ј Ѕ ¬ ƒ « »   Ћ ћ Ќ ќ ѕ ÷ Ў Ё ё я

 

–еферат:  олектив

 


 

 олектив

ѕлан.
¬ступ
≤. ¬плив самоточних захворювань на псих≥ку людини.
≤≤. ƒ≥пазон вар≥ант≥в усв≥домленн¤ хвороби.
≤≤≤. –еакц≥¤ особливост≥ на соматичне захворюванн¤.
≤V. ¬плив серцево-судинних захворювань на псих≥ку людини.
¬исновки.
¬ступ.
ѕердметом досл≥дженн¤ моЇњ курсовоњ роботи Ї вплив соматичних захворювань, а саме серцево-судинних, на псих≥ку людини. ћета - досл≥дити р≥зноман≥тни псих≥чних порушеннь при даному соматичному захворюванн≥.
«адач≥ :
ƒовести, що немаЇ соматичних хвороб без вит≥каючих з них псих≥чних в≥дхилень.
2. ¬изначити вплив характерних особливостей на прот≥канн¤ хвороби.
ѕросл≥дити залежн≥сть розвитку серцево-судинних захворювань в≥д негативних емоц≥й.
¬ наш час все б≥льша "щ≥льн≥сть" стресових ситуац≥й, астен≥зац≥¤ населенн¤ в звТ¤зку з майже щор≥чними грипозними Їп≥дем≥олог≥чними захворюванн¤ми, екзогенними патолог≥чними впливами, все значн≥ше зловживанн¤ л≥ками спри¤Ї зб≥льшенню депресивних стан≥в у вс≥х цив≥л≥зованих краЇнах. —аме "зло¤к≥сн≥" емоц≥њ стають фактичними причинами неспод≥аноњ смерт≥ при ≥нтактних венечних артер≥¤х, або компенсованому пороц≥ серц¤ - паталог≥чному стан≥, ¤ке саме по соб≥ н≥ в ¤кому раз≥ не загрожуЇ цих хворих.
“ому на мою думку проблема порушена в моњй курсов≥й робот≥ Ї дуже актуальною в наш час.

√лава 1. ¬плив соматичних захворювань на псих≥ку людини.

ћожлив≥сть соматичних психосоматичних взаЇмовплив≥в встановлена давно. ¬≥домо , що життЇрад≥сн≥ люди, оптим≥сти, гумаристично оц≥нюючи життЇв≥ ситу¤ц≥њ менш хвор≥ють ≥ довше живуть. ¬≥домо, що рани у воЇн≥в загоюютьс¤ швидше, ¤кщо ≥х надихають велик≥ ≥дењ, ¤к≥ супроводжуютьс¤ п≥дн¤тт¤м настрою. ѕсихосоматичн≥ взаЇмовпливи, ¤к психосаматичн≥ хвороби, ¤вл¤ють собою об'Їктивну реальн≥сть. —еред складових хвороби синдромальних картин пост≥йно сп≥в≥снують ознаки соматичного неблагополучч¤ ≥ симптоми зм≥ни псих≥ки. Ћюба хвороба, нав≥ть ¤кщо вона не супроводжуЇтьс¤ руйн≥вними зм≥нами мозковоњ д≥¤льност≥, обов'¤зково зм≥нюЇ псих≥ку хворого внасл≥док по¤ви нових, в≥дсутн≥х до хвороби форм реагуванн¤ хворого на хворобу. ¬ цих випадках мова п≥де про вплив страх≥в, неспокою, хвилюванн¤ хворого за насл≥док хвороби (своЇр≥дних аутопсихоген≥й) на його особист≥сть. “аке хвилюванн¤ маЇ , ¤к правило, складний характер ≥ включаЇ хвилюванн¤ суто ≥ндив≥дуальн≥ (чим загрожуЇ ме≥ ц¤ хвороба?), ¤к≥ завжди т≥сно взаЇмопов'¤зан≥ з хвилюванн¤ми, ¤к≥ мають сусп≥льний (соц≥альний ) характер, в зв'¤зку з в≥дношенн¤ми до даноњ хвороби, ¤к≥ склалис¤ в сусп≥льств≥, з особливост¤ми њњ соц≥ального звучанн¤. ќстанн≥й вар≥ант опас≥нь найб≥льш ¤скраво ви¤вл¤Їтьс¤ при заразних , соц≥ально небезпечних хворобах (чума, холера, сиф≥л≥с). ѕорушенн¤ , ¤к≥ в≥дбуваютьс¤ в результат≥ розвитку соматичноњ хвороби, встановленого в орган≥зм≥ гомеостазу д≥¤льност≥ систем ≥ орган≥в супроводжуЇтьс¤ зм≥нами характера нервовоњ ≥мпульсац≥њ, ¤ка надхолдить в≥д таких систем (орган≥в) в головний мозок, зм≥ною в≥сцерально церебральноњ (соматопсих≥чноњ) р≥вноваги. ¬ результат≥ зм≥нюЇтьс¤ ф≥з≥олог≥чн≥ параметри вищоњ нервовоњ д≥¤льност≥, що ≥ складаЇ ф≥з≥олог≥чний механ≥хм в≥дхилень в псих≥чн≥й д≥¤льност≥. «воротн≥й зв'¤зок вносить нов≥ ¤кост≥, видозм≥нюючи сомато-псих≥чну р≥вновагу в ц≥лому ≥ специф≥ку псих≥ки хворого.
√лава 2. ƒ≥апазон вар≥ант≥в усв≥домленн¤ хвороби.

