ј
Ѕ ¬
√ ƒ
≈ ∆
« »
Ћ
ћ Ќ
ќ ѕ
– —
“ ”
‘ ’
÷ „
Ў Ё
ё я
–еферат: риминальна¤ ответственность. «ащита права собственности (”краина)
риминальна¤ ответственность. «ащита права собственности (”краина)
ѕЋјЌ.
1. ѕон¤тт¤ крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥.
1.1. рим≥нальна в≥дпов≥дальн≥сть Ч це р≥зновид юридичноњ в≥дпов≥дальност≥.
1.2. ќсновний зм≥ст крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥.
2. «ахист права власност≥.
2.1. «наченн¤ та засоби захисту права власност≥
2.2. ¬итребуванн¤ майна власником з чужого незаконного волод≥нн¤
3.3. ¬итребуванн¤ грошей ≥ ц≥нних папер≥в на пред'¤вника
3.4. «ахист прав власника в≥з порушень, не поЇднаних з позбавленн¤м волод≥нн¤
3.5. ≤нш≥ засоби цив≥льно-правового захисту права власност≥
3. «адача
3.1. ѕон¤тт¤ цив≥льноњ д≥Їздатност≥
3.2. Ќеобх≥дн≥ умови дл¤ визнанн¤ громад¤нина обмежено д≥Їздатним
3.3. –озгл¤д справи у суд≥
3.4. ѕрава обмежено д≥Їздатного громад¤нина
3.5. —касуванн¤ обмеженоњ д≥Їздатност≥
3.6. ¬исновки
1. ѕон¤тт¤ крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥.
рим≥нальна в≥дпов≥дальн≥сть Ч це р≥зновид юридичноњ в≥дпов≥дальност≥.
«г≥дно з ч. 1 ст. « крим≥нальн≥й в≥дпов≥дальност≥ та покаранню п≥дл¤гаЇ лише особа, винна у вчиненн≥ злочи ну, тобто така, що умисно або з необережност≥ вчинила передбачене крим≥нальним законом сусп≥льне небезпечне д≥¤нн¤. ÷е законодавче положенн¤ даЇ п≥дстави розгл¤дати крим≥нальну в≥дпов≥дальн≥сть ¤к крим≥нально-правовий вид юридичноњ в≥дпов≥дальност≥. ¬одночас це означаЇ, що по н¤тт¤ крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ включаЇ ¤к родов≥ ознаки, характерн≥ дл¤ юридичноњ в≥дпов≥дальност≥ в ц≥ло му, так ≥ видов≥ ознаки, характерн≥ дл¤ в≥дпов≥дальност≥ в межах крим≥нального права.
як в≥дносно самост≥йний елемент правовоњ системи юри дична в≥дпов≥дальн≥сть характеризуЇтьс¤ такими ознаками:
1. ёридична в≥дпов≥дальн≥сть Ч це особливий правовий ≥нститут, у межах ¤кого зд≥йснюЇтьс¤ реагуванн¤ держави на правопорушенн¤.
2. ёридична в≥дпов≥дальн≥сть завжди поЇднана ≥з засто суванн¤м (можлив≥стю застосуванн¤) примусових заход≥в з боку держави.
3. ёридична в≥дпов≥дальн≥сть, передбачаЇ оф≥ц≥йну оц≥н ку в≥дпов≥дним державним органом повед≥нки особи ¤к правопорушенн¤, а њњ самоњ Ч ¤к правопорушника. ќск≥ль ки в даному раз≥ правопорушенн¤ вчин¤Їтьс¤ винно, ц¤ оц≥нка завжди зумовлюЇ негативний дл¤ особи момент, м≥стить елемент њњ державного осуду.
4. ёридична в≥дпов≥дальн≥сть т¤гне певн≥ неспри¤тлив≥ насл≥дки дл¤ правопорушника; ≥нод≥ вони звод¤тьс¤ лише до зазначеноњ вище оц≥нки особи ¤к правопорушника, але у б≥льшост≥ випадк≥в така оц≥нка поЇднуЇтьс¤ з конкретним обмеженн¤м певних прав ≥ свобод правопорушника чи по кладанн¤м на нього певних обов'¤зк≥в.
” крим≥нальному прав≥ де¤к≥ ≥з зазначених ознак юри дичноњ в≥дпов≥дальност≥ конкретизуютьс¤ Ч перш за все, з урахуванн¤м предмета та метод≥в правового регулюванн¤ даноњ галуз≥. «авд¤ки ц≥й конкретизац≥њ вони стають видовими (специф≥чними) ознаками крим≥нальноњ в≥дпов≥даль ност≥ й характеризують њњ таким чином:
1. рим≥нальна в≥дпов≥дальн≥сть Ч це особливий еле мент у механ≥зм≥ крим≥нально-правового регулюванн¤, в межах ¤кого зд≥йснюЇтьс¤ реагуванн¤ держави на вчине ний особою злочин.
2. ќф≥ц≥йна оц≥нка повед≥нки особи ¤к злочину, а њњ самоњ ¤к злочинц¤, зг≥дно з ч. 1 ст. 62 онституц≥њ та ч. 2 ст. « , може зд≥йснюватис¤ лише судом в обвинуваль ному вироку.
3. рим≥нальна в≥дпов≥дальн≥сть т¤гне неспри¤тлив≥ на сл≥дки дл¤ злочинц¤; ≥нод≥ вони звод¤тьс¤ лише до визнан н¤ судом особи винною у вчиненн≥ злочину ≥ тим самим њњ осуду з боку держави, але у б≥льшост≥ випадк≥в такий осуд поЇднуЇтьс¤ ≥з застосуванн¤м конкретного заходу крим≥нально-правового впливу, передбаченого крим≥наль ним законом.
ќстанн≥м часом у юридичн≥й л≥тератур≥ активно розроб л¤Їтьс¤ концепц≥¤ так званоњ позитивноњ (перспективноњ) крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥, њњ суть зводитьс¤ до такого:
кр≥м в≥дпов≥дальност≥ за минулу повед≥нку, що Ї ретро спективною в≥дпов≥дальн≥стю, в механ≥зм≥ крим≥нально-правового регулюванн¤ Ї ще ≥ позитивна в≥дпов≥дальн≥сть, що розум≥Їтьс¤ ¤к усв≥домленн¤ особою необх≥дност≥ дотри манн¤ крим≥нально-правовоњ заборони.
¬≥дзначаючи пл≥дн≥сть концепц≥њ позитивноњ в≥дпов≥даль ност≥ в теоретичному план≥, сл≥д зауважити, що чинне кри м≥нальне законодавство ”крањни розгл¤даЇ крим≥нальну в≥дпо в≥дальн≥сть лише ¤к в≥дпов≥дальн≥сть за минулу повед≥нку.
ќсновний зм≥ст крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥. Ќаведена вище характеристика крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥, не "заважаЇ" дискус≥¤м у теор≥њ крим≥нального права з приво ду основного зм≥сту цього пон¤тт¤. Ќайб≥льш поширеними в цьому план≥ точками зору Ї:
1. ¬изначенн¤ крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ ¤к обов'¤з ку в≥дпов≥сти за вчиненн¤ забороненого крим≥нальним за коном сусп≥льне небезпечного д≥¤нн¤ ≥ стерп≥ти обмеженн¤ морального, матер≥ального та ф≥зичного характеру.
2. –озум≥нн¤ крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ ¤к реального покладанн¤ на особу, що вчинила злочин, передбачених крим≥нальним законом ≥ конкретизованих вироком суду заход≥в державного осуду та примусу.
3. ќтотожненн¤ крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ та пока ранн¤, зведенн¤ крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ до застосу ванн¤ санкц≥њ.
4. –озгл¤д крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ ¤к специф≥чних крим≥нально-правових в≥дносин або ¤к сукупност≥ кри м≥нально-правових, крим≥нально-процесуальних ≥ крим≥ нально-виконавчих в≥дносин.
