ј
Ѕ ¬
√ ƒ
≈ ∆
« »
Ћ
ћ Ќ
ќ ѕ
– —
“ ”
‘ ’
÷ „
Ў Ё
ё я
–еферат: онституционный суд –‘,как орган конституционного контрол¤.
онституционный суд –‘,как орган конституционного контрол¤.
” –јѓЌ—№ ј ј јƒ≈ћ≤я
ƒ≈–∆ј¬Ќќ√ќ ”ѕ–ј¬Ћ≤ЌЌя
ѕ–» ѕ–≈«»ƒ≈Ќ“ќ¬≤ ” –јѓЌ»
’ј– ≤¬—№ »… ‘≤Ћ≤јЋ
Уƒопущено до захисту
маг≥стерськоњ дисертац≥њФ
–озробка концепц≥њ управл≥нн¤
≥нновац≥йною д≥¤льн≥стю в ѕолтавськ≥й област≥
ћаг≥стерська дисертац≥¤
на здобутт¤ квал≥ф≥кац≥њ
маг≥стра державного управл≥нн¤
Ќауковий кер≥вник √ришин ≤ван якович,
кандидат техн≥чних наук
онсультант ќд≥нцова √алина —ерг≥њвна,
доктор економ≥чних наук,
професор,
академ≥к ј≈Ќ ”крањни
—лухач ћалащук —ерг≥й ѕетрович
’арк≥в - 1997
«ћ≤—“
¬—“”ѕ 3
1. «ј√јЋ№Ќ≤ «ј—јƒ» ƒ≈–∆ј¬Ќќѓ 6
≤ЌЌќ¬ј÷≤…Ќќѓ ѕќЋ≤“» »
2. ќЌ÷≈ѕ÷≤я ”ѕ–ј¬Ћ≤ЌЌя –≈√≤ќЌјЋ№Ќќё 11
≤ЌЌќ¬ј÷≤…Ќќё ƒ≤яЋ№Ќ≤—“ё
2.1. ÷≥л≥ ≥нновац≥йноњ д≥¤льност≥. 11
2.2. ѕринципи д≥¤льност≥ . 13
2.3.«авданн¤ д≥¤льност≥. 15
3.—“–ј“≈√≤„Ќ≤ Ќјѕ–яћ» —“јЌќ¬Ћ≈ЌЌя 16
≤ЌЌќ¬ј÷≤…Ќќѓƒ≤яЋ№Ќќ—“≤
” ѕќЋ“ј¬—№ ≤… ќЅЋј—“≤
3.1.ѕрограма У“ехно≥мпортФ. 18
3.2. ѕрограма У ≈кспортФ. 24
3.3. ѕрограма У≤нформац≥¤Ф. 26
3.4. ѕрограма У¬енчурне п≥дприЇмництвоФ. 30
3.5. ѕрограма У≤нвесторФ. 42
3.6.ѕрограма Уќсв≥та-наукаФ. 46
3.7.Cтруктура управл≥нн¤ рег≥ональною ≥нновац≥йною 49
д≥¤льн≥стю.
¬»—Ќќ¬ » 55
ѕ≈–≈Ћ≤ ¬» ќ–»—“јЌќѓ Ћ≤“≈–ј“”–» 57
—ѕ»—ќ — ќ–ќ„≈Ќ№ 59
ƒќƒј“ » 60
¬—“”ѕ
« р≥зних причин ”крањна, ¤ка була перифер≥Їю бувшого —–—–, зараз знаходитьс¤ обаб≥ч процес≥в ≥нтеграц≥њ та ≥нтернац≥онал≥зац≥њ у св≥тов≥й економ≥ц≥, що сильно стримуЇ розвиток ”крањни ¤к суб`Їкта господарського механ≥зму св≥ту.
¬ даний час, час переходу до ринкових в≥дносин, необх≥дно перегл¤нути теоретичн≥ основи ≥ практику функц≥онуванн¤ економ≥ки ”крањни, ≥ на ц≥й основ≥ шукати шл¤хи входу молодоњ держави у св≥тове сп≥втовариство не ¤к сировинного додатку ≥ ринку дл¤ третьосортних товар≥в, а ¤к повноправного учасника, на ¤кого потр≥бно зважати ¤к у пол≥тичних, так ≥ в економ≥чних перипет≥¤х сучасного житт¤.
—ьогодн≥ ”крањна переживаЇ важкий час. √оловними диспропорц≥¤ми, що прописались в економ≥ц≥ ”крањни, Ї деф≥цит бюджету, спад нац≥онального доходу, порушенн¤ плат≥жного та торг≥вельного баланс≥в, ≥стотне перевищенн¤ ≥мпорту над експортом[24,c.15], що в сукупност≥ визначаЇ ф≥нансов≥ можливост≥ держави, ¤к≥й необх≥дно вир≥шувати багато складних питань ≥ виконувати нац≥ональн≥ та рег≥ональн≥ програми, що потребують високих ≥нтелектуальних та матер≥альних витрат.
ѕерех≥д ”крањни до в≥дкритоњ економ≥ки може стати неможливим без синхрон≥зац≥њ њњ економ≥чноњ структури та реформ, аналог≥чних високорозвиненим крањнам.
Ќаш≥й держав≥ необх≥дно реал≥зувати комплекс заход≥в по розвитку п≥дприЇмництва, децентрал≥зац≥њ зовн≥шньоеконом≥чноњ д≥¤льност≥, зм≥н≥ зовн≥шньоторговоњ системи, що повинно прискорити процес ≥нтегруванн¤ у м≥жнародний ринок.
¬иход¤чи ≥з ситуац≥њ, що склалас¤, визначаютьс¤ основн≥ пр≥оритети сучасноњ украњнськоњ економ≥чноњ пол≥тики. ÷е реан≥мац≥¤ та стимулюванн¤ виробництва, створенн¤ спри¤тливого ≥нвестиц≥йного кл≥мату, приведенн¤ ¤кост≥ продукц≥њ до р≥вн¤, при ¤кому реальним стане вих≥д на основн≥ св≥тов≥ ринки.
ѕров≥дне м≥сце (близько 70%) у експорт≥ найб≥льш розвинених крањн (в тому числ≥ —Ўј, Ќ≥меччина, япон≥¤) пос≥дають саме науком≥стк≥, високотехнолог≥чн≥ товари[24,c.130]. ѓх конкурентоспроможн≥сть забезпечуЇтьс¤ великими витратами, в тому числ≥ з боку держави, на науково-досл≥дн≥ та конструкторськ≥ розробки. ≈коном≥ка цих крањн, та крањн, що зд≥йснили потужний ривок у с≥м`ю св≥тових л≥дер≥в, сьогодн≥ будуЇтьс¤, в першу чергу, на реал≥зац≥њ наукових дос¤гнень.
” р≥зних крањнах проблема реал≥зац≥њ нововведень вир≥шуЇтьс¤ по-р≥зному, хоч ≥ можна простежити певн≥ моменти, сп≥льн≥ дл¤ б≥льшост≥ сучасних л≥дер≥в науково-техн≥чного прогресу, але не п≥дл¤гаЇ сумн≥ву те, що наука стала реальною виробничою силою на даному етап≥, ≥ буде залишатись нею в майбутньому.
«авданн¤ ”крањни Ч у найкоротший час вивчити досв≥д вир≥шенн¤ цих проблем, визначити шл¤хи реал≥зац≥њ ≥нновац≥йноњ пол≥тики в ”крањн≥ з урахуванн¤м реальних умов.
ѕерший крок у цьому напр¤м≥ вже зроблено, ним стало –озпор¤дженн¤ ѕрезидента ”крањни в≥д 23.01.1996 р. є 17/96 Уѕитанн¤ створенн¤ технопарк≥в та ≥нновац≥йних структур ≥нших тип≥вФ, де створенн¤ та функц≥онуванн¤ ≥нновац≥йних структур визначаЇтьс¤, ¤к Уодин з пр≥оритетних напр¤м≥в п≥двищенн¤ ефективност≥ використанн¤ науково-техн≥чного потенц≥алу дл¤ розв`¤занн¤ завдань технолог≥чного оновленн¤ виробництваФ[8].
ќднак, багато аспект≥в становленн¤ ц≥л≥сноњ системи управл≥нн¤ ≥нновац≥йною д≥¤льн≥стю в умовах сучасноњ ”крањни та ≥≥ подальшого функц≥онуванн¤ не знайшли достатньо глибокого висв≥тленн¤ у науков≥й л≥тератур≥.
—оц≥ально-економ≥чн≥, орган≥зац≥йно-управл≥нськ≥ проблеми орган≥зац≥њ ≥нновац≥йних процес≥в, питанн¤ ≥нформац≥йного забезпеченн¤ њх проходженн¤ в≥дображено у публ≥кац≥¤х ≤.я.√ришина, ћ.≤онцова, ≤. олота, ќ.ј.ЋЇбЇдЇвоњ, √.≤.ћостового, —.ѕокропивного, ¬.™.Ўукшунова, ё.як≥вц¤ та р¤ду ≥нших атор≥в.
–азом з тим, р¤д важливих питань, пов`¤заних з новими п≥дходами до вир≥шенн¤, насамперед, орган≥зац≥йно-управл≥нських питань формуванн¤ ц≥л≥сних рег≥ональних ≥нновац≥йних структур в умовах економ≥чноњ кризи, потребують подальшоњ розробки. ћетою Ї подоланн¤ протир≥чч, що склалис¤ в умовах, коли реструктуризована командно-адм≥н≥стративна система фактично втратила здатн≥сть впливати на процеси в сучасн≥й украњнськ≥й економ≥ц≥.
“аким чином, практична значим≥сть вказаних проблем ≥ об`Їктивна необх≥дн≥сть розвитку ≥нновац≥йних процес≥в в ”крањн≥ зумовили виб≥р теми маг≥стерськоњ дисертац≥њ, мету ≥ завданн¤, предмет та об`Їкт досл≥дженн¤.
ћетою роботи Ї розробка концептуального п≥дходу до становленн¤ ц≥л≥сноњ системи управл≥нн¤ ≥нновац≥йною д≥¤льн≥стю в рег≥он≥, ¤к принципово нового механ≥зму впливу держави на економ≥ку в умовах ринку.
” в≥дпов≥дност≥ до мети роботи, поставлено наступн≥ ц≥л≥:
досл≥дити методи вир≥шенн¤ проблем, пов`¤заних з ≥нновац≥йними процесами, у розвинених крањнах, зокрема, в —Ўј, Ќ≥меччин≥, япон≥њ;
досл≥дити реальн≥ можливост≥ науково-промислового потенц≥алу област≥, ¤к основи становленн¤ рег≥ональноњ ≥нновац≥йноњ структури;
визначити пр≥оритетн≥ напр¤ми рег≥ональноњ державноњ пол≥тики в сфер≥ ≥нновац≥й;
обгрунтувати виб≥р критер≥њв ¤к≥сноњ та к≥льк≥сноњ оц≥нки ефективност≥ д≥¤льност≥ ≥нновац≥йних структур.
¬иход¤чи з вищевикладеного, за предмет досл≥дженн¤ обрано роль державного управл≥нн¤, ¤к фактору впливу на ≥нновац≥йн≥ процеси у рег≥он≥.
¬ ¤кост≥ об`Їкта досл≥дженн¤ вибрано науково-промисловий потенц≥ал ѕолтавськоњ област≥.
¬ процес≥ досл≥дженн¤ використано методи системного та статистичного анал≥зу реального стану науково-промисловоњ бази област≥ та ≥нш≥ методи.
як ≥нформац≥йну базу, використано дан≥ статистичноњ зв≥тност≥ ѕолтавського обласного управл≥нн¤ статистики, рег≥онального в≥дд≥ленн¤ ƒерж≥нофонду ”крањни, матер≥али ≤нновац≥йного центру У“ехнокрайФ (м.’арк≥в).
1. «ј√јЋ№Ќ≤ «ј—јƒ» ƒ≈–∆ј¬Ќќѓ
≤ЌЌќ¬ј÷≤…Ќќѓ ѕќЋ≤“» »
ўоб прискорити процес ≥нтегруванн¤ у м≥жнародний ринок, наш≥й держав≥ необх≥дно реал≥зувати комплекс заход≥в по розвитку п≥дприЇмництва, децентрал≥зац≥њ зовн≥шньоеконом≥чноњ д≥¤льност≥, зм≥н≥ зовн≥шньоторговоњ системи.
«овн≥шньоеконом≥чна д≥¤льн≥сть пос≥даЇ одне з найважлив≥ших м≥сць ≥ Ї вагомою складовою економ≥чноњ системи будь-¤коњ незалежноњ держави.
—труктура украњнського експорту вкрай незадов≥льна. √оловну роль в н≥й грають сировина, нап≥вфабрикати, с≥льськогосподарська продукц≥¤[24,c.7].
–еальну небезпеку становить те, що непродуманий експорт ресурс≥в може призвести до серйозних, нав≥ть непоправних насл≥дк≥в, так ¤к сировинн≥ ресурси обмежен≥ та вичерпн≥. р≥м того, надм≥рне захопленн¤ експортом може стати, до певноњ м≥ри, стимулом дл¤ добуваючих галузей, ≥ в той же час призводити до подальшого занепаду ≥нших, до подальшого в≥дставанн¤ в област≥, наприклад, машинобудуванн¤, особливо в його найсучасн≥ших галуз¤х Ч м≥кроелектрон≥ц≥, лазерн≥й, електронно-обчислювальн≥й техн≥ц≥ та ≥нших напр¤мах.
¬ той же час, статистичн≥ дан≥, опубл≥кован≥ —в≥товою торговою орган≥зац≥Їю в 1994 роц≥, св≥дчать, що на перше м≥сце серед експортних товар≥в, з часткою близько 11% в≥д загального об`Їму, вийшла комп`ютерна техн≥ка та програмне забезпеченн¤[24].
