор≥й, а також правов≥ форми у ¤ких ц≥ зв(¤зки вт≥лен≥, ми тим самим зможемо розробити пон¤тт¤ правового механ≥зму управл≥нн¤ працею. ¬ л≥тератур≥ справедливо п≥дкреслено що пон¤тт¤ господарського механ≥зму (а елементом останнього Ї махан≥зм управл≥нн¤ працею) маЇ загальнотеоретичне заченн¤, що складаЇтьс¤ з того, що вс≥ застовуван≥ при управл≥нн¤ економ≥кою структури, форми, принципи й методи повинн≥ розгл¤датис¤ з точки зору њх м≥сц¤ й рол≥ у господарському механизм≥ (43).
як вже вказувалось, держава зд≥йснюЇ регулюванн¤ економ≥кою шл¤хом використанн¤ адм≥н≥стративних й економ≥чних метод≥в управл≥нн¤. ¬≥дсл≥дкувавши шл¤хи реал≥зац≥њ вказаних метод≥в ми тим самим у значн≥й м≥р≥ в≥дтворимо зм≥ст пон¤тт¤ Угосподарський механ≥змФ.
ѕеред ус≥м реал≥зац≥¤ вс≥х метод≥в державного управл≥нн¤ повинна зд≥йснюватис¤ в рамках права. Ќорми права визначають правове положенн¤ учасник≥в господарськоњ д≥¤льност≥ (њх компетенц≥ю, основне коло правочинностей, в≥дпов≥дальн≥сть), а саме коло об(Їкт≥в й суб(Їкт≥в управл≥нськоњ д≥¤льност≥ й пор¤док њх взаЇмод≥њ. “ому норма права Ї необх≥дним етапом розвитку державного регулюванн¤ економ≥ки й елементом господарського механ≥зму будь-¤кого типу, що маЇ за основу ¤к адм≥н≥стративн≥ так й економ≥чн≥ методи управл≥нн¤ (44). ¬идима роль права в об(Їктивному зм≥ст≥ (правових норм) в господарському механ≥зм≥, що опосередуЇ економ≥чн≥ методи державного регулюванн¤. “ому що в цьому випадку у значн≥й м≥р≥ виключаЇтьс¤ пр¤мий вплив органу державни на господарську д≥¤льн≥сть, тому що потр≥бен перех≥дний, передаточний механ≥зм, що корегуЇ цю д≥¤льн≥сть зг≥дно з потребами й ≥нтересами сусп≥льства. –оль посередника м≥ж державю та самост≥йно господарюючим суб(Їктом найб≥льш ефективно може виконувати саме право. якщо оц≥нювати роль господарського механ≥зму, то можна погодитис¤ з його визначенн¤м ¤к сукупност≥ економ≥чних важил≥в, ¤к≥ використовуютьс¤ державою дл¤ впливу на виробництво - це механ≥зми ц≥н, ф≥нансово-кредитний, економ≥чного стимулюванн¤ , матер≥ально-техн≥чного забеспеченн¤ (45). јле навр¤д чи можна можна погодитис¤ з тим, що право Ї одним з тих важил≥в (46), воно у своњй реал≥зац≥њ т≥льки опосереднюЇ функц≥онуванн¤ вс≥х вказаних механизм≥в й надаЇ њм юридичноњ форми. “ому й механ≥зм розрахунк≥в, ц≥ноутворенн¤ ≥ т.д. Ї юридично формал≥зованим, а оск≥льки кожен з них Ї сукупн≥стю окремиз сусп≥льних зв(¤зк≥в (в≥дносин) то, п≥дл¤гаючи впливу права,вони набирають форми правов≥дносин. ≤накше кажучи, господарський механ≥зм у своњй статиц≥ Ї визначеною системою юридичних норм й соц≥альних ≥нститут≥вуправл≥нн¤, а в процес≥ реал≥зац≥њ - сукупн≥стю правов≥дносин.
ќтже д≥¤льн≥сть вс≥х орган≥в по управл≥нню працею ¤к ≥ њњ результатом (ефективн≥сть), зак≥нчуЇтьс¤ й про¤вл¤Їтьс¤ на п≥дприЇмств≥ - ц≥й головн≥й ланц≥ народного господарства, а п≥дприЇмств≥ вона д≥ференцуЇтьс¤ залежно в≥д конкретного об(Їкта управл≥нн¤ (48).
¬ л≥тератур≥ в≥дзначаЇтьс¤, що форми орган≥зац≥њ п≥дприЇмства та його внутр≥шн≥х п≥дрозд≥л≥в визначаЇтьс¤ у першу чергу особливост¤ми технолог≥њ й структури виробництва, а саме т≥льки виробничими факторами (49). “аким чином, можно сказати про технолог≥чну структуру колективу п≥дприЇмства й його внутр≥шн≥х виробничих п≥дрозд≥л≥в. як в≥домо, сьогодн≥ традиц≥йною Ї цехова структура п≥дприЇмства, коли п≥дприЇмство Ї сукупн≥стю цех≥в та р≥зноман≥тних допом≥жних служб (50).
” св≥тов≥й практиц≥ ≥снуЇ дек≥лька р≥зновид≥в господарських товариств, њх прийн¤то д≥лити на дв≥ групи - об(Їднанн¤ ос≥б та об(Їднанн¤ кап≥тал≥в.
ј“ - що Ї юридичною особоюй створюЇтьс¤ шл¤хом поЇднанн¤ на пайов≥й основ≥ частини майна його член≥в дл¤ зд≥йсненн¤ господарськоњ д≥¤льност≥. “аким чином, ј“ Ї не об(Їднанн¤м ос≥б, а поЇднанн¤м кап≥тал≥в, оск≥льки його майно (кап≥тал) складаЇтьс¤ з визначеноњ к≥лькост≥ пањв - акц≥й, при цьому в господарському об≥гу особа власника акц≥њ не маЇ н≥¤кого значенн¤ (саме тому акц≥онерн≥ товариства в законодавств≥ де¤ких крањн визначаютьс¤ ¤к анонимн≥ товариства).
ј“ пор≥вн¤но з ≥ншими формами господарськоњ д≥¤льност≥ мають р¤д ≥стотних вад, що й обумовило њх надзвичайно велике розповсюдженн¤ по всьому св≥ту. “а й в економ≥ц≥ дореволюц≥йноњ –ос≥њ, а точн≥ше до початку загальноњ нац≥онал≥зац≥њ промисловост≥ (1918 р.) ≥снував великий спектр форм господарюванн¤. ” рад¤нський пер≥од акц≥онерне й ≥нш≥ господарськ≥ товариства мали де¤кий розвиток в межах новоњ економ≥чноњ пол≥тики, беспосередньо до к≥нц¤ 20-х рок≥в, коли були майже зовс≥м л≥кв≥дован≥ в ход≥ реформи 1929-1930 р.р. ѕравов≥ аспекти д≥¤льност≥ господарських, в тому числ≥ й акц≥онерних, товариств регламентуЇтьс¤ у цив≥льному законодавств≥ й анал≥зувалис¤ у л≥тератур≥ того часу . ј.√.√ойбах при цьому в≥дм≥чав, що Ув умовах рад¤нськоњ д≥йсност≥ ... дуже мало м≥сц¤ знайшлось би дл¤ використанн¤ акц≥онерноњ форми об(ЇднаньФ в силу , по-перше фактичноњ в≥дсутност≥ б≥ржи, на ¤к≥й акц≥њ котувалис¤ б, по-друге,Фв≥дсутност≥ такоњ великоњ к≥лькост≥ др≥бних кап≥тал≥ст≥в, ¤ке потр≥бне дл¤ використанн¤ акц≥онерного кап≥талуФ, отже в силу надзвичайно обмеженого допуску Уприватного кап≥талу взагал≥ в галуз≥ нащоњ промисловост≥, що дозвол¤Ї останньому користуванн¤ т≥льки др≥бними промисловими п≥дприЇмствамиФ (51).
јкц≥онерма форма власност≥ згадно закону Уѕро власн≥стьФ, створюЇтьс¤ шл¤хом випуску акц≥й на всю варт≥сть його статутного фонду. ѕрактика створенн¤ акц≥онерних п≥дприЇмств (товариств) отримаЇ у наш≥й крањн≥ все б≥льший розвиток.
«≥ зб≥льшенн¤м к≥лькост≥ ј“ передбачаЇтьс¤ створенн¤ б≥рж≥, чи, ≥накше говор¤чи, ринку ц≥нних папер≥в (52). јле сл≥д замислитис¤ про соц≥альн≥ насл≥дки ц≥Їњ практики. як справедливо в≥дм≥чаЇ ¬.¬есн≥н, при в≥льному, анон≥мному продажу акц≥й доходи њх власника н≥¤к не пов(¤зан≥ з його особистим трудовим внеском ≥ кр≥м ≥ншого Ї зас≥б Ув≥дмиватиФ незароблен≥ грош≥ (53). “ому, надаючи розвитку ринку ц≥нних бумаг необх≥дно продумати механ≥зм державного контролю за доходами й ефективну систему заход≥в в≥дпов≥дальност≥ за зловживанн¤ в ц≥й сфер≥.
јкц≥њ трудового колективу стають акц≥¤ми у повному розум≥нн≥ цього слова, ¤кщо надати змогу власникам збер≥гати њх за собою, при роз≥рванн≥ за тих чи ≥нших обставин зв(¤зк≥в з п≥дприЇмством. ÷¤ обставина й головним чином в≥льний продаж акц≥й на ринках ц≥нних папер≥в розриваЇ зв(¤зок м≥ж правом на акц≥ю й на¤вн≥стю трудових правов≥дносин. “ому далеко не кожний акц≥онер буде роб≥тником п≥дприЇмства, а кожний роб≥тник був акц≥онером. оло ос≥б, що волод≥ють акц≥¤ми иходить за межи п≥дприЇмства, ≥ таким чином з орган≥зац≥йно-правовоњ точки зори п≥дприЇмство й акц≥онерне товариство стають категор≥¤ми майже р≥зними. ¬ищим органом ј“ Ї загальн≥ збори, ¤к≥ призначають адм≥н≥стративну раду (правл≥нн¤, директорат), раду по нагл¤ду (рада директор≥в) товариства та ревез≥йну ком≥с≥ю. ќснову господарськоњ д≥¤льност≥ товариства складаЇ майно, що надано товариству засновниками а також вироблена продукц≥¤ чи ≥нше майно. ѕрибуток ттовариства що розпод≥л¤Їтьс¤ м≥ж його учасниками, створюЇтьс¤ в≥д виручки в≥д господарськоњ д≥¤льност≥ п≥сл¤ покритт¤ матер≥альних витрат й витрат на оплату прац≥. “ому, ¤кщо на звичайному п≥дприЇмств≥ фонд споживанн¤ (оплати прац≥) Ї одним з фонд≥в, що складають майно п≥дприЇмства (елемент його об≥гових кошт≥в). ўо розпод≥л¤Їтьс¤ м≥ж учасниками його трудовоњ д≥¤льност≥, то у ј“ кошти на оплату прац≥ виключаютьс¤ з прибутку, ¤к витрати виробництва.
« створенн¤м на баз≥ п≥дприЇмства ј“ зрозум≥ла його дол¤ ¤к учасника господарського об≥гу- ¤к юридична особа п≥дприЇмство зак≥нчуЇ своЇ ≥снуванн¤ та його функц≥њ переход¤ть до ј“ у вигл¤д≥ його орган≥в. Ќе так однозначно вир≥шуЇтьс¤ питанн¤ з визначенн¤м правосуб(Їктност≥ п≥дприЇмства у внутр≥шн≥х в≥дносинах. ћи вже мали змогу в≥дм≥тити що в галуз≥ оплати прац≥ ј“ й п≥дприЇмство обстрагуютьс¤ одне в≥д одного. ¬тративши форму п≥дприЇмства (юридичноњ особи) трудовой колектив й ј“ протисто¤ть одне одному ¤к суб(Їкти самост≥йних економ≥чних в≥дносин. “аке протисто¤нн¤ ≥снуЇ об(Їктивно й може створити негативний вплив на ефективн≥стьфункц≥онуванн¤ й стаб≥льн≥сть всього ј“ : ¤кщо колектив роб≥тник≥в та службовц≥в зац≥кавлений у п≥двищенн≥ розм≥ру фонду оплати прац≥, то товариство зац≥кавлено у зворотньому, оск≥льки таке п≥двищенн¤ означаЇ дл¤ нього п≥двищенн¤ витрат на виробництво та зменшенн¤ прибутку. ќдночасно в≥дм≥тимо, що таке протисто¤нн¤ ≥нтерес≥в можливо характерно не т≥льки дл¤ ј“, але й дл¤ ≥ншиз п≥дприЇмств, на ¤ких трудовий колектив не Ї власником або орендарем засоб≥в виробництва (54).
“аким чином ¤кщо вз¤ти до уваги сферу розпод≥лу, то ми можемо константувати на¤вн≥сть триланковоњ структури в≥дносин - роб≥тник пов(¤зан з акц≥онерним товариством не беспосередньо, а через трудовий колектив. ¬ орган≥зац≥йному план≥ вс≥ роб≥тники та службовц≥ п≥дприЇмства та його колектив в ц≥лому Ї об(Їктом управл≥нн¤ з боку ј“ та його орган≥в, перед ус≥м директор≥в адм≥н≥стративноњ ради. ј зв≥дси бачимо, що суб(Їктами трудового договору в ј“ сл≥д визнати окремого роб≥тника та ј“ вц≥лому, в≥д ≥мен≥ ¤кого й буде укладатис¤ трудовий догов≥р.
–азом з тим сл≥д враховувати ≥снуванн¤ трудового колективу п≥дприЇмства, ¤к нос≥¤ самост≥йного економ≥чного ≥нтересу. ÷е можна зробити перш за все через забеспеченн¤ участ≥ колектива роб≥тник≥в в управл≥нн¤ ј“.
ѕитанн¤ про участь ос≥б, що зайн¤т≥ за трудовим договором (по найму) в управл≥нн≥ справами п≥дприЇмства, господарського товариства вже впродовж довгого часу знаход¤тьс¤ в сфер≥ уваги юрист≥в та економ≥ст≥в. Ѕессумн≥вним гарним моментом законуУѕро власн≥стьФ, що д≥Ї на ”крањн≥, Ї на¤вн≥сть норм про участь трудового колективу у питанн¤х про перетворенн¤ державного п≥дприЇмства в ј“. ѕредставник трудового колективу включаЇтьс¤ до складу орган≥в д≥ючого ј“, й норми представництва визначаютьс¤ —татутом. ÷е положенн¤ вц≥лому в≥дпов≥даЇ св≥тов≥й практиц≥ й заслуговуЇ п≥дтримки, оск≥льки завд¤ки участ≥ в органах ј“, трудовий колектив може захищати своњ економ≥чн≥ ≥нтереси й допомагати вир≥шенню можливих конфл≥кт≥в.
«начно знизити, ¤кщо не знищити зовс≥м протисто¤нн¤ ј“ та колективу його роб≥тник≥в та службовц≥в допомагають заходи, що направлен≥ на зближенн¤ економ≥чних ≥нтерес≥в вказаних суб(Їкт≥в. ¬ир≥шити це завданн¤ можна шл¤хом забеспеченн¤ можливост≥ участ≥ роб≥тник≥в приймати участь у прибутках товариства. јле д≥юче законодавство не маЇ принципових положень, що регулюють цю проблему, надаючи њњ можливо до сфери д≥њ статут≥в конкретних ј“.