≤з наведених точок зору б≥льш слушною видаЇтьс¤ та, що розгл¤даЇ крим≥нальну в≥дпов≥дальн≥сть ¤к реальне по кладанн¤ на особу, ¤ка вчинила злочин, передбачених крим≥нальним законом ≥ конкретизованих вироком суду заход≥в державного осуду ≥ примусу. ™дине уточненн¤, ¤ке потр≥бно, очевидно, зробити, Ч в окремих випадках крим≥ нальна в≥дпов≥дальн≥сть може зводитис¤ лише до держав ного осуду особи, ¤ка вчинила злочин.
≤нш≥ точки зору, ¤к у¤вл¤Їтьс¤, в т≥й чи ≥нш≥й м≥р≥ не в≥дпов≥дають зазначеним вище основним юридичним озна кам крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥. “ак, обов'¤зок особи в≥дпов≥сти за вчиненн¤ злочину ≥ стерп≥ти передбачен≥ кри м≥нальним законом обмеженн¤ не Ї реакц≥Їю держави на вчинений злочин. ” цьому план≥, очевидно, сам по соб≥ обов'¤зок не може бути крим≥нальною в≥дпов≥дальн≥стю.
Ќе можна ототожнювати крим≥нальну в≥дпов≥дальн≥сть ≥ покаранн¤. ѕокаранн¤ Ї основною, але не Їдиною формою крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥, про що св≥дчить, зокрема, положенн¤ ч. 1 ст. « та ст. 50 .
ўодо розум≥нн¤ крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ ¤к спе циф≥чних крим≥нально-правових в≥дносин (сукупност≥ кри м≥нально-правових, крим≥нально-процесуальних та крим≥ нально-виконавчих в≥дносин), то воно занадто розширюЇ њњ зм≥ст. рим≥нально-правов≥ в≥дносини, ¤к у¤вл¤Їтьс¤, Ї б≥льш широким правовим ¤вищем, н≥ж крим≥нальна в≥дпов≥даль н≥сть, а њх сп≥вв≥дношенн¤ потребуЇ окремого розгл¤ду.
рим≥нальна в≥дпов≥дальн≥сть та крим≥нально-правов≥ в≥дносини. рим≥нально-правов≥ в≥дносини, тобто в≥дноси ни, ¤к≥ регулюютьс¤ нормами крим≥нального права, не однор≥дн≥. —еред них розр≥зн¤ють так зван≥ регул¤тивн≥ ≥ охоронн≥ крим≥нально-правов≥ в≥дносини. рим≥нальна в≥дпов≥дальн≥сть, у њњ ретроспективному розум≥нн≥, пов'¤за на з останн≥ми, а саме з тими ≥з них, що виникають у зв'¤зку з вчиненн¤м злочину.
’арактеристика цих в≥дносин та визначенн¤ њх сп≥в в≥дношенн¤ з крим≥нальною в≥дпов≥дальн≥стю передбачаЇ з'¤суванн¤ р¤ду питань, зокрема: а) з ¤кого моменту вини кають охоронн≥ крим≥нально-правов≥ в≥дносини, пов'¤зан≥ з вчиненн¤м злочину, та ¤к≥ юридичн≥ факти њх породжують;
б) ¤кий основний зм≥ст охоронних крим≥нально-правових в≥дносин; в) ¤ким чином вони реал≥зуютьс¤; г) коли вони припин¤ютьс¤.
ѕрактично вс≥ ≥з зазначених питань у теор≥њ крим≥наль ного права вир≥шуютьс¤ по-р≥зному. ¬≥дпов≥дна точка зору залежить, перш за все, в≥д визначенн¤ моменту виникнен н¤ певних охоронних крим≥нально-правових в≥дносин та розум≥нн¤ основного зм≥сту крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥. « урахуванн¤м викладених вище положень на поставлен≥ запитанн¤ можна в≥дпов≥сти таким чином:
1. ќхоронн≥ крим≥нально-правов≥ в≥дносини, пов'¤зан≥ з вчиненн¤м злочину, виникають ≥з моменту вступу обвину вального вироку, ¤ким засуджуЇтьс¤ особа, що вчинила злочин, у законну силу.
2. ёридичними фактами, що породжують ц≥ в≥дносини, Ї: а) сусп≥льне небезпечна повед≥нка особи, ¤ка порушуЇ певн≥ крим≥нально-правов≥ норми; б) на¤вн≥сть обвинуваль ного вироку суду, в ¤кому ц¤ повед≥нка визнана конкрет ним злочином; в) вступ вироку в законну силу.
3. ќсновним зм≥стом зазначених охоронних крим≥наль но-правових в≥дносин Ї права та обов'¤зки њх суб'Їкт≥в, що кореспондують м≥ж собою; в загальних рисах ц≥ права та обов'¤зки включають: а) право держави в особ≥ суду кон статувати факт вчиненн¤ особою злочину ≥ тим самим п≥ддати њњ державному осуду (накласти на особу "тавро" злочинц¤); б) право держави вживати до особи у передба чених законом випадках конкретних крим≥нально-правових заход≥в; в) обов'¤зок особи, що вчинила злочин, сприйн¤ти державний осуд; у передбачених крим≥нальним законодав ством випадках п≥ддатис¤ конкретним крим≥нально-право вим заходам; г) право особи (≥ в≥дпов≥дно, обов'¤зок дер жави) забезпечити дотриманн¤ вс≥х положень крим≥наль ного закону при њњ засудженн≥ та покладанн≥ на нењ конк ретних крим≥нально-правових заход≥в.
4. рим≥нальна в≥дпов≥дальн≥сть Ї формою реал≥зац≥њ охоронних крим≥нально-правових в≥дносин, пов'¤заних ≥з вчиненн¤м злочину; оск≥льки в обвинувальному вироку, що вступив у законну силу, зд≥йснюЇтьс¤ державний осуд злочинц¤, момент виникненн¤ цих в≥дносин ≥ момент "ви никненн¤" крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ сп≥впадають.
5. ќхоронн≥ крим≥нально-правов≥ в≥дносини, пов'¤зан≥ з вчиненн¤м злочину, ≥ крим≥нальна в≥дпов≥дальн≥сть ¤к фор ма њх реал≥зац≥њ припин¤ютьс¤ з моменту виконанн¤ вс≥х тих обов'¤зк≥в (≥ в≥дпов≥дно, зд≥йсненн¤ вс≥х тих прав), що становл¤ть основний зм≥ст таких в≥дносин; цим моментом маЇ бути, очевидно, той, з ¤кого особа визнаЇтьс¤ такою, що не мас судимост≥.
¬раховуючи викладене, крим≥нальну в≥дпов≥дальн≥сть можна визначити ¤к форму реал≥зац≥њ охоронних крим≥ нально-правових в≥дносин, пов'¤заних ≥з вчиненн¤м зло чину, ¤ка завжди пол¤гаЇ у державному осуд≥ злочинц¤, що зд≥йснюЇтьс¤ судом в обвинувальному вироку, ≥, ¤к правило, вт≥люЇтьс¤ в застосуванн≥ до нього конкретних заход≥в крим≥нально-правового впливу.
«ј’»—“ ѕ–ј¬ј ¬Ћј—Ќќ—“≤
«наченн¤ та засоби захисту права власност≥
«ахисту права власност≥ наш законодавець завжди прид≥л¤в лику увагу, оск≥льки власн≥сть громад¤н, колективна та державна власн≥сть Ї основою розвитку ”крањнськоњ держави. же, коли зд≥йснюЇтьс¤ захист зазначених форм власност≥, йдетьс¤, по сут≥, про захист основ нашого сусп≥льства. Ќеобх≥дн≥сть всеб≥чного захисту власност≥ громад¤н зумовлюЇтьс¤ ще й тим, що вона безпосередньо маЇ задовольн¤ти њхн≥ матер≥альн≥ та культурн≥ потреби.
ѕереважна б≥льш≥сть громад¤н виконують своњ конституц≥йн≥ обовТ¤зки: берегти ≥ зм≥цнювати колективну та державну власн≥сть, поважати права та ≥нтереси ≥нших громад¤н, у тому числ≥ њх право власност≥. ќднак Ї ще багато ос≥б, ¤к≥ порушують зазначен≥ обов'¤зки. ƒо них застосовуютьс¤ не т≥льки засоби виховного характеру, а й примусу. «начне м≥сце у «акон≥ ”крањни про власн≥сть пос≥дають норми, ¤к≥ передбачають гарант≥њ та захист права власност≥. ¬ основному це цив≥льно-правов≥ норми, ¤к≥ мають бути п≥дставою дл¤ дальшого вдосконаленн¤ саме цив≥льно-правового захисту права власност≥.