÷е говорить про те, що ринок машин ≥ обладнанн¤ насичуЇтьс¤ найб≥льш науком≥сткою продукц≥Їю. “еж саме можна сказати ≥ про ≥нш≥ ринки.
Ќеухильне зростанн¤ об`Їм≥в продажу науком≥сткоњ продукц≥њ св≥дчить про все б≥льшу увагу, ¤ку держави-св≥тов≥ л≥дери надають проблемам ¤кнайшвидшоњ реал≥зац≥њ нововведень. ” таких крањнах, ¤к —Ўј, япон≥¤ та ≥нших, програми державноњ п≥дтримки ≥нновац≥йноњ д≥¤льност≥ включено до пр≥оритетних напр¤м≥в внутр≥шньоњ пол≥тики у ’’≤ ст.[25].
≤нновац≥йна пол≥тика Ч складний, не позбавлений ризику процес, проходженн¤ ¤кого визначаЇтьс¤ багатьма передумовами: техн≥чними, ф≥нансовими, економ≥чними, соц≥альними[11]. ≤нновац≥йна пол≥тика об`ЇднуЇ науку, техн≥ку, п≥дприЇмництво, економ≥ку ≥ управл≥нн¤. ¬она заторкаЇ все соц≥ально-економ≥чне середовище, включаючи виробництво, банки, науково-техн≥чн≥ кадри, р≥вень науково-техн≥чноњ грамотност≥ населенн¤, ≥ Ї, в принцип≥, сукупн≥стю заход≥в, зв`¤заних з просуванн¤м новоњ, або покращеноњ продукц≥њ на ринок збуту.
”мовно можна вид≥лити чотири вар≥анти ≥нновац≥йноњ пол≥тики[11] :
ѕол≥тика Утехнолог≥чного поштовхуФгрунтуЇтьс¤ на тому, що приоритетн≥ напр¤мки розвитку науки та техн≥ки визначаютьс¤ державою, котра волод≥Ї необх≥дними матер≥альними ресурсами, експертизою та ≥нформац≥йним забезпеченн¤м. “акий вар≥ант ≥нновац≥йноњ пол≥тики виходить з на¤вност≥ науково-техн≥чних та соц≥ально-економ≥чних проблем ≥ передбачаЇ дл¤ њх вир≥шенн¤ розробку р≥зних державних програм, великих кап≥таловкладень, ≥нших пр¤мих форм державноњ участ≥ у регулюванн≥ ≥нновац≥йних процес≥в. ’арактерним прикладом такоњ пол≥тики Ї пол≥тика ур¤ду —Ўј у 40-50 роках, коли створювались принципово нов≥ напр¤ми в галуз≥ електрон≥ки, ≈ќћ, зв`¤зку, ав≥абудуванн¤.
ѕол≥тика Уринковоњ ор≥Їнтац≥њФ передбачаЇ пров≥дну роль ринкового механ≥зму у розпод≥л≥ ресурс≥в та визначенн≥ напр¤м≥в розвитку науки ≥ техн≥ки. “ака пол≥тика ор≥Їнтована на обмеженн¤ рол≥ держави в стимулюванн≥ фундаментальних досл≥джень, створенн≥ економ≥чного кл≥мату та ≥нформац≥йного середовища дл¤ нововведень у ф≥рмах, скороченн¤ пр¤моњ участ≥ в Ќƒ≈ – та досл≥дженн¤х ринк≥в, а також на зменшенн¤ пр¤мих форм регулюванн¤, ¤к≥ заважають стимулюванню ринковоњ ≥н≥ц≥ативи та ефективн≥й перебудов≥ ринку. ÷¤ форма пол≥тики була пр≥оритетною в 70-х роках у —Ўј, Ќ≥меччин≥, япон≥њ, а на початку 80-х рок≥в поворот до нењ зд≥йснила б≥льш≥сть розвинених крањн.
3.¬ 60-70 роках в —Ўј мала м≥сце пол≥тика Усоц≥альноњ ор≥Їнтац≥њФ, ¤ка передбачала регулюванн¤ соц≥альних насл≥дк≥в Ќ“ѕ, а прийн¤тт¤ р≥шень базувалось на широкому соц≥ально-пол≥тичному консенсус≥ з залученн¤м широкоњ громадськост≥. ÷ей час характерний великою к≥льк≥стю розробок у в≥йськов≥й сфер≥, ¤к≥ було направлено у цив≥льну промислов≥сть, дл¤ виробництва товар≥в народного споживанн¤.
4.«усилл¤, ¤к≥ направл¤ютьс¤ на зм≥ну економ≥чноњ структури господарського механ≥зму. ¬она передбачаЇ великий вплив передових технолог≥й на вир≥шенн¤ соц≥ально-економ≥чних проблем, на зм≥ни галузевоњ структури, на взаЇмод≥ю суб`Їкт≥в господарюванн¤, на р≥вень житт¤ ≥ т. д. ¬ даний час лише япон≥¤ посл≥довно дотримуЇтьс¤ такоњ пол≥тики, зд≥йснюючи њњ паралельно з ринковою.
јле майже 30-р≥чний пот≥к технолог≥й, ¤кий дозволив япон≥њ зайн¤ти позиц≥ю серед св≥тових л≥дер≥в, з поданн¤ ѕентагону, був суттЇво перекритий адм≥н≥страц≥Їю –ейгана. “ому ¤понський ур¤д, сп≥льно ≥з найвпливов≥шими корпорац≥¤ми, висунув нову концепц≥ю : односторонн≥й пот≥к технолог≥й зам≥нити на сп≥льн≥ досл≥дженн¤ на основ≥ взаЇмност≥, чим забезпечити пост≥йне надходженн¤ до крањни нових перспективних розробок[25].
÷ей п≥дх≥д забезпечив зд≥йсненн¤ нового витка економ≥чного розвитку крањни, та небезпека з боку Умолодих тигр≥вФ ѕ≥вденно-—х≥дноњ јз≥њ примусила шукати нов≥ шл¤хи стимулюванн¤ науково-техн≥чного прогресу. ” результат≥ було висунуто шестиц≥льову програму дос¤гненн¤ абсолютного техн≥чного л≥дерства на основ≥ використанн¤ минулого досв≥ду та потужност≥ промислового потенц≥алу[25]. ѕрограма включаЇ наступн≥ стратег≥чн≥ напр¤ми :
ѕаралельна реал≥зац≥¤ науково-техн≥чних програм.
—тратег≥чн≥ м≥жнародн≥ союзи.
ѕроект У“ехнопол≥сФ.
—творенн¤ телекомун≥кац≥йних мереж.
ѕ≥дтримка венчурного кап≥талу ≥ венчурних ф≥рм.
—елективне заохочуванн¤ ≥мпорту.
Ќа в≥дм≥ну в≥д практики минулих рок≥в, ц≥ напр¤ми зв`¤зан≥ не з величезними бюджетними витратами, а, скор≥ше, вони грунтуютьс¤ на максимальному використанн≥ переваг, ¤к≥ вит≥кають ≥з основних зм≥н у ¤понському сусп≥льств≥.
√аслом ц≥Їњ програми могла б стати фраза, надрукована у журнал≥ Уƒжапан ≥ндастрел джорнелФ в 1985 роц≥, п≥д час роботи ≈ —ѕќ-85 : У«воротний в≥дл≥к почавс¤. «алишилось лише 15 рок≥в до ’’≤ стор≥чч¤. ¬и готов≥? ћи Ч так !Ф[26].
—итуац≥¤ в наш≥й економ≥ц≥ мало в≥др≥зн¤Їтьс¤ в≥д повоЇнноњ япон≥њ чи Ќ≥меччини. “о чи варто шукати св≥й власний шл¤х на початку виходу з кризи, чи не оптимальн≥ше адаптувати чужий досв≥д до умов сучасноњ ”крањни?
–озпор¤дженн¤м ѕрезидента ”крањни в≥д 23.01.1996 р. є 17/96 Уѕитанн¤ створенн¤ технопарк≥в та ≥нновац≥йних структур ≥нших тип≥вФ обласним, ињвськ≥й та —евастопольськ≥й держадм≥н≥страц≥¤м доручено спри¤ти створенню ≥нновац≥йних структур, що мають за мету розв`¤занн¤ першочергових проблем економ≥чного розвитку рег≥ону на баз≥ нових технолог≥й та виробництва конкурентоспроможноњ продукц≥њ[8].
јле за простотою формулюванн¤ проблеми прихована велика ≥ розт¤гнута в час≥ робота, ¤ка не може бути виконана простим створенн¤м новоњ адм≥н≥стративноњ структури. “аке розум≥нн¤ ≥нновац≥йного процесу Ї дуже спрощеним ≥ може серйозно зашкодити в майбутньому.
¬ир≥шенн¤ цього завданн¤ потребуЇ комплексного п≥дходу ≥ Ї достатньо довгостроковим.
ѕо-перше, необх≥дно визначитись ≥з стратег≥чними та тактичними аспектами орган≥зац≥њ ≥нновац≥йноњ д≥¤льност≥. —тратег≥чний напр¤м передбачаЇ забезпеченн¤ кор≥нноњ структурноњ перебудови економ≥ки. …ого реал≥зац≥¤ включаЇ матер≥ально-техн≥чне забезпеченн¤ довгострокових програм розвитку науково-техн≥чноњ ≥нфраструктури (лаборатор≥й, наукових центр≥в), створенн¤ механ≥зм≥в ф≥нансуванн¤ нововведень з п≥двищеним ризиком, зд≥йсненн¤ великомасштабних науково-техн≥чних програм, що потребують м≥жгалузевоњ кооперац≥њ або сп≥льного, науки з промислов≥стю, задоволенн¤ стратег≥чних та соц≥альних сусп≥льних потреб.
«аходи тактичного пор¤дку паправл¤ютьс¤, в першу чергу, на укр≥пленн¤ ≥нновац≥йного потенц≥аду компан≥й, п≥двищенн¤ ¤кост≥ продукц≥њ та ефективност≥ виробництва.
ѕолтавська область Ч одна ≥з складових великоњ соц≥оеконом≥чноњ системи, ¤кою Ї ”крањна. “ому процеси, ¤к≥ проход¤ть в ”крањн≥, не об≥йшли стороною науково-промисловий потенц≥ал област≥, ¤к ≥ потенц≥али ≥нших рег≥он≥в ”крањни. —аме тому програма в≥дродженн¤ нац≥ональноњ економ≥ки повинна виходити з програм реан≥мац≥њ економ≥к кожного, окремо вз¤того рег≥ону.
ожна область повинна мати свою програму, своњ пр≥оритетн≥ напр¤ми у в≥дпов≥дност≥ до стану власноњ науково-промисловоњ бази, виход¤чи ≥з потенц≥йних виробничих можливостей рег≥ону, ор≥Їнтуючись на на¤вн≥ ресурси та ринков≥ потреби. јле Ї безперечним те, що без науково-техн≥чного прогресу, використовуючи екстенсивн≥ та жорстк≥ командн≥ методи, вивести державу ≥з стану соц≥ально-економ≥чного колапсу на меж≥ ’’≤ стор≥чч¤ неможливо.
«апропонована концепц≥¤ управл≥нн¤ ≥нновац≥йною д≥¤льн≥стю в ѕолтавськ≥й област≥ не претендуЇ на всеохоплен≥сть, але напр¤ми, ¤к≥ вона м≥стить, здаютьс¤ найб≥льш актуальними при сьогодн≥шньому стан≥ економ≥ки та науки.
2. ќЌ÷≈ѕ÷≤я ”ѕ–ј¬Ћ≤ЌЌя –≈√≤ќЌјЋ№Ќќё
≤ЌЌќ¬ј÷≤…Ќќё ƒ≤яЋ№Ќ≤—“ё
2.1. ÷≥л≥ ≥нновац≥йноњ д≥¤льност≥.
ќсновною метою ≥нновац≥йноњ д≥¤льност≥ Ї створенн¤ системи взаЇмод≥њ вс≥х учасник≥в циклу, що забезпечують науково-техн≥чний прогрес : наукового, техн≥чного та виробничого потенц≥ал≥в.
ќрган≥зац≥йно-управл≥нськ≥ ц≥л≥.
ƒовгостроков≥ орган≥зац≥йно-управл≥нськ≥ ц≥л≥:
побудова саморегульованоњ ц≥л≥сноњ рег≥ональноњ ≥нновац≥йноњ системи;
виробленн¤ системи управл≥нн¤ ≥нновац≥йними процесами, ¤ка максимально пристосована до конкретних умов та завдань;
формуванн¤ принципово новоњ системи управл≥нн¤ економ≥кою рег≥ону;
створенн¤ ¤к≥сно новоњ територ≥альноњ орган≥зац≥њ виробництва.
—ередньо- та короткотерм≥нов≥ орган≥зац≥йно-управл≥нськ≥ ц≥л≥:
створенн¤ Їдиного ≥нформац≥йного середовища;
виробленн¤ системи оц≥нки ефективност≥ д≥¤льност≥ ≥нновац≥йноњ системи та њњ структурних п≥дсистем;
розробка системи контролю та зворотнього зв`¤зку;
розробка механ≥зм≥в модиф≥кац≥њ структури д≥¤льност≥;
розробка ринкових механ≥зм≥в взаЇмод≥њ суб`Їкт≥в д≥¤льност≥ м≥ж собою та ≥з зовн≥шн≥ми системами;
¤к≥сна перебудова зв`¤зк≥в у ланцюгу осв≥та-наука-виробництво.
—оц≥ально-економ≥чн≥ ц≥л≥.