ќтже правове положенн¤ роб≥тника, зайнатого в ј“ може бути р≥зним. оли роб≥тник не приймаЇ участ≥ у прибутках товариства (не Ї його акц≥онером) його зв(¤зок з п≥дприЇмством обмежуЇтьс¤ рамками класичного використанн¤ прац≥. ѕри цьому роб≥тник поЇднуЇ свою працю з засобами виробництва, не маючи права власност≥ на них. …ого зароб≥тна платн¤ створюЇ збитки виробництва пор¤д з ≥ншими виробничими збитками й в≥н виключаЇтьс¤ з числа учасник≥в розпод≥лу прибутку, отриманого товариством. “аким чином у цьому випадку ми можемо констатуювати на¤вн≥сть в≥дносин трудового найму.
ѕравове положенн¤ роб≥тника, що маЇ акц≥њ товариства подв≥йне : з одного боку в≥н зайн¤тий за договором найму й тому ничим не в≥др≥зн¤Їтьс¤ в≥д першого роб≥тника. як член трудового колективу роб≥тник≥в та службовц≥в, в≥н приймаЇ участь у його самовр¤дуванн≥ на тому чи ≥ншому р≥вн≥ технолог≥чноњ структури виробництва (наприклад, ¤к член виробничоњ бригади приймаЇ участь у розпод≥л≥ бригадного зароботку, обранн≥ бригадира та ≥н.). з ≥ншого боку той самий роб≥тник ¤к акц≥онер приймаЇ участь у розпод≥л≥ прибутку ј“ й в управл≥нн≥ його справами через використанн¤ де¤ких орган≥зац≥йних форм, що визначен≥ законодавством. “им самим знищуЇтьс¤ в≥дчужен≥сть роб≥тник≥в та засоб≥в виробництва й урахуванн¤м ц≥Їњ обставини можна передбачити, що догов≥р трудового найму при де¤ких умовах трансформуЇтьс¤ у догов≥р членства у корпорац≥њ.
ƒ≥¤льн≥сть п≥дприЇмства та його структурних п≥дрозд≥л≥в зд≥йснюЇтьс¤ на основ≥ самовр¤дуванн¤. “ому виникаЇ необх≥дн≥сть створенн¤ в≥дпов≥дноњ системи самовр¤дуванн¤. ”мовно таку систему можна визначати ¤к орган≥зац≥йну структуру трудового колективу (си орган≥зац≥ю). Ќа¤вн≥сть орган≥зац≥њ кр≥м економ≥чного обособенн¤ ј.¬.¬енедиктов справедливо визнавав необх≥дною ознакою правосуб(Їктност≥ колективу будь - ¤кого р≥вн¤- ¤к юридичноњ особи (п≥дприЇмства) так й його внутр≥шн≥х структурних п≥дрозд≥л≥в. ѕ≥д орган≥зац≥Їю ј.¬.¬енедиктов розум≥в визначену систему внутр≥шн≥х зв(¤зк≥в (в≥дносин) м≥ж об(Їднуваним юридичною особою, труд≥вником та його органом, а також визначений характер д≥¤льност≥ цих орган≥в (55).
≈лементами орган≥зац≥йноњ структури колективного суб(Їкта права Ї його органи а саме так≥ внутр≥шн≥ п≥дрозд≥ли через ¤к≥ ви¤вл¤ютьс¤ ≥нтереси й потреби й за допомогою ¤ких реал≥зуютьс¤ завданн¤, що сто¤ть перед ними. ќрган≥зац≥¤ управл≥нн¤ тим чи ≥ншим колективним утворенн¤м визначаЇтьс¤ р¤дом фактор≥в. « них найважлив≥шими Ї економ≥чн≥ : характер та ступ≥нь майновоњ в≥докремленост≥ п≥дприЇмства у зовн≥шних стосунках, ступ≥нь економ≥чноњ в≥докремленост≥ його внутр≥шн≥х структурних п≥дрозд≥л≥в й економ≥чноњ зац≥кавленост≥ кожного окремого роб≥тника у результатах колективноњ прац≥.
≈коном≥чно в≥докремлене (на основ≥ права власност≥ чи аренди) п≥дприЇмство функц≥онуЇ ¤к самовр¤дований колектив. ¬ цих умовах вс≥ без вин¤тку елементи орган≥зац≥йноњ структури, в том числ≥ й адм≥н≥страц≥¤, Ї органами самовр¤дуванн¤ але не органами державного управл≥нн¤ п≥дприЇмства. ≈коном≥чний ≥нтерес кожного окремого роб≥тника у колективних результатах прац≥ вимагаЇ наданн¤ йому реального права на участь в управл≥нн≥ на вс≥х р≥вн¤х технолог≥чноњ структури - бридади, д≥льниц≥, цеху, п≥дприЇмства в ц≥лому. –еал≥зуЇтьс¤ це через систему орган≥в ¤к беспосередньоњ, так й представницькоњ демократ≥њ на п≥дприЇмств≥. “аким чином виникаЇ структура самовр¤дуванн¤ трудових колектив≥в, бригад, д≥льниць, та п≥дприЇмства в ц≥лому, що включаЇ до себе загальн≥ збори колективу, пост≥йно д≥ючий орган - раду (правл≥н¤¤), адм≥н≥страц≥ю.
√овор¤чи про статус орган≥в трудового колективу, сл≥д мабудь виходити з двох момент≥в. “ак необх≥дно вз¤ти до уваги по-перше розвиток в законодавств≥ у¤влень про правове положенн¤ колективу у сфер≥ управл≥нн≥ працею ; по-друге р≥вень колективу, орган≥ц≥йна структура ¤кого п≥дл¤гаЇ анал≥зу.
«агальн≥ збори Ї найважлив≥шою ланкою орган≥зац≥йноњ структури трудового колективу. «наченн¤ загальних збор≥в складаЇтьс¤ з одного боку в тому, що воно Ї формою беспосередньоњ реал≥зац≥њ свого права на участь в управл≥нн≥, а з ≥ншого боку саме беспосередньо через загальн≥ збори трудовий колектив виступаЇ одночасно й обТЇктом й субТЇктом управл≥нн¤.
« розвитком сауправл≥нських начал у д≥¤льност≥ трудового колективу п≥дприЇмства зм≥нюЇтьс¤ й статус його загальних збор≥в. ¬же у закон≥ Уѕро п≥дприЇмстваФ (обТЇднанн≥) загальн≥ збори (конференц≥њ) Ї основноњ формою ≥снуванн¤ повноважень трудового колективу й визначаютьс¤ конкретн≥ повноваженн¤ загальних збор≥в.
Ќа сьогодн≥, ¤к зв≥стно, правовий статус загальних збор≥в колективу визначаЇтьс¤ д≥ючим законом Уѕро п≥дприЇмстваФ. якщо звернутис¤ до зм≥сту в≥дпов≥дних положень згаданих закон≥в (ст.45), то можна в≥дзначити два значних моменти : по-перше, коло правомосчностей загальних збор≥в значно вужче н≥ж у попередн≥х нормативних актах, що регулювали це питанн¤ ; по-друге , правомочност≥ загальних збор≥в дуже конкретн≥ й позбавлен≥ декларативност≥, що було притаманне законодавству про трудов≥ колективи.
Ќедол≥ком цих норм Ї : в них практично не в≥дображено очевидну сьогодн≥ ≥дею, суть ¤коњ в тому, що в умовах р≥зноман≥тност≥ форм господаруванн¤, що заснован≥ на плюрализм≥ в≥дносин власност≥, що не Ї й не може бути одного, загального дл¤ ус≥х статуса колективу (56). ѕрачиннст≥ загальних збор≥в колективу - власника майна п≥дприЇмства значною м≥рою в≥дм≥нн≥ в≥д правочинностей колективу, що не Ї таким. як вже було сказано, значна специф≥ка Ї й у правовом положенн≥ трудового колективу ј“. ѕравочинност≥ загальних збор≥в, можливо стосуютьс¤ т≥льки колективу п≥дприЇмства, що не Ї власником майна, або колективу п≥дприЇмства, що функц≥онуЇ на баз≥ зм≥шаних форм власност≥.
Ќа п≥дприЇмствах, колективи ¤ких Ї власниками засоб≥в виробництва, загальн≥ збори виступають головною формою зд≥йсненн¤ повноважень власника. «в≥стно, що найб≥льш демократичною формою участ≥ кожного члену колективу у вир≥шенн≥ питань його д≥¤льност≥ Ї загальн≥ збори.
«агальн≥ збори, що вищим органом самовр¤дуванн¤ колективу на вказаних п≥дприЇмствах, з одного боку може вир≥шувати вс≥ питанн¤, що повТ¤зан≥ з функц≥онуванн¤м п≥дприЇмства ( на вимогк б≥льшост≥ його член≥в) та, з ≥ншого боку, повинно мати виключну компетенц≥ю. ƒо такоњ повинн≥ входити прийн¤тт¤ р≥шенн¤ про створенн¤ ради (ради трудового колективу) п≥дприЇмства, обранн¤ (найм, укладанн¤ контракту) кер≥вника, також затвердженн¤ вс≥х акт≥в локального нормативного характеру (57).
ѕотреба створенн¤ ради трудового колективу п≥дприЇмства обговорювалас¤ ще у процес≥ розробки концепц≥њ закону Уѕро трудов≥ колективиФ, але до зм≥сту закону так≥ норми не були внесен≥. “а це й недивно, оск≥льки до основи «акону покладено ≥дею участ≥ у державному управл≥нн≥, але не самовр¤дуванн¤ трудового колективу.
ƒ≥ючий в ”крањн≥ «акон Уѕро п≥дприЇмстваФ передбачив створенн¤ ради (правл≥нн¤) п≥дприЇмства та визначив його основн≥ положенн¤ (п.4ст.14). «г≥дно «акону, м≥сце ради (правл≥нн¤) п≥дприЇмства у структур≥ управл≥нн¤ значно в≥др≥зн¤Їтьс¤ в≥д м≥сц¤ трудового колективу - перед ус≥м тим, що в≥н не Ї органом колективу.
«г≥дно п.4ст.14 «акону рада (правл≥нн¤) п≥дприЇмства формуЇтьс¤ з р≥вноњ к≥лькост≥ представник≥в, що призначаютьс¤ власниками майна п≥дприЇмства та тими, що обираютьс¤ його трудовим колективом. —татут п≥дприЇмства може передбачити й ≥нший пор¤док. “аким чином на цей час ми прийшли до визнанн¤ необх≥дност≥ створенн¤ органу управл≥нн¤ на п≥дприЇмств≥, ¤кий би мав у соб≥ ≥нтереси власника й ≥нтереси трудового колективу, що Ї обТЇктом управл≥нн¤. –ади п≥дприЇмств вже довгий час функц≥онують у промислово розвинених крањнах : щось таке передбачалось створювати й у наш≥й крањн≥ (58).
ƒ≥юче законодавство не визначаЇ вимог до представник≥в ≥нтерес≥в власника у правл≥нн≥ (рад≥) предприЇмства. “ому ц≥ представники не обовТ¤зково повинн≥ бути роб≥тниками цього п≥дприЇмства. ћабуть, у статутах стане потреба визначати форми забеспеченност≥ матер≥альноњ зац≥кавленност≥ представник≥в власника у ефективност≥ роботи п≥дприЇмства. “ому можливо, в≥дродженн¤ практики сплати таким членам правл≥нн¤ (що мало м≥сце у пер≥од Ќ≈ѕу) (59).
«аконодавство не зобовТ¤зуЇ, але надаЇ трудовому колективу право при необх≥дност≥ створювати раду трудового колективу (дал≥ –“ ) та визначати його функц≥њ. “ому на п≥дприЇмств≥ одночасно можуть ≥снувати дв≥ ради -п≥дприЇмства та трудового колективу. ƒ≥йсно, коли колектив приймаЇ участь в управл≥нн≥ справами п≥дприЇмства, реал≥зуючи своњ ≥нтереси через раду п≥дприЇмства, –“ не може виконувати будь-¤ких ≥стотних функц≥й.
« ≥ншого боку, така схема управл≥нн¤ навр¤д чи може бути застосована дл¤ п≥дприЇмств, де колектив Ї власником майна : тут немаЇ необх≥дност≥ у одночасному створенню –“ та ради (правл≥нн¤) п≥дприЇмства. ѕост≥йно д≥ючий орган, незалежно в≥д того ¤к його буде названо, тут маЇ формуватис¤ загальними зборами п≥дприЇмства, а функц≥њ такого органу мають бути визначен≥ у в≥дпов≥дному локальному нормативному акт≥ (статут≥), що узгоджений на тих самих зборах.
—убТЇктом в≥дносин по управл≥нню працею Ї адм≥н≥страц≥¤. ѕравове положенн¤ адм≥н≥страц≥њ визначаЇтьс¤ перш за все тим, ¤к≥ методи управл≥нн¤ працею закладен≥ у той правовий механ≥зм, частиною ¤кого Ї в≥дносини його учасник≥в.
” св≥й час у л≥тератур≥ була обговорена та закр≥плена у законодавств≥ оц≥нка адм≥н≥страц≥њ ¤к органу держави на п≥дприЇмств≥. “акий п≥дх≥д, з одного боку в≥дзеркалював приоритет державних ≥нтерес≥в та майже лог≥чно розТ¤снював правом≥рн≥сть укладанн¤ колективного договору та ≥нших нормативних акт≥в м≥ж адм≥н≥страц≥Їю, ¤к представником держави та профсп≥лкою ¤к представником ≥нтерес≥в колективу. « ≥ншого боку, в≥н означав визнанн¤ в≥дносин з участю адм≥н≥страц≥њ ¤к органу державного управл≥нн¤ на п≥дприЇмств≥ мають владний характер та що орган≥зац≥йно-правов≥ в≥дносини що тут виникають складають предмет адм≥н≥стративного права.
« розвитком майновоњ в≥докремленост≥ та орган≥зац≥йноњ самост≥йност≥ п≥дприЇмств правовий стан адм≥н≥страц≥њ дуже ускладнюЇтьс¤, й можна в≥дм≥тити зовс≥м не на користь. « одного боку адм≥н≥страц≥¤ мала виконувати ≥нтереси держави, а з ≥ншого боку в≥дстоювати реальн≥ економ≥чн≥ та ≥нш≥ ≥нтереси колективу. як сказано у «акон≥ Уѕро п≥дприЇмстваФ, кер≥вник п≥дприЇмства (генеральний директор, директор, начальник, управл¤ючий) несе в≥дпов≥дальн≥сть за результати роботи п≥дприЇмства перед власником (державою) чи власником майна (трудовим колективом), а тому несе в≥дпов≥дальн≥сть й перед ним.
” цей час м≥сце адм≥н≥страц≥њ у систем≥ управл≥нн¤ працею майже визначено. јдм≥н≥страц≥¤ виступаЇ ¤к представник ≥нтерес≥в власника засоб≥в виробництва та несе в≥дпов≥дальн≥сть перед ним.