—л≥д п≥дкреслити, що на захист права власност≥ спр¤мован≥ норми не т≥льки цив≥льного, а й ≥нших галузей права, зокрема крим≥нального, адм≥н≥стративного, трудового тощо.
÷ив≥льно-правовий захист права власност≥ зд≥йснюЇтьс¤ своњми особливими методами, в≥дм≥нними в≥д крим≥нально- та адм≥н≥стративно-правових. ÷ив≥льно-правовий захист кр≥м загальноњ мети дл¤ вс≥х метод≥в захисту права власност≥ вихованн¤ громад¤н у дус≥ дбайливого ставленн¤ до власност≥ Ч пересл≥дуЇ ще й особлив≥ ц≥л≥, властив≥ саме цив≥льно-правовим методам захисту. “акою специф≥чною метою Ї прагненн¤ в≥дновити порушен≥ права, попередн≥й майновий а особи, права ¤коњ порушено.
якщо у власника вкрадено р≥ч, в≥н може пред'¤вити позов на њњ витребуванн¤. оли хтось заважаЇ власнику користуватис¤ своЇю р≥ччю, в≥н може пред'¤вити позов про усуненн¤ перешкод у користуванн≥ нею. якщо власник не може витребувати ¤кихось причин р≥ч, що вийшла з його волод≥нн¤, в≥н може при на¤вност≥ певних умов вимагати в≥дшкодуванн¤ завданих йому збитк≥в ≥ таким чином в≥дновити св≥й попередн≥й майновий стан. ќтже, в ус≥х цих випадках йдетьс¤ про в≥дновленн¤ попереднього майнового стану особи, права ¤коњ порушено.
” ц≥й глав≥ будуть розгл¤нут≥ лише позови Ђречовогої характеру, спр¤мован≥ на захист права власност≥, ¤к≥ на в≥дм≥ну в≥д зобов'¤зально-правових характеризуютьс¤ передус≥м ти що власник не перебуваЇ з порушником його прав у догов≥рних чи ≥нших зобов'¤зальних правов≥дносинах.
¬итребуванн¤ майна власником з чужого незаконного волод≥нн¤
Ќайважлив≥шим цив≥льно-правовим засобом захисту прав власност≥ Ї в≥ндикац≥¤ Ч витребуванн¤ власником майна з чужого незаконного волод≥нн¤. ¬оно зд≥йснюЇтьс¤ шл¤хом пред'¤вленн¤ позову в суд чи арб≥траж. “акий позов називаЇтьс¤ в≥ндикац≥йним. ќтже, в≥ндикац≥йний позов Ч це позов власник про витребуванн¤ майна з чужого незаконного волод≥нн¤.
ѕозивачем по в≥ндикац≥йному позову Ї власник майна чи орган≥зац≥¤, зокрема державне п≥дприЇмство, орган≥зац≥¤ми майно передане в повне господарське в≥данн¤ або оперативне управл≥нн¤. ƒержавний орган не Ї власником закр≥пленого ним майна. ¬оно продовжуЇ залишатис¤ державною власн≥стю. јле, оск≥льки певному державному органов≥ передано в управл≥нн¤ ¤кесь державне майно, останн≥й маЇ право ≥ зобовТ¤заний вимагати поверненн¤ його в≥д ус¤кого незаконного волод≥льц¤. ¬≥дпов≥дачем по в≥ндикац≥йному позову виступаЇ незаконний волод≥лець, тобто особа, ¤ка волод≥Ї майном позивача без правових п≥дстав.
” ст.32 вищезгаданого «акону ”крањни Ђѕро власн≥стьї зазначено, що власник маЇ право витребувати своЇ майно з чужого незаконного волод≥нн¤. “аким чином, ¤кщо ¤кась р≥ч вибула з волод≥нн¤ власника, останн≥й може витребувати њњ в особи, що нею волод≥Ї. јле витребувати р≥ч в≥н може т≥льки в≥д незаконного волод≥льц¤, тобто в≥д такого, ¤кий волод≥Ї р≥ччю без законних п≥дстав. ѕ≥дставою може бути, наприклад, догов≥р або адм≥н≥стративний акт.
ќтже, ¤кщо власник передав свою р≥ч у тимчасове користуванн¤ за договором майнового найму наймачев≥, останн≥й не може бути в≥дпов≥дачем по в≥ндикац≥йному позову, оск≥льки користуЇтьс¤ р≥ччю на законн≥й п≥дстав≥ Ч на п≥дстав≥ укладеного з власником договору майнового найму.
Ќезаконним волод≥льцем буде особа, що вкрала р≥ч або купила њњ не у власника (наприклад, у громад¤нина, до ¤кого р≥ч перейшла за договором майнового найму, договором схову тощо), оск≥льки продавець за договором куп≥вл≥-продажу не м≥г передати покупцев≥ те, чого не мав сам Ч права власност≥ на продану р≥ч.
«а в≥ндикац≥йним позовом власник може витребувати свою р≥ч у натур≥. “ому в≥ндикац≥йний позов не може бути задоволений, коли у в≥дпов≥дача реч≥ вже немаЇ. Ќаприклад, коли вкрадено ≥ встановлено, хто це зробив, в≥ндикац≥йний позов може мати м≥сце тод≥, коли особа, що вкрала р≥ч, ще волод≥Ї нею. якщо ж р≥ч уже продано нев≥домо кому або знищено, не можна одержати й задоволенн¤ по в≥ндикац≥йному позову, бо за цим позовом можна вимагати поверненн¤ саме майна, що належить власников≥.
оли в особи, що вкрала р≥ч, реч≥ немаЇ, до нењ теж можна пред'¤вити вимоги, проте тут йтиметьс¤ не про поверненн¤ реч≥, а про в≥дшкодуванн¤ запод≥¤ноњ шкоди. ќтже, буде мати м≥сце не в≥ндикац≥йний позов, а позов зобов'¤зального характеру Ч про в≥дшкодуванн¤ запод≥¤ноњ шкоди, ≥ суд буде керуватис¤ ст.440 ÷ ”крањни.
Ќе може бути витребувана р≥ч ≥ у випадку, коли незаконний волод≥лець наст≥льки њњ зм≥нив, що, по сут≥, вона вже перетворилас¤ на зовс≥м ≥ншу р≥ч.
ќтже, коли реч≥ немаЇ, не можна й вимагати њњ поверненн¤ в≥д особи, що нею волод≥ла. ѕроте виникаЇ запитанн¤ - чи завжди власник, д≥знавшись, що його р≥ччю незаконно волод≥Ї ¤кась особа, маЇ пред'¤вити саме в≥ндикац≥йний позов, тобто позов про витребуванн¤ њњ у натур≥ з чужого незаконного волод≥нн¤, чи в≥н може ¤кось ≥накше захистити своњ ≥нтереси?
оли майно належить кооперативн≥й або громадськ≥й орган≥зац≥њ чи громад¤нинов≥, то кожний з цих власник≥в може за своњм бажанн¤м пред'¤вити або в≥ндикац≥йний позов, або позов про в≥дшкодуванн¤ збитк≥в.
¬≥дносно державних орган≥зац≥й вир≥шенн¤ цього питанн¤ безпосередньо пов'¤зане з њхн≥ми правами щодо розпор¤джен н¤ закр≥пленим за ними майном. якщо зг≥дно ≥з законом дер жавна орган≥зац≥¤ не може самост≥йно розпор¤джатис¤ май ном даного виду, то у раз≥ перебуванн¤ такого майна у неза конного волод≥льц¤ (наприклад, у кооперативноњ орган≥зац≥њ, громад¤нина) вона повинна пред'¤вити саме в≥ндикац≥йний позов.