ƒовгостроков≥ соц≥ально-економ≥чн≥ ц≥л≥:
завоюванн¤ стаб≥льних позиц≥й у в≥дпов≥дних сегментах св≥товоњ ринковоњ системи;
кор≥нне оновленн¤ основних фонд≥в;
переор≥Їнтац≥¤ економ≥ки на виробництво науком≥сткоњ високотехнолог≥чноњ продукц≥њ;
вир≥внюванн¤ балансу У≥мпорт-експортФ;
накопиченн¤ критичного технолог≥чно-ф≥нансового та ≥нформац≥йного потенц≥алу дл¤ зд≥йсненн¤ Утехнолог≥чного проривуФ.
—ередньо- та короткотерм≥нов≥ соц≥ально-економ≥чн≥ ц≥л≥.
формуванн¤ позитивного соц≥ально-економ≥чного ≥м≥джу рег≥ону;
створенн¤ привабливого ≥нвестиц≥йного кл≥мату;
оптим≥зац≥¤ ресурсоспоживанн¤;
формуванн¤ здорового конкурентного середовища у сфер≥ Ќƒ≈ –.
—оц≥альн≥ та культурн≥ ц≥л≥.
ƒовгостроков≥ соц≥альн≥ та культурн≥ ц≥л≥:
п≥двищенн¤ життЇвого р≥вн¤ населенн¤;
побудова Ув≥дкритого сусп≥льстваФ;
переор≥Їнтац≥¤ сусп≥льства на загальнолюдськ≥ ц≥нност≥;
кор≥нна перебудова системи осв≥ти на вс≥х р≥вн¤х;
закр≥пленн¤ демократичних засад у вс≥х сферах житт¤;
≥нтеграц≥¤ у Ївропейське сп≥втовариство.
—ередньо- та короткотерм≥нов≥ соц≥альн≥ та культурн≥ ц≥л≥.
п≥двищенн¤ квал≥ф≥кац≥йного р≥вн¤ трудових ресурс≥в;
п≥двищенн¤ ринковоњ грамотност≥ населенн¤;
п≥дн¤тт¤ р≥вн¤ д≥ловоњ активност≥ в рег≥он≥;
скороченн¤ безроб≥тт¤.
2.2. ѕринципи д≥¤льност≥ .
ќрган≥зац≥йно-управл≥нськ≥ принципи:
модульна структура д≥¤льност≥ (принцип макро- та м≥н≥р≥вн≥в);
забезпеченн¤ пост≥йних безперервних ≥нформац≥йних поток≥в;
управл≥нн¤ за ц≥л¤ми;
≥нтеграц≥¤ у ≥снуючу схему управл≥нн¤ рег≥оном;
максимально можливе залученн¤ ≥снуючих орган≥в державного управл≥нн¤ та ≥снуючоњ ≥нфраструктури;
орган≥чне Їдинство науково-техн≥чного прогресу з економ≥чним, соц≥альним, та духовним розвитком сусп≥льства;
орган≥чне Їдинство науково-техн≥чного прогресу з економ≥чним, соц≥альним, та духовним розвитком сусп≥льства;
демократизац≥¤ та децентрал≥зац≥¤ управл≥нн¤, розвиток самоуправл≥нн¤ в сфер≥ науки та техн≥ки;
першочергова державна п≥дтримка науково-досл≥дних розробок св≥тового р≥вн¤, а також розробок, що забезпечують вир≥шенн¤ найважлив≥ших проблем держави, шл¤хом вибору науково-техн≥чних пр≥оритет≥в та концентрац≥њ на њх виконанн≥;
збалансований розвиток фудаментальних, прикладних досл≥джень та розробок за рахунок пр¤моњ державноњ п≥дтримки, економ≥чного стимулюванн¤ ≥нновац≥йноњ д≥¤льност≥ п≥дприЇмств;
п≥дтримка конкуренц≥њ та п≥дприЇмництва у науково-техн≥чн≥й сфер≥, зд≥йсненн¤ антимонопольних заход≥в;
спри¤нн¤ розвитку ринку науково-техн≥чноњ продукц≥њ, збалансованому розвитку наукового, осв≥тнього та промислового потенц≥ал≥в;
р≥зноман≥тн≥сть та р≥вноправн≥сть вс≥х форм орган≥зац≥њ науково-техн≥чноњ д≥¤льност≥, об`Їднанн¤ колективноњ та ≥ндив≥дуальноњ науково- техн≥чноњ творчост≥;
максимальне використанн¤ можливостей св≥товоњ науки та техн≥ки дл¤ забезпеченн¤ науково-техн≥чного прогресу.
‘≥нансово-економ≥чн≥ принципи.
економ≥чний характер взаЇмод≥њ вс≥х суб`Їкт≥в ≥нновац≥йноњ д≥¤льност≥;
прийн¤тт¤ запит≥в ринку та ринковоњ кон`юнктури ¤к першочергових критер≥њв при оц≥нюванн≥ стратег≥чних та тактичних заход≥в;
функц≥онуванн¤ в межах на¤вних ресурс≥в;
≈тичн≥ принципи.
повна самореал≥зац≥¤ людськоњ особистост≥;
р≥вн≥сть можливостей;
дом≥нуванн¤ загальнолюдських ц≥нностей.
ѕринципи контролю.
стратег≥чний характер;
контроль т≥льки основних критер≥њв д≥¤льност≥;
своЇчасн≥сть;
гнучк≥сть;
реальн≥сть вимог та стандарт≥в;
в≥льний доступ до результат≥в.
2.3.«авданн¤ д≥¤льност≥.
ќрган≥зац≥йно-управл≥нськ≥ завданн¤:
координац≥¤ упрал≥нських концепц≥й вс≥х учасник≥в ≥нновац≥йноњ д≥¤льност≥;
створенн¤ та удосконаленн¤ механ≥зм≥в реал≥зац≥њ державноњ ≥нновац≥йноњ пол≥тики;
встановленн¤, коректуванн¤ ≥ координац≥¤ ц≥лей державноњ ≥нновац≥йноњ пол≥тики;
забезпеченн¤ необх≥дною та достов≥рною ≥нформац≥Їю вс≥х учасник≥в ≥нновац≥йноњ д≥¤льност≥;
забезпеченн¤ контролю за проходженн¤м ≥нновац≥йних процес≥в;
стратег≥чне прогнозуванн¤.
«авданн¤, пов`¤зан≥ з формуванн¤м новоњ
системи ц≥нностей:
учбово-демонстрац≥йна д≥¤льн≥сть;
просв≥тницька д≥¤льн≥сть;
рекламно-пропагандистська д≥¤льн≥сть;
координац≥¤ внутр≥шньоњ культури рег≥ону та його ≥м≥джу.
3.—“–ј“≈√≤„Ќ≤ Ќјѕ–яћ» —“јЌќ¬Ћ≈ЌЌя ≤ЌЌќ¬ј÷≤…Ќќѓ
ƒ≤яЋ№Ќќ—“≤ ” ѕќЋ“ј¬—№ ≤… ќЅЋј—“≤
” св≥тов≥й практиц≥ ≥снують два основних п≥дходи до створенн¤ ≥нновац≥йних структур ≥ пов`¤заного з ним розвитку ≥нновац≥йноњ д≥¤льност≥[26]:
Ївроамериканський, ¤кий базуЇтьс¤ на формуванн≥ окремих (локальних) ≥нновац≥йних центр≥в, б≥знес-≥нкубатор≥в, технопарк≥в, наукових парк≥в, технопол≥с≥в, тощо;
¤понський, оснований на включенн≥ до проеку ц≥лого рег≥ону.
” ¤понському вар≥ант≥ рег≥он виступаЇ ¤к Їдиний технолог≥чний прост≥р ≥з своњми ресурсами ≥ к≥лькома базовими точковими ≥нновац≥йними структурами, об`Їднаними м≥ж собою Їдиною комплексною ≥нновац≥йно спр¤мованою ≥нфраструктурою.
ƒл¤ реал≥зац≥њ запропонованоњ концепц≥њ пропонуЇтьс¤ використати обидва п≥дходи до формуванн¤ ≥нновац≥йноњ д≥¤льност≥.
¬иконанн¤ завдань та дос¤гненн¤ встановлених ц≥лей рег≥ональноњ ≥нновац≥йноњ д≥¤льност≥ може бути забезпечене т≥льки при умов≥ ≥х т≥сного взаЇмозв`¤зку ≥ посл≥довного вт≥ленн¤ у житт¤. ‘ормуванн¤ рег≥ональноњ ≥нновац≥йноњ системи умовно розбито на два пер≥оди:
—тановленн¤ рег≥ональних центр≥в ≥нновац≥йноњ д≥¤льност≥ Ч ¤дер майбутньоњ мегаструктури, тобто Ївроамериканський вар≥ант.
—творенн¤ власне рег≥онального ≥нновац≥йного мегакомплексу ¤к ц≥л≥сного науково-промислового орган≥зму.
ƒл¤ ч≥ткоњ узгодженост≥ ≥ координац≥њ зусиль по реал≥зац≥њ стратег≥чних та тактичних завдань концепц≥њ сформовано с≥м довгострокових напр¤м≥в-програм :
У“ехно≥мпортФЧ забезпечуЇ найшвидше оновленн¤ основних фонд≥в ≥снуючих п≥дприЇмств за рахунок закупки та впровадженн¤ нов≥тн≥х ≥ноземних технолог≥й.
У≈кспортФ Ч зд≥йсненн¤ зовн≥шньоеконом≥чноњ д≥¤льност≥, макромаркетингу.
У≤нформац≥¤Ф Ч створенн¤ потужних баз даних та ≥нформац≥йних мереж, ¤к≥ б зв`¤зали вс≥х учасник≥в ≥нновац≥йних процес≥в м≥ж собою та ≥з св≥товим ≥нформац≥йним простором, виставочно-демонстрац≥йна д≥¤льн≥сть, тощо.
У≤нвесторФ Ч забезпеченн¤ найприваблив≥шого ≥нвестиц≥йного кл≥мату у рег≥он≥ дл¤ залученн¤ достатнього притоку зовн≥шнього та внутр≥шнього, державного та недержавного кап≥талу дл¤ реал≥зац≥њ ≥нновац≥йних проект≥в.
Фќсв≥та-наука Ф Ч переор≥Їнтац≥¤ академ≥чноњ науки та осв≥ти на практичну направлен≥сть з метою ви¤вленн¤ найб≥льш талановитих розробник≥в проект≥в, менеджер≥в, здатних њх реал≥зувати, Уретрансл¤тор≥вФ знань Ч педагог≥в, тощо тобто трьох найважлив≥ших, з точки зору технолог≥чних ≥нновац≥й, талант≥в.
У¬енчурне п≥дприЇмництвоФ Ч державна та корпоративна п≥дтримка малих форм б≥знесу у сфер≥ розробки ти виробництва високотехнолог≥чноњ продукц≥њ, створенн¤ б≥знес-≥нновац≥йних структур р≥зних тип≥в.
—творенн¤ багатофункц≥ональноњ структури рег≥онального р≥вн¤, дл¤ забезпеченн¤ д≥¤льност≥ вс≥Їњ ≥нновац≥йноњ системи, паралельноњ реал≥зац≥њ вс≥х стратег≥чних напр¤м≥в.
3.1.ѕрограма У“ехно≥мпортФ.
«а час ≥снуванн¤ адм≥н≥стративно-командноњ м≥л≥таризованоњ рад¤нськоњ економ≥ки у промисловост≥ було накопичено р¤д ≥стотних перекос≥в та недол≥к≥в, ¤к≥ особливо негативно про¤вл¤ютьс¤ на сучасному етап≥ Ч етап≥ переходу до ринковоњ некомандноњ економ≥ки. Ќайб≥льш суттЇвими факторами, що гальмують процеси ≥нтеграц≥њ б≥льшост≥ промислових п≥дприЇмств рег≥ону у ринков≥ процеси ми вважаЇмо наступн≥ :
сильний нахил у б≥к виробництва прдукц≥њ групи ј ≥ недостатн≥ потужност≥ дл¤ виробництва високотехнолог≥чних товар≥в народного споживанн¤[24];
висока ф≥зична та моральна зношен≥сть основних фонд≥в, особливо технолог≥чного обладнанн¤[23,75];
високе енергоспоживанн¤ п≥дприЇмств, ≥, ¤к результат Ч висока енергом≥стк≥сть њх продукц≥њ[23,82];
б≥льш≥сть п≥дприЇмств ¤вл¤ють собою серйозну небезпеку дл¤ навколишнього середовища, так ¤к технолог≥чн≥ процеси, ¤к правило, не в≥дпов≥дають д≥ючим стандартам у област≥ еколог≥њ[23,94];
низька п≥дприЇмницька активн≥сть кер≥вництва б≥льшост≥ промислових та с≥льськогосподарських п≥дприЇмств, небажанн¤ та невм≥нн¤ працювати при нових економ≥чних умовах.
÷≥ фактори, на наш погл¤д, визначають в багатьох випадках структуру ≥мпортно-експортноњ д≥¤льност≥ област≥. «а даними обласного управл≥нн¤ статистики [23,331-336] у 1995 роц≥ 71,92% у загальному обс¤з≥ ≥мпорту займали м≥неральне паливо, нафта та продукти њњ переробки, при частц≥ в експорт≥ лише 9,38%. «начна частка ≥мпорту Ч 10,24%, припадаЇ на паливну апаратуру р≥зних тип≥в, при частц≥ в експорт≥ лише 4,03%.
ќсновний об`Їм обласного експорту складають зал≥зна руда та засоби наземного транспорту, в≥дпов≥дно 29,46% та 23,31%, тобто сировина та матер≥алом≥стка продукц≥¤[23].
‘актично в≥дсутн≥ експортн≥ операц≥њ з с≥льськогосподарською продукц≥Їю та продукц≥Їю переробноњ промисловост≥, ца вин¤тком цукру та вироб≥в з нього (8,72% експорту)[23]. ѕрактично в≥дсутн≥ ≥мпортно-експортн≥ операц≥њ з продукц≥Їю високотехнолог≥чних сучасних галузей (близько 4% ≥мпорту, включаючи засоби обчислювальноњ техн≥ки).