ѕри анал≥з≥ правового стану адм≥н≥страц≥њ у в≥дносинах, що виникають всередин≥ п≥дприЇмства, сл≥д перед ус≥м визначити њњ м≥сце у систем≥ самовр¤дуванн¤ та у взаЇмов≥дносина¤ з ≥ншими органами трудового колективу, а це означаЇ необх≥дн≥сть перероспод≥лу компетенц≥њ м≥ж ними. ≤накше, мова повинна йти перед ус≥м про судьбу принципу Їдиноначальност≥ в управл≥нн≥ найманою працею, п≥сл¤ того ¤к сфера в≥дносин у ¤ких в≥н реал≥зуЇтьс¤ значно звузилась. ѕротиставл¤ти демократ≥ю та одноос≥бн≥сть мабуть не сл≥д - вони повинн≥ не виключати, а взаЇмно доповнювати одна одну, тому що реал≥зуютьс¤ у двох не сп≥впадаючих, хоч й т≥сно повТ¤заних област¤зх управл≥нн¤ найманою працею. Ќайширше самовр¤дуванн¤ колективу повинно бути забеспечено у галуз≥ локального нормотворенн¤, створенн¤ орган≥зац≥йних структур. ј саме в галуз≥ прийн¤тт¤ р≥шенн¤ довгочасного характеру (60).
якщо говорити про оперативне управл≥нн¤ процесом найманоњ прац≥, то ц¤ сфера компетенц≥њ адм≥н≥страц≥њ, а тому й сфера д≥њ принципу одноособовост≥.
«а адм≥н≥страц≥Їю повинен бути збережен й увесь арсенал дисципл≥нарних повноважень.
јнал≥зуючи орган≥зац≥йну структуру трудового колективу п≥дприЇмства з точки зору розвитку правового регулюванн¤, тому й характер взаЇмод≥њ њњ ланок Упо горизонтал≥Ф не сл≥д втрачати з зору й ≥Їрарх≥чну побудову ц≥Їњ структури. ≤накше говор¤чи, ≥снуЇ проблема взаЇмод≥њ трудових колектив≥в р≥зного р≥вн¤. “ому у перспектив≥, п≥дприЇмство показуЇ нам систему самовр¤дуванн¤ колектив≥в, кожен з ¤ких в той самий час Ї частиною б≥льш широкоњ, але теж самовр¤дующуюс¤ системи, виникаЇ питанн¤ про сп≥вв≥дношенн¤ компетенц≥њ орган≥в управл≥нн¤ колектив≥в р≥зного р≥вн¤.
як у¤вл¤Їтьс¤, принциповий п≥дх≥д тут може бути таким.
ѕравове положенн¤ будь - ¤коњ внутр≥шньоњ ланки п≥дприЇмства може розгл¤датис¤ не менш ¤к у чотирьох аспектах. ѕо-перше кожна ланка (д≥льниц¤, бригада, цех) Ї трудовим колективом, що зд≥йснюЇ свою д≥¤льн≥сть на засадах самовр¤дуванн¤ (самоорган≥зац≥њ). ѕо-друге цей колектив вступаЇ у догов≥рн≥ в≥дносини з ≥ншими субТЇктами у пор¤дку внутр≥шньовиробничоњ кооперац≥њ, приймаючи на себе в≥дпов≥дн≥ права й обовТ¤зки, а також маючи в≥дпов≥дальн≥сть. ѕо-третЇ, оск≥льки первинний колектив Ї ланкою б≥льш широкоњ системи (колетиву п≥дприЇмства), в≥н у ч≥й ¤кост≥ приймаЇ участь у њњ самоупрвл≥нськ≥й д≥¤льност≥. ≤ отже, у-четверте, на тих самих п≥дставах ц¤ ланка Ї обТЇктом управл≥нського впливу з боку орган≥в трудового колективу п≥дприЇмства (ради, правл≥нн¤ п≥дприЇмства). “ому компетенц≥¤ орган≥в первинного трудового колективу повинна охоплювати вс≥ казан≥ боки його правосубТЇктност≥.
омпетенц≥¤ м≥ж загальними зборами та представниками адм≥н≥страц≥њ первинного трудового колективу розпод≥л¤Їтьс¤ приблизно таким чином, ¤к й м≥ж органами п≥дприЇмства (трудового колективу). ѕри цьому сл≥д в≥дм≥тити, що “ипове положенн¤ про бригаду не визначаЇ сп≥вв≥дношенн¤ компетенц≥њ загальних збор≥в та ради бригади. “ому такий розпод≥л повинен бути зд≥йснен чи на р≥вн≥ локального положенн¤ про бригади, чи на перших орган≥зац≥йних зборах колективу бригади. ƒо компетенц≥њ загальних збор≥в в≥днесено будь-¤ке питанн¤, що стосуЇтьс¤ бригади. ¬ той самий час збори мають виключну компетенц≥ю при прийн¤тт≥ р≥шень (обранн¤ бригадира, укладанн¤ внутр≥шньогосподарських договор≥в). –ада бригади та бригадир приймають участь ¤к у в≥дносинах, що виникають всередин≥ бригади, так й у зовн≥шн≥х в≥дносинах з участю бригади.
¬≥дпов≥дь на питанн¤ про взаЇмод≥ю рад ще сл≥д отримати у процес≥ розвитку товарно-грошових в≥дносин та в≥н не буде однозначним зважаючи на р≥зноман≥тн≥сть форм господарюванн¤, ¤к≥ без сумн≥ву зТ¤вл¤тьс¤ з ровитком економ≥чноњ реформи.
2.2 јдм≥н≥страц≥¤ ¤к суб(Їкт управл≥нн¤ п≥дприЇмством
ѕравове положенн¤ адм≥н≥страц≥њ п≥дприЇмства, й це очевидно, нев≥д(Їмно пов(¤зано з правовим статусом самого п≥дприЇмства та його трудового колективу. —татус, у свою чергу, звичайно випливаЇ з загально закр≥пленоњ концепц≥њ господарського управл≥нн¤ виход¤чи з внутр≥шн≥х та зовн≥шн≥х умов житт¤ сусп≥льства, на конкретний ≥сторичний пер≥од, а виконуЇтьс¤ органами держави. ÷е означаЇ, що зм≥ни у загальн≥й стратег≥њ господарюванн¤, ¤к правило т¤гнуть адекватн≥ зм≥ни у правовому статус≥ суб(Їкт≥в на р≥вн≥ основноњ ланки народного господарства. ≤накше, правова природа адм≥н≥страц≥њ державних п≥дприЇмств не Ї незм≥нною прот¤гом усього пер≥оду розвитку управл≥нн¤ виробництвом у наш≥й крањн≥. “ак, в умовах переважного використанн¤ надзвичайних метод≥в управл≥нн¤. –оль адм≥н≥страц≥њ п≥дприЇмств була однозначна : стосовно вищих державних орган≥в вона була т≥льки виконавчим органом, стосовно до керуЇмого ним трудового колективу - виключно розпор¤дчим органом.
ёридична наука того часу (1931-1947) засновувалас¤ на реальн≥й практиц≥, що не викликала сумн≥ву щодо державноњ природи управл≥нн¤ п≥дприЇмствами, хоч й мала р≥зн≥ погл¤ди стосовно конкретних нос≥њв функц≥й державного управл≥нн¤ на локальному р≥вн≥. ќтже, зг≥дно концепц≥њ. ўо отримала у науков≥й л≥тератур≥ назву Утеор≥њ колективуФ, п≥дприЇмство визначалось ¤к держорган, ¤кий на думку њњ автора ј.¬.¬енедиктова, будуч≥ органом оперативного управл≥нн¤, ¤к й сама держава, не т≥льки орган≥зовуЇ, але й беспосередньо виконуЇ процес виробництва. Ќадаючи п≥дприЇмству функц≥й державного господарського органу, ц¤ концепц≥¤ одночасно дозвол¤ла розгл¤дати його ¤к орган управл≥нн¤ (61).
¬изначенн¤ п≥дприЇмства ¤к державного господарюючого органу п≥ддавалось критичному анал≥зу з позиц≥й адм≥н≥стративного права й теор≥њ державного управл≥нн¤ (62). ритика зводилась до того, що сл≥д розр≥зн¤ти компетенц≥ю держави та правосуб(Їктн≥сть ≥нших державних орган≥зац≥й, п≥дприЇмств, соц≥ально-культурних установ. «м≥ст компетенц≥њ орган≥в державного управл≥нн¤ складають власн≥ повноваженн¤, а правосуб(Їктн≥сть п≥дприЇмства характеризуЇтьс¤ на¤вн≥стю оперативно-господарський прав та зобов(¤зань. ¬ результат≥ в≥дм≥нн≥стю державних орган≥в управл≥нн¤ Ї на¤вн≥сть владних повноважень, що не характерно дл¤ п≥дприЇмства вц≥лому. — цими аргументами можливо погодитис¤. “им б≥льш, що вони отримали п≥дтримку у ѕоложенн≥ про соц≥ально-виробниче п≥дприЇмство 1965 р. (65) та й у д≥ючему законодавств≥ (ст.1 «акону про п≥дприЇмства), ¤ке розгл¤даЇ п≥дприЇмство не ¤к державний господарюючий орган, а ¤к основну ланку Їдиного народногосподарського комплексу.
“аким чином у минулому, а тим б≥льш сьогодн≥ точн≥ше говорити про те, що п≥дприЇмство виконуЇ не державну економ≥чну функц≥ю, а виконуЇ виробничо-господарську д≥¤льн≥сть. ‘ункц≥ю управл≥нн¤ ц≥Їю д≥¤льн≥стю виконуЇ адм≥н≥страц≥¤, причому в умовах надзвичайного управл≥нн¤ виключно в ≥нтересах держави, що й дозволило б вважати њњ органом державного управл≥нн¤ п≥дприЇмством.
ѕрийн¤та у 1965 р. пол≥тика в≥дмови в≥д надзвичайних заход≥в управл≥нн¤ та перехода до звичайного управл≥нн¤. ўо базувалось на госпрозрахунку, повним усп≥хом, ¤к зв≥стно, не зак≥нчилась. јле господарська реформа цього часу, у значн≥й м≥р≥ не допомагала економ≥чному в≥докремленню п≥дприЇмства, розширенню його самост≥йност≥, й визначила, хоч в повн≥й м≥р≥ не реал≥зувала, перех≥д в≥д сугубо державного управл≥нн¤ п≥дприЇмством до њх сп≥вуправл≥нн¤ представниками держави та трудовими колективами (64).
ќтриманн¤ п≥дприЇмствами своњх фонд≥в економ≥чного стимулюванн¤, наданн¤, хоч й формальноњ, змоги њх самост≥йного використанн¤, та введенн¤ майновоњ в≥дпов≥дальност≥ п≥дприЇмств пред його контрагентами, у господарському об≥гу бессумн≥вно допомагали розширенню у адм≥н≥страц≥њ функц≥њ представництва ≥нтерес≥в п≥дприЇмства, отже й трудового колективу, стосовно ≥нших п≥дприЇмств та орган≥зац≥й, ¤ким п≥дприЇмство не п≥дзв≥тно по вертикал≥. « ц≥Їњ точки зору з(¤вилась змого розгл¤дати адм≥н≥страц≥ю ¤к в≥дносно самост≥йний орган п≥дприЇмства.
¬раховуючи ц≥ обставини, юридична наука запропонувала розр≥зн¤ти подв≥йну роль адм≥н≥страц≥њ. “ак, ќ.¬.—м≥рнов вважав можливим розгл¤дати подв≥йну роль адм≥н≥страц≥њ у зв(¤зку з≥ специф≥кою в≥дносин у ¤ких вона бере участь. ” догов≥рних в≥дносинах адм≥н≥страц≥¤ д≥Ї ¤к повноважний представник п≥дприЇмства й тим сами Ї його органом, у в≥дносинах, що характеризуютьс¤ владн≥стю та п≥дпор¤дкуванн¤м, адм≥н≥страц≥¤ - самост≥йний суб(Їкт права, що Ї органом державного управл≥нн¤ п≥дприЇмством (65). Ѕ.‘.’рустальов пов(¤зав статус адм≥н≥страц≥њ з сферою зд≥йсненн¤ њњ повноважень : всередин≥ трудового колективу адм≥н≥страц≥¤, на його думку Ї державним органом, а у зовн≥шн≥х в≥дносинах - виробничо - трудового колективу. ќск≥льки в≥н розгл¤дав п≥дприЇмство - суб(Їкт права ¤к трудовий колектив, тому й ќ.¬.—м≥рнов вважав адм≥н≥страц≥ю у цих в≥дносинах органом п≥дприЇмства (66).
“аким чином засновуючись на реальн≥й практиц≥ 60-70 рок≥в, р¤д автор≥в абсолютно в≥рно вважали, що адм≥н≥страц≥¤ залишаючись органом п≥дприЇмства в той самий час Ї представником ≥нтерес≥в держави й тому може характеризуватис¤ ¤к державний орган, що б≥льш точно, - орган державного управл≥нн¤ п≥дприЇмством.
—тосовно самого п≥дприЇмства то ц≥ллю його функц≥онуванн¤ було й залишаЇтьс¤ виробництво продукц≥њ, а саме п≥дприЇмство, ¤к головну ланку народного господарства сл≥д розгл¤дати ¤к виробничо-господарську одиницю у ¤к≥й вироблена продукц≥¤ набуваЇ форми товару та передаЇтьс¤ до об≥гу. ќтже с точки зору економ≥чноњ мети, що стоњть перед п≥дприЇмством воно могло розгл¤датис¤ ¤к суб(Їкт виробничо-господарськоњ д≥¤льност≥, в≥дносно в≥докремлений товаровиробник, що не виконуЇ функц≥й державного управл≥нн¤ самим собою.
≤нший погл¤д на п≥дприЇмство визначав т≥льки ототожнюванн¤ функц≥й державного управл≥нн¤, з функц≥¤ми сусп≥льного виробництва, ¤кий к≥нець к≥нцем призв≥в би до розчиненн¤ державноњ влади у систем≥ сусп≥льного виробництва та розпод≥лу (67). якщо до числа орган≥в державного управл≥нн¤ на локальному р≥вн≥ в≥дносити т≥льки адм≥н≥страц≥ю п≥дприЇмства, то н≥¤кого ототожнюванн¤ державноњ влади з виробництво не трапл¤лось, а т≥льки п≥дкреслювавс¤ њх т≥сний звТ¤зок, що притаманий даному пер≥оду розвитку способу виробництва.
¬ той самий час виконанн¤ державного управл≥нн¤ п≥дприЇмством не перетворило адм≥н≥страц≥ю на орган держави у повному розум≥нн≥, тому що вона не в≥дпов≥дала де¤ким ознакам, що притаман≥ органам держави. ѕо-перше, управл≥нськ≥ функц≥њ адм≥н≥страц≥њ та опосередуюч≥ њх власн≥ повноваженн¤ (розпор¤дчо-д≥сц≥пл≥нарна влада) надходили до середини вр¤дуЇмоњ системи, а органи держави мають в≥дпов≥дн≥ повноваженн¤ до зовн≥шних стосовно них субТЇкт≥в. ѕо-друге органом держави Ї не одна особа чи група ос≥б (апарат управл≥нн¤) а окрема орган≥зауц≥¤, що може ≥снувати та функц≥онувати самост≥йно. “акою орган≥зац≥Їю адм≥н≥страц≥¤ п≥дприЇмства не була. “ому адм≥н≥страц≥ю сл≥д було розгл¤дати ¤к орган п≥дприЇмства, що зд≥йсню≥вав державне управл≥нн¤ трудовим колективом (а саме п≥дприЇмством у соц≥альному розум≥нн≥).