ѕредметом в≥ндикац≥йного позову може бути витребуван≥ ≥ндив≥дуально визначеноњ реч≥. ¬ зв'¤зку з тим, що власник в≥ндикац≥йним позовом може вимагати поверненн¤ саме своЇ реч≥, вона мусить бути ≥ндив≥дуально визначеною. ¬≥дносно родових речей не можна встановити, чи це саме т≥ реч≥, що належали власников≥, чи ¤к≥сь ≥нш≥.
ѕредметом в≥ндикац≥йного позову може бути й р≥ч, що визначаЇтьс¤ к≥льк≥стю, м≥рою, вагою (наприклад, цукор, борошно, картопл¤ тощо, тобто реч≥, що визначаютьс¤ родовими ознаками) за умови, що вони ¤кось ≥ндив≥дуал≥зован≥ (наприклад, картопл¤ у м≥шку, ¤кий маЇ штамп, напис тощо).
¬ласник в≥дпов≥дно до ст.148 ÷ ”крањни маЇ право вимагати не т≥льки поверненн¤ свого майна, а й поверненн¤ або в≥дшкодуванн¤ вс≥х доход≥в, ¤к≥ незаконний волод≥лець д≥став чи повинен був д≥стати в≥д користуванн¤ майном. ѕричому вир≥шенн¤ питанн¤ про те, з ¤кого часу доходи мають буњ повернен≥ власников≥, залежить в≥д того, чи був волод≥лець добросов≥сним чи недобросов≥сним.
¬≥дпов≥дно до ст.145 ÷ ”крањни, набувач визнаЇтьс¤ добросов≥сним, ¤кщо в≥н не знав ≥ не повинен був знати, що особа, у ¤коњ в≥н придбав р≥ч, не мала права њњ в≥дчужувати.
ќтже, набувач Ї добросов≥сним, ¤кщо в≥н не знав ≥ не повинен був знати про незаконн≥сть свого волод≥нн¤.
Ќавпаки, набувач визнаЇтьс¤ недобросов≥сним, коли в≥н знав чи повинен був знати, що особа, в ¤коњ в≥н набув р≥ч, не мала права њњ в≥дчужувати, тобто коли знав чи повинен був знати про неправом≥рн≥сть свого волод≥нн¤ (ст.148 ÷ ”крањни). «розум≥ло, що набувач Ї недобросов≥сним, ¤кщо р≥ч набута злочинним шл¤хом.
Ќезаконний набувач вважаЇтьс¤ добросов≥сним, поки не буде доведено протилежне.
¬≥дпов≥дно до ст. 148 ÷ ”крањни власник вправ≥ вимагати в≥д недобросов≥сного волод≥льц¤ поверненн¤ або в≥дшкодуванн¤ доход≥в, ¤к≥ в≥н здобув або повинен був здобути за час волод≥нн¤; в≥д добросов≥сного волод≥льц¤ Ч вс≥х доход≥в, що в≥н здобув ≥ повинен був здобути з часу, коли вс¤ або повинен був д≥знатись про неправом≥рн≥сть волод≥нн¤ або одержав пов≥стку за позовом власника про поверненн¤ майна.
ќтже, одержане добросов≥сним набувачем до того, ¤к в≥н д≥знавс¤ або повинен був д≥знатис¤ про неправом≥рн≥сть свого волод≥нн¤, належить йому, в≥н стаЇ власником доход≥в, здобутих п≥д час волод≥нн¤. Ќедобросов≥сний волод≥лець повинен повернути доходи, ¤к≥ в≥н д≥став чи повинен був д≥стати за весь час волод≥нн¤.
як зазначено у ст. 148 ÷ ”крањни, незаконний волод≥лець повинен повернути чи в≥дшкодувати не т≥льки доходи, ¤к≥ в≥н одержав, а й т≥, ¤к≥ повинен був одержати. оли незаконний набувач не одержав доход≥в з власноњ вини, в≥н несе вс≥ невиг≥дн≥ насл≥дки цього Ч мусить повернути доходи, ¤к≥ м≥г одержати. Ќаприклад, хтось незаконно волод≥в садом, але не ≥ зн≥мав плод≥в, не одержував доход≥в. ¬≥н нестиме вс≥ невиг≥дн≥ насл≥дки своЇњ безд≥¤льност≥ Ч повинен в≥дшкодувати втрачен≥ ним доходи, бо у ст.148 ÷ ”крањни законодавець зазначаЇ, що власник маЇ право вимагати поверненн¤ або в≥дшкодуванн¤ доход≥в, ¤к≥ незаконний волод≥лець Ђздобув ≥ повинен був здобутиї.
¬≥дпов≥дно до ст.148 ÷ ”крањни Ђволод≥лець ¤к добросов≥сний, так ≥ недобросов≥сний, у свою чергу, маЇ право вимагати в≥д власника в≥дшкодуванн¤ зроблених ним необх≥дних затрат на майно з часу, з ¤кого власников≥ належать доходи в≥д майнаї.
ќтже, недобросов≥сний волод≥лець маЇ право вимагати в≥д власника в≥дшкодуванн¤ зроблених ним необх≥дних витрат на майно за весь час волод≥нн¤, бо в≥н повинен повернути одержан≥ прибутки за цей пром≥жок часу. ƒобросов≥сний волод≥лець маЇ право вимагати в≥д власника в≥дшкодуванн¤ необх≥дних затрат т≥льки з часу, коли в≥н д≥знавс¤ або повинен був д≥знатис¤ про неправом≥рн≥сть волод≥нн¤ або одержав пов≥стку, за позовом власника про поверненн¤ майна, бо саме з цього часу власников≥ належать прибутки з майна.
јналог≥чна норма м≥стилас¤ у ст.59 ÷ ”–—– 1922 р. јнал≥зуючи њњ, де¤к≥ рад¤нськ≥ юристи (Ѕ.Ѕ.„ерепах≥н, ё. .“олстой) справедливо, на нашу думку, в≥дзначали, що коли вихо дити з буквального смислу ст.59 (в≥дпов≥дно ст.148 ÷ ”крањни), то в де¤ких випадках недобросов≥сний волод≥лець може опинитис¤ у кращому становищу, н≥ж добросов≥сний. «окре ма, таке може статис¤ у випадку, коли необх≥дн≥ витрати на майно перевищують прибутки, ¤к≥ воно даЇ, або у випадку коли майно не даЇ прибутк≥в, але потребуЇ витрат на утриманн¤.
Ѕуло б доц≥льно доповнити ст. 148 д≥ючого ÷ ”крањни (¤к свого часу пропонував Ѕ.Ѕ.„ерепах≥н в≥дносно ст.59 ÷ ”–—≤ 1922 р.) правилом, зг≥дно з ¤ким добросов≥сний волод≥лець мав би право вимагати в≥д власника в≥дшкодуванн¤ необх≥дних витрат на майно на весь час волод≥нн¤, коли ц≥ витрат≥ перевищують доходи. ÷е посилило б виховне значенн¤ ст.148 ÷ ”крањни.
≤нод≥ витрати незаконного волод≥льц¤ виход¤ть за меж≥ необх≥дних витрат по поточному утриманню майна. Ќезаконний волод≥лець може зробити певн≥ пол≥пшенн¤ у майн≥, зв'¤зку з чим може зб≥льшитись варт≥сть останнього.
¬иникаЇ питанн¤, ¤ка ж дол¤ цих пол≥пшень у майн≥ у випадку витребуванн¤ його власником в≥д незаконного волод≥льц¤? ƒобросов≥сний волод≥лець, зазначаЇтьс¤ в ст.148 ÷≤ ”крањни, маЇ право залишити за собою зроблен≥ ним пол≥пшенн¤, ¤кщо вони можуть бути в≥дд≥лен≥ без пошкодженн¤ реч≥. Ќаприклад, коли в≥н поставив новий мотор на човн≥ зам≥сть старого, то при витребуванн≥ у нього човна в≥н може новий мотор забрати соб≥, зам≥нивши його старим.