«агальне сп≥вв≥дношенн¤ експорту до ≥мпорту склало 67,17% при сальдо -$221315,8 тис.[23,333].
¬иход¤чи з приведених даних, можна зробити висновок про те, що державне регулюванн¤ ≥мпортно-експортних поток≥в практично не працюЇ, воно зд≥йснюЇтьс¤ безсистемно, на основ≥ конкретних ситуац≥й, без перспективного плануванн¤.
’оч саме сьогодн≥ одним з найважлив≥ших фактор≥в зд≥йсненн¤ державного впливу на економ≥чне житт¤ рег≥ону повинне стати державне регулюванн¤ зовн≥шньоеконом≥чноњ д≥¤льност≥, особливо в област≥ ≥мпортних операц≥й .
—ьогодн≥ пол≥тика держави щодо ≥мпорту, в б≥льшост≥ випадк≥в зводитьс¤ до дилеми Ч допускати чи не допускати конкретного ≥ноземного виробника на внутр≥шн≥й ринок, а п≥дтримка в≥тчизн¤ного виробника Ч до питан¤ необх≥дност≥ ≥мпорту ¤коњсь конкретноњ продукц≥њ.
ѕитанн¤ бути чи не бути ≥мпорту взагал≥ не може бути поставлене. ≤мпорт бути повинен, але ≥мпорт розумний, далекогл¤дний, направлений на перспективу. ¬ орган≥зац≥њ пол≥тики щодо ≥мпорту може бути дуже корисним досв≥д япон≥њ.
японськ≥ спец≥ал≥сти вважають, що поетапне прискоренн¤ науково-техн≥чного розвитку економ≥ки передбачаЇ два п≥дходи :
освоЇнн¤ ≥ноземного досв≥ду на основ≥ закупки л≥ценз≥й;
розвиток власноњ досл≥дницькоњ бази.
¬ першому випадку забезпечуЇтьс¤ швидке просуванн¤ вперед ≥ отриманн¤ в≥дчутних результат≥в за пор≥вн¤но короткий пром≥жок часу, у другому Ч не виключен≥ серйозн≥ труднощ≥, так ¤к ≥н≥ц≥ативн≥ науково-техн≥чн≥ розробки пов`¤зан≥ з ризиком та невдачами.
Ќа прот¤з≥ 50-60 рок≥в основним способом в≥дбудови зруйнованоњ в≥йною економ≥ки япон≥њ був ≥мпорт технолог≥й. «безсилена крањна була змушена платити УданинуФ ≥ноземним ф≥рмам, закуповуючи Уноу-хауФ, так ¤к у катастроф≥чн≥й ситуац≥њ, що склалас¤, це було, мабуть, найрозумн≥шим виходом, так ¤к дозволило за в≥дносно короткий пер≥од дос¤гти р≥вн¤ своњх колишн≥х противник≥в у останн≥й в≥йн≥. ¬артими уваги Ї два стратег≥чн≥ п≥дходи з боку держави щодо регулюванн¤ процесу ≥мпорту технолог≥й[25] :
жорсткий контроль за валютними операц≥¤ми дл¤ ор≥Їнтац≥њ компан≥й на закупку л≥ценз≥й за кордоном;
примушуванн¤ ≥ноземних компан≥й до продажу л≥ценз≥й на нов≥тн≥ технолог≥њ, ¤к плати за доступ на внутр≥шн≥й ринок.
¬з¤вши до уваги ≥ноземний досв≥д та сучасн≥ украњнськ≥ реал≥њ, ми пропонуЇмо так≥ концептуальн≥ напр¤ми державноњ ≥нновац≥йноњ пол≥тики у сфер≥ ≥мпортних операц≥й:
јнал≥з технолог≥й, що використовуютьс¤ сьогодн≥. Ќаоснов≥ результат≥в анал≥зу повинна складатись карта-характеристика промислових та с≥льськогосподарських п≥дприЇмств ус≥х форм власност≥ на в≥дпов≥дн≥сть ≥снуючих технолог≥й вимогам енергозбереженн¤, еколог≥чноњ безпеки, в≥дпов≥дност≥ св≥товому р≥вню технолог≥чноњ культури та ≥нновац≥йноњ перспективност≥ самого п≥дприЇмства, його значенн¤ в експортному потенц≥ал≥ рег≥ону та в виробництв≥ конкурентноздатноњ ≥мпортозам≥нюючоњ продукц≥њ.
¬изначенн¤ сприйн¤тливост≥ п≥дприЇмств до технолог≥чних та управл≥нських нововведень та переоснащенн¤ виробництва, дл¤ визначенн¤ доц≥льност≥ державноњ п≥дтримки ≥нновац≥йного процесу на конкретному п≥дприЇмств≥.
–обота з ≥ноземними компан≥¤ми, ¤к≥ мають бажанн¤ прийти на украњнський ринок та можуть запропонувати перспективн≥ технолог≥чн≥ розробки, заходи з њх заохоченн¤ до сп≥впрац≥.
ѕроведенн¤ експертних роб≥т щодо запропонованих ≥ноземних розробок на предмет њх в≥дпов≥дност≥ потребам рег≥ону та доц≥льност≥ державного спри¤нн¤ у вт≥ленн≥ даного проекту.
Ќаданн¤ консалтингових послуг з юридичних, орган≥зац≥йних, техн≥чних, ф≥нансових та ≥нших питань.
ѕ≥дтримка здоровоњ конкуренц≥њ у сфер≥ ≥мпорту високих технолог≥й шл¤хом спри¤нн¤ орган≥зац≥њ р≥зного роду тендер≥в, конкурс≥в, аукц≥он≥в з питанн¤ ≥нновац≥йних проект≥в та наданн¤ певних п≥льг њх переможц¤м при реал≥зац≥њ проекту.
–егулюванн¤ валютних операц≥й дл¤ повн≥шого направленн¤ валютних кошт≥в п≥дприЇмств на зд≥йсненн¤ проект≥в у рамках програми У“ехно≥мпортФ.
—творенн¤ та п≥дтримка привабливого ≥нвестиц≥йного кл≥мату з метою зац≥кавленн¤ внутр≥шн≥х та зовн≥шн≥х потенц≥йних ≥нвестор≥в у заходах в рамках програми шл¤хом системи п≥льг, гарант≥й, часткового ф≥нансуванн¤ проект≥в державою, тощо.
ѕротисто¤нн¤ ≥ноземн≥й експанс≥њ та захист внутр≥шнього ринку та власного розробника ≥ виробника Ч один з найважлив≥ших аспект≥в активноњ регулюючоњ рол≥ держави у зд≥йсненн≥ ≥мпорту у сфер≥ обладнанн¤ та технолог≥й. ƒл¤ ефективного виконанн¤ ц≥Їњ рол≥, необх≥дно провести ч≥тку грань, ¤ка б грунтувалась на реальн≥й ≥нформац≥њ про стан в≥тчизн¤них науково-досл≥дницьких та конструкторських роб≥т, про њх направлен≥сть та ступ≥нь готовност≥. ¬иход¤чи з ц≥Їњ ≥нформац≥њ, ≥ повинн≥ прийматись р≥шенн¤ про необх≥дн≥сть державноњ п≥дтримки того чи ≥ншого проекту, про орган≥зац≥ю тендеру з участю в≥тчизн¤них компан≥й ≥ т.д., тобто повинна зд≥йснюватись пол≥тика м`¤кого ринкового протекц≥он≥зму в≥дносно власних конкурентноздатних ≥ перспективних розробок. “ак ¤к, при реал≥зац≥њ програми може виникнути небезпека технолог≥чноњ експанс≥њ з боку високорозвинених крањн, що може призвести до вит≥сненн¤ з ринку власних технолог≥й, науково-техн≥чних програм та розробок.“акий п≥дх≥д повинен забезпечити п≥дтримку власного науково-промислового потенц≥алу, та економ≥ю валютних кошт≥в, п≥двищенн¤ конкурентоздатност≥ украњнських ф≥рм, створенн¤ њм умов дл¤ закр≥пленн¤ на внутр≥шньому ринку.
¬ рамках програми У“ехно≥мпортФповино бути передбачено р¤д п≥дтриманих державою компексно-ц≥льових програм у пр≥оритетних дл¤ рег≥ону галуз¤х, з огл¤ду на запити потенц≥альних ринк≥в збуту.
“аблиц¤3.1.
ѕитома вага ѕолтавськоњ област≥ у
народному господарств≥ ”крањни в 1994-95 рр.
¬ид продукц≥њ
„астка в н\г ”крањни,%
1994
1995
ѕереробка нафти
51,6
45,7
«ал≥зна руда
11,6
13,1
ћеталор≥з. верстати
21,9
9,4
Ћегке машинобудуванн¤
12,9
21,8
¬антажн≥ автомоб≥л≥
94,8
98,7
«б≥рн≥ з\б конструкц≥њ
7,2
7,3
÷егла буд≥вельна
6,2
6,9
«ернов≥ культури
6,6
5,9
÷укровий бур¤к
8,2
9,1
ѕродукц≥¤ тваринництва
5,2
5,3
¬иход¤чи з даних обласного управл≥нн¤ статистики [23,c.5],¤к≥ приведено в таблиц≥3.1, та св≥тових ≥ Ївропейських тенденц≥й у економ≥ц≥ та управл≥нн≥ пропонуютьс¤ так≥ сфери пр≥оритет≥в у межах програми У“ехно≥мпортФ:
с≥льське господарство Ч технолог≥њ виробництва та збер≥ганн¤ продукц≥њ, збереженн¤ родючост≥ грунт≥в, техн≥чне забезпеченн¤ цих процес≥в, орган≥зац≥йно-управл≥нськ≥ технолог≥њ ;
харчова та переробна промислов≥сть Ч переробка с≥льгосппродукц≥њ, виробництво продовольчих товар≥в подовжених терм≥н≥в збер≥ганн¤ з використанн¤м сучасних пакувальних матер≥ал≥в ;
легка промислов≥сть Ч технолог≥њ, обладнанн¤ та матер≥али дл¤ взуттЇвоњ, трикотажноњ та швейноњ промисловост≥;
машинобудуванн¤ Ч виробництво технолог≥чного обладнанн¤ дл¤ легкоњ, харчовоњ та переробноњ промисловост≥, с≥льського господарства, виробництво вантажних автомоб≥л≥в та обладнанн¤ дл¤ обробки металу р≥занн¤м ;
х≥м≥чна промислов≥сть Ч первинна переробка нафти, фармацевтична промислов≥сть;
видобувн≥ галуз≥ Ч видобуванн¤ та збагаченн¤ зал≥зноњ руди, технолог≥њ бур≥нн¤ нафтових та газових свердловин;
сфера послуг Ч банк≥вськ≥ технолог≥њ, технолог≥њ у сфер≥ обслуговуванн¤ населенн¤, консалтинг, ≥нжин≥ринг, тощо;
≥нформац≥йн≥ технолог≥њ, програмне забезпеченн¤, обладнанн¤;
управл≥нн¤ Ч управл≥нськ≥ технолог≥њ.
∆одний з них не повинен мати ≥стотноњ переваги перед ≥ншим, зд≥йсненн¤ переозброЇнн¤ виробництва повинно в≥дбуватись незалежно в≥д форми власност≥ того чи ≥ншого п≥дприЇмства, а р≥шенн¤ про державну п≥дтримку та спри¤нн¤ повинно грунтуватись виключно на необх≥дност≥ даного нововведенн¤ дл¤ п≥двищенн¤ експортного та ≥мпортозам≥нюючого потенц≥алу област≥.
ритер≥¤ми та результатами усп≥шноњ реал≥зац≥њ програм блоку повинн≥ бути :
ор≥нне оновленн¤ основних фонд≥в у промисловост≥.
«ростанн¤ об`Їм≥в виробництва.
«аповненн¤ внутр≥шнього ринку в≥тчизн¤ною продукц≥Їю, ¤ка здатна конкурувати з аналог≥чною ≥ноземною.
—творенн¤ передумов виходу п≥дприЇмств рег≥ону на св≥тов≥ ринки, в≥дпов≥дно до проф≥лю.
ѕокращенн¤ еколог≥чноњ ситуац≥њ.
«ниженн¤ витрат на закупку енергонос≥њв, оптим≥зац≥¤ ресурсоспоживанн¤.
ѕ≥двищенн¤ р≥вн¤ квал≥ф≥кац≥њ трудових ресурс≥в.
«б≥льшенн¤ об`Їм≥в надходжень до бюджетних та небюджетних рахунк≥в.
ѕ≥дн¤тт¤ на ¤к≥сно новий р≥вень д≥ловоњ та ≥нновац≥йноњ активност≥ п≥дприЇмц≥в.
ѕ≥двищенн¤ попиту на продукц≥ю Ќƒ≈ –.
3.2. ѕрограма У ≈кспортФ.
Ѕ≥льш≥сть стратег≥чних напр¤м≥в концепц≥њ за довгострокову мету мають створенн¤ потужного експортного потенц≥алу рег≥ону шл¤хом розробки та впровадженн¤ ≥мпортозам≥нюючих та експортабельних технолог≥й у вс≥х сферах економ≥чноњ д≥¤льност≥.
«аходи у рамках програми У≈кспортФ направлено на забезпеченн¤ виходу суб`Їкт≥в ≥нновац≥йноњ д≥¤льност≥ на ринки вс≥х ступен≥в ≥Їрарх≥њ.
ƒ≥¤льн≥сть, ¤ка передбачаЇтьс¤ у межах цього напр¤му, направлена на виконанн¤ двох основних функц≥й:
орган≥зац≥¤ зовн≥шнього та внутр≥шнього маркетингу;
≥нформац≥йно-комун≥кативна функц≥¤.