–азом з тим вин¤тков≥сть державноњ природи адм≥н≥страц≥њ, на думку де¤ких представник≥в юридичноњ науки, означало њњ повну в≥дсутн≥сть. “ак, ќ.Ќ.Ѕухаловський думав, що стосовно застосуванн¤ дисц≥плинарних визискувань адм≥н≥страц≥¤ не Ї органом державного управл≥нн¤ ан≥ органом п≥дприЇмства, а виступаЇ ¤к самост≥йний субТЇкт права, а саме в≥д власного ≥мен≥ (68). ј.¬.ѕп¤таков стверджував що реал≥зуючи права п≥дприЇмства та виконуючи його обовТ¤зки, посадов≥ особи адм≥н≥страц≥њ тим самим зд≥йснюють свою трудову функц≥ю по кер≥вництву роб≥тниками та в ус≥х випадках виступають представниками п≥дприЇмства, а саме його органом. Уƒисц≥пл≥нарна влада, - писав в≥н, - не Ї за своЇю природою частиною державноњ влади, ¤кою держава д≥литьс¤ з адм≥н≥страц≥Їю п≥дприЇмства. ¬идаючи в≥дпов≥дний акт, що визначав д≥сц≥пл≥нарн≥ повноваженн¤, держава т≥льки оформлюЇ у правових нормах д≥сц≥пл≥нарну владу адм≥н≥страц≥њ ¤к представника п≥дприЇмства.Ф (69).
Ќаведен≥ думки в≥дпов≥дно до часу њх висказуванн¤ можна вважати сп≥рними. јдм≥н≥страц≥¤ в умовах жорсткого державного управл≥нн¤ не могла бути визнана самост≥ним субТЇктом права, що д≥Ї в≥д власного ≥мен≥, оск≥льки такий вивсновок вступив би до протир≥чч¤ з нормативно закр≥пленим правовим статусом њњ посадових ос≥б. р≥м того визнанн¤ адм≥н≥страц≥њ самост≥ним субТЇктом права значило б ф≥ксац≥ю на¤вност≥ у нењ в≥докремленого в≥д ≥нтерес≥в держави та трудового колективу самост≥йного ≥нтересу в управл≥нн≥ працею. ќбТЇктивних засад дл¤ такого ¤вища не було й немаЇ ; посадов≥ особи були й залишаютьс¤ членами трудового колективу, тому були й залишаютьс¤ ¤к й ≥нш≥ роб≥тники практично у р≥вному з ними в≥дношенн≥ до засоб≥в виробництва й у цьому розум≥нн≥ не мають основи дл¤ виникненн¤ самост≥йного ≥нтересу у прац≥, наприклад на зразок УгосподарськогоФ. јле це не означаЇ, що у посадових ос≥б адм≥н≥страц≥њ не можуть виникати самост≥йн≥ корисн≥, егоњстичн≥ чи бюрократичн≥ ≥нтереси, повТ¤зан≥ з њх особливою кер≥вницькою посадою, але навр¤д вони можуть розгл¤датис¤ ¤к позитивн≥ докази незалежного правового положенн¤ адм≥н≥страц≥њ. ” вс≥х в≥дносина адм≥н≥страц≥¤ маЇ виконувати т≥льки представницьк≥ функц≥њ, але представл¤ти та в≥дстоювати вона була призначена не ст≥льки ≥нтереси трудового колективу п≥дприЇмства, ск≥льки ≥нтереси вищих орган≥в державного управл≥нн¤ хоч останн≥ не завжди сп≥впадали з загальнодержавними та загальнонародними (70).
« ц≥Їњ точки зору вважаЇтьс¤ що при накладанн≥ д≥сц≥пл≥нарноњ в≥дпов≥дальност≥ на правопорушника адм≥н≥страц≥¤ реал≥зовувала своњ власн≥ повноваженн¤ по управл≥нню працею ≥ цьому розум≥нн≥ була представником держави. якщо все було б так ¤к стверджував ј.¬.ѕ¤таков, то незрозум≥ло нав≥що сл≥д було визначати у законодавств≥ вичерпний перел≥к заход≥в д≥сц≥пл≥нарних ст¤гнень. Уƒоговорний характерФ д≥сц≥пл≥нарноњ в≥дпов≥дальност≥ (71) допускав би встановленн¤ у договорному пор¤дку перел≥ку д≥сц≥пл≥нарних ст¤гнень не говор¤чи вже про процедуру њх застосуванн¤.
ƒержавна природа юридичноњ в≥дпов≥дальност≥ у трудовому прав≥ п≥дтверджуЇтьс¤ ще й тим, що њњ негативн≥ насл≥дки у багатьох випадках впливають на правопорушника й п≥сл¤ зв≥льненн¤ його з п≥дприЇмства, де њх на нього було покладено. “ак, в ус≥х випадках зв≥льненн¤ за порушенн¤ трудовоњ д≥сц≥пл≥ни - роб≥тник губить бесперервний трудовий стаж, що в≥н мав його до цього, що впливаЇ на п≥льги, що в≥н отримаЇ дал≥. «в≥льненн¤ роб≥тника не зв≥льнюЇ його в≥д сплати грошових сум у в≥дшкодуванн¤ збитк≥в, що в≥н завдав п≥дприЇмству. Ќаведен≥ приклади п≥дтверджують державний характер (природу), а не догов≥рний в≥дпов≥дальност≥ по трудовому праву, й п≥дтверджують на¤вн≥сть державного начала у адм≥н≥страц≥њ.
¬нутр≥шн¤ спр¤мован≥сть повноважень адм≥н≥страц≥њ, ¤к й реал≥зуЇма нею юридична в≥дпов≥дальн≥сть, д≥йсно, в≥др≥зн¤Їтьс¤ в≥д управл≥нськоњ д≥¤льност≥ державних орган≥в, але вона все ж таки маЇ на сьогодн≥ державну природу, хоч й носить не на¤вний, а прихований характер (72).
ѕор¤д з тим сл≥д в≥дм≥тити, що тепер≥шн¤ нормативна модель управл≥нн¤ п≥дприЇмствами залишила незм≥нними повноваженн¤ профсп≥лкових ком≥тет≥в по участ≥ в управл≥нн≥, що зд≥йснюЇ адм≥н≥страц≥¤, ¤к≥ обТЇктивно нос¤ть сусп≥льний характер. “ому правильно було б розпод≥лити м≥ж р≥зними субТЇктами й сфери сусп≥льного управл≥нн¤, це сл≥д було б зробити стосовно до ради трудового колективу та профкому. “акож потр≥бно було б визначити пор¤док вир≥шенн¤ суперечностей м≥ж ними.
—тосовно адм≥н≥страц≥њ, виконанн¤ р¤ду своњх управл≥нських повноважень вона зараз повинна проводити не т≥льки ¤к ран≥ш Усп≥льноФ, Уз узгодженн¤Ф, Уз р≥шенн¤Ф ком≥тету профсп≥лки, але й у передбачених законом випадках Усп≥льноФ чи Уз узгодженн¤Ф з радою трудового колективу. “аким чином на сьгодн≥ склалас¤ довол≥ складна система управл≥нн¤ найманою працею на р≥вн≥ п≥дприЇмства.
2.3 ѕовноваженн¤ трудового колективу у сфер≥ управл≥нн¤ найманою працею на п≥дприЇмств≥. олективний договор та контракт ¤к особлива форма трудового договору
” звТ¤зку з економ≥чними реформами, що провод¤тьс¤ на ”крањн≥, ≥стотно зб≥льшилась роль трудових колектив≥в у сфер≥ управл≥нн¤ найманою працею на п≥дприЇмствах.
“рудовий колектив все ширше виступаЇ ¤к субТЇкт сусп≥льних в≥дносин, що складають предмет регулюванн¤ р≥зних галузей права (державного. јдм≥н≥стративного, трудового та ≥н.). ¬≥н Ї категор≥Їю не т≥льки економ≥чною, пол≥тичною, соц≥альною але й правовою.
як учасник правових в≥дносин, що врегульован≥ нормами права, трудовий колектив маЇ права. «а трудовим колективом широке коло прав, ¤ке значною м≥рою стосуЇтьс¤ трудових але т≥сно повТ¤заних з ними в≥дносин, що регулюютьс¤ адм≥н≥стративним правом. —п≥льно ц≥ повноваженн¤ характеризують зм≥ст правосубТЇктност≥ трудового колективу, його правов≥ можливост≥, конкретн≥ права та обовТ¤зки у галуз≥ трудових в≥дносин.
«аконодавство визначаЇ трудовий колектив п≥дприЇмства, установи, орган≥зац≥њ ¤к обТЇднанн¤ вс≥х роб≥тник≥в, що зд≥йснюють трудову д≥¤льн≥сть на п≥дприЇмствах будь-¤коњ форми власност≥.
” склад≥ трудового колективу, зг≥дно до структури п≥дприЇмства д≥ють колективи цех≥в, в≥дд≥л≥в, д≥льниць, бригад та ≥н.
“рудовий колектив маЇ ¤кост≥ субТЇкту трудового права. ” звТ¤зку з цим законодавством йому надано р¤д повноважень.
—еред них участь трудових колектив≥в у розробц≥ колективних договор≥в, обговоренню њх та прийн¤ттю по ним р≥шень, уповноважують профкоми п≥дприЇмств п≥дписувати ц≥ договори; зд≥йснювати заходи по њх виконанню, заслуховувати зв≥ти адм≥н≥страц≥њ та проком≥в про виконанн¤ колективних договор≥в та т.д.
ƒ≥¤льн≥сть особи про¤вл¤Їтьс¤ у сусп≥льних в≥дносинах ≥ насамперед, у трудових, врегульованих нормами права. ” таких правов≥дносинах воно реал≥зуЇ свою здатн≥сть до прац≥. ћожлив≥сть вступу дл¤ цього у в≥дпов≥дн≥ в≥дносини Ї найц≥нн≥шим правом особи, що гарантоване системою та закр≥плене у ст.43 онституц≥њ ”крањни.
“рудова д≥¤льн≥сть - ¤дро сусп≥льно трудового в≥дношенн¤. ƒл¤ особи в≥дкриваютьс¤ можливост≥ дл¤ про¤ву важливих сусп≥льних напр¤м≥в, передус≥м, залученн¤ њњ до громадського житт¤ колективу ≥ через останнЇ - до житт¤ сусп≥льства.
ѕравова активн≥сть особи ¤к р≥зновид соц≥альноњ активност≥, зазнаЇ беспосереднього впливу норм права в ус≥х сферах д≥¤льност≥. ÷е пол¤гаЇ у наданн≥ субТЇктивних прав та покладанн≥ обовТ¤зк≥в, у можливост≥ у раз≥ необх≥дност≥ застосуванн¤ державного та громадського примусу.
онституц≥¤ встановила, що вс≥ люди Ї р≥вн≥ та в≥льн≥ у своњй г≥дност≥ та правах (ст.21). у цьому формулюванн≥ закр≥плено два принципи : правовий та моральний. „инне законодавство про працю в≥дбиваЇ њх ; вони не конкурують, а доповнюють один одного. ≤де¤ взаЇмод≥њ моральних норм та норм права ¤скраво та образно виражена французьким соц≥альстом - цтопистом ћабл≥. ћоральн≥сть на його думку стоњть ¤к вартовий на сторон≥ закон≥в, й не допускаЇ њх порушенн¤ ; аморальн≥сть навпаки, примушуЇ забути њх та зневажати (73). Ќорма моральност≥ не т≥льки впритулпримиккають до юридичних норм, до д≥њ нормативноњ основи механ≥зму правового регулюванн¤ (74).
ѕрава особи охорон¤ютьс¤ й захищаютьс¤ ¤к правовими так й ≥ншими соц≥альними нормами. «ахист права в≥дбуваЇтьс¤ у раз≥ його порушенн¤.
” трудових в≥дносинах норми права мають велике значенн¤. ≤ це позначаЇтьс¤ насамперед на виконанн¤ трудового обовТ¤зку. ћоральн≥ норми не ст≥льки примушують, ск≥льки надихають на виконанн¤ конкретних завдань, на про¤в соц≥альноњ активност≥ учасник≥в трудового процесу. ƒан≥ норми реально про¤вл¤ютьс¤ у справедлив≥й оц≥нц≥ конкретних д≥й останн≥х. «розум≥ло, що оц≥нка може бути ¤к позитивна, так й негативна. ѕитанн¤ про природу справедливост≥ завжди привертало увагу теоретик≥в права.
” процес≥ прац≥ постаЇ питанн¤ про оц≥нку д≥¤льност≥ прац≥вника. ≤ вона насамперед маЇ бути обТЇктивною й справедливою. ÷е дос¤гаЇтьс¤ через правильне застосуванн¤ в≥дпов≥дних норм й урахуванн¤ принципу справедливост≥.
ћи виходимо з призумпц≥њ справедливост≥ закону, але в≥н чекаЇ на своЇ застосуванн¤. «акон застосувуЇтьс¤ у конкретн≥й обстановц≥ та у конкретних в≥дносинах. ≤ тут виступаЇ ¤к обовТ¤зкова вимога - додержанн¤ норм права та справедливост≥. ƒана вимога може пол¤гати у вчиненн≥ певних д≥й або додержанн≥ певноњ заборони. ≤ у першому й у другому випадку йдетьс¤ про оц≥нку повед≥нки. ≤гноруванн¤ цих вимог засуджуЇтьс¤ ¤к нормами права, так й нормами справедливост≥.
—в≥доме додержанн¤ правових норм Ї обовТ¤зковою вимогою, що предТ¤вл¤тьс¤ прац≥вников≥. ƒодержанн¤ закону передбачаЇ його знанн¤ та можливих насл≥дк≥в його порушенн¤. “е й саме можна сказати й про моральн≥ норми (передбачаЇтьс¤ њх знанн¤).
”сп≥хи виробництва у значн≥й м≥р≥ залежать в≥д морального климату у конкретних умовах. ¬≥н визначаЇтьс¤ ¤к правовими так й моральними нормами, недодержанн¤ ¤ких оц≥нюЇтьс¤ ¤к неналежна повед≥нка окремих субТЇкт≥в, за ¤ку вони можуть п≥дл¤гати в≥дпов≥дальност≥.
—торонами (субТЇктами) трудових в≥дносин Ї учасники цих в≥дносин, що маЇть в≥дпов≥дно до законодавства права та обовТ¤зки. ќсновними, беспосередн≥ми сторонами трудових в≥дносин сл≥д визнати роб≥тник≥в (громад¤н) та роботодавц≥в. ¬ той самий час у визначених законодавцем випадках де¤к≥ питанн¤ вир≥шуютьс¤ з участю профсп≥лок та ≥нших орган≥в, що представл¤ють ≥нтереси роб≥тник≥в.
ƒержава не Ї стороною у трудових в≥дносинах, але по-перше через органи законодавчоњ та виконавчоњ влади видаЇ загальнообовТ¤зков≥ норми, а по-друге, у рамках соц≥ального партнерства органи виконавчоњ влади беруть на себе де¤к≥ обовТ¤зки й тим самим можуть стати стороною у в≥дносинах т≥сно повТ¤заних з трудовими ( у питанн≥ представництва ≥нтерес≥в, при розгл¤д≥ трудових спор≥в).