јле може бути й так, що пол≥пшенн¤ у майн≥ неможливо в≥дд≥лити. Ќаприклад, незаконний волод≥лець зробив кап≥тальний ремонт будинку чи в≥дремонтував ¤кусь ≥ншу р≥ч. як правило, у цих випадках пол≥пшенн¤ не можуть бути в≥дд≥лен≥ в≥д реч≥. яка дол¤ пол≥пшень такого характеру? ¬≥дпов≥дно до ст. 148 ÷ ”крањни, Ђ¤кщо в≥дд≥лити пол≥пшенн¤ неможливо, добросов≥сний волод≥лець маЇ право вимагати в≥дшкодуванн¤ зроблених на пол≥пшенн¤ витрат, але не б≥льше розм≥ру зб≥льшенн¤ вартост≥ реч≥ї.
“аким чином, добросов≥сний волод≥лець може вимагати в≥дшкодуванн¤ т≥льки тих витрат на пол≥пшенн¤ реч≥, ¤к≥ призвели до зб≥льшенн¤ њњ вартост≥. Ќезаконний волод≥лець може витратити багато кошт≥в ≥ зусиль дл¤ того, щоб пол≥пшити ту чи ≥ншу р≥ч ≥ при цьому домогтис¤ м≥зерного результату. ѕри визначенн¤ розм≥ру в≥дшкодуванн¤ маЇ враховуватис¤ саме корисний результат, ¤кий про¤вивс¤ у зб≥льшенн≥ вартост≥ реч≥.
як випливаЇ ≥з зм≥сту ст.148 ÷ ”крањни, право залишити за собою зроблен≥ пол≥пшенн¤ або вимагати в≥дшкодуванн¤ зроблених на пол≥пшенн¤ затрат (у раз≥, коли њх не можна в≥дд≥лити) маЇ лише добросов≥сний волод≥лець.
ƒобросов≥сн≥сть волод≥нн¤, набутт¤ майна створюють ще одну важливу перевагу дл¤ незаконного волод≥льц¤ реч≥. оли в≥д недобросов≥сного набувача майно може бути витребуване в ус≥х випадках, то в≥д добросов≥сного законного набувача Ч не завжди.
¬≥дпов≥дно до ст. 145 ÷ ”крањни, ¤кщо майно за плату придбане добросов≥сним набувачем у особи, ¤ка не мала права його в≥дчуджувати, власник вправ≥ витребувати це майно в≥д набувача лише у раз≥, коли майно загублене власником або особою, ¤к≥й майно було передане власником у волод≥нн¤, або викрадене у того чи ≥ншого, або вибуло з њхнього волод≥нн¤ ≥ншим шл¤хом поза њхньою волею.
якщо р≥ч було продано особою, ¤ка њњ одержала в≥д власника за договором (наприклад, договором схову, майнового найму тощо), добросов≥сному набувачев≥, то в≥д останнього власник не може витребувати свою р≥ч, бо у даному випадку р≥ч була ¤к з волод≥нн¤ власника, так ≥ з волод≥нн¤ його контрагента по договору, з њх власноњ вол≥. ќтже, у цьому випадку право власника на витребуванн¤ своЇњ реч≥ з незаконного во лод≥нн¤ обмежуЇтьс¤ в ≥нтересах добросов≥сного набувача.
якщо майно набуте безплатно (нав≥ть ≥ добросов≥сним набувачем) в≥д особи, ¤ка не мала права його в≥дчужувати, власник вправ≥ витребувати майно в ус≥х випадках (ст.145 ÷ ”крањни). “ак, коли власник добров≥льно, за договором (наприклад, за договором схову) передасть комусь р≥ч, а контрагент за договором зам≥сть того, щоб повернути власнику, подаруЇ њњ ≥нш≥й особ≥, власник може витребувати свою р≥ч у даного добросов≥сного набувача, (незважаючи на те, що р≥ч не була н≥ загублена, н≥ викрадена), оск≥льки вона була безплатно набута добросов≥сним набувачем.
—л≥д звернути увагу на те, що в≥дпов≥дно до ст.145 ÷ ”крањни власник може витребувати своЇ майно у добросов≥сного набувача не т≥льки у випадку, коли воно викрадене, але вза гал≥ у вс≥х випадках, коли майно вибуло з волод≥нн¤ власника або його контрагента по договору Ђпоза його волеюї.
ќтже, громад¤нин Ч власник ¤когось майна Ч не може витребувати його з незаконного волод≥нн¤ ≥ншоњ особи при на¤вност≥ сукупност≥ трьох умов:
а) набувач маЇ бути добро сов≥сним набувачем Ч в≥н не повинен знати, що купуЇ майно не у власника;
б) майно маЇ бути придбане набувачем на грош≥, тобто повинно бути саме купленим;
в) власник повинен втратити волод≥нн¤ цим майном з власноњ вол≥, а саме, майно маЇ бути передане власником за договором (схову, майнового най му тощо) ≥нш≥й особ≥, ¤ка б продала його добросов≥сному на бувачев≥.
¬иникаЇ питанн¤, чому законодавець стаЇ на захист ≥нте рес≥в добросов≥сного набувача у випадку, коли майно вибуло з волод≥нн¤ власника та його контрагента з њхньоњ власноњ вол≥. «аконодавець виходить з тих м≥ркувань, що власник припус каЇ певну необачн≥сть, дов≥рившись особ≥, ¤ка на це не заслу говувала, про що св≥дчить весь розвиток под≥й: зам≥сть того, щоб повернути власнику одержану в≥д нього за договором р≥ч, особа, продаЇ њњ комусь, а тому власник повинен нести не виг≥дн≥ насл≥дки своЇњ необачност≥. ÷≥ м≥ркуванн¤, звичайно, в≥дпадають, коли р≥ч вибула з волод≥нн¤ власника та його контрагента поза њхньою волею.
¬се зазначене вище повною м≥рою в≥дноситьс¤ до в≥нди кац≥њ власност≥ громад¤н, щодо в≥ндикац≥њ державного ≥ гро мадського майна д≥ють особлив≥ правила.
¬≥дпов≥дно до ч.2 ст.145 ÷ ”крањни витребуванн¤ майна з п≥дстав, зазначених у ч.1 ц≥Їњ статт≥, не допускаЇтьс¤, ¤кщо майно було продано в пор¤дку, встановленому дл¤ виконан н¤ судових р≥шень.
ќтже, коли майно боржника буде передане судовим вико навцем дл¤ реал≥зац≥њ торговельн≥й орган≥зац≥њ ≥ там воно буде придбане т≥Їю чи ≥ншою особою, то в≥д останньоњ майно не може бути витребуване власником на т≥й п≥дстав≥, що в≥н за губив це майно або воно було у нього викрадене, а пот≥м по трапило до рук боржника, в≥дносно ¤кого було поставлено в≥дпов≥дне судове р≥шенн¤. јналог≥чно вир≥шуЇтьс¤ питанн¤ у випадку, коли особа набула будинок з прилюдних торг≥в, проведених дл¤ виконанн¤ судового р≥шенн¤.
¬≥дпов≥дно до закону ”крањни Ђѕро власн≥стьї ”крањнська держава забезпечуЇ в законодавств≥ громад¤нам, орган≥зац≥¤м та ≥ншим власникам р≥вн≥ умови захисту права власност≥ (ст.48).
¬ цьому закон≥ встановлен≥ загальн≥ засади ц≥Їњ р≥вност≥ в питанн¤х захисту вс≥х форм власност≥. ¬ н≥й, зокрема, передбачаЇтьс¤, що коли майно за сплату придбане в особи, ¤ка не мала права його в≥дчуджувати, про що набувач не знав ≥ не винен був знати (добросов≥сний набувач), то власник вправ≥ витребувати це майно в≥д набувача у випадку, коли майно загублене власником або особою, ¤к≥й майно було передане власником у волод≥нн¤ або викрадено у того чи ≥ншого, або вибуло з волод≥нн¤ ≥ншим шл¤хом поза њх волею.
Ќаведене правило (аналог≥чне за зм≥стом правило м≥ститьс¤ т.145 ÷ ”крањни) розповсюджуЇтьс¤ на в≥ндикац≥ю вс≥х форм власност≥. ќтже, жодна з форм власност≥ не користуЇтьс¤ правом необмеженоњ в≥ндикац≥њ. —уть цього права була розкрита в ст.146 ÷ ”крањни. ƒержавне майно, а також майно колгосп≥в, ≥нших кооперативних та ≥нших громадських орган≥зац≥й, неправом≥рно в≥дчужене ¤ким би то не було способом, могло бути витребуване в≥дпов≥дними орган≥зац≥¤ми в≥д будь-¤кого набувача.