¬заЇмов≥дносини м≥ж об'Їктивним зм≥стом хвороби ≥ усв≥домленн¤м њњ розкриваЇтьс¤ краще на в≥дносно прост≥й модел≥. –≥зна рана на долонн≥й поверхн≥ останньоњ фаланги вказвного пальц¤ правоњ руки. ѕоверхн¤ њњ чиста, кровотеча припинилас¤ швидко, це звичайне, ¤к правило, нешк≥дливе пошкодженн¤ тканин. –азом з тим зовн≥шн¤ типов≥сть такоњ рани у р≥зних хворих супроводжуЇтьс¤ неоднаковою оц≥нкою, усв≥домленн¤м њњ : в≥д повного душевного спокою ≥ байдужост≥, сприйн¤тт¤ такоњ рани ¤к незначного ¤вища до пан≥чноњ охопленност≥ страхом з супроводжуючимим вегетативними порушенн¤ми . ” одного хворого спостер≥галась саме така невгамовна реакц≥ю ю …ого у¤ва малювала картини катастрофи, спочатку через " мождивост≥ повторноњ кровотеч≥", а п≥зн≥ше у зв'¤зку з "можлив≥стю заражен¤м правцем". ѕрот¤гом тижн¤, коли вже зникли сл≥ди самоњ рани, в хвор≥й зм≥н≥ св≥домост≥ його продовжували зм≥нюватись у¤вленн¤ про котастроф≥чн≥ насл≥дки. ¬ "усв≥домденн≥ хвороби" розр≥зн¤бть р¤д ≥стотних взаЇмопов'¤заних аспект≥в. ѕо-перше, все нов≥ дл¤ ≥ндив≥да зм≥ни в орган≥зм≥, в≥дображен≥ в св≥домост≥. « часом, в результат≥ аналог≥чних або близьких хворобливих стан≥в або зат≥жного переб≥гу хвороби, накопичен≥ в суб'Їктивному досв≥д≥ знанн¤ про хворобу, сп≥вв≥днос¤тьс¤, хвороба усв≥домлюЇтьс¤ все б≥льш повним ≥ детальним. ћаннасейн ¬.¬. вважав, що в умовах, коли група у¤влень була пов'¤зана з хворобливими ¤в≥щами в орган≥зм≥, легко виникаЇ схильн≥сть до того, щоб при повторенн≥ цих ¤вищ повторювались ≥ в≥дом≥ у¤вленн¤. ѕо-друге, в неперервн≥й Їдност≥ з таким процесом хвороби в св≥домост≥ хворого формуЇтьс¤ ≥ндив≥дуальне в≥дношенн¤ до зм≥н , ¤к≥ в≥дбуваютьс¤ в орган≥зм≥ , до самоњ хвороби, њњ можливим ≥ндив≥дуальним ≥ сусп≥льним насл≥дкам. “акЇ в≥дношенн¤ спочастку знаходить в≥дображенн¤ в особливост¤х загального суб'Їктивного переживанн¤ хвороби , в зм≥нах самопочутт¤ хворого. ¬оно може збер≥гатис¤ лише в межах внутр≥шн≥х преживань або набувати р≥зних форм ви¤вленн¤ зовн≥ (слова, жести, скарги, поради, проханн¤, вчинки). —початку усв≥домленн¤ хвороби , ¤ка Ї новим досв≥дом дл¤ хворого, може ≥стотно не зм≥нювати псих≥ку. јле, ¤к правило, б≥льш, або менш подовжене в≥дображенн¤ хворобливих зм≥н, ¤к≥ в≥дбуваютьс¤ у внутр≥шн≥х органах, в св≥домост≥ ≥ супроводжуюче ускладненн¤ в≥дношенн¤ до хвороби внос≥ть зм≥нн≥ або ст≥йк≥ зм≥ни в кл≥н≥ку. ÷≥ зм≥ни при одн≥й ≥ т≥й же хвороб≥ ≥ при однакових об'Їктивних зрушенн¤х в сиситемах (органах) орган≥зму ви¤вл¤ютьс¤ р≥зними в зв'¤зку з преморб≥дними особливост¤ми його особистост≥. ¬≥дображенн¤ в св≥домост≥ виникаючих хворобливих зм≥н у внутр≥шн≥х органах в≥дбуваЇтьс¤ в Їдност≥ з формуванн¤м з в≥дношенн¤м хворого до них. “ак ¤к м≥ж в≥дображенн¤м в св≥домост≥ хворого ≥ обТЇктивним характером њњ також н≥коли не виникаЇ повноњ в≥дпов≥дност≥. ƒ≥апазон вар≥ант≥в усв≥домленн¤ хвороби представлений таким р≥зноман≥т¤м, в себе включене безмежне р≥зноман≥тт¤ ≥ндив≥дуальност≥ людей. явища анагноз≥њ (субТЇктивна недооц≥нка, запереченн¤ обТЇктивно ≥снуючоњ хвороби). √≥перногноз≥¤ (р≥зн≥ форми субТЇктивноњ переоц≥нки обТЇктивних соматичних порушень). ћ≥ж ними знаходитьс¤ велика к≥льк≥сть пром≥жниж стан≥в усв≥домленн¤ хвороби. јногноз≥њ частини спостер≥гаютьс¤ при пов≥льному, поступовому розвитку хвороби, симптоми ¤коњ формуютьс¤ непом≥тно (хрон≥чний турбекульоз легень). √≥перногноз≥њ супроводжуютьс¤ гстро, катастроф≥чно розвиваючимс¤ соматичним захворюванн¤м (напади стенокард≥њ, ≥нфаркти м≥окарда). ќсобибливост≥ усв≥домленн¤ хвороби, ≥ впершу чергу г≥перногностичного вар≥анту його, отримують в≥дображенн¤ не лише в зм≥ст≥ переживанн¤ хвороби, а ≥ ус≥й повед≥нц≥, особливо повно представлен≥ в скарагах: в њх зм≥ст≥, емоц≥йн≥й зафарбованост≥, ступен≥ близькост≥, акутальност≥ дл¤ хворого. “ак, хвор≥ на виразку шлунка, охоплен≥ страхом, часто вперто гастоюють на тому, що в них ст≥йк≥ виснажлив≥ кровотеч≥, тод≥, ¤к при динам≥чному досл≥джен≥ вм≥сту гемоглоб≥ну в кров≥ не ви¤вл¤Їтьс¤ його зниженн¤. ќбразно ¤вище аногноз≥њ пор≥внюють з "втечею в≥д хвороби", а г≥перногноз≥њ - з "заглибленн¤м в хворобу". "”св≥домленн¤ хвороби", "внутр≥шн¤ картиина" њњ охопюЇ, таким чином вс≥ хвилюванн¤ хворого, навТ¤зан≥ з≥ своњм станом. —юди входить у¤вленн¤ про значенн¤ дл¤ нього ранн≥х ви¤в≥в хвороби, особливст≥ зм≥ни самопочутт¤ в звТ¤зку з ускладненн¤м порушенн¤ на Їтап≥ зворотнього розвитку хвороби ≥ в≥дновленн¤ стану здоровТ¤ п≥сл¤ њњ припиненн¤, у¤вленн¤ про можлив≥ насл≥дки хвороби дл¤ себе, с≥мТњ, подальшоњ продуктивност≥ профес≥йноњ д≥¤лбност≥, про в≥дношенн¤ до нього в пер≥од хвороби член≥в с≥мТњ, сп≥вроб≥тник≥в, медичних прац≥ник≥в. ѕрактично немаЇ таких бок≥в житт¤ хворого, ¤к≥ б не знаходили в≥дображенн¤ у видозм≥неному хворобою стан≥. ≤накше кажучи, хвороба - це житт¤ в зм≥нених умовах, ¤к≥ повинн≥ розгл¤датись уважно, забеспечуватись допомогою. ¬с≥ особливост≥ усв≥домленн¤ хвороби можна под≥лити на дв≥ групи: звичайн≥ форми усв≥домленн¤ хвороби предстають собою лише особливост≥ псих≥ки хвороњ людини, а саме в≥н потреюуЇ повс¤кденного розумного, турботливого п≥дходу л≥кар¤. —тан хвороби, ¤кий супроводжуЇтьс¤ аномальними реакц≥¤ми на нењ, ¤к≥ виход¤ть за рамки типових дл¤ даноњ людини, а тим б≥льш породжуЇм≥ внутр≥шньою хворобою ст≥йк≥ порушенн¤ псих≥ки хворого Ї вже хворобливим станом псих≥ки, ¤ку доповнюють ≥ ускладнюють кл≥н≥чну картину основноњ хвороби. Ќайб≥льш частими психолог≥чними конфл≥ктами Ї виникаюча в ход≥ хвороби нев≥дпов≥дн≥сть м≥ж збер≥гаючимис¤ або нав≥ть ростучими потреб≥ми хворого ≥ його зменшуваними можливост¤ми.  л≥н≥чн≥ вар≥анти зм≥ни псих≥ки при соматичних хворобах можуть бути систематизован≥:
ћасивн≥ розлади псих≥ки, виникаюч≥ на висот≥ хвороб, ¤к≥ супроводжуютьс¤ лихоманкою, що нер≥дко набуваЇ характеру психоза. Ќайб≥льш частою ≥ типовою формою таких порушень Ї стан дел≥р≥¤, гострий страх, дезор≥Їнтуванн¤ в оточуючому середовищ≥, що супроводжуЇтьс¤ зоровими ≥люз≥¤ми ≥ г≥люц≥нац≥¤ми. √раничн≥ форми нервово-псих≥них порушень - найб≥льш поширена кл≥н≥чна картина порушень псих≥ки при хворобах внутр≥шн≥х орган≥в. ¬они можуть бути соматичного походженн¤ (неврозопод≥бн≥) або псих≥чного (невротичн≥ порушенн¤). ’ворий в≥др≥зн¤Їтьс¤ в≥д здоровоњ людини тим, що в нього пор¤д ≥з зм≥нами функц≥онуванн¤ внутр≥шн≥х орган≥в ≥ самопочутт¤м ¤к≥сно зм≥нюЇ сприйн¤тт¤ ≥ в≥дношенн¤ людини до оточуючих под≥й, до самого себе, створюЇ особливе положенн¤ серед близьких людей ≥ в сусп≥льств≥. —постер≥гаЇтьс¤ перебудова ≥нтерес≥в в≥д зовн≥шнього св≥ту до власних в≥дчутт≥в, функц≥й власного т≥ла, обмеженн¤ ≥нтерес≥в. ѕри цьому зм≥нюЇтьс¤ особливость з ус≥х бок≥в: ефективна налаштован≥сть, момторика, мова. ѕри сенсорн≥й загроз≥ дл¤ житт¤ ≥ благополучч¤ людини можуть порушитись спри¤йн¤тт¤ часу у вигл¤д≥ його прискоренн¤ або упов≥льненн¤. ¬еликого значенн¤ набувають спогади, виражен≥сть ≥ де¤ке насильництво ¤ких можуть бути повТ¤зан≥ з ≥нтоксикац≥Їю, викликаною хворобою. ѕсих≥ка хворого з початку захворюванн¤ перебуваЇ в незвичному стан≥, бо в звТ¤зку з хворобою порушуЇтьс¤ звичайний ритм житт¤, прац≥, в≥дпочинку, сну ≥ бадьорост≥. ¬≥дбуаЇтьс¤ перебудова в значенн≥ в≥дчутт≥в. ¬елике значенн¤ дл¤ хворого мають обходи. „асто в присутност≥ хворого користуютьс¤ незрозум≥лими терм≥нами, не знаючи, ¤ку реакц≥ю це викликаЇ у людини.
Ќе менш складний пер≥од видужуванн¤, коли у хворого повинна настати компенсац≥¤ або примиренн¤ з дефектом, ¤кий виник з цим новим положенн¤м в с≥мТњ, сусп≥льств≥.