” трудових в≥дносинах Ї два головн≥ субТЇкти : роб≥тник (людина, що продаЇ на визначених умовах свою змогу працювати) та роботодавець ( той, хто цю змогу купуЇ укадаючи трудовий догов≥р). якщо дл¤ роб≥тника трудов≥ в≥дносини завжди сугубо ≥нд≥в≥дуальн≥ та змогу до прац≥ можна реал≥зувати т≥льки в особистому пор¤дку, то роботодавець може бути будь-¤кий субТЇкт господарськоњ д≥¤льност≥, що маЇ орган≥зац≥йно- правову форму. ўо передбачена ÷ив≥льним кодексом, - комерц≥йна чи некомерц≥йна орган≥зац≥¤ (господарськ≥ товариства, виробнич≥ кооперативи, державн≥ та мун≥ц≥пальн≥ п≥дприЇмства, сусп≥льн≥ та релег≥йн≥ орган≥зац≥њ, фонди установи, асоц≥ац≥њ та сп≥лки) та нав≥ть окремо вз¤тий громад¤нин, що наймаЇ на роботу ≥ншого та ≥н.
“рудовий догов≥р, ¤к й багато ≥нших договор≥в у де¤ких випадках передбачаЇ настанн¤ юридичноњ в≥дпов≥дальност≥ його сторони. ƒл¤ роб≥тника тут знов таки немаЇ проблем - в≥н завжди несе в≥дпов≥дальн≥сть особисто. јле дл¤ нього ¤краз важливо знати хто буде нести в≥дпов≥дальн≥сть з ≥ншого боку (наприклад, у процес≥ в≥дшкодуванн¤ збитк≥в, що завдано здоровТю), хто у випадках визначених законодавством буде правонаступником сторони трудового договору у цьому план≥.
“ому другою стороною трудового договору Ї роботодавець, ¤ким може бути та чи ≥нша орган≥зац≥йно-правова форма п≥дприЇмства (наприклад, юридична особа чи њњ ф≥л≥¤ чи ф≥з≥чна особа). јле вже вона може делегувати адм≥н≥страц≥њ своњ повноваженн¤ по визанченню умов найму на працю, њх зм≥ни, роз≥рванн¤ трудового договору.
“аким чином наприклад кер≥вник п≥дприЇмства, що укладаЇ контрактний трудовий догов≥р Ї т≥льки представником роботодавц¤ (власника), ¤кий й несе всю повноту в≥дпов≥дальност≥ в рамках трудового законодавства та цього договору.
як вже в≥дм≥чалос¤ громад¤ни можуть реал≥зувати своЇ право на працю у р≥зних фомах й тому в≥дпов≥дно будуть мати дещо р≥зний правовий статус. јле будуч≥ стороною трудового договору, виступаючи ¤к роб≥тник, громад¤нин маЇ певн≥ права та обовТ¤зки.
—тати субТЇктом трудових в≥дносин може не будь-¤кий громад¤нин, а т≥льки той що маЇ правосубТЇктн≥сть. як правило це повТ¤зано з дос¤гненн¤м певого в≥ку (16 чи у де¤ких випадках - 15 рок≥в ; у де¤ких випадках у в≥льний в≥д вченн¤ час школ¤ри можуть працювати з 14-р≥чного в≥ку).
ѕевн≥ обмеженн¤ можуть бути повТ¤зан≥ ¤к з д≥Їздатн≥ст¤ так й з полом, в≥ком, станом здоровТ¤. ƒл¤ зайн¤тт¤ певних посад потр≥бна на¤вн≥сть спец≥альноњ осв≥ти.
ќргани, що репрезентують ≥нтереси роб≥тник≥в, можуть бути субТЇктами права (та в≥дпов≥дно сторонами в≥дносин) т≥льки у випадках строго визначених законодавством та локальними нормативними актами.
–ан≥ш ≥снуюча у наш≥й крањн≥ практика укладанн¤ трудових договор≥в передбачала стад≥њ переговор≥в перед п≥дписанн¤м договору.
–оботодавц≥, органи виконавчоњ влади та господарського управл≥нн¤ зобовТ¤зан≥ вести переговори по трудовим та соц≥ально-економ≥чним питанн¤м, що пропонуютьс¤ дл¤ розгл¤ду профсп≥лками, ≥ншими уповноваженими роб≥тниками представницькими органами. ѕри цьому перш≥ не мають права в≥дмовитис¤ в≥д веденн¤ таких переговор≥в.
≤н≥ц≥атором колективних переговор≥в по розробц≥, укладанню та зм≥неню колективного договору, угоди можуть виступати обидв≥ сторони. як правило ц¤ ≥н≥ц≥атива оформлюЇтьс¤ у вигл¤д≥ письмового пов≥домленн¤ в≥льноњ форми.
ѕот¤гом 3 м≥с¤ц≥в до зак≥нченн¤ сроку д≥њ попереднього трудового договору, угоди чи у сроки, визначен≥ цими документами будь-¤ка сторона маЇ право направити ≥нш≥й сторон≥ письмове пов≥домленн¤ про начало переговор≥в по укладанню нового колективного договора, угоди.
якщо ран≥ш виключне право представал¤ти ≥нтереси прац≥вник≥в мали лише профсп≥лки (нав≥ть стосовно роб≥тник≥в, що не були членами ц≥Їњ сусп≥льноњ орган≥зац≥њ), то зараз право на веденн¤ колективних переговор≥в мають профсп≥лки у вигл¤д≥ њх в≥дпов≥дних орган≥в, а також ≥нш≥ уповноважен≥ роб≥тниками представницьк≥ органи.
ѕри на¤вност≥ на галузевому р≥вн≥, на п≥дприЇмств≥ дек≥лькох профсп≥лок, ≥нших, уповноважених роб≥тниками представницьких орган≥в кожному з них надаЇтьс¤ право на веденн¤ переговор≥в в≥д обТЇднуваних ним член≥в чи репрезентуЇмих роб≥тник≥в.
ƒл¤ веденн¤ колективних переговор≥в та п≥дготовки проекту колективного договору, угоди сторони на р≥вних правах створюють ком≥с≥ю з маючих необх≥дн≥ повноваженн¤ представник≥в. “ак≥ ком≥с≥ю мають створюватис¤ на р≥вноправн≥й основ≥, тому що це виходить з принцип≥в укладанн¤ договор≥в та угод. —клад ком≥с≥њ, строки, м≥сце проведенн¤ та пор¤док денний визначаютьс¤ р≥шенн¤м стор≥н.
—торонам, що приймаюь участь у переговорах надаЇтьс¤ повна свобода у вибор≥ та обговоренн≥ питань, що складають зм≥ст колективного договора, угоди.
ќргани виконавчоњ влади, роботодавц≥ та њх обТЇднанн¤ повинн≥ надавати уповноваженими роб≥тниками представницьким органам ≥нформац≥ю, що вони мають, необх≥дну дл¤ колективних переговор≥в. ”часники переговор≥в, ≥нш≥ повТ¤зан≥ з ними особи не повинн≥ розголошувати отриман≥ ними дан≥, ¤кщо вони Ї державною таЇмницею чи комерц≥йною таЇмницею. ќсоби, що розголошують ц≥ в≥домост≥ прит¤гаютьс¤ до встановленоњ законодавством в≥дпов≥дальност≥.
якщо прот¤гом переговор≥в сторони не д≥йшли згоди по причинам що в≥д них не залежать, складаЇтьс¤ протокол розб≥жностей, до ¤кого в≥днос¤тьс¤ к≥нцев≥ пропозиц≥њ стор≥н про заходи, необх≥дн≥ дл¤ усуненн¤ таких причин та про строк поновленн¤ переговор≥в.
ƒо п≥дтримки своњх вимог при веденн≥ переговор≥в по розробц≥, укладанню чи зм≥н≥ колективного договору, угоди прфсп≥лки, ≥нш≥ уповноважен≥ роб≥тниками представницьк≥ органи мають право проводити збори у неробочий час та без порушенн¤ д≥¤льност≥ п≥дприЇмства.
р≥м представник≥в стор≥н у переговорах можуть приймати участь й запрошен≥ ними спец≥ал≥сти та експерти, що мають спец≥альн≥ права.
¬с≥ витрати, повТ¤зан≥ з участю у переговорах компенсуютьс¤ у пор¤дку, передбаченому законодавством про працю, колективним договором, угодою.
Ќедол≥ки д≥ючого стану регулюванн¤ колективних переговор≥в складаЇтьс¤ з того, що вони передбачен≥ т≥льки дл¤ укладанн¤ чи зм≥ни колективного договору, але не дл¤ вир≥шенн¤ колективних спор≥в. р≥м того нормативн≥ акти ¤к правило не встановлюють конкретноњ процедури, а визначають т≥льки загальн≥ принципи на основ≥ ¤ких в≥дбуваЇтьс¤ процес колективних переговор≥в. ÷е створюЇ можлив≥сть Унедобро¤к≥сноњФ (нечесноњ, несправедливоњ) практики (infair labor practice) (75).
¬с≥ д≥њ стор≥н при переговорах так чи ≥накше спр¤мован≥ на укладанн¤ колективного договору - основного локального акту, що регулюЇ ц≥лий комплекс в≥дносин (трудових, соц≥ально-економ≥чних та профес≥ональних), що виникають м≥ж роботодавц¤ми та роб≥тниками. ” ньому можуть бути визначен≥ й ≥нш≥ аспекти взаЇмов≥дносин м≥ж адм≥н≥страц≥Їю та представниками роб≥тник≥в. ”мови колективних договор≥в, угод. ўо укладен≥ зг≥дно з законодавством, Ї обовТ¤зковими дл¤ п≥дприЇмств на ¤к≥ воно розповсюджуютьс¤.
”мови колективних договор≥в, угод що пог≥ршують пор≥вн¤но з законодавством стан роб≥тник≥в, нед≥йсн≥. ¬ той самий час заборон¤Їтьс¤ включати й до ≥нд≥в≥дуальних трудових договор≥в (контракт≥в) умови, що пог≥ршують стан роб≥тник≥в пор≥вн¤но з законодавством, колективними договорами та угодами.
олективн≥ договора та угоди повинн≥ засновуватис¤ на принципах :
виконанн¤ норм законодавства ;
повноважн≥сть представник≥в стор≥н ;
р≥вноправн≥сть стор≥н ;
свобода вибору та обговоренн¤ питань,що складають зм≥ст колективних договор≥в та угод ;
добров≥льн≥сть прийн¤тт¤ забовТ¤зань ;
реальн≥сть забеспеченн¤ зобовТ¤зань, що приймаютьс¤ ;
систематичн≥сть контролю та нев≥дворотн≥сть в≥дпов≥дальност≥.
«аборонено будь-¤ке втручанн¤, що може обмежити права роб≥тник≥в та њх представник≥в чи створенн¤ перепон дл¤ њх виконанн¤ з боку орган≥в виконавчоњ влади та господарського управл≥нн¤, пол≥тичних парт≥й чи ≥нших сусп≥льних обТЇднань, роботодавц≥в при укладанн≥, перегл¤д≥ та виконанн≥ колективних договор≥в та угод.
–еал≥зуванню принципу повноважност≥ представник≥в стор≥н та њх р≥вноправност≥ допомагаЇ заборона на веденн¤ переговор≥в та укладанн¤ колективних договор≥в та угод в≥д ≥мен≥ роб≥тник≥в, орган≥зац≥¤ми чи органами, що створен≥ чи ф≥нансуютьс¤ роботодавц¤ми, органами виконавчоњ влади тагосподарського управл≥нн¤, пол≥тичними парт≥¤ми, за виключенн¤м випадк≥в ф≥нансуванн¤, що передбачен≥ законодавством.
ѕраво на прийн¤тт¤ р≥шенн¤ про необх≥дн≥сть укладанн¤ колективного договору з роботодавцем мають профсп≥лка через св≥й уповноважений орган, ≥нший уповноважений роб≥тниками представницький орган чи беспосередньо на загальн≥ збори (конференц≥ю) трудового колективу.
олективний догов≥р укладаЇтьс¤, з одного боку, роб≥тника у вигл¤д≥ одн≥Їњ чи дек≥льких профсп≥лкових, чи ≥нших уповноважених роб≥тниками представницьких орган≥в, з ≥ншого, роботодавцем беспосередньо чи уповноваженим ним представником.
олективний догов≥р укладаЇтьс¤ на п≥дприЇмствах, в њх структурних п≥дрозд≥лах, що мають права юридичноњ особи, незалежно в≥д форма власност≥, в≥домчоњ приналежност≥ та чисельност≥ роб≥тник≥в (це стосуЇтьс¤ й до акц≥онерних товариств).
ѕор¤док, строки розробки та укладанн¤ колективного договору, склад ком≥с≥њ м≥сце проведенн¤ та пор¤док денний переговор≥в визначаютьс¤ сторонами та оформлюютьс¤ приказом по п≥дприЇмству та р≥шенн¤м профсп≥лки, ≥ншого уповноваженого роб≥тниками представницького органу.
якщо при цьому наприклад на п≥дприЇмств≥ д≥Ї не один, а дек≥лька профсп≥лок чи ≥нших уповноважених роб≥тниками представницьких орган≥в, то ними формаЇтьс¤ обТЇднанний представницький орган дл¤ веденн¤ переговор≥в, розробки Їдиного колективного договору.
” ц≥й ситуац≥њ можна користуватис¤ положенн¤ми онвенц≥њ ћќ“ є135 Уѕро захист прав представник≥в труд¤щих на п≥дприЇмств≥ та надаваЇмих ним можливост¤мФ, ¤ка зобовТ¤зуЇ прийн¤ти в≥дпов≥дн≥ м≥ри дл¤ заохоченн¤ сп≥вдружност≥ по вс≥м питанн¤м м≥ж профсп≥лками та ≥ншими представниками труд≥вник≥в, нац≥люючи њх на пропорц≥йне та р≥вне представництво у такому орган≥ (76).
™диний проект колективного договору п≥дл¤гаЇ окремому узгодженню у п≥дрозд≥лах п≥дприЇмства й додаЇтьс¤ з урахуванн¤м поданих зауважень, пропозиц≥й, доповнень. ƒороблений Їдиний проект затверджуЇтьс¤ загальними зборами (конференц≥Їю) трудового колективу та п≥дписуЇтьс¤ з боку роб≥тник≥в вс≥ма учасниками поЇднанного представницького органу.
«аконодавство не встановлюЇ процедурн≥ питанн¤ скликанн¤ загальних збор≥в (конференц≥њ), њх сл≥д вир≥шувати у рамках ком≥с≥њ по проведенню переговор≥в.
ѕрофсп≥лка, ≥нший представницький орган, що уповноважений роб≥тниками може самост≥йно вести переговори та укладати колективний догов≥р в≥д ≥мен≥ представлюваних ним роб≥тник≥в чи пропонувати та укладати доповненн¤ до Їдиного колективного договору, що захищаЇ представницьк≥ ≥нтереси роб≥тник≥в по профес≥йним ознакам. “аким чином, на одному п≥дприЇмств≥ (акц≥онерному товариств≥) може бути укладено дек≥лька колективних договор≥в. якщо приймаЇтьс¤ т≥льки додаток, то в≥н Ї нев≥дТЇмною частиною колективного договору й маЇ р≥вну з ним юридичну силу.
–оботодавець зобовТ¤заний надати профсп≥лкам, ≥ншим уповноваженим роб≥тниками представницьким органам можлив≥сть доведенн¤ розроблених ним проект≥в колективного договору до кожного роб≥тника, надавати засоби внутр≥шнього звТ¤зку, що в≥н маЇ, оргтехн≥ку, прим≥щенн¤ дл¤ проведенн¤ у в≥льний в≥д роботи час збор≥в, консультац≥й, м≥сц¤ дл¤ розм≥щенн¤ стенд≥в.