“аким чином, зазначене майно могло бути витребувано в≥д вс¤кого набувача: ≥ недобросов≥сного ≥ добросов≥сного. ¬ажливо, щоб набувач був незаконним, а чи знав в≥н (або повинен був знати) про незаконн≥сть свого волод≥нн¤ Ч це не мало н≥¤кого значенн¤.
Ќе мало значенн¤ дл¤ вир≥шенн¤ питанн¤ про в≥ндикац≥ю зазначеного майна ≥ те, ¤ким способом воно вибуло з волод≥нн¤ в≥дпов≥дноњ орган≥зац≥њ: чи воно викрадене, чи загублене, чи добров≥льно за договором передане ≥нш≥й орган≥зац≥њ або громад¤нину, а пот≥м потрапило до рук незаконного набувача.
“ак, ¤кщо громад¤нин брав на прокат в державн≥й орган≥ зац≥њ ¤кусь р≥ч, а згодом зам≥сть того, щоб повернути, продавав њњ ≥ншому громад¤нину, то ц¤ р≥ч могла бути витребувана у останнього прокатною орган≥зац≥Їю.
¬≥ндикац≥¤ державного майна, кр≥м вищезазначеного, мала ще й таку особлив≥сть: до вимог державних орган≥зац≥й про поверненн¤ державного майна з незаконного волод≥нн¤ колгосп≥в та ≥нших кооперативних, громадських орган≥зац≥й або громад¤н не застосовувались загальн≥ правила д≥њ позовноњ давност≥ (ст.83 ÷ ”крањни). ѕравда, це стосувалос¤ лише державноњ власност≥. ўодо в≥ндикац≥њ власност≥ колгосп≥в, ко оперативних та громадських орган≥зац≥й, а також власност≥ громад¤н д≥¤ли загальн≥ правила про позовну давн≥сть, вста новлен≥ гл.5 ÷ ”крањни.
¬се це св≥дчить про те, що вищезгадан≥ форми власност≥ ≥ особливо державна власн≥сть користувалис¤ перевагами в пи танн¤х в≥ндикац≥њ в пор≥вн¤нн≥ з особистою власн≥стю.
«аконом ”крањни Ђѕро власн≥стьї ц≥ переваги скасован≥, в зв'¤зку з цим цив≥льне законодавство ”крањни, в тому числ≥ ÷ив≥льний кодекс ”крањни, будуть приведен≥ у в≥дпов≥дн≥сть ≥з законом ”крањни Ђѕро власн≥стьї.
”н≥ф≥кац≥¤ правового режиму в≥ндикац≥њ майна забезпечуЇ р≥вноправн≥сть ≥ змагальн≥сть зазначених форм власност≥ спри¤Ї њх розвитку.
јнал≥з ст.145 ÷ ”крањни св≥дчить про те, що при на¤в ност≥ певних умов майно може бути витребуване ≥ у добросо в≥сного набувача. ÷е стосуЇтьс¤ вс¤кого майна, вс≥х вид≥в ре чей (незалежно в≥д форми власност≥), за виключенн¤м гро шей та ц≥нних папер≥в на пред'¤вника.
¬итребуванн¤ грошей ≥ ц≥нних папер≥в на пред'¤вника
ѕор¤док в≥ндикац≥њ грошей та ц≥нних папер≥в на пред'¤в ника регламентуЇтьс¤ ст.147 ÷ ”крањни.
ќсоблив≥стю в≥ндикац≥њ грошей та ц≥нних папер≥в на пред '¤вника Ї те, що вони н≥ в ¤кому випадку не можуть бути витребуван≥ в≥д добросов≥сного незаконного набувача.
“ак, не можуть бути витребуван≥ грош≥ та ц≥нн≥ папери на пред'¤вника в≥д добросов≥сного набувача на т≥й п≥дстав≥, що вони були загублен≥ власником чи викраден≥ у нього.
упив, наприклад, громад¤нин . в ощадному банку обл≥гац≥њ внутр≥ш ньоњ позики, а згодом з'¤сувалос¤, що ц≥ обл≥гац≥њ були ран≥ше викраден≥ у ¤когось громад¤нина ≥ продан≥ банку. Ќезважаючи на те, що у даному випадку обл≥гац≥њ вибули з волод≥нн¤ власника не з його вол≥, останн≥й не може витребувати (¤к це було б з ус¤ким ≥ншим майном), оск≥льки набу вач Ч громад¤нин . був добросов≥сним.
√рош≥ та ц≥нн≥ папери на пред'¤вника не можуть бути ви требуван≥ в≥д добросов≥сного набувача нав≥ть тод≥, коли вони належали державн≥й чи кооперативн≥й або громадськ≥й орга н≥зац≥њ ≥ були незаконно в≥дчужен≥ будь-¤ким способом. “ак, у вищенаведеному приклад≥, коли б обл≥гац≥њ були викраден≥ не у громад¤нина, а в ощадному банку ≥ згодом добросов≥сно набут≥ громад¤нином, вони не можуть бути витребуван≥ у нього на т≥й п≥дстав≥, що на державне майно поширювавс¤ принцип необмеженоњ в≥ндикац≥њ, оск≥льки цей принцип, що був закр≥плений у ст. 146 ÷ ”–—–, стосувавс¤ вс¤кого майна, за вин¤т ком грошей та ц≥нних папер≥в на пред'¤вника.
ќтже, грош≥ та ц≥нн≥ папери на пред'¤вника не можуть бути витребуван≥ власником в≥д добросов≥сного набувача.
¬≥д незаконного недобросов≥сного набувача грош≥, а також ц≥нн≥ папери на пред'¤вника (¤к ≥ вс¤ке ≥нше майно) можуть бути витребуван≥ в ус≥х випадках.
ќсобливий пор¤док в≥ндикац≥њ грошей та ц≥нних папер≥в на пред'¤вника встановлено з метою зм≥цненн¤ та розвитку цив≥льного обороту. ожний його учасник, одержуючи грош≥ та ц≥нн≥ папери на пред'¤вника, повинен бути певен, що вони не можуть бути витребуван≥ в≥д нього, що добросов≥сн≥сть њх набутт¤ гарантуЇ його в≥д ус¤ких випадковостей.
«ахист прав власника в≥з порушень, не поЇднаних з позбавленн¤м волод≥нн¤
ѕорушенн¤ прав власника можуть пол¤гати не т≥льки у поз бавленн≥ його волод≥нн¤ р≥ччю. як в≥домо, власнику кр≥м права волод≥нн¤ належить ще й право користуванн¤ та право розпо р¤дженн¤ р≥ччю. ÷≥ права власника теж можуть бути порушен≥.
ћожлив≥ випадки, коли власник зд≥йснюЇ своЇ право воло д≥нн¤ р≥ччю, але хтось перешкоджаЇ йому користуватис¤ або розпор¤джатис¤ нею.
“ак, у судов≥й практиц≥ зустр≥чаютьс¤ справи за позовами, ¤к≥ пред'¤вл¤ють власники будинк≥в до ос≥б, ¤к≥ самов≥льно зайн¤ли те чи ≥нше нежиле прим≥щенн¤ в њхн≥х будинках. ” цих випадках власник продовжуЇ волод≥ти будинком, але йому перешкоджають користуватис¤ ¤коюсь частиною будинку, а це може перешкодити власнику зд≥йснити ≥ право розпор¤дженн¤.
≤нший приклад. —удовий виконавець помилково включив в акт опису майна не т≥льки майно в≥дпов≥дача, а й майно ≥ншого громад¤нина, на приклад, його сус≥да. ¬ результат≥ неправом≥рних д≥й судового виконавц¤ гасник помилково описаного майна позбавл¤Їтьс¤ можливост≥ розпо р¤джатис¤ цим майном, хоча продовжуЇ ним волод≥ти та користуватис¤ (зрозум≥ло, що йдетьс¤ про випадки, коли майно не було при цьому вилучене з волод≥нн¤ власника).