ѕ≥дх≥д до стану хвороби на основ≥ ц≥л≥сного розум≥нн¤ орган≥зму завжди враховуЇ складн≥ взаЇмов≥дношенн¤, ¤к≥ ≥нсують м≥ж псих≥чним станом людини, настоЇм спри¤йн¤тт¤ оточуючого св≥ту, повед≥нка ≥ плани. «ат¤жне соматичне захворюванн¤, необх≥дн≥сть м≥с¤ц¤ми ≥ роками знаходитись в стац≥анар≥, "особливе положенн¤ хворого", в де¤ких випадках призведе до зм≥ни особистост≥ у вигл¤д≥ патолог≥чного розвитку, при ¤кому виникають риси характеру, ран≥ше не властив≥ ц≥й людин≥. ÷≥ риси характеру можуть перешкоджати або утруднювати л≥куванн¤, призводити до ≥нвал≥дност≥, створювати конфл≥кти в л≥кувальних закладах, викликати негативне становленн¤ оточуючих. ѕри зростаюч≥й ≥нтоксикац≥њ у хворих порушеЇтьс¤ сон, апетит, зТ¤вл¤Їтьс¤ роздратован≥сть, п≥двищена вразлив≥сть, плаксив≥сть. —он поверхневий, св≥тло, шум, розмови стають неприЇмними. Ќа фон≥ астен≥чних симптом≥в (дратлива слабк≥сть) ≥нод≥ зТ¤вл¤ютьс¤ навТ¤злив≥ страхи за своЇ здоровТ¤ ≥бо не властив≥ ран≥ше ≥стеричн≥ реакц≥њ. ƒе¤к≥ хвороби супроводжуютьс¤ станом депрес≥њ - це з про¤в≥в такою захворюванн¤ ¤к виразковий кол≥т. ¬аражн≥сть ≥ ¤к≥сть зм≥н псих≥чноњ д≥¤льност≥ при соматичному захворюванн≥ залежать в≥д багатьох причин, в першу чергу в≥д природи самого захворюванн¤, ¤и впливаЇ воно пр¤мо або посередньо на мозкову д≥¤льн≥сть; в≥д типу прот≥канн¤, гостроти розвитку хвороби. “ак, при гострому ≥ бурхливому початку, на¤вност≥ виражен≥й ≥нтоксикац≥њ спостераг≥ютьс¤ порушенн¤, ¤к≥ дос¤гають запамороченн¤ св≥домост≥, при пов≥льному, п≥дгострому, хрон≥чному прот≥канн≥ част≥ше - невротичн≥ симптоми, ¤ким характерн≥ гострота, виражн≥сть хвробливих переживань, ¤скрав≥сть, образн≥сть останн≥х, хвороблива у¤ва, п≥дсилена ф≥ксац≥¤ на тлумаченн≥ зм≥нного самопочутт¤, внутр≥шнього дискомфорта, охоплен≥сть хвилюванн¤м за своЇ майбутнЇ, збережен≥сть критики, тобто розум≥нн¤ цих порушень ¤к хворобливих. Ќевротичн≥ порушенн¤ мають часовий звТ¤зок з попередньою травмою ≥ конфл≥ктом. «м≥ст хворобливих хвилювань часто повТ¤заний з формулою психотравмуючоњ обставини. ¬ гострому пер≥од≥ розвитку хвороби - порушенн¤ св≥домост≥ ≥ астен≥чн≥ симптоми, пот≥м можуть спостер≥гатись зм≥ни характера, особистост≥, психоорган≥чн≥ симптоми,астен≥¤. ¬ажли≥у роль в зм≥н≥ псих≥чноњ д≥¤льност≥ соматиного хворого в≥д≥грають реактивн≥сть орган≥зму, його звичн≥ форми реагуванн¤ на оточуюч≥ под≥њ.
√лава ≤≤≤. –еакц≥¤ особистост≥ на соматичне захворюванн¤.
–еакц≥¤ особистост≥ на соматичну хворобу може мати патомолог≥чний характер або ви¤вл¤тись псих≥чно адекватими сприйн¤тними факту хвороби. Ќервово-псих≥чн≥ порушенн¤ при соматичних захворюванн¤х звичайно складаютьс¤ з псих≥чних соматичних порушень, з реакц≥њ особистост≥ на хворобу. –еакц≥¤ особист≥ на хворобу заледижить в≥д гостроти ≥ темпу розвитку захворюванн¤, у¤вленн¤ про нього у самого хворого, характера л≥куванн¤ ≥ психотерапевтичного оточенн¤, особстост≥ хворого, в≥дношщенн¤ до хвороби род≥ч≥в, сп≥вроб≥тник≥в.
ѕо рохл≥ну Ћ.Ћ. ≥снують р≥зноман≥тн≥ вар≥анти в≥дношенн¤ до хвороби, в ц≥лому визначен≥ особливост≥ особистост≥: астенодепресивний, психоастен≥чний, ≥похондричний, ≥стеричний, ейфорично-анозогнозичний.
ѕри астенодепресивному вар≥нт≥ - емоц≥йна нест≥йк≥сть, нетерпим≥сть до подразнювач≥в, послабденн¤ спонуканн¤ до тривожност≥. “акий стан спри¤Ї неправильному в≥дношенню до хвороби, сприйн¤ттю в сумеречних в≥дт≥нках ус≥х под≥й, що звичайно неспри¤тливо впрливаЇ на переб≥г захворюванн¤ ≥ знижуЇ усп≥х лук≥ванн¤.
ѕсихоастен≥чний вар≥ант - хворий переповнений переконанн¤м в найл≥пшому результат≥, чекаЇ т¤жких неасл≥дк≥в, пост≥йно задаЇ питанн¤, ходить в≥д одного л≥кар¤ до ≥ншого, принадуЇ симптоми хвороби, ¤к≥ були у р≥дних, знайомих, знаходить њх ознаки у себе.
¬ ≥пох≥ндричному вар≥ант≥ менш ви¤влена тривога ≥ сумн≥ви, а б≥льше переконанн¤ в на¤вност≥ хвороби.
ѕри ≥стеричному вар≥ант≥ все оц≥нюЇтьс¤ з переб≥льшенн¤м. Ќадто Їмоц≥йн≥, схильн≥ до фантаз≥й особистост≥, начабто "живуть" хворобою, надають ≥й значенн¤ надхвичайност≥, особибливого, неповторного стражданн¤. ¬они потребують до себе п≥двищеноњ уваги, звинувачують оточуючих в нерозум≥нн≥, недостаньому сп≥вчутт≥ до њх страждань.
≈йфорично-анозогнозичний вар≥ант - неувага до свого здоровТ¤, запереченн¤ хвороби, в≥дмова в≥д досл≥джень ≥ медичних призначень.
Ќа реакц≥ю особистост≥ ≥ п≥дтримку ц≥Їњ реакц≥њ впливають:
характер д≥агнозу;
зм≥на ф≥зинчноњ повноц≥ност≥ ≥ зовн≥шност≥;
зм≥на положенн¤ в с≥мТњ, сусп≥льств≥;
життЇв≥ обмеженн¤, позбавленн¤, повТ¤зан≥ з хворобою;
необх≥дн≥сть л≥куватись, операц≥њ.