ƒл¤ ефективного виконанн¤ вказаних функц≥й пропонуЇтьс¤ реал≥зувати р¤д комплексних програм, метою ¤ких повинно стати створенн¤ сучасноњ розгалудженоњ служби маркетингу на потенц≥йних ринках збуту продукц≥њ та послуг:
—творенн¤ системи досл≥дженн¤ та прогнозуванн¤ ринк≥в дл¤ повноњ, оперативноњ та достов≥рноњ оц≥нки перспектив конкретноњ продукц≥њ (послуги) та розробки рекомендац≥й п≥дприЇмствам щодо методики закр≥пленн¤ на конкретному сегмент≥ ринковоњ системи.
—творенн¤ системи рекламно-≥нформац≥йноњ д≥¤льност≥, ¤ка направлена на роботу ≥з ≥снуючими та потенц≥йними споживачами продукц≥њ та послуг ¤к всередин≥ ”крањни, так ≥ на зовн≥шн≥х ринках.
—творенн¤ державноњ п≥дтримки зовн≥шньоеконом≥чноњ д≥¤льност≥ недержавних п≥дприЇмств шл¤хом наданн¤ митних преференц≥й, направленоњ зовн≥шньопол≥тичноњ д≥¤льност≥. ќсобливою п≥дтримкою повинн≥ користуватись суб`Їкти ≥нновац≥йноњ структури рег≥ону.
–еал≥зац≥ю заход≥в програми У≈кспортФ щодо координованого закр≥пленн¤ украњнськоњ продукц≥њ на ринках плануЇтьс¤ провести у межах двох етап≥в, тривал≥сть ¤ких залежатиме в≥д стану розвитку та можливостей власне ≥нновац≥йноњ та промисловоњ ≥нфраструктур рег≥ону.
ѕерший етап Ч вих≥д та закр≥пленн¤ позиц≥й на ринках продукц≥њ найб≥льш моб≥льних, з точки зору переор≥Їнтац≥њ та переоснащенн¤ виробництва, галузей Ч с≥льське господарство, харчова та переробна промисловост≥, легка промислов≥сть, а також п≥дприЇмства ¬ѕ , в тому числ≥ ≥ реконверсован≥.
ƒругий етап Ч вих≥д на ринки науком≥стких високотехнолог≥чних товар≥в та ринки патентно-л≥ценз≥йноњ документац≥њ.
Ќа сьгодн≥шн≥й день на б≥льшост≥ ринк≥в тверд≥ позиц≥њ займають технолог≥чно розвинен≥ крањни. “ому, найб≥льш реальними ринками дл¤ продукц≥њ украњнських п≥дприЇмств в умовах, що склалис¤, ми вважаЇмо внутр≥шн≥й украњнський ринок та ринки крањн —Ќƒ, в першу чергу Ч рос≥йськ≥(див.додадок 3), та ринки крањн бувшого соцтабору[23,330].
–езультатами виконанн¤ заход≥в програми У≈кспортФ повинн≥ стати:
—творенн¤ ц≥л≥сноњ системи обм≥ну ≥нформац≥Їю у сфер≥ зовн≥шньоеконом≥чноњ д≥¤льност≥.
¬ир≥внюванн¤ балансу У≥мпорт-експортФ.
—творенн¤ привабливого економ≥чного ≥м≥джу рег≥ону.
«б≥льшенн¤ об`Їм≥в валютних надходжень.
«б≥льшенн¤ об`Їм≥в надходжень до бюджетних та небюджетних рахунк≥в.
ѕ≥двищенн¤ зовн≥шньоеконом≥чноњ активност≥ недержавних п≥дприЇмств та децентрал≥зац≥¤ зовн≥шньоеконом≥чноњ д≥¤льност≥.
3.3. ѕрограма У≤нформац≥¤Ф.
Ќа сьогодн≥шн≥й день жодна розвинута соц≥ально-економ≥чна система не здатна функц≥онувати при в≥дсутност≥ потужного ≥нформац≥йного фундаменту.
¬ умовах пост≥ндустр≥ального сусп≥льства на перше м≥сце виход¤ть проблеми ≥нформац≥йного забезпеченн¤. Ѕез використанн¤ ≥нформац≥йних технолог≥й, анал≥зу ≥нформац≥њ неприймаЇтьс¤ жодне р≥шенн¤ Ч н≥ техн≥чне, н≥ управл≥нське, н≥ будь-¤ке ≥нше.
’рактерною особлив≥стю сучасного житт¤ Ї пост≥йно зростаюч≥ об`Їми ≥нформац≥йних поток≥в та масив≥в. « розвитком Ќ“ѕ реальн≥стю став феномен У≥нформац≥йноњ кризиФ Ч ¤вища, при ¤кому стаЇ все важче знайти та обробити необх≥дн≥ дан≥ у величезному ≥нформац≥йному пол≥.
«г≥дно основного закону розвитку науки[14], наука розвиваЇтьс¤ прпорц≥йно мас≥ знань, накопичен≥й попередн≥ми покол≥нн¤ми, за експоненц≥альною залежн≥стю. ≤нформац≥¤ ж Ї нев≥д`Їмною ланкою наукового циклу, ¤ка зв`¤зуЇ науку з масою накопичених знань (мал.3.1).
ћал.3.1. —хема наукового циклу.
“аким чином, ≥з розвитком науки та ростом маси знань потреби у ≥нформац≥йному забезпеченн≥ будуть зб≥льшуватись. ќсобливо проблема ≥нформац≥њ, вже сьогодн≥, в≥дчуваЇтьс¤ у сфер≥ ≥нновац≥йноњ д≥¤льност≥, так ¤к вона зд≥йснюЇтьс¤ на передових напр¤мах науки Ч на зтиках УкласичнихФнаук.
¬≥дсутн≥сть ≥нформац≥йноњ культури та ≥нфраструктури, здатноњ на сучасному р≥вн≥ забезпечити отриманн¤, обробку, збер≥ганн¤, передачу та оновленн¤ ≥нформац≥њ, в≥дстал≥сть ≥нформац≥йних технолог≥й Ч одна з причин в≥дставанн¤ ”крањни у ≥нновац≥йн≥й сфер≥.
Ќа сьогодн≥ в”крањн≥ ≥, зокрема, в ѕолтавськ≥й област≥, гостро в≥дчуваЇтьс¤ проблема ≥нформац≥йного голоду у вс≥х сферах д≥¤льност≥, в тому числ≥ ≥ в державному управл≥нн≥.
ќдн≥Їю з умов ≥снуванн¤ демократичноњ держави ≥ ринкових принцип≥в господарюванн¤ Ї в≥льна доступн≥сть ус≥х суб`Їкт≥в до ≥нформац≥йних ресурс≥в держави, за вин¤тком даних, що складають державну та комерц≥йну таЇмницю. ¬ крањн≥ ≥снуЇ безл≥ч локальних ≥нформац≥йних мереж, баз даних, телекомун≥кац≥йних структур, створених р≥зними суб`Їктами р≥зних сфер д≥¤льност≥ Ч державними органами, ф≥нансовими структурами, промисловими п≥дприЇмствами, навчальними та науковими закладами, тощо. ¬ основному, вони використовуютьс¤ дл¤ внутр≥шнього користуванн¤, хоч ≥нформац≥¤, ¤ка в них знаходитьс¤, необх≥дна ≥ дл¤ користувач≥в поза межами системи. „асто локальн≥ мереж≥ сформовано на р≥зних орган≥зац≥йних та техн≥чних принципах, що робить неможливою њх ≥нтеграц≥ю.
¬ результат≥ цьго ≥нформац≥¤ втрачаЇ, практично, вс≥ необх≥дн≥ ¤кост≥: оперативн≥сть, доступн≥сть отриманн¤, можлив≥сть швидкоњ обробки та передач≥, повноту охопленн¤ проблеми ≥ р¤д ≥нших суттЇвих властивостей, ¤к≥ визначають корисн≥сть ≥нформац≥њ.
“аким чином, р≥вень вир≥шенн¤ проблеми ≥нформац≥йного забезпеченн¤ Ї визначальним параметром життЇздатност≥ ≥нновац≥йноњ системи Ч одного з найпотужн≥ших споживач≥в та виробник≥в ≥нформац≥йних поток≥в.
” рамках програми У≤нформац≥¤Ф плануЇтьс¤ виконати р¤д орган≥зац≥йно-техн≥чних п≥дпрограм дл¤ формуванн¤ ц≥л≥сного в≥дкритого рег≥онального ≥нформац≥йного простору, здатного до повноњ ≥нтеграц≥њ у нац≥ональний та св≥товий простори.
ќрган≥зац≥¤ такоњ структури повинна проводитись на основ≥ сучасних технолог≥й та матер≥ально-техн≥чного забезпеченн¤, вона Ї довгостроковою ≥ потребуЇ високих витрат.
«а основу пропонуЇтьс¤ вз¤ти технолог≥ю У л≥Їнт-серверФ[13], основними компонентами ¤коњ Ї:
сервери Ч кординатори ≥нформац≥йних поток≥в, ¤к≥ в≥дпов≥дають за розпод≥л та обробку даних ≥ Ї посередниками м≥ж кл≥Їнтами та базами даних;
кл≥Їнти Ч ѕ≈ќћ, ¤к≥ забезпечують користувач≥в умовами прац≥ та максимально забезпечен≥ пристро¤ми вводу-виводу ≥нформац≥њ;
бази даних Ч системи дл¤ збер≥ганн¤, пошуку та анал≥зу ≥нформац≥њ;
комп`ютерн≥ мереж≥.
ƒл¤ реал≥зац≥њ модел≥ необх≥дно скоординувати процеси комп`ютеризац≥њ та розвитку телекомун≥кац≥йних систем, ¤к≥ проход¤ть в ”крањн≥. Ќа сьогодн≥ багато державних та недержавних орган≥зац≥й повн≥стю комп`ютеризован≥, формуютьс¤ комун≥кац≥њ зв`¤зку на основ≥ сучасних цифрових та оптико-волоконних технолог≥й, створена ≥ створюЇтьс¤ дал≥ множина баз даних, функц≥онують вузли мереж≥ УInternetФ, п≥двищуЇтьс¤ комп`ютерна грамотн≥сть населенн¤. “обто створено реальн≥ передумови дл¤ реал≥зац≥њ програми.
ƒл¤ створенн¤ ц≥л≥сного ≥нформац≥йного простору необх≥дно додатково:
—творити вузли-сервери.
«ак≥нчити формуванн¤ комун≥кац≥йних мереж.
ѕривести до Їдиного стандарту ≥снуюч≥ мереж≥ та бази даних.
—творити нов≥ потужн≥ бази даних.
р≥м заход≥в з орган≥зац≥њ комп`ютерноњ мереж≥ у межах програми У≤нформац≥¤Ф необх≥дно зд≥йснити р¤д проект≥в з розвитку виставочно-демонстрац≥йноњ д≥¤льност≥, п≥дтримки засоб≥в масовоњ ≥нформац≥њ, розвитку традиц≥йних засоб≥в зв`¤зку.
ќсобливу увагу необх≥дно надати розвитку демострац≥йноњ д≥¤льност≥, ¤к важливому ≥ в≥дносно недорогому методу отриманн¤ ≥нформац≥њ та публ≥кац≥њ ≥дей та проект≥в у ≥нновац≥йн≥й сфер≥.
« ц≥Їю метою пропонуЇтьс¤ орган≥зувати р¤д пост≥йно д≥ючих рекламно-демонстрац≥йних ≥нновац≥йних комплекс≥в на основ≥ ¤к традиц≥йних, типу —орочинськоњ ¤рмарки, так ≥ нових форм орган≥зац≥њ, ≥з забезпеченн¤м њх повним спектром послуг зв`¤зку, пол≥граф≥њ, тощо.
ѕост≥йною турботою держави у особ≥, в першу чергу, правоохоронних орган≥в, повинне стати формуванн¤ системи заход≥в з забезпеченн¤ захисту ≥нформац≥њ, ¤ка складаЇ комерц≥йну, державну, або в≥йськову таЇмницю.
¬ результат≥ усп≥шноњ реал≥зац≥њ заход≥в програми У≤нформац≥¤Ф, плануЇтьс¤ дос¤гти таких результат≥в:
«в`¤зати в Їдину в≥дкриту систему вс≥х суб`Їкт≥в ≥нновац≥йноњ д≥¤льност≥.
«абезпечити умови дл¤ оперативного та ефективного управл≥нн¤ ≥нновац≥йними процесами.
«абезпечити в≥льний доступ до св≥тових ≥нформац≥йних масив≥в та оперативний ≥нформац≥йний обм≥н.
—творити умови дл¤ ефективноњ реал≥зац≥њ рекламних, маркетингових, учбово-демонстрац≥йних та ≥нших програм
ѕ≥двищити осв≥тньо-культурний р≥вень населенн¤.
≤нтегруватись у нац≥ональний та св≥товий ≥нформац≥йний прост≥р.
ѕ≥двищити ≥м≥дж рег≥ону серед потенц≥йних д≥лових партнер≥в.
—творити ≥нформац≥йну основу ≥нновац≥йних процес≥в.
3.4. ѕрограма У¬енчурне п≥дприЇмництвоФ.
“оварне виробництво в умовах ринковоњ економ≥ки Ч це конкурентна боротьба, в першу чергу Ч боротьба за ринки збуту.