оли хтось чинить перешкоди власнику у користуванн≥ або розпор¤дженн≥ р≥ччю, власник може вимагати усуненн¤ порушень його права. ÷е право власника передбачене у ст.48 «акону ”крањни Ђѕро власн≥стьї. ¬≥дпов≥дно до ст.48 власник може вимагати усуненн¤ будь-¤ких порушень його прав, хоч би ц≥ порушенн¤ ≥ не були поЇднан≥ з позбавленн¤м волод≥нн¤.
” наведених випадках власник може звернутис¤ до суду за позовом про усуненн¤ порушень його прав. ÷ей позов нази ваЇтьс¤ негаторним.
«розум≥ло, що д≥њ, ¤кими порушуЇтьс¤ право власника, по винн≥ бути протиправними, ≥накше немаЇ п≥дстав дл¤ негаторного позову. “ак, коли власник за договором житлового найму передасть комусь прим≥щенн¤ дл¤ проживанн¤ у влас ному будинку, то хоч це ≥ перешкоджатиме йому самому ко ристуватис¤ цим прим≥щенн¤м, але в≥н не може вимагати усу ненн¤ таких Ђперешкодї у користуванн≥ будинком, бо д≥њ най мача, що користуЇтьс¤ прим≥щенн¤м, Ї правом≥рним.
¬итрати, пов'¤зан≥ з усуненн¤м порушень прав власника, несе порушник.
«ахист права власност≥ зд≥йснюЇтьс¤ й у випадках, коли позов про витребуванн¤ майна з чужого незаконного волод≥нн¤ або про усуненн¤ перешкод у розпор¤дженн≥ чи користуванн≥ майном пред'¤вл¤Їтьс¤ не безпосередньо власником, а осо бою, ¤ка волод≥Ї майном в силу закону або договору з влас ником майна (наприклад, договору майнового найму, дого вору п≥др¤ду, договору схову тощо). “ак, коли р≥ч викрадена у наймача ≥ останн≥й витребуЇ њњ з чужого незаконного воло д≥нн¤, пред'¤вивши в≥дпов≥дний позов, цим самим в≥н захис тить не т≥льки своњ права (права ¤кийсь час волод≥ти ≥ корис туватись р≥ччю), а й права власника, оск≥льки у наймача з'¤ витьс¤ можлив≥сть виконати своњ обов'¤зки перед наймодавцем (власником) Ч повернути майно, ¤ке цому було надане у тимчасове користуванн¤.
Ќа ц≥ позови (пред'¤влен≥ законними волод≥льц¤ми чужого майна Ч наймачами, п≥др¤дниками, охоронц¤ми тощо) по ширюютьс¤ розгл¤нут≥ вище норми, що м≥ст¤тьс¤ у ст.145-148 ÷ ”крањни.
≤нш≥ засоби цив≥льно-правового захисту права власност≥
≤ в≥ндикац≥йний, ≥ негаторний позови належать до позов≥в речового характеру. ÷≥ засоби захисту у своњй основ≥ мають речов≥ правов≥дносини, ¤к≥ складаютьс¤ м≥ж власником ≥ вс≥ма ≥ншими особами. «м≥ст цих правов≥дносин зводитьс¤ до того, що власник маЇ право волод≥ти, користуватис¤ ≥ розпор¤джатис¤ майном.
јле захист права власност≥ зд≥йснюЇтьс¤ не т≥льки зазначеними засобами. Ќе завжди може власник пред'¤вл¤ти в≥ндикац≥йний позов, коли в≥н втратив волод≥нн¤ р≥ччю. якщо реч≥ у незаконного волод≥льц¤ вже немаЇ, не можна ≥ вимагати њњ поверненн¤, а у певних випадках (ст. 145 ÷ ”крањни) р≥ч взагал≥ не може бути витребувана у добросов≥сного набувача.
ѕроте, це не означаЇ, що власник у цих випадках н≥¤к не може захистити своњ ≥нтереси. ¬≥н може використати зобов'¤зально-правов≥ засоби захисту права власност≥. “ак, коли влас ник, наприклад, передав майно на п≥дстав≥ договору майнового найму ≥нш≥й особ≥, а наймач продав це майно набувачу, що не знав ≥ не м≥г знати, що купуЇ р≥ч не у власника (добросов≥сний набувач), власник, ¤к зазначалось вище, не може витребувати своЇ майно в≥д такого набувача (ст.145 ÷ ”крањни). јле в≥н може в≥д наймача, ¤к сторони у договор≥ майнового найму, вимагати в≥дшкодуванн¤ завданих йому неви знанн¤м договору збитк≥в на п≥дстав≥ ст.ст.203,256 ÷ ”крањни. “ут вимоги власника випливатимуть ≥з зобов'¤зальних в≥дносин, ¤к≥ виникли м≥ж ним ≥ наймачем на п≥дстав≥ договору.
¬ласник може ≥ не перебувати у догов≥рних в≥дносинах з особою, ¤ка волод≥Ї його р≥ччю. Ќаприклад, хтось украв у власника р≥ч, але на момент розгл¤ду справи у суд≥ у злод≥¤ ц≥Їњ реч≥ вже немаЇ. “ут власник знов таки може використати зобов'¤зально-правов≥ засоби захисту. ¬≥н може на п≥дстав≥ ст.440 ÷ ”крањни вимагати в≥дшкодуванн¤ запод≥¤ноњ йому шкоди.
” певних випадках вимогу до незаконного волод≥льц¤ його р≥ччю власник може обірунтувати, виход¤чи ≥з ст.469 ÷ ”крањни, ¤ка регламентуЇ зобов'¤занн¤, що виникають з безп≥дставного збагаченн¤.
р≥м зазначених засоб≥в, охорон≥, зм≥цненню ≥ розвитку власност≥ громад¤н, а також колективноњ ≥ державноњ власност≥ служить вс¤ система цив≥льно-правових норм ≥, зокрема, норми, ¤к≥ регулюють пор¤док виконанн¤ та насл≥дки невико нанн¤ договор≥в.
3. «адача :
Ђ “арасов систематически пропивал свою зарплату. Ќе брал участие в семейных затратах, продавал свои вещи. ∆ена “арасова обратилась в суд с просьбой об ограничении дееспособности своего мужа с предоставлением права получени¤ и распор¤жени¤ его зарплаты. аким должно быть решение суда?ї
ƒл¤ того, щоб в≥дпов≥сти на це запитанн¤ треб¤ розгл¤нути саме пон¤тт¤ д≥Їздатност≥ громад¤нина.
÷ив≥льна д≥Їздатн≥сть. ¬ цив≥льному законодавств≥ вона визначаЇтьс¤ ¤к здатн≥сть громад¤нина своњми д≥¤ми набувати цив≥льних прав ≥ створювати дл¤ себе цив≥льн≥ обов'¤зки (ст.11 ÷ ”крањни). ÷ив≥л≥стична л≥тература даЇ б≥льш широке визначенн¤. ¬≥дпов≥дно до нього зм≥ст д≥Їздатност≥ складаЇтьс¤ з таких елемент≥в:
а) здатн≥сть своњми д≥¤ми набувати цив≥льн≥ права ≥ створ вати дл¤ себе цив≥льн≥ обов'¤зки (правонабувальна здатн≥сть)
б) здатн≥сть своњми д≥¤ми зд≥йснювати належн≥ дан≥й ос≥ цив≥льн≥ права ≥ покладен≥ на нењ цив≥льн≥ обов'¤зки (правозд≥йснювальна або правовиконавча здатн≥сть),
в) здатн≥сть своњми д≥¤ми розпор¤джатис¤ належними ос≥ правами (праворозпор¤дча здатн≥сть),
г) здатн≥сть нести цив≥льно-правову в≥дпов≥дальн≥сть за в'њ ненн¤ цив≥льних правопорушень (дел≥ктоздатн≥сть)
« наведеного зм≥сту цив≥льноњ д≥Їздатност≥ випливають висновки:
1. ÷ив≥льна д≥Їздатн≥сть ≥стотно в≥др≥зн¤Їтьс¤ в≥д цив≥льноњ правоздатност≥. ќстанн¤ - це здатн≥сть мати права ≥ обов'¤зки незалежно в≥д того, хто њњ зд≥йснюЇ: сам правоздатний громад¤нин чи батьки або оп≥куни неповнол≥тн≥х у в≥ц≥ до 15 рок≥в. Ќаданн¤ цив≥льноњ д≥Їздатност≥ громад¤нам св≥дчить про те, що то вони здатн≥ вчин¤ти д≥њ, ¤к≥ породжують цив≥льно-правов≥ насл≥дки: набутт¤ цив≥льних прав ≥ обов'¤зк≥в, њх зд≥йсненн¤, розпор¤дженн¤ ними тощо. ќтже, 5-р≥чна дитина навр¤д чи може бути д≥Їздатною особою, оск≥льки за р≥внем розвитку псих≥ки вона не може розум≥ти значенн¤ своњх д≥й чи керувати ними.