Ќа повед≥нку ≥ реакц≥ю хворого п≥д час хвороби перш за все впливаЇ структура особистост≥ до хвороби. Ѕагато автор≥в вважають, що адекват≥сть реакц≥њ залежить в≥д ступен¤ зр≥лост≥ особистост≥ ≥ њњ унстеоектуальних можливостей. “ак у ≥нфатильних, незр≥лих особистостей з рисами дит¤чност≥, част≥ вит≥сненн¤ ≥ запереченн¤ хвороби або "втеча у хворобу". ” астен≥чних, тривожних людей дуже важлив≥ захворюванн¤ викликають бурхливу реакц≥ю тривоги, хвилюванн¤ з наступними депресивно-≥похондричними ≥ ст≥йкими порушенн¤ми. –еакц≥¤ на хворобу залежить в≥д в≥ку хворого. “обто, реакц≥¤ особистост≥ р≥зн≥, в≥д повного ≥гноруванн¤ хвороби до траг≥чного спри¤н¤тт¤, "втеч≥ в хворобу" ≥ ≥похондриноњ ф≥ксац≥њ. Ќастроюванн¤ ≥ндив≥да на видужуванн¤ чи хворобу отримуЇ важливе, ¤кщо не головне, значенн¤ дл¤ розвитку ≥ прот≥канн¤ р≥зних хвороб.
√лава ≤V. ¬плив серцево-судиних захворювань на псих≥ку людини.
¬ир≥шальну роль у розвитку серцево-судиних захворювань належить негатиним емоц≥¤м. —аме вони стають фактичною причиною неспод≥ваноњ смерт≥ при ≥нтактивних венечних артер≥¤х або компенсованому пороц≥ серц¤ - патолог≥чному стан≥, ¤ке сме по соб≥ не загрожуЇ життю цих хворих. ¬≥домо, що ≥шем≥чна хвороба серц¤ найчаст≥ше розвиваЇтьс¤ у ц≥леспрмованих, волових особистостей, ¤к≥ глибоко ≥ довго переживають негативн≥ емоц≥њ. ќписаний так званий коронарний тип людей, ¤ким притаманн≥ особлив≥ риси хаарктеру: в≥дсутн≥сть задоволенн¤ в≥д роботи, ц≥леспр¤мован≥сть. ≤нфаркт м≥окарда ¤к т¤жке соматичне захворюванн¤ справл¤Ї ≥нтенсивну психотравму, стресову д≥ю передус≥м своЇю гостротою, неспод≥ван≥сть, субТЇктивн≥сть т¤жк≥сть, невизначен≥сьт ≥ можлив≥стю тран≥чного к≥нц¤ ймов≥рн≥сть ≥нвал≥л≥дност≥. –езультат досл≥джень (¬.ѕ. Ѕлох≥на), ≤.ѕ. —идельникова) св≥дчать, що псих≥чн≥ р≥зноман≥тн≥ ≥ складн≥, вони можуть розвиватись гостро, п≥дгостро або поступово. —л≥дом за гострим пер≥одом ≥нфаркта м≥окарда може зТ¤витис¤ ст≥йке безсонн¤, на фон≥ ¤кого можуть виникать псих≥чн≥ еп≥зоди з ≥люзорно-галюциноторними розладами ≥ руховим неспокоЇм, з втратою кртичного осмисленн¤ навколишнього ≥ оц≥нка стану ¤к хворобливого. ” гострому пер≥од≥ ≥нфаркта м≥окарда можлив≥ ефективн≥ зм≥ни у вигл¤д≥ тривоги, пригн≥ченост≥, ≥нод≥ з руховим неспоЇм. ’ворий, охоплений передчутт¤м майбутньоњ б≥ди, катастрофи, не знаходить соб≥ м≥сц¤, в нього находить соб≥ м≥сц¤, в нього накопичуЇтьс¤ п≥дсв≥домий страх смерт≥. ’вор≥ скаржатьс¤, що барви збл¤кли, вс≥ ¤вища д≥йсност≥ стратили свою ¤скрав≥сть ≥ нбули ¤кось особливого, переважно пов≥льного ритму. «мальована симптоматика пост≥йно поЇднуЇтьс¤ з симтомами загальноњ анастез≥њ, визначенн¤м уваги, мл¤в≥стю.
” п≥дгострому пер≥од≥ ≥нфаркта м≥окарда здеб≥льшого спостер≥гаютьс¤ зм≥ни псих≥чного стану людини. Ќайчаст≥ше ви¤вл¤ютьс¤ ст≥йк≥ ≥похондричн≥ порушенн¤: ран≥ше активна особист≥сть дуже обмежуЇ коло своЇњ д≥¤льност≥, ≥нтерес≥в, намагаючись уникнути нав≥ть необх≥дн≥сть медичних рекомендац≥й, зан¤ть лук≥вальною г≥мнастикою. ” бес≥д≥ з такими пац≥Їнтами звертаЇ на себе увагу надм≥рна зосереджен≥сьт на своЇму захворюванн≥, його моживих насл≥дках.
ѕригн≥чен≥сть, туга, почутт¤ вкороченоњ перспективи, безпорадност≥ у хворих ≥нфарктом м≥окарда спри¤Ї виникненню р≥зноман≥тних порушень серцевого ритму, зумовлених п≥дчас не ст≥льк≥ безпосередн≥м пошкодженн¤м м≥окарада, ск≥льк≥ нейрогуморальним порушенн¤м серцевоњ д≥¤льност≥ при зростаюч≥й афективн≥й напруз≥ ≥ кризах гострого страху. Ѕ≥льш або менш замаскована гн≥вн≥сть ≥з запереченн¤м хвороби, р≥зке психомоторне збудженн¤ пац≥Їнт≥в, не дотриманн¤ необх≥дност≥ пост≥льного розпор¤дку, надм≥рна пасивн≥сть. ќчевидна дл¤ оточуючих "втеча в≥д хвороби" з г≥пербол≥чно песим≥стичною оц≥нкою свого стану - основний тип реакц≥њ на патолог≥чний процес в госрому пер≥од≥ ≥нфаркта м≥окарда. явн≥ депресивно-≥похондричн≥ порушенн¤, виникаюч≥ в звТ¤зку з нападками стенокард≥њ або в гострому пер≥од≥ ≥нфаркту м≥окарда, Ї основною ст≥йкою невротизац≥њ, визначений хворобою, тобто ≥похондричного розвитку особистост≥ при вже задов≥льному соматичному стан≥ пац≥Їнт≥в. “ужлив≥сть, депрес≥¤ розвиваютьс¤ практично ≥ вс≥х випадках стану невротичного кола в кл≥н≥ц≥ ≥нфаркта м≥окарда. Ќадзвичайно велика к≥льк≥сть "реактивноњ депрес≥њ" ≥ њњ особлива (≥нод≥ фатальна) роль в переб≥з≥ ≥ результат≥ хвороби ≥нфаркта м≥окарда змушують ставити питанн¤ недопущен≥сть "зал¤куванн¤" хворого цим д≥агнозом. Ќав≥ть найоптим≥стична картина захворюванн¤ ≥ спри¤тливий (з точки зору терапевта) його прогноз не виключають можлив≥сть соц≥альноњ ≥нвал≥з≥ц≥њ внасл≥док невротизац≥њ особистост≥. —аме масова неврозопод≥бна симтматика Ї нер≥дко основною, нав≥ть Їдиною причиною