¬играти в боротьб≥ за споживача можливо двома шл¤хами: зниженн¤м ц≥ни на товар, або дос¤гненн¤м високого р≥вн¤ ¤кост≥. ѕерший спос≥б не даЇ достатнього ефекту в умовах насиченого ринку ≥ високого життЇвого р≥вн¤ населенн¤. —поживач готовий платити б≥льше за товар б≥льш високоњ ¤кост≥. як праило, виробництво б≥льш ¤к≥сноњ продукц≥њ вимагаЇ б≥льших витрат. јле в де¤ких випадках застосуванн¤ передових технолог≥й, особливо в умовах масового виробництва, може призвести до подв≥йного ефекту: до зниженн¤ соб≥вартост≥ продукц≥њ при одночасному п≥двищенн≥ р≥вн¤ ¤кост≥. Ќайб≥льш ефективним засобом дос¤гненн¤ цих двох ефект≥в Ї розвиток науки та застосуванн¤ њњ дос¤гнень на практиц≥. –езультатом науково-техн≥чноњ творчост≥ ≥ Ї нововведенн¤, ¤ке народжуЇтьс¤ при допомоз≥ ≥нтелектуальних ≥нвестиц≥й, що освоюютьс¤ в ≥нновац≥йному процес≥.
≤нтеграц≥¤ науки та виробництва потребуЇ значних витрат, ¤к≥ далеко не завжди оправдовуютьс¤, ≥ сум≥щен≥ ≥з значною м≥рою ризику. ¬ останн≥ роки одн≥Їю ≥з форм ≥нновац≥йноњ д≥¤льност≥ стають невелик≥ ф≥рми, ¤к≥ отримали назву венчурних (ризикових).
ƒ≥¤льност≥ цих ф≥рм притаманний значний ризик збанкрутуванн¤, але неухильне зб≥льшенн¤ њх к≥лькост≥ по¤снюЇтьс¤ р¤дом фактор≥в:
необх≥дн≥стю розробок принципово нових продукт≥в та технолог≥й, в≥дсутн≥х на ринку;
в≥дмежуванн¤м в≥д великого поточного виробництва ≥ можлив≥стю науково-техн≥чноњ творчост≥;
на¤вн≥стю стаб≥льноњ пропозиц≥њ на ≥нвестиц≥йному ринку;
можлив≥стю швидкого збагаченн¤ у результат≥ ≥нтенсивноњ творчоњ прац≥.
“ак≥ компан≥њ, ¤к правило, дають висок≥ див≥денти по своњх акц≥¤х.
¬енчурна ф≥рма створюЇтьс¤ невеликою групою однодумц≥в-≥нженер≥в, винах≥дник≥в, менеджер≥в з певним досв≥дом роботи в великих ф≥рмах.
ѕеревагою венчурноњ ф≥рми, з одного боку, Ї вузька спец≥ал≥зац≥¤, концентрац≥¤ матер≥ально-техн≥чних ≥ ф≥нансових ресурс≥в на вибраному напр¤мку досл≥джень, а з ≥ншого Ч можлив≥сть швидкоњ переор≥Їнтац≥њ на ≥нш≥, б≥льш перспективн≥ напр¤мки д≥¤льност≥. онкуренц≥¤ примушуЇ венчурн≥ ф≥рми максимально скорочувати терм≥ни Ќ≈ƒ –, ≥нтенсиф≥кувати процес вт≥ленн¤ нововведенн¤ у виробництво.
–озробл¤ючи нов≥ технолог≥њ, освоюючи нов≥ види продукц≥њ, венчурн≥ ф≥рми звичайно користуютьс¤ п≥дтримкою держави ≥ великих компан≥й, ¤ким самим невиг≥дно займатись цим через високу в≥рог≥дн≥сть високих збитк≥в.
Ќезалежн≥ венчурн≥ ф≥рми орган≥зовуютьс¤ у вигл¤д≥ акц≥онерних товариств, рекламуючи своњ ≥дењ створенн¤ нововведень, акумулюючи п≥д ц≥ ≥дењ кошти приватних та ≥нституц≥йних ≥нвестор≥в.
ќсновним критер≥Їм класиф≥кац≥њ венчурного п≥дприЇмництва Ї джерела ф≥нансуванн¤. Ќайб≥льш поширеними ≥ життЇво ст≥йкими формами вважаютьс¤ наступн≥[20]:
УнезалежнийФ, або чистий венчур;
ф≥рми. ¤к≥ орган≥зовано на пайових принципах промисловими корпорац≥¤ми;
венчурн≥ ф≥рми, що ф≥нансуютьс¤ ≥нвестиц≥йними фондами;
внутр≥шн≥ венчурн≥ в≥дд≥ли великих корпорац≥й;
ф≥рми, що працюють п≥д ег≥дою технолог≥чних парк≥в р≥зних р≥вн≥в та р≥зних шл¤х≥в ф≥нансуванн¤.
‘≥рми, що створено одн≥Їю, або к≥лькома корпорац≥¤ми на пайових принципах, отримали назву Узовн≥шнього венчураФ. ѕ≥дприЇмства цього типу можуть бути структурован≥ у к≥лька модиф≥кац≥й, орган≥зац≥йно оформлених, ¤к науково-досл≥дницьк≥ консорц≥уми. ¬ид≥л¤ють три основних њх типи:
створен≥ з метою проведенн¤ фундаментальних довгострокових досл≥джень. “ак≥ консорц≥уми мають, ¤к правило, свою науково-досл≥дницьку базу (лаборатор≥њ, досл≥дн≥ виробництва, ≥нформац≥йно-обчислювальн≥ центри, ≥нш≥ елементи науково-промисловоњ ≥нфраструктури), засновниками њх можуть бути велик≥ в≥йськово-промислов≥ об`Їднанн¤, часткове ф≥нансуванн¤ може зд≥йснюватись державою;
створен≥ всередин≥ галуз≥ корпорац≥¤ми на пайових принципах, з метою розробки галузевих стандарт≥в, техн≥чних умов та контролю за њх дотриманн¤м. “акий консорц≥ум може бути створений п≥д ег≥дою великоњ холд≥нговоњ компан≥њ, мати тимчасовий характер, ≥, ¤к правило, розпадаЇтьс¤ через внутр≥шньогалузеву конкуренц≥ю;
створен≥ з метою актив≥зац≥њ науковоњ д≥¤льност≥ Ќƒ≤, ун≥верситет≥в на њх виробнич≥й баз≥ з використанн¤м на¤вного науково-промислового потенц≥алу. “акий консорц≥ум дл¤ розробки та апробац≥њ ≥дей отримуЇ донорське ф≥нансуванн¤ в≥д корпорац≥њ ≥ маЇ м≥жгалузевий характер.
¬енчурн≥ ф≥рми можуть використовувати ≥ ≥нш≥ джерела ф≥нансуванн¤: кошти великих корпорац≥й, банк≥в, пенс≥йних та благод≥йних фонд≥в, страхових компан≥й, особист≥ зауваженн¤ ≥нвестор≥в, частков≥ державн≥ субсид≥њ. ѕопит на венчурний кап≥тал досить високий ≥не може бути задоволений комерц≥йними банками, ¤к≥ часто утримуютьс¤ в≥д надм≥рного ризику. ÷е викликало виникненн¤ спец≥ал≥зованих венчурних ≥нвестицйних фонд≥в ≥ компан≥й. ѓх мета Ч акумулювати венчурний кап≥тал ≥ венчурне ф≥нансуванн¤ та кредитувати спец≥ал≥зован≥ ризиков≥ ф≥рми (венчури). ¬ умовах ”крањни таке ризикове п≥дприЇмництво може отримати розвиток паралельно з процесами приватизац≥њ.
¬енчурн≥ ф≥рми, ¤к правило, обслуговують перш≥ дв≥ стад≥њ ≥нновац≥йного циклу Ч народженн¤ або пошук ≥дей та техн≥ко-економ≥чне обгрунтуванн¤ проекту. Ѕ≥льш≥ ф≥рми можуть також виготовл¤ти досл≥дн≥ зразки, вивчати ринки збуту. ƒл¤ розгорнутого виробництва, створенн¤ достатньо потужного п≥дприЇмства, сер≥йного випуску продукц≥њ у венчур≥в недостатньо ф≥нансових та матер≥ально-техн≥чних ресурс≥в, хоч у 70-х роках, внасл≥док стр≥мкого розвитку нових напр¤м≥в Ќ“ѕ, де¤к≥ з венчур≥в перетворились у велик≥ корпорац≥њ. Ќаприклад, у —Ўј, ≥з 1332 венчурних ф≥рм Ч 72 перетворились у корпорац≥њ, випуск акц≥й ¤ких прин≥с ≥нвесторам 1000% прибутку, а половина ф≥рм забезпечила прибуток 500% [ 20].
ѕарадоксальн≥сть ситуац≥њ в розвинутих крањнах пол¤гаЇ в тому, що в корпорац≥¤х-г≥гантах, ¤к≥ забезпечують близько 50% Ќƒ, у рамках Ќƒ≈ – працюЇ б≥л¤ 92% вчених та ≥нженер≥в крањни. ¬ той же час, др≥бн≥ та середн≥ ф≥рми та винах≥дники-одинаки дають щор≥чно до 50% найважлив≥ших нововведень, витрачаючи, що важливо, лише незначну частку кошт≥в на Ќƒ≈ – в≥д загальних витрат крањни у ц≥й сфер≥ [ 20 ].
ќсновною причиною високоњ ефективност≥ малого б≥знесу Ї специф≥ка процесу поЇднанн¤ науки з виробництвом в рамках др≥бного п≥дрриЇмництва, так ¤к дл¤ др≥бного п≥дприЇмц¤ у сфер≥ hi-tech, часто Їдиною можлив≥стю дос¤гтиусп≥ху Ї форсуванн¤ власноњ програми Ќƒ≈ –. ” великоњ корпорац≥њ Ї багато ≥нших способ≥в дос¤гненн¤ мети, що нер≥дко знижуЇ зац≥кавлен≥сть корпорац≥й в розвитку науково-техн≥чноњ активност≥.
ћал≥ венчурн≥ ф≥рми, ¤к суб`Їкти ≥нновац≥йноњ д≥¤льност≥, ¤к орган≥зован≥ форми досл≥дницького б≥знесу почали формуватись наприк≥нц≥ 50-х рок≥в, а в 70-х роках малий ≥нновац≥йний б≥знес зайн¤в тверд≥ позиц≥њ на заключних стад≥¤х Ќƒ≈ – та вийшов на св≥тов≥ ринки [ 26 ].
«датн≥сть суб`Їкт≥в малого б≥знесу швидко реагувати на вимоги ринку, моб≥льн≥сть та оперативн≥сть, економ≥чн≥сть стала передумовою њх сп≥ввиконавчоњ д≥¤льност≥ у великих науково-техн≥чних програмах корпорац≥й.
≤ншою формою венчурного б≥знесу стали б≥знес-≥нновац≥йн≥ структури типу технолог≥чних парк≥в на баз≥ потужних суб`Їкт≥в науковоњ д≥¤льност≥, ¤к правило, Ч ун≥верситет≥в, або великих ун≥верситетських центр≥в. ѓх можна охарактеризувати ¤к об`Їднанн¤ др≥бних та середн≥х ф≥рм дл¤ сп≥льного буд≥вництва, оренди земл≥, прим≥щень використанн¤ досл≥дницькоњ та обчислювальноњ техн≥ки.
«а даними ќрган≥зац≥њ економ≥чного сп≥вроб≥тництва та розвитку на даний час у —Ўј працюЇ близько 150 под≥бних об`Їднань, у ‘–Ќ-- 50, у Ќ≥дерландах Ч 45 [ 26].
ѕрикладом такого об`Їднанн¤ може стати УSilicon valleyФ поблизу —тенфордського ун≥верситету ( ал≥форн≥¤, —Ўј), де 3000 ф≥рм ≥з загальною к≥льк≥стю прац≥вник≥в до 200 тис. покривають б≥л¤ 20% св≥тового попиту на комп`ютери та електронн≥ компоненти до них [ 24 ].
р≥м того, мал≥ венчурн≥ ф≥рми стали ≥н≥ц≥аторами р¤ду переломних розробок у сфер≥ прикладноњ науки, особливо в електрон≥ц≥, роботехн≥ц≥, б≥отехнолог≥њ.
” сучасному ≥нновац≥йному процес≥ важливу роль в≥д≥граЇ держава. ¬она Ї координатором та стимул¤тором циклу У≥де¤-ринокФ з допомогою сучасного ≥нновац≥йного механ≥зму, характерними особливост¤ми ¤кого Ї те, що:
дл¤ розвитку сучасноњ науки ≥ техн≥ки монопол≥стськ≥ форми орган≥зац≥њ ≥нновац≥йноњ д≥¤льност≥ стали вузькими ≥ потребують високоњ ≥нтеграц≥њ зусиль;
типов≥ ран≥ше монопол≥стськ≥ форми орган≥зац≥њ ≥нновац≥йноњ д≥¤льност≥ стали гальмувати Ќ“ѕ, у зв`¤зку з чим монопол≥сти змушен≥ переходити до використанн¤ нових, ран≥ше њм не притаманних, форм орган≥зац≥њ досл≥дницького процесу;
нов≥ ≥нформац≥йн≥ технолог≥њ, комп`ютеризац≥¤ ≥ телекомун≥кац≥йн≥ можливост≥ суттЇво зм≥нили ≥нновац≥йну д≥¤льн≥сть не т≥льки на р≥вн≥ окремоњ ф≥рми, а й на р≥вн≥ кра≥ни, континенту, планети.
ѕрограми п≥дтримки ≥нновац≥йного б≥знесу д≥ють у б≥льшост≥ розвинутих крањн, ≥, що важливо, не т≥льки на нац≥ональному р≥вн≥, а й на р≥вн≥ адм≥н≥стративних одиниць. “ак≥ програми виступають ¤к важливий елемент науково-техн≥чного розвитку рег≥ону, ¤к шл¤х до створенн¤ нових робочих м≥сць та вир≥шенн¤ ≥нших соц≥ально-економ≥чних проблем.