2. ¬иникненн¤ цив≥льноњ д≥Їздатност≥ залежить в≥д в≥ку ≥ стану здоров'¤. –озр≥зн¤ють д≥Їздатн≥сть: а) повну; б) часткову в)м≥н≥мальну; г) обмежену; д) визнанн¤ громад¤нина нед≥Їздатним.
ќбмежена д≥Їздатн≥сть. ÷ ”крањни передбачаЇ обмеженн¤ д≥Їздатност≥ громад¤н при настанн≥ певних умов (ст.15):
а) зловживанн¤ спиртними напо¤ми або наркотичними засобами;
б) ¤к насл≥док цього Ч т¤жке матер≥альне становище самого громад¤нина та його с≥м'њ.
ѕ≥д зловживанн¤м сл≥д розум≥ти ¤к систематичне пи¤цтво (вживанн¤ наркотик≥в), так ≥ надм≥рне вживанн¤ алкоголю (наркотик≥в)
≥лька сл≥в щодо другоњ умови. ƒосл≥вне тлумаченн¤ Ч обмеженн¤ д≥Їздатност≥ можливе при на¤вност≥ в алкогол≥ка чи наркомана с≥м'њ, тобто тод≥, коли в≥н своњми зловживанн¤ми ставить в т¤жке матер≥альне становище одночасно с≥м'ю ≥ себе. ѕо сут≥ справи зазначена норма виключаЇ обмеженн¤ д≥Їздатност≥ громад¤нина, ¤кщо в≥н ставить у т¤жке матер≥альне становище т≥льки себе. ќбмеженн¤ д≥Їздатност≥ громад¤нина зд≥йснюЇтьс¤ у судовому пор¤дку. —права про визнанн¤ громад¤нина обмежено д≥Їздатним може бути порушена лише за за¤вою ос≥б, зазначених у ст. 256 ÷ѕ ”крањни. ѕри п≥дготовц≥ справи до судового розгл¤ду в≥д за¤вника необх≥дно витребувати так≥ дан≥:
јкти м≥л≥ц≥њ ≥ громадських орган≥зац≥й, р≥шенн¤ товариських суд≥в та ≥нш≥ докази, ¤к≥ п≥дтверджують факти зловживанн¤ спиртними напо¤ми або наркотичними засобами, а також характеризують майновий стан с≥м'њ. —права розгл¤даЇтьс¤ з обовТ¤зковою участю прокурора ≥ представника органу оп≥ки та п≥клуванн¤. ¬ резолютивн≥й частин≥ р≥шенн¤ сл≥д зазначити лише висновок суду про визнанн¤ громад¤нина обмежено д≥Їсдатним або про в≥дмову в задоволенн≥ за¤влених про це вимог. ƒо компетенц≥њ суду не належить вир≥шенн¤ ≥нших питань, у тому числ≥ щодо призначенн¤ п≥клувальника.
—уд повинен над≥слати коп≥ю р≥шенн¤, ¤ке набрало законноњ сили, органов≥ оп≥ки та п≥клуванн¤ дл¤ призначенн¤ п≥клувальника. ¬ раз≥ потреби коп≥¤ р≥шенн¤ в≥дсилаЇтьс¤ за м≥сцем роботи чи проживанн¤ особи, визначеноњ обмежено д≥Їздатною, дл¤ орган≥зац≥њ ≥ зд≥йсненн¤ контролю за њњ повед≥нкою. ќбмежено д≥Їздатний громад¤нин може лише за згодою п≥клувальника:
а) укладати угоди по розпор¤дженню майном (куп≥вл≥-продажу, даруванн¤, позики, майнового найму, ком≥с≥њ тощо);
б) одержувати зароб≥тну плату, пенс≥ю або ≥нш≥ види доход≥в ≥ розпор¤джатис¤ ними.
ѕрактика застосуванн¤ зазначених правил св≥дчить про те що вони не виправдовують себе. ќбмежено д≥Їздатний громад¤нин одержуЇ безпосередньо зароб≥тну плату, пенс≥ю, ≥нш≥ доходи ≥ розпор¤джаЇтьс¤ ними за згодою п≥клувальника, ¤ка практично завжди Ї. ѕ≥клувальник не буде проти одержанн¤ доход≥в, що витрачаютьс¤ на потреби с≥м'њ та самого обмежено д≥Їздатного. “им часом обмежено д≥Їздатний, одержавши зароб≥тну плату, пенс≥ю, витрачаЇ њх на придбанн¤ спиртних напоњв, наркотичних засоб≥в. —≥м'¤ ≥ в≥н сам залишаютьс¤ без засоб≥в до ≥снуванн¤.
ќбмежено д≥Їздатний громад¤нин вправ≥ самост≥йно вчин¤ти др≥бн≥ побутов≥ угоди, в тому числ≥ по придбанню спиртних напоњв. « позиц≥њ д≥ючого законодавства перешкодою тут маЇ бути нагл¤д п≥клувальника.
ќбмеженн¤ д≥Їздатност≥ за ст.15 ÷ ”крањни не викликаЇ обмеженн¤ дел≥ктоздатност≥, тобто обмежено д≥Їздатний громад¤нин несе цив≥льну в≥дпов≥дальн≥сть за загальними правилами (ст.ст.440, 450 ÷ ”крањни).
ќбмеженн¤ в д≥Їздатност≥ скасовуЇтьс¤, ¤кщо Ї дан≥ про припиненн¤ громад¤нином зловживань спиртними напо¤ми або наркотичними засобами. “ак≥ справи розгл¤даютьс¤ в судовому пор¤дку з обов'¤зковою участю прокурора ≥ представника органу оп≥ки та п≥клуванн¤ за м≥сцем проживанн¤ обмежено д≥Їздатного та за за¤вою ос≥б, зазначених у ст.256 ÷ѕ ”крањни, п≥клувальника, самого обмежено д≥Їздатного громад¤нина, а також за власною ≥н≥ц≥ативою суду.
“аким чином можна зробити т≥льки один висновок: ¤кщо ж≥нка “арасова зможе надати докази що њњ муж зловживаЇ спиртними напо¤ми та ставить своњми д≥¤ми свою с≥мТю у т¤жкий матер≥альний стан, то суд швидше за все визначить “арасова обмежено д≥Їздатним. ”с≥ судов≥ витрати у такому раз≥ в≥днос¤тьс¤ за рахунок держави. —уд передасть справу органов≥ опики та п≥клуванн¤, ¤кий ≥ призначить п≥клувальника, ¤ким швидше за все буде ж≥нка “арасова.
—писок використованоњ л≥тератури:
рим≥нальне право ”крањни. «а редакц≥Їю ѕ.—. ћатишевського., ињв, ёр≥ком ≤нтер, 1999
÷ив≥льне право ”крањни, ињв, ёр≥ком ≤нтер, 1999
÷ив≥льно процесуальний кодекс ”крањни. ¬≥дпов≥дальний редактор ѕ.≤. Ўевчук., ., ёр≥ком ≤нтер, 1999, с. 34 - 35
÷ив≥льно процесуальний кодекс ”крањни. ¬≥дпов≥дальний редактор ѕ.≤. Ўевчук., ., ёр≥ком ≤нтер, 1999, с. 198- 200
»гнатов ј.»., остарева “.ј. ”головное право. ќбща¤ часть: урс лекций. Ч ћ., 1996. Ч —. 7Ч18.
|