затримки одужуванн¤ ≥ њх соц≥альноњ ≥нвал≥зац≥њ. ќбт¤жливве усв≥домленн¤ хвороби, начебто неминучоњ ≥нвал≥зац≥њ або смерт≥; в≥дчутт¤ повного краху ус≥х план≥в ≥ спод≥вань, втрата престижу, катасроф≥чна ломка складених за дес¤тир≥чч¤ життЇвого стереотипу. ¬трата "в≥дчутт¤ щаст¤", гумору ≥ смака до житт¤, в≥дсутн≥сть душевних сил ≥ б≥жань, моральна пасивн≥сть, "кап≥тул¤ц≥¤" людини, ¤ка в≥ддаЇ в руки хвороби. —тавка на ф≥зичн≥ ресурси, ¤ких нечебто вже зовс≥м не залишилось, створюЇ в≥дчутт¤ "начеб то заплив в море й бачиш, що берег далекоо". ƒепресивна оц≥нка своњх перспектив ставить вже позаду, майбутнього може й не бути, а навТ¤зуване в≥дчутт¤ втрати життЇст≥йкост≥ ≥ зниженн¤ загального життЇвого тонуса породжуЇ л¤каюче в≥дчутт¤ власноњ зм≥нност≥, внутр≥шноњ ≥ зовн≥шньоњ. Ћюба неприЇмн≥сть, велика чи мала, спри¤Ї тому, що людина все б≥льше замикаЇтьс¤ у свою душевну тривогу.  л≥н≥чн≥ про¤ви депрес≥њ: впов≥льнен≥ рук, одноман≥тна мова, надто спок≥йний стан, в≥дгороджен≥сть в≥д життЇвих под≥й або неадекватн≥сть соматичному стану "невгамовн≥сть", г≥перактивн≥сть. —в≥дотством афектичних порушень Ї ¤к повна в≥дсутн≥сть ц≥кавост≥ до прогнозу стражданн¤, так ≥ пост≥йна невгомовна потреба у сп≥лкуванн≥ з л≥карем. Ќе т≥льки "втеча в хворобу", але ≥ " втеча в≥д хвороби" з саморуйн≥вною повед≥нкою характерн≥ дл ¤ гострого пер≥оду ≥нфаркта м≥окарда. ќсобливого значенн¤ набувають добов≥ коливанн¤ стану, ст≥йк≥ порушенн¤ сну з≥ страх≥тт¤ми, част≥ виклики л≥кар¤, пог≥ршенн¤ стану в звТ¤зку з випискою. ÷≥ порушенн¤ обумовлен≥ страхом "за серце", ¤ке виникаЇ част≥ше по вечьорах або вноч≥. Ќа верх≥вц≥ цього в≥тального страху, ¤ке дос¤гаЇ пан≥чного жаху, хворий застигаЇ в одн≥й поз≥. ’оча б раз пережитий, цей страх л¤гаЇ в основу своЇр≥дного, ¤к правило, дуже ст≥йкого стану з ≥похондричними порушенн¤ми. “ривожна бо¤злив≥сть, туга, пригн≥чен≥сть (з страхом за житт¤ ≥ всепоглинаючим оч≥куванн¤м повторного нападу), збер≥гаЇтьс¤ прот¤гом довгого часу на фон≥ зниженн¤ загального життЇвого тонуса ≥ р≥зко зм≥нюють св≥тосприйн¤тт¤ хворого. Ќа зм≥ну "коронарному страху" приходитьь вже "св≥домий" страх, виникаючий псих≥чно п≥д впливом усв≥домленн¤ т≥Їњ небезпеки, ¤ку представл¤Ї собою хвороба дл¤ житт¤. ¬≥дверта кард≥офоб≥¤, в ¤ку трансформуЇтьс¤ вих≥дна депресивна реакц≥¤, стаЇ в результат≥ причиною соц≥альноњ ≥нвал≥зац≥њ хворих, ¤к≥ перенесли ≥нфаркт м≥окарда.
¬едуче м≥сце в загальному комплекс≥ ≥похондричного хвилюванн¤ ≥ страх≥в хворих займаЇ страх повторенн¤ нападу, ¤кий вони не переживуть. ѕорушенн¤ сну в≥дбуваЇтьс¤ чекрез страх "заснути ≥ непрокинутись", характерно вживанн¤ захисних заход≥в (судинорозширюючих засоб≥в на н≥ч, боротьба з≥ сном, пот≥м ст≥йке безсонн¤ з тривожною ф≥ксац≥Їю на найменьших зм≥нах пульсу ≥ "в≥дчутн≥ серц¤") розгортаЇтьс¤ по типу "невроза оч≥куванн¤" повтрного ≥нфаркту м≥окарда. –≥зке звужуванн¤ ≥нтерес≥в хворого св≥т ¤кого наче фокусуЇтьс¤ тепер в област≥ серц¤, егоцентризм обумовлюють утсановленн¤ на все б≥льш рослинне ≥снуванн¤. ќсобливе значенн¤ набуваЇ страх р≥зкого руху, в≥тальна установка на г≥подинам≥ю, пост≥льний режим. ’вор≥ повТ¤зують розвиток напад≥в з хвилюванн¤м, розумовою напругою. —истема захисних заход≥в будуЇтьс¤ на обер≥ганн≥ себе в≥д емоц≥йних навнтажень ≥ "шк≥дливих" враженью не залишаюче таких хворих в≥дчут¤ пост≥йноњ тривоги на фон≥ р≥зкого зниженн¤ загального життЇвого тонусу породжуЇ страх найменьшоњ зм≥ни розпор¤дку дн¤. ќдним з ¤скравих пр¤в≥в страху смерт≥ в≥д шк≥дливого навантаженн¤ на серце стаЇ зм≥на сексуальноњ повед≥нки таких хворих, що в результат≥ призводить до псих≥чноњ ≥мпотенц≥њ. –озвиток ст≥йкоњ кард≥офоб≥њ у людей, що перенесли ≥нфаркт м≥окарда, повТ¤зують з переморб≥дними особливост¤ми особистост≥ (тривожн≥сть, мл¤в≥сть, в≥домий егоцентримзм, в≥двищена нав≥юван≥сть, вразлив≥сть), психопатичними або психодпатопод≥бними порушенн¤ми в анамнез≥. ≤нфаркт м≥окарда виступаЇ в цьому випадку в ¤кост≥ своЇр≥дного катал≥затора, що ви¤вл¤Ї переховане, закладене в структур≥ особистост≥ невротичний початок. јле в≥н не св≥дчить про невротичну або психопатичну структуру особистост≥ ¤к такоњ ≥ не обоТ¤зкове дл ¤ розвитку невротичних порушень п≥сл¤ хвороби. ¬ир≥шальне значенн¤ у формуванн≥ кард≥офоб≥њ мабть не т≥льки преморб≥дн≥ особливост≥ особистост≥, а й зниженн¤ загального життЇвого тонуса, зумовлене або р≥зкоп≥силена ≥нфарктом м≥окарда, ≥ в≥дпов≥дн≥ функц≥ональн≥ зм≥ни центральноњ нервовоњ системи. —енептоматично-≥похондричний синдром виникаЇ в таких випадках впереше в житт≥ ≥ у енергитичн≥их, працездатних людей, ¤к≥ раптом починають пост≥йно рахувати св≥й пульс ≥ чекати смерт≥ в≥д повторного нападу.