—истема важел≥в у рамках ≥нновац≥йного процесу спр¤мована на залученн¤ можливостей малого б≥знесу спри¤ла р≥зкому прискоренню Ќ“ѕ у розвинутих кап≥тал≥стичних крањнах ≥ в≥дставанню крањн бувшого соцтабору, де ц¤ система була в≥дсутн¤. Ќа сьогодн≥шн≥й день програми п≥дтримки малого венчурного б≥знесу Ї факторами економ≥чного росту у —Ўј, япон≥њ, ≤зрањл≥, та р¤д≥ ≥нших крањн.
—истема державноњ п≥дтримки розвитку науком≥стких технолог≥й та ≥нновац≥й в ≤зрањл≥ базуЇтьс¤ на систем≥ субсид≥й та ≥нновац≥йних фонд≥в. р≥м того, ур¤д щор≥чно ≥нвестуЇ до 3% ¬Ќѕ в науков≥ досл≥дженн¤. ¬ перел≥ку пр≥оритетних напр¤м≥в Ч телекомун≥кац≥њ та програмн≥ продукти, б≥отехнолог≥¤, так≥ галуз≥ електрон≥ки, ¤к медицинська електрон≥ка, електронна оптика, лазерн≥ системи, автоматика ≥ роботехн≥ка. «начний вкнесок в розвиток технолог≥чного р≥вн¤ ≤зрањлю внос¤ть створен≥ 28 Уhi-techФ-≥нкубатор≥в, розм≥щен≥ по вс≥й крањн≥. ѓх покликано забезпечувати п≥дтримку технолог≥чних ≥н≥ц≥атив на перш≥й стад≥њ розвитку, включаючи створенн¤ компан≥њ ≥ забезпеченн¤ њњ ф≥нансами[24].
√оловна мета ц≥Їњ схеми Ч створити мотивац≥ю компан≥¤м ≥дти шл¤хом подальшоњ комерц≥ал≥зац≥њ своњх винаход≥в п≥сл¤ попереднього двор≥чного ≥нвестуванн¤. “обто, п≥сл¤ 2-х рок≥в суттЇвоњ державноњ допомоги ( 100% зароб≥тноњ плати сп≥вроб≥тникам, 75% вартост≥ необх≥дного обладнанн¤, тощо), при умов≥ ч≥ткого означенн¤ позитивного результату, приймаЇтьс¤ р≥шенн¤ про наданн¤ подальшоњ допомоги за програмою державноњ п≥дтримки експорту [24].
¬ результат≥ комплексних заход≥в з п≥дтримки високотехнолог≥чного б≥знесу та проект≥в у област≥ Уhi-techФ, ≤зрањлю вдалось за короткий час п≥двищити частку високо технолог≥чних галузей у ¬Ќѕ до 51%. ѕри цьому на експорт ≥де б≥льш ¤к 40% ¬Ќѕ, з них 80% Ч у економ≥чно розвинут≥ крањни [24,103].
ѕрограма п≥дтримки венчурного б≥знесу Ч складова програми стратег≥чного економ≥чного ривка япон≥њ на ’’≤ ст.
“аким чином, природньо, що ун≥версальноњ схеми ц≥Їњ д≥¤льност≥ не ≥снуЇ, але њњ концепц≥¤ може ≥ повинна бути адаптована до умов ”крањни.
Ќа наш погл¤д, в ”крањн≥, в тому числ≥, в ѕолтавськ≥й област≥ ≥снуЇ р¤д умов дл¤ розвитку венчурного б≥знесу, ¤к≥ вит≥кають з ментальних та ≥сторичних особливостей сучасноњ украњнськоњ нац≥њ:
дух п≥дприЇмництва та Урозумного авантюризмуФ;
високий р≥вень осв≥ти населенн¤;
злитт¤ особливостей аз≥атськоњ та Ївропейськоњ культур Ч поЇднанн¤ ≥ндив≥дуал≥зму з колектив≥змом;
на¤вн≥сть великоњ к≥лькост≥ ¬”«≥в, Ќƒ≤;
високий квал≥ф≥кац≥йний р≥вень трудових ресурс≥в, особливо Ч на ≥снуючих та бувших п≥дприЇмствах ¬ѕ .
јле, на сьогодн≥шн≥й день, об`Їктивно ≥снуЇ р¤д умов, що стримуЇ розвиток ризикового п≥дприЇмництва у сфер≥ Ќƒ≈ –:
орган≥зац≥йн≥ труднощ≥ та витрати при в≥дкритт≥ п≥дприЇмства;
нестаб≥льн≥сть законодавства в област≥ п≥дприЇмницького права;
жорстка недиференц≥йована податкова система;
в≥дсутн≥сть попиту на продукц≥ю Ќƒ≈ –(додаток 7);
низька ринкова грамотн≥сть населенн¤;
в≥дсутн≥сть ф≥нансовоњ венчурноњ ≥нфраструктури;
≥нертн≥сть держави у в≥дношенн≥ п≥дтримки нових ф≥рм;
низький престиж ≥нженерноњ та науковоњ д≥¤льност≥.
¬иход¤чи з даних обласного управл≥нн¤ статистики (додатки), можна стверджувати, що в результат≥ негативних процес≥в у економ≥ц≥ та сусп≥льств≥, в≥дбулось суттЇве пог≥ршенн¤ стану винах≥дницькоњ активност≥ населенн¤(див. дод.1;8) та зниженн¤ к≥лькост≥ працюючих у сфер≥ Ќƒ≈ –. р≥м того, у безстрокових в≥дпустках, втрачаючи квал≥ф≥кац≥ю на випадкових зароб≥тках, знаход¤тьс¤ тис¤ч≥ висококвал≥ф≥кованих прац≥вник≥в конверсованих п≥дприЇмств ¬ѕ , в той же час к≥льк≥сть малих п≥дприЇмств, зайн¤тих у сфер≥ науковоњ д≥¤льност≥ та наукового обслуговуванн¤ за пер≥од з 1990р. до 1995р. зб≥льльшилась з 34 до 55[23,36], при скороченн≥ загальноњ к≥лькост≥ працюючих. ¬ той же час р≥ст к≥лькост≥ малих п≥дприЇмств у ≥нших сферах досить стаб≥льний(додаток 9). “обто, сам≥ люди, -- нос≥њ ≥нтелектуального потенц≥алу, залишились. “ому, головною метою д≥¤льност≥ в рамках програми У¬енчурний б≥знесФ повинно бути збереженн¤ ≥ реал≥зац≥¤ цього потенцалу.
ѕроцеси приватизац≥њ та ринков≥ реформи, незважаючи на в`¤л≥сть та непосл≥довн≥сть, створюють нов≥ можливост≥ дл¤ формуванн¤ ≥нфраструктури малого та середнього б≥знесу. јле сама по соб≥, вона, практично, не може створитись, особливо, в умовах нерегульованого ринку ≥ жорсткоњ зовн≥шньоњ конкуренц≥њ.
ƒосв≥д, напрацьований —Ўј[ 26], св≥дчить, що, без п≥дтримки, 80 ≥з 100 нових компан≥й потерпають краху у перший же р≥к д≥¤льност≥. ¬ той же час ≥з 100 компан≥й, ¤к≥ були п≥дтриман≥ в рамках державних та недержавних програм, 80 розвивають свою д≥¤льн≥сть, сплачуючи податки, створюючи робоч≥ м≥сц¤, виробл¤ючи перспективну, конкурентноздатну продукц≥ю.
√оловна умова формуванн¤ нових ф≥рм Ч поЇднанн¤ ≥нтелектуальних та п≥дприЇмницьких можливостей. ѕ≥дтримати це поЇднанн¤ на початкових стад≥¤х утворенн¤ ф≥рми Ч створити передумови њњ подальшоњ самост≥йноњ роботи у ринковому середовищ≥. ќсновною формою такоњ п≥дримки стала допомога малим ф≥рмам через систему послуг, що надаютьс¤ б≥знес-≥нновац≥йними структурами р≥зних тип≥в та форм ф≥нансуванн¤.
ƒл¤ реал≥зац≥њ заход≥в з формуванн¤ б≥знес-≥нновац≥йноњ мереж≥ у рамках програми У¬енчурне п≥дприЇмництвоФ пропонуЇтьс¤ орган≥зувати систему б≥знес-≥нновац≥йних структур трьох ступен≥в складност≥, ¤к≥ р≥зн¤тьс¤ м≥ж собою широтою наданн¤ послуг, ступенем готовност≥ п≥дтримуваних проект≥в, формами ф≥нансуванн¤.
—труктура ≤ р≥вн¤ (Ѕ≤—-≤) Ч консалтингово-≥нформац≥йний центр, ¤кий працюЇ з проектами на початкових стад≥¤х ≥нновац≥йного процесу Ч на р≥вн≥ ≥дењ та техн≥ко-економ≥чного обгрунтуванн¤ ≥ надаЇ наступн≥ послуги:
техн≥чна, економ≥чна, еколог≥чна, та ≥нш≥ види попередньоњ експертноњ оц≥нки;
наданн¤ навчальних програм;
консультац≥њ з питань права, економ≥ки, кредит≥в та ≥н.;
оформленн¤ авторських прав;
доступ до ≥нформац≥йних масив≥в;
допомога в складанн≥ б≥знес-плану;
допомога в реЇстрац≥њ п≥дприЇмства;
пошук потенц≥йних ≥нвестор≥в.
—труктура ≤≤ р≥вн¤ (Ѕ≤—-≤≤) Ч б≥знес-≥нкубатор, ¤кий працюЇ з рельно ≥снуючими проектами на стад≥¤х отриманн¤ експериментальних зразк≥в та маркетингу продукц≥њ ≥ надаЇ додатков≥ послуги ф≥рмам:
оформленн¤ документ≥в дл¤ отриманн¤ п≥льг;
спри¤нн¤ отриманню ≥нвестиц≥й Уризикового кап≥талуФ;
п≥льгова оренда обладнанн¤ дл¤ Ќƒ≈ – та досл≥дного виробництва;
п≥льгова оренда оф≥сних прим≥щень;
послуги з маркетингу;
консульта≥њ з питань управл≥нн¤ та орган≥зац≥њ виробництва.
—труктура ≤≤≤ р≥вн¤ (Ѕ≤—-≤≤≤) Ч технолог≥чний парк, ¤кий забезпечуЇ умови проведенн¤ науково-досл≥дноњ роботи ф≥рм, надаЇ послуги на стад≥њ виходу проекту в в≥льне ринкове середовище. р≥м послуг, що надаютьс¤ Ѕ≤—-≤ та Ѕ≤—-≤≤, технопарк виконуЇ:
забезпеченн¤ ф≥рм сучасною науково-техн≥чною базою (засобами обчислювальноњ техн≥ки, ун≥кальними видами обладнанн¤, лабораторними прим≥щенн¤ми, тощо);
забезпеченн¤ виробничими площами дл¤ виробництва досл≥дних парт≥й продукц≥њ;
рекламно-видавнич≥ послуги;
консультац≥њ з питань зовн≥шньоеконом≥чноњ д≥¤льност≥;
оформленн¤ гарант≥й ≥нвестиц≥й дл¤ найб≥льш важливих проект≥в;
послуги зв`¤зку;
наданн¤ на п≥льгових умовах земельних д≥л¤нок;
виставочно-демонстрац≥йн≥ послуги;
навчанн¤ кер≥вник≥в ф≥рм;
послуги з орган≥зац≥њ р≥зного роду презентац≥й, переговор≥в, сем≥нар≥в, тощо;
соц≥ально-побутов≥ послуги (розм≥щенн¤, харчуванн¤, транспорт, тощо).
ѕ≥дприЇмствам у структур≥ Ѕ≤— надаютьс¤ п≥льги при реЇстрац≥њ, отриманн≥ послуг, а також р≥зного роду ф≥нансов≥ та податков≥ п≥льги при умовах значимост≥ розробки та усп≥шного проходженн¤ д≥¤льност≥ ф≥рми. « метою повного охопленн¤ област≥ б≥знес-≥нновац≥йною мережею та забезпеченн¤ повноти проходженн¤ ≥нновац≥йних процес≥в пропонуЇтьс¤ наступна схема розм≥щенн¤ Ѕ≤—.
ƒв≥ Ѕ≤—-≤≤≤ розташовуютьс¤ в м≥стах обласного п≥дпор¤дкуванн¤ ѕолтав≥ та ремечуц≥ ≥з зад≥¤нн¤м ≥снуючого науково-промислового потенц≥алу.
Ѕазою майбутн≥х технопарк≥в, ¤к≥ визначатимуть пр≥оритети науково-техн≥чноњ њх д≥¤льност≥ повинн≥ стати передов≥ та перспективн≥ науков≥, учбов≥ заклади, промислов≥ п≥дприЇмства.
—труктури типу Ѕ≤—-≤≤ пропонуЇтьс¤ орган≥зувати при ¬”«ах, технолог≥чно передових п≥дприЇмствах, в тому числ≥ при п≥дприЇмствах ¬ѕ , науково-досл≥дних станц≥¤х.
ћережа структур типу Ѕ≤—-≤ повинна заповнити в≥льний прост≥р.
«апропонована схема повинна забезпечити створенн¤ ц≥л≥сного рег≥онального ≥нновац≥йного середовища та р≥вн≥ можливост≥ дл¤ реал≥зац≥њ людського ≥нтелектуального та п≥дприЇмницького потенц≥алу, незалежно в≥д м≥сц¤ розташуванн¤ п≥дприЇмства чи проживанн¤ людини.
—хему входу-виходу у Ѕ≤—-прост≥р, та руху п≥дприЇмств уньому зображено у додатку 13.
≤нновац≥йна ≥де¤, з моменту виникненн¤ до моменту вт≥ленн¤ у вигл¤д≥ товару чи послуги, проходить шл¤х в≥д Ѕ≤—-≤ до Ѕ≤—-≤≤≤ у середовищ≥ п≥дтримки та контролю, що забезпечуЇ ¤к виживанн¤ компан≥њ, так ≥ м≥н≥м≥зац≥ю ризику при ≥нвестуванн≥ проект≥в.