Ќа в≥дм≥ну в≥д практики минулих рок≥в зм≥ст та структура колективного договора визначаютьс¤ сторонами. √оловна вимога, що предТ¤вл¤Їтьс¤ до нього - його положенн¤ не повинн≥ пог≥ршувати стану роб≥тник≥в пор≥вн¤но з д≥ючим законодавством. ≤накше вони стають нед≥йсними.
ƒо колективного договору можуть додаватис¤ взаЇмн≥ зобовТ¤занн¤ роботодавц¤ та роб≥тник≥в по таким питанн¤м :
форма, система та розм≥р оплати прац≥, грошов≥ нагороди, допомоги, компенсац≥њ, доплати ;
механ≥зм регулюванн¤ оплати прац≥ виход¤чи з росту ц≥н, р≥≥вн¤ ≥нфл¤ц≥њ, виконанн¤ показник≥в, визначених колективним договором;
зайн¤т≥сть преобученн¤, умови вив≥льненн¤ роб≥тник≥в ;
визначенн¤ робочого часу та часу дл¤ в≥дпочинку ;
пол≥пшенн¤ умов прац≥ роб≥тник≥в, в тому числ≥ й ж≥нок, молод≥ (п≥дл≥тк≥в) ;
добров≥льне, обовТ¤зкове медиц≥нське та соц≥альне страхуванн¤ ;
додержанн¤ ≥нтерес≥в роб≥тник≥в при приватизац≥њ п≥дприЇмств, в≥домчого житла ;
еколог≥чна безпека та охорона здоровТ¤ роб≥тник≥в на виробництв≥ ≥ т.д.
¬ колективному договор≥ з урахуванн¤м економ≥чних в≥дносин даного п≥дприЇмства можуть бутий ≥нш≥ можливо й б≥льш льготн≥ трудов≥, соц≥ально-економ≥чн≥ умови пор≥вн¤но з нормами та положенн¤ми, що встановлен≥ законодавством та угодами (додатков≥ в≥дпустки, надбавки до пенс≥й, достроковий вих≥д на пенс≥ю, компенсац≥¤ транспортних та командровочних витрат та ≥н.).
ƒо колективного договору додаютьс¤ нормативн≥ положенн¤ ¤кщо у д≥ючому законодавств≥ Ї пр¤мий припис про обовТ¤зкове закр≥пленн¤ цих в≥дносин у колективному договор≥.
олективний догов≥р укладаЇтьс¤ на строк в≥д одного року до трьох рок≥в. ¬≥н набираЇ сили з моменту п≥дписанн¤ його сторонами або з дн¤, встановленого у колективному договор≥ й д≥Ї прот¤гом одного року.
ѕо зак≥нченню встановленого строку колективний догов≥р д≥Ї до тих п≥р, поки сторони, що укладуть новий чи не зм≥н¤ть ≥снуючий. ÷е дуже важливо, наприклад, у тому випадку, коли строк попереднього договору вже зак≥нчивс¤, а переговори по новому ще не зак≥нчились.
олективний догов≥р залишаЇ свою д≥ю у випадку зм≥ни складу, структури, найменуванн¤ органу управл≥нн¤ п≥дприЇмством, роз≥рванн¤ трудового договору (контракту) з кер≥вником п≥дприЇмства.
ѕри перетворенн≥ п≥дприЇмства колективний догов≥р д≥Ї на пер≥од перетворенн¤, пот≥м в≥н може бути перегл¤нут за ≥н≥ц≥ативою одн≥Їњ з стор≥н.
ѕри зм≥н≥ власника майна п≥дприЇмства д≥¤ колективного договору залишаЇтьс¤ на прот¤з≥ трьох м≥с¤ц≥в. ” цей пер≥од сторони можуть почати переговори про укладанн¤ нового колективного договору чи залишенн≥, зм≥н≥ та доповненн≥ д≥ючого.
¬ ход≥ перегл¤ду колективоного договору повинно бути вир≥шене питанн¤ про можлив≥сть залишенн¤ льгот дл¤ роб≥тник≥в та виконанн¤ ≥нших умов, передбачених дл¤ роб≥тник≥в та виконанн¤ ≥нших умов, передбачених попередн≥м договором.
ѕри л≥кв≥дац≥њ п≥дприЇмства у пор¤дку й на умовах, встановлених законодавством, колективний догов≥р д≥Ї на пер≥од строку проведенн¤ л≥кв≥дуванн¤.
«м≥на та доповненн¤ колективного договору на прот¤з≥ усього строку д≥њ виконуютьс¤ за взаЇмноњ згоди обох стор≥н у пор¤дку, передбаченому у колективному договор≥, а ¤кщо в≥н не визначен - у пор¤дку, встановленому законодавством дл¤ його укладанн¤.
ѕри л≥кв≥дуванн≥ п≥дприЇмства претенз≥њ трудового колективу по колективному договору задовольн¤ютьс¤ з майна л≥кв≥дованого п≥дприЇмства до розрахунк≥в з бюджетом, банками та ≥ншими кредиторами. –озм≥р кошт≥в, що направл¤бтьс¤ дл¤ задоволенн¤ притенз≥й трудового колективу по колективному договору, визначаЇтьс¤ та розпод≥л¤тьс¤ по п≥дрозд≥лам та серед роб≥тник≥в л≥кв≥дац≥йноњ ком≥с≥њ за узгодженн¤м з профсп≥лковим, ≥ншим уповноваженим роб≥тниками представницьким органом, що п≥дписував догов≥р та доповненн¤ до нього.
ќстаннЇ про що сл≥д сказати, це коло роб≥тник≥в на ¤ких розповсюджуЇтьс¤ д≥¤ колективоного договору. «агальний принцип такий. ѕрофсп≥лки представл¤ють зараз т≥льки ≥нтереси своњх член≥в, а не ус≥х роб≥тник≥в п≥дприЇмства. “аж саме можна сказати й про ≥нш≥ представницьк≥ органи роб≥тник≥в - вони захищають ≥нтереси т≥льки тих, хто ≥х уповноважив. “ому навр¤д чи можна говорити про автоматичне розповсюдженн¤ норм договору на вс≥х роб≥тник≥в п≥дприЇмства. ÷е питанн¤ повинне стати предметом угоди стор≥н та знайти в≥дображенн¤ у самому колективному договор≥.
онтроль за виконанн¤м колективного договору зд≥йснюЇтьс¤ беспосередньо сторонами чи уповноваженими ними представниками.
ѕри зд≥йсненн≥ контролю сторони мають надавати всю необх≥дну дл¤ цього ≥нформац≥ю, що њњ вони мають.
—торони, що п≥дписали колективний догов≥р щор≥чно чи у строки передбачен≥ у колективному договор≥ складають зв≥т про його виконанн¤ на загальних зборах (конференц≥њ) трудового колективу.
як будь-¤кий ≥нший вид договору чи угоди може бути ефективним т≥льки в раз≥, коли сторони передбачають реальну в≥дпов≥дальн≥сть у випадку порушенн¤ чи невиконанн¤ своњх обовТ¤зк≥в.
«аконодавство передбачаЇ у цих випадках р≥зн≥ види в≥дпов≥дальност≥ (перед ус≥м - адм≥н≥стративноњ) дл¤ роботодавц≥в та њх представник≥в. ќсоби, що представл¤ють профсп≥лки чи ≥нш≥ уповноважен≥ роб≥тниками представницьк≥ органи, такоњ в≥дпов≥дальност≥ не несуть (хоч њњ настанн¤ можливе).
«аконодавство передбачаЇ за де¤к≥ види правопорушень адм≥н≥стративну в≥дпов≥дальн≥сть у вигл¤д≥ штраф≥в.
ѕо-перше така в≥дпов≥дальн≥сть настаЇ у випадках ухиленн¤ в≥д участ≥ у переговорах чи порушенн¤ встановлених дл¤ цього строк≥в (ст.17 закону Уѕро колективн≥ договори та угодиФ, дал≥ по тексту «акон).
ѕо-друге ≥снуЇ в≥дпов≥дальн≥сть за порушенн¤ чи невиконанн¤ вже укладеного колективного договору, угоди (ст.18 «акону).
” цьому випадку, особи, що репрезентують роботодавц¤, винн≥ у порушенн≥ не невиконанн≥ зобовТ¤зань по колективному договору п≥дл¤гають штрафу до стократного розм≥ру мин≥мальноњ зароб≥тноњ платн≥, що покладаЇтьс¤ у судовому пор¤дку, та вони також несуть дисципл≥нарну в≥дпов≥дальн≥сть до зв≥льненн¤ в≥д посади.
ѕо-третЇ передбачена в≥дпов≥дальн≥сть за ненаданн¤ ≥нформац≥њ, що необх≥дна дл¤ колективних переговор≥в та зд≥йсненн¤ контролю (ст.19 «акону). ќсоби, що представл¤ють роботодавц¤, винн≥ у приховуванн≥ такоњ ≥нформац≥њ несуть дисципл≥нарну в≥дпов≥дальн≥сть чи п≥дл¤гають штрафу у розм≥р≥ пТ¤ти встановлених м≥н≥мальних зароб≥тних плат.
ѕор¤док та строки розгл¤данн¤ справ про накладанн¤ штраф≥в, передбачен≥ цим «аконом, регламентуютьс¤ одексом про адм≥н≥стративн≥ правопорушенн¤.
¬казан≥ справи розгл¤даютьс¤ за поданн¤м стор≥н колективного договору, угоди, в≥дпов≥дноњ ком≥с≥њ чи за ≥н≥ц≥ативою прокурора.
√енеральна угода - це правовий акт, що встановлюЇ загальн≥ принципи проведенн¤ соц≥ально-економ≥чноњ пол≥тики. √алузева (тарифна) угода - це правовий акт, що встановлюЇ напр¤мки соц≥ально-економ≥чного розвитку галуз≥, систему оплати та умови прац≥, соц≥альн≥ гарант≥њ дл¤ роб≥тник≥в галуз≥ (профес≥ональноњ групи), б≥льшост≥ п≥дприЇмств, що вход¤ть до сфери њњ д≥њ.
”годи на рег≥ональному р≥вн≥ укладаютьс¤ м≥ж м≥сцевими органами державноњ влади чи рег≥ональними обТЇднанн¤ми п≥дприЇмц≥в, ¤кщо вони мають в≥дпов≥дн≥ повноваженн¤, та обТЇднанн¤ми профсп≥лок чи ≥ншими уповноваженими трудовими колективами органами.
”годи на державному р≥вн≥ регулюють основн≥ принципи та норми, що реал≥зують соц≥ально-економ≥чну пол≥тику та трудов≥ в≥дносини.
”годою на галузевому п≥вн≥ регулюЇтьс¤ галузев≥ норми. √алузева угода не може пог≥ршувати стан труд≥вник≥в пор≥вн¤но з генеральною угодою.
”годи на рег≥ональному р≥вн≥ ругулюють норми соц≥ального захисту найманих труд≥вник≥в п≥дприЇмств, мають б≥льш висок≥ пор≥вн¤но з генеральною угодою гарант≥њ та льготи.
ѕор¤док веденн¤ переговор≥в по питанн¤м розробки, зм≥ненн¤ чи укладанн¤ угоди визначаЇтьс¤ сторонами таоформлюЇтьс¤ в≥дпов≥дними протоколом.
—п≥лки, асоц≥ац≥њ, концерни, корпорац≥њ та ≥нш≥ обТЇднанн¤ мають право виступати учасниками таких угод.
ќсновними принципами укладанн¤ угод Ї :
виконанн¤ норм законодавства украњни ;
повноважн≥сть представник≥в стор≥н ;
р≥вноправн≥сть стор≥н ;
свобода вибору та обговоренн¤ питань, що складають зм≥ст угод ;
добров≥льн≥сть прийн¤тт¤ зобовТ¤зань ;
реальн≥сть забеспеченн¤ приймаЇмих зобовТ¤зань ;
систематичн≥сть контролю та в≥дпов≥дальн≥сть.
—торонами √енеральноњ угоди Ї ур¤д; профес≥йн≥ сп≥лки, поЇднан≥ дл¤ веденн¤ колективних переговор≥в та укладанн¤ генеральноњ угоди ; власники си уповноважен≥ ними органи, що поЇдналис¤ дл¤ веденн¤ колективних переговор≥в та укладанн¤ генеральноњ угоди на п≥дприЇмствах ¤ких зайн¤то б≥льш≥сть найманих роб≥тник≥в держави.
”часниками галузевих угод Ї власники, обТЇднанн¤ власник≥в чи уповноважен≥ ними органи та профсп≥лки чи обТЇднанн¤ профсп≥лок чи ≥нших представник≥в орган≥зац≥й труд≥вник≥в, що мають в≥дпов≥дн≥ повноваженн¤ дл¤ веденн¤ переговор≥в, укладанн¤ угод та реал≥зац≥њ його норм.
Ѕудь-¤ка з стор≥н маЇ право за три м≥с¤ц≥ до зак≥нченн¤ строку д≥њ угоди чи у строки визначен≥ цим документом, внести ≥ншим сторонам письмове пов≥домленн¤ про початок переговор≥в по укладанню нових угод.
ƒл¤ врегулюванн¤ розб≥жностей у ход≥ переговор≥в сторони застосовують прим≥рительн≥ процедури.
”года п≥дписуЇтьс¤ уповноваженими представниками стор≥н не п≥зн≥ше н≥ж через 10 дн≥в по зак≥нченню колективних переговор≥в.
—трок д≥њ галузевоњ угоди визначаЇтьс¤ сторонами в угод≥ й не може перевищувати 3 рок≥в.
”годи (генеральна, галузева) розповсюджуЇтьс¤ на роб≥тник≥в, роботодавц≥в, органи виконавчоњ влади, ¤к≥ уповноважили учасник≥в розробити й укласти њњ в≥д њх ≥мен≥.
ќсоби, що винн≥ у неприйн¤тт≥ участ≥ у переговорах по укладанню угод, чи невиконанн≥ цих угод, несуть в≥дпов≥дальн≥сть у пор¤дку, встановленому законодавством.
Ќа практиц≥ виникаЇ питанн¤ про юридичну силу угод дл¤ окремо вз¤того роботодавц¤ чи роб≥тник≥в конкретного п≥дприЇмства. Ќа нашу думку, ц≥ угоди Ї дл¤ учасник≥в трудових в≥дносин обовТ¤зковими, ¤кщо вони визначали позиц≥њ стор≥н та надавали повноваженн¤ своњм представникам на п≥дписанн¤ цих документ≥в, делегували њм своњ права. оли цього немаЇ, тод≥ д≥Ї принцип Уратиф≥кац≥њФ, при ¤кому учасники трудових в≥дносин повинн≥ в≥дм≥тити своЇ ставленн¤ до прийнатих УуверхуФ документам.
“ак чи ≥нше формуванн¤ м≥хан≥зму соц≥ального партнерствав ”крањн≥ почалос¤, й хочетьс¤ спод≥ватис¤ що з часом цей механ≥зм зможе коректно працювати. ” будь-¤кому випадку колективн≥ договори та генеральн≥ галузев≥ та рег≥ональн≥ угоди, становл¤ть своЇю метою забеспеченн¤ р≥вн¤ гарант≥й вище м≥н≥мальних, передбачених законодавством. ÷е можливо за умов д≥йсно партнерських в≥дносин м≥ж ус≥ми учасниками цього процесу.