ƒуже частими в медичн≥й практиц≥ Ї кардиофоб≥њ, коли любе неприЇмне в≥дчутт¤ в област≥ серц¤, трансформуюЇтьс¤ у св≥домост≥ хворою в симптоми перед≥нфарктного стану з ≥зохвильною загрозою зупинки чи розриву серц¤. ¬ир≥шальне значенн¤ в оформленн≥ ≥похондричних страх≥в отримують власний ≥ опосередкований досв≥д хвороби. ќдин ≥ той же симтом п≥дл¤гаЇ р≥зному тлумаченню. ¬се б≥льше втрачаючи дов≥ру до л≥кар¤ ≥ до практичноњ медицини взагал≥, ц≥ хвор≥ починають активно в≥дв≥дувати не лише науково-попул¤рн≥ лекц≥њ, але нав≥ть анатом≥чн≥ музењ, намагаютьс¤ потрапити на конференц≥њ, зТњзди л≥кар≥в. √оловними занн¤т¤ми цих "вростаючих в себе" пац≥Їнт≥в стаЇ точне дотриманн¤ л≥карських (або своњх власних) г≥г≥Їн≥чних ≥ л≥кувальних рекомендац≥й. ќхоплен≥ непом≥рним страхом за своЇ житт¤ ≥ здоровТ¤, ц≥ хвор≥ в≥дмовл¤ютьс¤ в≥д найменьших ф≥зичних наватнажень або починають "загартовувати" себе вправами.
ѕсихоматичне стражданн¤ хворого стаЇ пр≥рвою м≥жтеперешн≥м ≥ майбутн≥м. Ћише вигл¤д здорових людей з њх життЇвими турботами викликаЇ у них роздратуванн¤; см≥х або гучна музика - лють. Ќапади гн≥ву, ненавист≥ до оточуючих можуть зм≥нюватись сл≥зьми з в≥дчутт¤м незручност≥ ≥ жалкуванн¤ з приводу "зриву".
¬≥домо, що б≥ль в грудн≥й кл≥тц≥ в≥дчувають напр¤тз≥ житт¤ б≥льш≥сть людей, але далеко не вс≥ стають ≥походндриками. ’ворих робить такими пережитий хоча б раз страх смерт≥, ¤кий супрводжуЇтьс¤ соматичними в≥дчутт¤ми. ≤похондричн≥ страхи з пост≥йним "самоконанн¤м" у власних в≥дчутт¤х пом≥тно поширюють стан хворих, спри¤ючи виникненн¤ анагнозних напад≥в не лише при ф≥зичних навантаженн¤х, але й лише в≥д одноњ думки про њх необх≥дн≥сть.
ѕри г≥пертон≥чн≥й хвороб≥ адекватно оц≥нюють св≥й стан здоровТ¤, правильно сприймають рекомендац≥њ ≥ призначенн¤ л≥кар¤. „астина хворих з тривожно-п≥дозрилими рисами п≥двищенн¤ артер≥ального тиску сприймаЇ ¤к трагед≥ю, катастрофу. Ќастр≥й у таких хворих знижений, увага ф≥ксуЇтьс¤ на в≥дчутт¤х, коло ≥нтерес≥в звужуЇтьс¤, обмежуЇтьс¤ захворюванн¤м. ” ≥ншоњ групи хворих н≥¤коњ реакц≥њ, вони ≥гнорують хахворюванн¤, в≥дмовлю¤ютьс¤ в≥д л≥куванн¤. “аке становленн¤ до хвороби спостер≥гаЇтьс¤ у ос≥б, ¤к≥ зловживають алкоголем.
’вор≥, ¤к≥ тривалий час страждають в≥д г≥пертен≥зњњ, можуть звикнути до нењ, не звертати уваги на серйохн≥сть захворюванн¤, на необх≥дн≥сть л≥куванн¤. ѕрогресуючи, необх≥дн≥сть захворюванн¤ може зумовлювати наростанн¤ ч≥ткого астетичного симптомокомплексу, що передуЇ орган≥чн≥й зм≥н≥ психолог≥чноњ д≥¤льност≥, ¤ка ви¤вл¤Їтьс¤ в порушен≥ памТ¤т≥, коливанн¤х настрою, слабкодухост≥, стомлюваност≥. ’вор≥ стають вразливими, у нихњ зТ¤вл¤ютьс¤ ≥пох≥ндрична ф≥ксац≥¤ увага на р≥зних в≥дчутт¤х.
Ќестерпний, в≥тальний страх, що його в≥дчувають хвор≥ у звТ¤зку з серцево-судинними порушенн¤ми, не можна пор≥внювати ≥з звичайними людськими в≥дчутт¤ми ≥ переживанн¤ми н≥ за ≥нтенсивн≥стю, н≥ за характером. ¬≥дчутт¤ не загрози нав≥ть, а близкост≥ смерт≥, що насуваЇтьс¤, стаЇ дл¤ хворого Їдиною ≥снуючою реальн≥стю. “ой, здавалось б, факт, що дес¤тки вже пережитих ним ран≥ше под≥бних напад≥в не призвели н≥ до ≥нфаркту, н≥ до серцевоњ недостатност≥, не маЇ дл¤ нього н≥¤кого значенн¤. ¬≥дчуваючи страх за серце в пер≥од м≥ж нападами хвор≥ пост≥йно рахують пульс, старано анал≥зують будь-¤к≥ зм≥ни серцевоњ д≥¤льност≥.

¬исновки.
–озгл¤нувши вплив соматичних, а саме серцево-судинних захворюваннь на псих≥ку людини, ¤ отримала п≥дтвердженн¤ того, що немаЇ соматичних хвороб без вит≥каючих з них псичних в≥дхилень.
я просл≥дкувала складн≥сть соматопсих≥чноњ корел¤ц≥њ.
ќтже, ≥стинно наукове розум≥нн¤ соматопсих≥чних симтом≥ ≥ усп≥шне њх усуванн¤ диктуЇ необх≥дн≥сть остаточно позбутис¤ в≥дмежуванн¤ псих≥чного в≥д соматичного,≥ йти по шл¤ху ф≥зиолог≥чноњ обумовленост≥ реакц≥њ ц≥л≥сного орган≥зму з ус≥ма њњ насл≥дками.
ƒ≥йсно, негативн≥ емоц≥њ, викликан≥ серецево-судинними захворюванн¤ми, створюють спри¤тдив≥ умови дл¤ розвитку невротичного стану ≥ стають одн≥Їю з прични (а ≥нод≥ майже Їдиною) довгоњ непрацездатност≥ хворих, нав≥ть рпи повн≥й, здавалось б, нормал≥зац≥њ соматичного статусу.
“ому псих≥чну реакц≥ю хворого визначаЇ вже сам момент поступанн¤ в стац≥онар. ѕереконанн¤ в гарному прогноз≥ хвороби, доброзилив≥сть оточуючих, нормал≥зац≥¤ режиму, д≥Їти, сну ≥ л≥куванн¤ у взаЇмозвТ¤зку спри¤ють попердженню псих≥чних порушень соматичних хворих.
≤ почута хворим фраза "дивись, а нам-то вже краще", ≥нод≥ надаЇ дуже вир≥шальний вплив на процес ≥идужуванн¤.
ќтже, ¤ отримала п≥дтвердженн¤ впливу соматичних хвороб на псих≥ку людини, в чачност≥ серцево-судинних.
Ѕуду продовжувати досл≥дженн¤ в цьому напр¤мку, тому що ц¤ тема ви¤вилас¤ ≥ актуальною в наш час.
Ћ≥тература.
јйваз¤н “.ѕ. ¬сесоюзна нарада "ѕсихолог≥чн≥ методи досл≥дженн¤ в кардиолог≥њ" (ћосква, листопад 87р.)// Ѕ≥ол. ¬сесоюз. кард≥ол. наук. ÷ентру јћЌ—–—– - ћ. : "«доровТ¤" 1988.
Ѕлейхер ¬.ћ.,  рук ≤.¬. ѕатопсихолог≥чна д≥агностика -  . : "«доровТ¤", 1983.
Ѕурлачук Ћ.‘. ƒосл≥дженн¤ особистост≥ в кл≥н≥чн≥й психолог≥њ. -  .: "ћедицина". 1979.
¬≥тенко ≤.—. «агальна та медична психолог≥¤ -  . "«доровТ¤", 1994.
¬≥тенко ≤.—., ѕискун  .ќ. ќснови загальноњ ≥ медичноњ психолог≥њ-  .: " ¬ища школа", 1984.
√убачов ё.ћ.,  аган ¬.≈., якубзон ј.ћ. статевий диморф≥зм переживанн¤ хвороби при невротичних кард≥оамофоб≥¤х// ѕсихол. ∆. -  . : "«доровТ¤", 1988.
√ул¤ровський ¬.ј. ѕро взаЇмов≥дношенн¤ соматичного ≥ псих≥чного в медицин≥ // Ћ≥кувальна справа,47, є8.
 аган ¬.≈. ¬нутр≥шн¤ картина здоровТ¤ ≥ психосоматичний потенц≥ал ≥ндив≥да.// психогенн≥ ≥ психосоматичн≥ порушенн¤. “ези науковоњ конференц≥њ. - ћ, 1988.
 арварський Ѕ.ƒ. ћедицина психолог≥¤. - Ћ.: "ћедицина" , 1982.
 васенко ј.¬. «убарЇв ё.“. психолог≥¤ хворого. - : ћед. Ћен≥нград в≥д-¤, 1980.
 онечний –.ћ., Ѕоухан ћ.¬. ѕсихолог≥¤ в медицин≥ - јвщенум. : ћедичне виданн¤ ѕрага, 1983.
Ћакос≥на Ќ.ƒ. ”шаков √. . Ќауковий пос≥бник з медичноњ психолог≥њ - ћ. "ћедицина", 1976.
Ћобачова ¬.–. ќснови загальноњ та медичноњ психолог≥њ -  . : "«доровТ¤", 1969.
Ћомов. Ѕ.‘. ѕроблеми взаЇмовпливу медичноњ ≥ психолог≥чноњ наук.// ‘≥лософськ≥ питанн¤ медицини ≥ б≥олг≥њ -  ., 1983.
Ћур≥¤ ј.–. психолог≥чна наука ≥ њњ м≥сце в кл≥н≥чн≥й медицин≥// ¬≥ст≥: јкад. Ќаук.—–—–, 70, є1.
ћ¤слецев ¬.Ќ.,  арварський Ѕ.ƒ. ќснови загальноњ ≥ медичноњ психолог≥њ - ћ. "ћедицина", 1968.
–оманова ќ.Ћ. ƒосл≥дно-психолог≥чн≥ досл≥дженн¤ особистост≥ хворих, страждаючих ф≥зичними недол≥ками// ∆урн. Ќевропатолог≥њ, псих≥атр≥њ ≥м.  орсакова, 1982.
“ќпол¤нський ¬.ƒ., —труковська ћ.¬. ѕсихосоматичн≥ порушенн¤ - ћ."ћедицина", 1986.


 

Ёлектронные рефераты /  онтакты
 

Hosted by uCoz