” звТ¤зку з формуванн¤м в ”крањг≥ новоњ концепц≥њ трудового договору важливим Ї досл≥дженн¤ його умов, ¤к≥ утворюють зм≥ст ≥ визначають сутн≥сть даного договору.
¬≥дпов≥дно до сучасноњ точки зору вчених-юрист≥в, доц≥льно обгрунтувати роль двох основних метод≥в регулюванн¤ умов трудового договору в розвитку ринкових в≥дносин : догов≥рного та централ≥зованого. ” свою чергу у догов≥рному метод≥ б≥льш≥сть вчених (¬.“олкунова, .√усов, —.≤ванов) у склад≥ догов≥рного регулюванн¤ вид≥л¤ють три основн≥ елементи : соц≥ально-партнерське регулюванн¤, колективно-догов≥рне регулюванн¤, ≥нд≥в≥дульно-догов≥рне регулюванн¤ (77).
«упинимось детальн≥ше на досл≥дженн≥ цих проблем з метою визначенн¤ юридичноњ природи, пон¤тт¤ умов та значенн¤ трудового договору у ринкових в≥дносинах.
як зазначаЇ багато автор≥в, ще у 1917 роц≥ почало складатис¤ державне регулюванн¤ найманою працею, але тод≥ воно мало фрагментарний характер. ѕерший «пѕ ”крањнськоњ –—– проголосив догов≥рний характер залученн¤ до прац≥ (78). јле у цей самий час почалос¤ зростаюче державне регулюванн¤ прац≥ при ≥стотному зменшенн≥ рол≥ трудового договору. Ќин≥ њх стимулюц≥¤ у ригулюванн≥ умов договору зм≥нюЇтьс¤ у сторону зростанн¤ рол≥ догов≥рного регулюванн¤.
як випливаЇ з положень трудового законодавства ”крањни, у догов≥рному пор¤дку тепер можуть встановлюватис¤ досить важлив≥ умови договор≥в - розм≥ри оплати прац≥ (кр≥м випадк≥в, коли йдетьс¤ про прац≥вник≥в бюджетних орган≥зац≥й), тривал≥сть робочого часу, часу в≥дпочинку тощо. “аке регулюванн¤ дозвол¤Ї б≥льшою м≥рою врахувати територ≥альн≥ та галузев≥ особливост≥ умов прац≥.
√овор¤чи про догов≥рне регулюванн¤, вчений правник ј.ѕашков зазначаЇ, що воно у б≥льшост≥ випадк≥в в≥дпов≥даЇ соц≥ально-економ≥чн≥й обстановц≥ у сусп≥льств≥ (79).
” 1993 роц≥ набув чинност≥ «акон Уѕро колективн≥ договори та угодиФ (дал≥ «акон). ¬≥н, по-перше, зм≥нив законодавство про колективн≥ договори, по -друге, встановив нов≥ п≥дстави розробленн¤, укладанн¤ та виконанн¤ даних договор≥в та угод. —творений правовий механ≥зм таких в≥дносин охоплюЇ сьогоденн≥ умови ринку в ”крањн≥. р≥м того, «акон враховуЇ сучасн≥ вимоги до профсп≥лкового руху, а також м≥жнародний досв≥д (80). “аким чином, «акон став важливим етапом у формуванн≥ догов≥рного способу регулюванн¤ умов трудових договор≥в.
ќднак, на думку де¤ких автор≥в, сл≥д визнати, що загальна економ≥чна та пол≥тична нестаб≥льн≥сть значно знижуЇ ц≥нн≥сть таких спец≥ф≥чних акт≥в соц≥ального партнерства, ¤к колективн≥ угоди (71).
≤снуюч≥ нин≥ обставини, з точки зору ≤. исельова, применшують ефективн≥сть та прит¤гальн≥сть догов≥рного регулюванн¤ за допомогою соц≥ально-партнерських угод (82). ќтже, у науц≥ трудового права в≥дсутн¤ Їдина думка про приоритет догов≥рного регулюванн¤ прац≥.
“ому актуальним питанн¤м Ї централ≥зоване регулюванн¤ прац≥. ¬чен≥ - опоненти з даноњ проблеми визначають ц≥л≥, на ¤к≥ повинно спр¤мовуватис¤ централ≥зоване регулюванн¤ : ефективн≥сть функц≥онуванн¤ економ≥чноњ сфери сусп≥льства ; забеспеченн¤ належного р≥вн¤ соц≥ального захисту ≥нтерес≥в прац≥вника ¤к менш сильного партнера у трудовому правов≥дношенн≥ ; стимулюванн¤ реальноњ участ≥ працедавц¤ у зд≥йсненн≥ соц≥ального партнерства.
—утн≥сть централ≥зованого регулюванн¤ умов трудового договору пол¤гаЇ у наступному :
держава бере на себе встановленн¤ правил гри дл¤ партнер≥в-учасник≥в ринку прац≥, юридично формувавших њх (83) ;
вона забеспечуЇ економ≥чний та правовий захист ос≥б найманоњ прац≥ через встановленн¤ гарантованого мезан≥зму прав найманих прац≥вник≥в та максимально дос¤жного р≥вн¤ њх обовТ¤зк≥в, включаючи в≥дпов≥дальн≥сть ;
держава видаЇ акти управл≥нн¤ головним чином у сфер≥ контролю за додержанн¤м трудового законодавства та правил з охорони прац≥ ;
вона зд≥йснюЇ юрисд≥кц≥йну функц≥ю, виступаючи ¤к арб≥тр пр виникненн≥ конфл≥кт≥ м≥ж партнерами.
—еред вчених-юрист≥в «аходу поширена думка, що держава через централ≥зоване регулюванн¤ (а саме - законодавство) обмежуЇ свободу трудового договору, зокрема, встановлюЇ визначен≥ меж≥ правових гарант≥й дл¤ прац≥вник≥в. јле ц¤ думка, на погл¤д Ќ.ƒазора \, не Ї в≥рною. ѕо-перше н≥коли, починаючи ще з античних час≥в жодне сусп≥льство не проголошувалоабсолютноњ свободи ≥ндивида (84).
ѕо-друге, визнавши за прац≥вником визначений м≥н≥мальний обс¤г прав, держава тим самим зр≥внюЇ його з економ≥чно сильн≥шими партнерами - працедавцем, ≥ лише цим зр≥вн¤нн¤м обмежуЇ свободу останнього.
“аким чином зд≥йснюЇтьс¤ принцип - меж≥ моЇњ свободи там, де починаЇтьс¤ свобода ≥ншого (85).
ƒе¤к≥ автори вказують на те, що одн≥Їю з важливих функц≥й, ¤ку виконуЇ централ≥зоване регулюванн¤, Ї забеспеченн¤ належного р≥вн¤ соц≥ального захисту ≥нтерес≥в прац≥вника ¤к менш сильного партнера у трудовому правов≥дношенн≥ по укладанню договору (86). ƒана функц≥¤ зд≥йснюЇтьс¤ в рамках законотворчоњ д≥¤льност≥ держави через встановленн¤ гарантованого м≥н≥муму прав та максимуму обовТ¤зк≥в прац≥вника ¤к особи, що реал≥зуЇ свою здатн≥сть до прац≥.
Ќеобх≥дно зазначити, що сучасне законодавство про працю ”крањни сприймаЇ й в≥дображаЇ цей аспект регулюванн¤ трудових в≥дносин. «абеспеченн¤ м≥н≥муму права та макс≥муму обовТ¤зк≥в особи, що перебуваЇ у трудових в≥дносинах з працедавцем, зд≥йснюЇтьс¤ через систему норм ¤к ≥нтерактивного, так й диспозитивного характеру.
“акож не можна не в≥дзначити роль централ≥зованого регулюванн¤ у стимулюванн≥ реальноњ участ≥ роботодавц¤ у зд≥йсненн≥ соц≥ального партнерства на вс≥х р≥вн¤х соц≥альноњ структури сусп≥льства (87). Ќин≥ Ї законодавство, ¤ке визначаЇ форми участ≥ роботодац¤ у колективних переговорах ≥ укладанн≥ р≥зних колективних угод (ст3 «акону).
¬важаю за доц≥льне та актуальне не автономне досл≥дженн¤ кожного з метод≥в, а њх баланс та ур≥внене сп≥вв≥дношенн¤. Ќа мою думку, це забеспечить ефективн≥сть механ≥зму регулюванн¤ умов трудового договору.
“радиц≥йно умови реал≥зац≥њ у цив≥льному прав≥ своњх здатностей до прац≥ при прийн¤тт≥ його на роботу ¤к роб≥тника чи службовц¤ визначалист через укладанн¤ трудового договору.
ѕон¤тт¤ контракту ч.3ст.21 «пѕ ”крањни визначаЇ ¤к особливу форму трудового договору. ¬иход¤чи з цього одн≥ автори вбачають у ньому форму терм≥нового трудового договору, ≥нш≥ - його р≥зновид, трет≥ прийщли до висновку, що це контрактна форма укладанн¤ трудового договору. « такими твердженн¤ми важко погодитис¤. ” першу чергу, зм≥ст, ¤кий вкладаЇтьс¤ р≥зними словниками в це пон¤тт¤, зводитьс¤ до того, що контрак Ї угода, письмова угода, догов≥р у законному пор¤дку. ќтже, за формою в≥н не просто письмова угода, чи угода у письмов≥й форм≥, а угода за ¤кою держава визнаЇ встановленн¤ умов прац≥, прав та обовТ¤зк≥в стор≥н. “акий пор¤док визначенн¤ зм≥сту контракту держава визнаЇ законним. «в≥дси, контрактн не просто форма догов≥ру, а й законний пор¤док визначенн¤ його зм≥сту.
“аким чином, мета контракту забеспечити умови дл¤ ви¤вленн¤ ≥н≥ц≥ативи й самост≥йност≥ прац≥вник≥в, урахувати ≥нд≥в≥дуальн≥ зд≥бност≥ й профес≥йн≥ навички, п≥двищенн¤ взаЇмноњ в≥дпов≥дальност≥, а також забеспечити њх правовий та соц≥альний захист.
—аме тому «пѕ вказуЇ на особливост≥ контракту, ¤к≥ пол¤гають в тому, що в ньому можна передбачити положенн¤, котр≥ виход¤ть за меж≥, встановлен≥ законодавством про працю. «окрема, тут передбачаЇтьс¤ обс¤г роботи та вимоги до ¤кост≥ та терм≥ну њњ виконанн¤, строк д≥њ контракту, права, обовТ¤зки й взаЇмна в≥дпов≥дальн≥сть стор≥н, умови оплати й орган≥зац≥њ прац≥, п≥дстави дл¤ припитенн¤ й роз≥рванн¤ контракту, соц≥ально-побутов≥ та ≥н. умови, необх≥дн≥ дл¤ виконанн¤ обовТ¤зк≥в стор≥н. ” цьому суть та призначенн¤ контракту у трудовому прав≥.
« введенн¤м пон¤тт¤ УконтрактФ зТ¤вилась законна можлив≥сть р≥зного п≥дходу до оц≥нки д≥лових ¤костей прац≥вника, врахуванн¤ результат≥в його прац≥, тошо. “аким чином, контракт це догов≥р особливоњ форми про працю та њњ зм≥ст, йе форми й пор¤док встановленн¤ умов останньоњ та оц≥нки њњ результат≥в.
Ќа сьогодн≥ в ”крањн≥ д≥Ї понад 40 нормативних акт≥в, ¤кими передбачаЇтьс¤ укладанн¤ контракт≥в з певними категор≥¤ми прац≥вник≥в.
Ќа жаль, в названих актах визначен≥ лише категор≥њ прац≥вник≥в, а не механ≥зм застосуванн¤ контрактноњ форми з ними. ÷е призвело до порушень чинного законодавства, ¤ке регулюЇ питанн¤ трудового договору. « метою њх усуненн¤ аб≥нет ћ≥н≥стр≥в ”крањни прийн¤в 19 березн¤ 1994 р. постанову є170 Уѕро впор¤дкуванн¤ застосуванн¤ контрактноњ форми трудового договоруФ. Ќею затверджено ѕоложенн¤ про пор¤док укладанн¤ контракт≥в при прийн¤тт≥ на роботу прац≥вник≥в. ѕоложенн¤м визначено пор¤док укладанн¤ контракт≥в при прийн¤тт≥ на роботу прац≥вник≥в на п≥дприЇмства, в установи, орган≥зац≥й незалежно в≥д форм власност≥, виду д≥¤льност≥ та галузевоњ приналежност≥, а також до громад¤н. ¬≥дпов≥дно до вказано≥ постанови ћ≥н≥стерство прац≥ ”крањни наказом є 23 в≥д 15 кв≥тн¤ 1994 року затвердило “ипову фому контракту з прац≥вником. –озгл¤немо, ¤ким повинен бути контракт.
“рудовий догов≥р у форм≥ контракту зпастосовуЇтьс¤ т≥льки до тих категор≥й прац≥вник≥в, щодо ¤ких ≥снують нормативн≥ акти (ст.21 «пѕ), ≥ т≥льки тод≥, коли догов≥р неможливо укласти на невизначений терм≥н (п.1 постанови є 170). Ќаприклад, ¤кщо контракт укладено з прц≥вниками, ¤к≥ не вказан≥ у постанов≥ аб≥нету ћ≥н≥стр≥в ”крањни Уѕро застосуванн¤ контрактноњ форми трудового договору з кер≥вником п≥дприЇмства, що знаходитьс¤ у загальнодержавн≥й власност≥ при прийн¤тт≥ на роботуФ, а саме з кер≥вниками структурних п≥дрозд≥л≥в, це Ї порушенн¤м. Ќе можна укладати контракт також з педагог≥чними прац≥вниками (хоч ц¤ категор≥¤ й визначена «аконом Уѕро осв≥туФ), ¤кщо робота маЇ безстроковий характер.
ƒо укладанн¤ трудового договору сторони попередньо ведуть переговори, домовл¤ютьс¤ про конкретн≥ умови контракту. Ќеобгрунтована в≥дмова роботодавц¤ в прийн¤тт≥ на роботу ≥ укладанн≥ контракту заборон¤Їтьс¤ (ст.22 «пѕ). “акою вважаЇтьс¤ в≥дмова не обгрунтована будь-¤кими причинами, або такими, що не передбачен≥ законодавством. ќбгрунтованою сл≥д вважати в≥дмову, повТ¤зану : з в≥дсутн≥стю вакантних м≥сць, з в≥дсутн≥стю належноњ квал≥ф≥кац≥њ у претендента на посаду, з пр¤мою забороною, встановленою законодавством. ƒо останньоњ, зокрема, в≥дноситьс¤ : застосуванн¤ прац≥ ж≥нок та неповнол≥тн≥х на важких роботах ≥ на роботах з≥ шк≥дливими або небеспечними умовами прац≥ (ст.174 та ст.190 «пѕ); про прийн¤тт¤ на роботу ос≥б, позбавлених вироком суду права займати певн≥ посади й займатис¤ певною д≥¤льн≥стю ; приймати на роботу, повТ¤зану з матер≥альною в≥дпов≥дальн≥стю, ос≥б засуджених ран≥ше за корислив≥ злочини, ¤кщо судим≥сть не зн¤та й не погашена та ≥н.
онтракт укладаЇтьс¤ обовТ¤зково у письмов≥й форм≥ (ст.24 «пѕ, п.7 ѕоложенн¤). ѕоложенн¤ також регламентуЇ к≥льк≥сть прим≥рник≥в контракту (два), по одному дл¤ кожноњ ≥з стор≥н трудового договру, ¤к≥ мають однакову юридичну силу.
Ќовиною дл¤ законодавства Ї передача коп≥њ контракту за згодою прац≥вника профсп≥лц≥ чи ≥ншому органов≥, уповноваженому прац≥вниками представл¤ти його ≥нтереси, дл¤ зд≥йсненн¤ контролю за додержанн¤м умов контракту (п.8 ѕоложенн¤) враховуючи в≥дсутн≥сть належноњ законодавчоњ бази дл¤ захисту ≥нтерес≥в прац≥вника, в контракт≥ необх≥дно обовТ¤зково передбачити ¤кий саме орган уповноважений прац≥вниками зд≥йснювати згадан≥ завданн¤. ÷е допомагаЇ останньому не т≥льки захищати своњ права в раз≥ њх порушенн¤, а й роботодавцю, ¤кий буде уважн≥ше ставитис¤ до умов контракту.
”мови контракту мають конфеденц≥йний характер. якщо доступ до цих умов мають службов≥ особи роботодац¤, то вони не вправ≥ њх розголошувати обовТ¤зок по забеспеченню конфеденц≥йност≥ покладаЇтьс¤ на роботодавц¤, а саме на особу, ¤ка маЇ право прийн¤тт¤ та зв≥льненн¤ прац≥вник≥в.
якими Ї мають бути умови контракту? √оловне : вони не можуть пог≥ршувати становище прац≥вника пор≥вн¤но з умовами, передбаченими чинним законодавством, угодами (генеральною, галузевими та рег≥ональними) та колективним договором. якщо у контракт≥ Ї так≥ умови, вони вважаютьс¤ нед≥йсними (ст.9 «пѕ, п.5 ѕоложенн¤). —вобода вол≥ стор≥н у контракт≥ може ви¤вл¤тис¤ у встановленн≥ умов, спр¤мованих на пол≥пшенн¤ становища прац≥вника, а не на пог≥ршенн¤. ” ньому можуть передбачатис¤ додатков≥ п≥льги, гарант≥њ, компенсац≥њ, не передбачен≥ законодавством, за рахунок кошт≥в роботодавц¤ ; умови п≥двищенн¤ або зниженн¤, наприклад обумовленого сторонами розм≥ру оплати, доплат ≥ прем≥й, винагородженн¤ за результати прац≥ за р≥к або за ≥нший пер≥од, але т≥льки за њњ результатами, а не взагал≥.
онтрактом може передбачатис¤ перењзд прац≥вника на роботу до ≥ншоњ м≥сцевост≥. “ому сторони повинн≥ визначити умови, гарант≥њ та компенсац≥њ такого перењзду, забеспеченн¤ прац≥вника та його с≥мТњ житлом або в≥дшкодуванн¤ витрат на найм його чи користуванн¤ готелем (ст.120 «пѕ, п .12 ѕоложенн¤).
якщо дл¤ службових поњздок прац≥вник використовуЇ власний автомоб≥ль, сторони передбачають умови виплати в≥дпов≥дноњ компенсац≥њ (наказ ћ≥нф≥ну та ћ≥неконом≥ки ”крањни в≥д 12 листопада 1993 року є88 та п.16 ѕоложенн¤).
” контракт≥ можуть визначатис¤ додатков≥, кр≥м встановлених чинним законодавством п≥дстави дл¤ його роз≥рванн¤ (п.17 ѕоложенн¤).
онтракт повинен м≥стити зобовТ¤занн¤ роботодавц¤ щодо запод≥¤ноњ шкоди прац≥вников≥ у випадку дострокового його роз≥рванн¤, за ≥н≥ц≥ативою: прац≥вника - в раз≥ невиконанн¤ чи неналежного виконанн¤ роботодавцем зобовТ¤зань передбачених контрактом; роботодавц¤ - в раз≥, коли п≥дстави роз≥рванн¤ контракту не передбачен≥ чинними законодавством чи контрактом (п.18 ѕоложенн¤).
ѕри цьому бажано, щоб був визначений не т≥льки розм≥р матер≥альноњ та моральноњ шкоди, а й обовТ¤зков≥сть його зб≥льшенн¤ (наприклад на коеф≥ц≥Їнт фактичного п≥двищенн¤ зароб≥тноњ платн≥ у в≥дпов≥дност≥ до р≥шень ур¤ду, статистичних даних по народному господарству в ц≥лому або його окрем≥й галуз≥).
¬»—Ќќ¬ »
¬ ”крањн≥ в м≥ру зд≥йсненн¤ зм≥н в економ≥ц≥, соц≥альн≥й сфер≥, у державних структурах, особливо у виконавч≥й ланц≥, громад¤нин поступово висуваЇтьс¤ на одне з перших м≥сць серед суб(Їкт≥в адм≥н≥стративного права. –еально стаЇ перспектива проведенн¤ зм≥стовно-системноњ реформи адм≥н≥стративного законодавства, що приведе до покращенн¤ регулюванн¤ орган≥зац≥йних адм≥н≥тративно-правових в≥дносин.
ѕроведенн¤ реформи, що пов(¤зана з розширенн¤м демокра тичних начал у сусп≥льств≥ та виробництв≥; необх≥дн≥сть створенн¤ новоњ модел≥ трудових в≥дносин, що грунтуЇтьс¤ на р≥зноман≥тност≥ форм власност≥; поЇднанн¤ прац≥ найманн¤ прац≥вник≥в, що потре буЇ забезпеченн¤ в≥дпов≥дних гарант≥й, та свободи п≥дприЇмницькоњ д≥¤льност≥ власник≥в засоб≥в виробництва; правовий н≥г≥л≥зм, нос≥¤ми ¤кого Ї ¤к громод¤нин, так ≥ ≥нш≥ учасники трудових в≥дносин, Ц ц≥ та ≥нш≥ процеси виступають об(Їктивними обстави нами, що формують потребу у нових правилах повед≥нки. “ак≥ прави ла необх≥дн≥ дл¤ того, щоб вт≥лювати сусуп≥льн≥ ≥деали, ¤к≥ забезпечують нормальну основу функц≥юванн¤ сусп≥льства та держави, а разом з тим систему ц≥нностей, що обумовлюЇ трудову повед≥нку громад¤н, ¤к учасник≥в процесу виробництва та де¤к≥ ≥нш≥ фактори, котр≥ не можна не враховувати при створенн≥ та застосуванн≥ норм адм≥н≥стративного та трудового права. “ому у ход≥ дипломноњ роботи ми д≥йшли сл≥дуючих висновк≥в.
ƒл¤ будь-¤коњ галуз≥ права питанн¤ правов≥дносин Ї ≥стотним, адже пон¤тт¤ права ≥ становл¤ть юридичн≥ норми (так зване об(Їктивне право, абстрактн≥ правила, не залежн≥ в≥д обставин та ос≥б), њхн¤ конкретизац≥¤ у вигл¤д≥ правових в≥дносин (так зване суб(Їктивне прваво, конкретн≥ правов≥ зв(¤зки держави з юридичними ≥ ф≥зичними особами) та зд≥сненн¤ првава, процесуальна д≥¤льн≥сть, реал≥зац≥¤ певних правомочностей або обов(¤зк≥в. ќтже, у правовому житт≥ не ≥снуЇ загальних правових в≥дносин, а завжди Ї т≥льки ≥ндив≥дуальн≥ правов≥дносини.
як ≥ будь-¤ка правова норма адм≥н≥стративно-правова норма с правилом повед≥нки, що встановлюЇтьс¤ в≥дпов≥дними державними органами ≥ забезпечуЇтьс¤ санкц≥Їю, орган≥зоваим захистом з боку держави.
—пециф≥кою норм адм≥н≥стративного првав, ¤ка в≥др≥зн¤Ї њх в≥д норм де¤ких ≥нших галузей, Ї те, що правила в них подано в ≥мперативн≥й (категорични≥й, владн≥й) форм≥. ÷е стосуЇтьс¤ ≥ заборон¤льних припис≥в, ≥ дозвол¤нь. —аме ≥мперативн≥сть не допускаЇ можливостей зм≥н встановленних ран≥ше вимог д≥¤ти в≥дпов≥дним чином.
ѕроцес управл≥нн¤, в свою чергу, характеризуЇтьс¤ метою заради дос¤гненн¤ котроњ воно зд≥йснюЇтьс¤. Ѕезц≥льн≥ перетворенн¤ не Ї управл≥нн¤м, оск≥льки вони безм≥стовн≥.
ѕоки що немаЇ вс≥ма визнаноњ загальноњ теор≥њ орган≥зац≥њ. ќстаннЇ передбачаЇ орган≥зовану колективну д≥¤льн¤сть у притоманних њй формах управл≥нн¤ ≥ в≥дпов≥дних методах, ктах, об(Їктивованих по в≥дношенню до людини.
ќсновн≥ висновки, ¤к≥ можна зробити з наведеного вище, пол¤гають у тому, що управл≥нн¤ можливе лише при повн≥й орган≥зац≥њ середовища, ¤ке п≥ддаЇтьс¤ управл≥нському впливов≥. ”правл≥нська прац¤, отже, зд≥йснюЇтьс¤ у середовищ≥ численних норм, правов≥дносин, звТ¤зк≥в, санкц≥й, дозвол¤нь, що сформувалис¤ заздалег≥ть ¤к насл≥док попередньоњ управл≥нськоњ прац≥, тому стосовно управл≥нських систем вони мають обТЇктивний, реальний характер ≥ Ї п≥дставою дл¤ наступних управл≥нських д≥й ≥ процес≥в, ¤кщо не Ї скасованими в пор¤дку, передбаченому законом.
“акм чином, п≥сл¤ зм≥ни системи управл≥нн¤ державою традиц≥йне ставленн¤ до сп≥вв≥дношенн¤ метод≥в правового регулюванн¤ прац≥ зм≥нилос¤. “еба не т≥льки розширити локальне регулюванн¤, а й надати йому новоњ ¤кост≥.
—воЇр≥дн≥сть колективного договору ¤к правовоњ форми встановленн¤ умов прац≥ пол¤гаЇ в тому, що в≥н комплексно регулюЇ найр≥зноман≥тн≥ш≥ питанн¤, ¤к≥ стосуютьс¤ р≥зних стор≥н трудових в≥дносин. ѕор¤док прийн¤тт¤ колективного договору Ї самим демократичним пор≥вн¤но з пор¤дком прийн¤тт¤ нших локальних нормативних акт≥в. ѕрац≥вники можуть брати участь у процедур≥ прийн¤тт¤ колективного договору безпосередньо, в той час, ¤к ≥нш≥ джерела локального регулюванн¤ ставл¤ть прац≥вника у становище пасивного учасника.
Ќа основ≥ анал≥зу правового статусу сучасного колективного договору автором запропонованого таке визначенн¤ його пон¤тт¤: " олективний догов≥р Ц це локальний нормативно-правовий акт, ¤кий м≥стить комплекс нормативних положень та колективно-догов≥рних зобовТ¤зань, направлених на регулюванн¤ трудових, соц≥ально-економ≥чних та орган≥зац≥йно-управл≥нських в≥дносин, що складаютьс¤ на п≥дприЇмствах, в установах, орган≥зац≥¤х незалежно в≥д форми власност≥, господарюванн¤ та к≥лькост≥ прац≥вник≥в, ¤к≥ мають право юридичноњ особи ≥ використовують найману працю.
“≥льки колективний догов≥р виступаЇ нормативним актом, ¤кий закр≥плюЇ локальн≥ норми ¤к дл¤ вс≥х прац≥вник≥в, так ≥ дл¤ окремих њх категор≥й. в≥н Ї результатом дос¤гненн¤ компром≥су, згоди м≥ж сторонами на основ≥ взаЇмних поступок щодо вс≥х питань, ¤к≥ регулюютьс¤. ѕрийн¤тт¤ ¬ерховною –адою ”крањни 1 липн¤ 1993 року «акону "ѕро колективний догов≥р та угоди" Ї передумовою становленн¤ колективного договору ¤к ун≥версаль ного локального нормативного акта, ¤кий висловлюватиме ≥нтереси прац≥вник≥в та работодавц≥в.
“аким чином, контракт Ї безумовною п≥дставою дл¤ виданн¤ наказу (розпор¤дженн¤) про прийн¤тт¤ на роботу з дн¤, встанов ленного за нагодженн¤м стор≥н. ¬≥н належить до реальних вид≥в договор≥в, а тому набуваЇ чинност≥ з моменту його п≥дписанн¤ ≥ н≥¤кого подальшого "закр≥пленн¤" або "утвердженн¤" не потребуЇ. Ќаказом або розпор¤дженн¤м власник або уповноважений ним орган лише оформл¤Ї факт укладненн¤ контракту.
ћожна вказати й на таку особлив≥сть контракту. Ѕудучи п≥дставою виникненн¤ трудових правов≥дносин, контракт враховуЇ взаЇмов≥дносини стор≥н, њх ≥ндив≥дуальн≥ ≥нтереси, створюЇ юридичн≥ гарант≥њ дл¤ його учасник≥в. ” останньому сторони самост≥йно визначають умови орган≥зац≥њ ≥ оплати прац≥. … це дуже важливе.
“ому й нормами, ¤к≥ регулюють пор¤док укладненн¤ контракту, мають диспозитивний характер вираженн¤ принципу: "”мови можуть встановлюватис¤ погодженн¤м стор≥н". ÷е дозвол¤Ї сторонам в≥добразити в ньому особливост≥ своњх взаЇмов≥дносин.
ѕри укладненн≥ трудового договору така можлив≥сть виключаЇтьс¤, оск≥льки припис норми, ¤ка встановлюЇ правила повед≥нки прац≥вника ≥ власника (уповноваженого ним органу), виражений в категоричн≥й форм≥: прац≥вник зобовТ¤зуЇтьс¤ ≥ власник зобовТ¤зуЇтьс¤.
“рудовий догов≥р, на в≥дм≥ну в≥д контракту, швидше Ї консенсуальним, оск≥льки в≥н вважаЇтьс¤ укладненим з моменту дос¤гненн¤ згоди, особливо тод≥, коли йдетьс¤ про трудовий догов≥р, укладнений в усн≥й форм≥.
Ѕ≥льше того, трудовий догов≥р вважаЇтьс¤ укладненим ≥ тод≥, коли наказ або розпор¤дженн¤ не видан≥, але прац≥вник фактично був допущений до роботи. ‘актом допуску до роботи визначаЇтьс¤ набутт¤ сторонами прав ≥ обовТ¤зк≥в, спр¤мованих на дос¤гненн¤ ц≥лей, ¤к≥ њх ц≥кавл¤ть. ўо й визначаЇ подальш≥ умови прац≥, ¤к≥ м≥ст¤тьс¤ в законодавств≥. ÷им по¤снюЇтьс¤ неповнота умов у трудовому договор≥, доповненн¤ ¤ких в≥дбуваЇтьс¤ в≥дпов≥дно до законодавства про працю, що м≥стить у соб≥ умови й ≥стотн≥ умови прац≥ труд≥вник≥в.
“аким чином, контракт Ц це така форма трудового договору, в ¤к≥й права й обовТ¤зки визначаютьс¤ погодженн¤м стор≥н. ” цьому його особлив≥сть. ≤ тому, контракт Ї догов≥р про працю.
|