омпан≥њ можуть виходити ≥ входити до Ѕ≤— вс≥х р≥вн≥в в залежност≥ в≥д стану п≥дприЇмства та стад≥њ готовност≥ проекту.
ѕ≥дприЇмства, ¤к≥ достатньо окр≥пли ф≥нансово та орган≥зац≥йно, повинн≥ поступово вит≥сн¤тись ≥з структукр Ѕ≤— за допомогою економ≥чних важел≥в: введенн¤м та поступовим п≥двищенн¤м плати за комплекс послуг, ¤кий њм надаЇтьс¤, з поступовим доведенн¤м розц≥нок до р≥вн¤, що суттЇво перевищуЇ ринковий.
” цьому випадку ф≥рма або виходить ≥з структури Ѕ≤—, або, ¤кщо вона зац≥кавлена у збереженн≥ м≥сцерозташуванн¤ та у ¤кост≥ послуг Ѕ≤—, залишаЇтьс¤, оплачуючи послуги за ц≥нами вищими, н≥ж ринков≥, у ¤кост≥ додаткового джерела ф≥нансуванн¤ д≥¤льност≥ Ѕ≤—.
¬иход¤чи ≥з ступен¤ ризику п≥дтримки проект≥в, складност≥ послуг та ≥нших фактор≥в, пропонуЇтьс¤ наступна структура ф≥нансуванн¤ Ѕ≤—:
Ѕ≤—-≤ Ч повне державе.
Ѕ≤—-≤≤ Ч державне, недержавне, зм≥шан≥ форми.
Ѕ≤—-≤≤≤ Ч корпоративне, акц≥онуванн¤, часткове державне.
¬ результат≥ реал≥зац≥њ програми У¬енчурне п≥дприЇмництвоФ плануЇтьс¤ дос¤гти таких ц≥лей:
—творенн¤ ц≥л≥сноњ системи п≥дтримки малого та середнього науком≥сткого б≥знесу.
—короченн¤ у час≥ тривалост≥ ≥нновац≥йних цикл≥в.
«абезпеченн¤ стаб≥льноњ пропозиц≥њ продукц≥њ Ќƒ≈ –.
–еал≥зац≥¤ людського потенц≥алу.
—творенн¤ конкурентного середовища у сфер≥ Ќƒ≈ –.
—творенн¤ нових робочих м≥сць.
ѕ≥дн¤тт¤ д≥ловоњ активност≥ у рег≥он≥.
‘ормуванн¤ нового ≥м≥джу рег≥ону.
3.5. ѕрограма У≤нвесторФ.
¬ир≥шенн¤ комплексу проблем ф≥нансового забезпеченн¤ проходженн¤ ≥нновац≥йних процес≥в Ч одна з головних умов приведенн¤ в рух всього ц≥л≥сного рег≥онального ≥нновац≥йного механ≥зму.
Ќа сьогодн≥шн≥й день н≥ економ≥чна н≥ законодавча бази не готов≥ забезпечити створенн¤ системи ф≥нансуванн¤ ризикових проект≥в Ч основи д≥¤льност≥ суб`Їкт≥в ≥нновац≥йноњ структури рег≥ону.
‘≥нансуванн¤ венчурних проект≥в сум≥щене ≥з достатньо в≥дчутною м≥рою ризику. “ак, за статистикою —Ўј [24,85], ≥з 100 ≥нновац≥йних проект≥в прибуток принос¤ть лише 50, але цей прибуток складаЇ в≥д 200% до 400%, а в де¤ких випадках Ч до 1000% р≥чних. “а все ж, в≥рог≥дн≥сть ризику достатньо висока Ч 0,5.
¬исокий ризик венчурного ф≥нансуванн¤, доповнений ф≥насовою та законодавчою нестаб≥льн≥стю Ї одн≥Їю з головних причин низькоњ привабливост≥ ≥нновац≥йного простору ”крањни дл¤ потенц≥йних ≥нвестор≥в.
ћетою заход≥в у рамках програми У≤нвесторФ Ї створенн¤ привабливого ≥нвестиц≥йного кл≥мату в рег≥он≥ шл¤хом п≥двищенн¤ ступен¤ захисту ≥нвестиц≥й, свободи репатр≥ац≥њ прибутк≥в та створенн¤ системи ф≥нансових та орган≥зац≥йних преференц≥й дл¤ потенц≥йних ≥нвестор≥в ≥нновац≥йних проект≥в.
¬ умовах в≥дсутност≥ системи венчурного ф≥нансуванн¤, потенц≥йними ≥нвесторами нам бачатьс¤:
ƒержава.
”крањнськ≥ юридичн≥ особи.
≤ноземн≥ юридичн≥ особи.
Ќаселенн¤ ”крањни.
Ќа сьогодн≥, практично, Їдиною формою державноњ п≥дтримки ≥нновац≥йних проект≥в Ї њх ф≥нансуванн¤ структурами ƒержавного ≤нновац≥йного фонду ”крањни (ƒ≤‘”), але це ф≥нансуванн¤ не Ї ефективним з причини встановлених достатньо жорстких умов наданн¤ безв≥дсоткових позик. редити надаютьс¤ д≥ючим п≥дприЇмствам п≥д заставу нерухомост≥, або п≥д сол≥дн≥ гарант≥њ.
–езультатом цього стало те, що у 1995 роц≥ ѕолтавським рег≥ональним в≥дд≥ленн¤м ƒ≤‘” проф≥нансовано 3 рег≥ональних проекти та 9 проект≥в ≥нших в≥дд≥лень на загальну суму 2,48 млн. грв., що склало 39% надходжень. ” 1996 роц≥ проф≥нансовано 6 проект≥в на суму 0,335 млн.грв., що склало лише 21,8% суми надходжень. «а п≥дсумками цих двох рок≥в до держбюджету вилучено 7,474 млн.грв. невикористаних кошт≥в[23]. «агальн≥ обс¤ги ф≥нансуванн¤ науково-техн≥чноњ д≥¤льност≥ державою приведено у додатку 5.
¬ той же час практично в≥дсутнЇ ф≥нансуванн¤ ≥нновац≥йних проект≥в недержавними структурами, в тому числ≥ й комерц≥йними банками з причини довгостроковост≥ таких кап≥таловкладень та значноњ м≥ри комерц≥йного ризику.
Ќаселенн¤ не приймаЇ участ≥ у вкладанн≥ кошт≥в з причини недосконалост≥ розвитку ринку ц≥нних папер≥в, так ¤к основною формою участ≥ приватних ≥нвестор≥в Ї куп≥л¤ акц≥й та ≥нших ц≥нних папер≥в. « ц≥Їњ ж причини створюютьс¤ додатков≥ труднощ≥ ≥ дл¤ участ≥ в≥тчизн¤них та ≥ноземних ф≥нансових та промислових структур.
ƒл¤ забезпеченн¤ орган≥зац≥њ та подальшого ефективного функц≥онуванн¤ ринку венчурного кап≥талу та ц≥л≥сноњ системи ф≥нансового забезпеченн¤ ≥нновац≥йноњ ≥нфраструктури рег≥ону необх≥дно зд≥йснити р¤д орган≥зац≥йно-управл≥нських програм, ¤к≥ Ї основою стратег≥чноњ програми У≤нвесторФ.
Ќа наш погл¤д, рел≥затором пол≥тики державноњ п≥дтримки венчурних ≥нвестиц≥й у рег≥он≥ повинне стати саме в≥дд≥ленн¤ ƒ≤‘” п≥сл¤ реструктуризац≥њ функц≥й та принцип≥в роботи. ѕропонуЇтьс¤ над≥лити рег≥ональне в≥дд≥ленню ƒ≤‘” наступними основними функц≥¤ми:
ѕовне державне ф≥нансуванн¤ найб≥льш важливих та перспективних проект≥в та програм.
„асткове державне ф≥нансуванн¤ проект≥в та програм.
ƒержавне страхуванн¤ ≥нвестиц≥й.
ƒержавне гарантуванн¤ ≥нвестиц≥й.
”правл≥нн¤ пакетами ц≥нних папер≥в ≥нновац≥йних компан≥й, що створен≥ за участю держави.
ƒл¤ зац≥кавленн¤ ≥нвестор≥в пропонуЇтьс¤ надати статус в≥льноњ економ≥чноњ зони територ≥ального типу структурам Ѕ≤—-≤≤≤ Ч технопаркам УѕолтаваФ та У ременчукФ, в межах ¤ких повинн≥ бути створен≥ системи ф≥нансових преференц≥й, умови в≥льноњ репатр≥ац≥њ прибутк≥в та стаб≥льн≥сть законодавчих умов.
« метою залученн¤ банк≥вського кап≥талу пропонуЇтьс¤ встановити р¤д ф≥нансових преференц≥й комерц≥йним банкам на прибутки, отриман≥ в результат≥ венчурноњ кредитноњ д≥¤льност≥.
‘актично, передбачаЇтьс¤ три форми участ≥ держави у ф≥нансовому забезпеченн≥ ≥нновац≥йних проект≥в:
ѕр¤ме ≥нвестуванн¤.
—трахуванн¤ та гарант≥њ ≥нвестиц≥й.
Ќепр¤ме ≥нвестуванн¤ за рахунок наданн¤ ф≥нансових преференц≥й.
« метою формуванн¤ механ≥зм≥в недержавного ф≥нансуванн¤ необх≥дно зд≥йснити державн≥ програми п≥дтримки становленн¤ р≥зного роду ≥нновац≥йних фонд≥в, б≥рж, структур орган≥зац≥йного та ≥нформац≥йного забезпеченн¤ функц≥онуванн¤ системи венчурного ф≥нансуванн¤ проект≥в.
ƒругою важливою проблемою Ї ф≥нансове забезпеченн¤ д≥¤льност≥ власне ≥нновац≥йноњ ≥нфраструктури рег≥ону.
« досв≥ду крањн ≥з розвиненою ≥нновац≥йною ≥нфраструктурою можна вважати, що њњ функц≥онуванн¤ потребуЇ пост≥йних державних дотац≥й, так ¤к сам≥ елементи, наприклад, Ѕ≤—, не здатн≥ забезпечити повну самоокупн≥сть. јле певн≥ прибутки дл¤ часткового покритт¤ видатк≥в можлив≥ за рахунок:
Ќаданн¤ послуг ф≥рмам-нерезидентам Ѕ≤— у сфер≥ консалтингу, ≥нжин≥рингу, експертизи, оренди тощо.
Ќаданн¤ послуг кл≥Їнтам-нерезидентам ≥нформац≥йними структурами ≥нновац≥йноњ системи рег≥ону.
ѕрибутк≥в з вкладених у проекти кошт≥в.
”част≥ у реал≥зац≥њ патентно-л≥ценз≥йноњ продукц≥њ.
≤нш≥ джерела.
–езультататами реал≥зац≥њ заход≥в програми У≤нвесторФ повинн≥ стати:
«б≥льшенн¤ об`Їм≥в притоку кап≥талу у економ≥ку рег≥ону.
–ац≥онал≥зац≥¤ використанн¤ кошт≥в ƒ≤‘”.
ѕ≥двищенн¤ р≥вн¤ д≥ловоњ активност≥ в рег≥он≥.
«б≥льшенн¤ об`Їм≥в надходжень до бюджетних та небюджетних рахунк≥в.
«меншенн¤ державних витрат у соц≥альн≥й сфер≥ за рахунок створенн¤ додаткових робочих м≥сць та росту добробуту працюючого населенн¤.
3.6.ѕрограма Уќсв≥та-наукаФ.
«нанн¤ Ч один ≥з самих динам≥чних ресурс≥в, ¤к≥ лежать в основ≥ формуванн¤ та функц≥онуванн¤ ≥нновац≥йного середовища.
” процес≥ проходженн¤ ≥нновац≥йних процес≥в, в першу чергу, реал≥зуютьс¤ знанн¤ та природн≥ зд≥бност≥ людей у трьох основних площинах: науково-конструкторська д≥¤льн≥сть, сфера управл≥нн¤, осв≥та.
” ц≥й тр≥ад≥ пров≥дною ланкою Ї осв≥та Ч сфера ви¤вленн¤ зд≥бностей, п≥дкр≥пленн¤ њх необх≥дним обс¤гом теоретичноњ ≥нформац≥њ та практичних навичок та пер≥одичне поновленн¤ знань. ” двох ≥нших отриман≥ знанн¤ реал≥зуютьс¤ у вигл¤д≥ ≥дей, р≥шень, а у к≥нцевому рахунку Чматер≥ал≥зуютьс¤ у вигл¤д≥ товар≥в та послуг.
“аким чином, стан розвитку сфери осв≥ти визначаЇ тенденц≥њ розвитку ¤к прикладних областей реал≥зац≥њ знань, так ≥ своњ власн≥. “обто, осв≥та в≥дтворюЇ сама себе на нових ¤к≥сних та к≥льк≥сних р≥вн¤х п≥д впливом виробничих сфер.
¬иход¤чи з цього, ми вважаЇмо, що створенн¤ новоњ парадигми осв≥ти, ¤к д≥¤льност≥ в област≥ ретрансл¤ц≥њ знань, та науки, ¤к област≥ виробництва нових знань та вищоњ форми њх реал≥зац≥њ, повинне дати поштовх до розширеного в≥дтворенн¤ ≥нтелектуального потенц≥алу нац≥њ.
Ќа сьогодн≥, визначились проблеми нев≥дпов≥дност≥ системи науки та осв≥ти сучасним вимогам, що, зокрема, привело до таких негативних ¤вищ[15]:
в≥д≥рван≥сть осв≥ти в≥д практичних реал≥й;
пад≥нн¤ престижу осв≥ти;
довг≥ пер≥оди вт≥ленн¤ наукових розробок у виробництво;
непристосован≥сть осв≥ти та науки до ≥снуванн¤ у ринковому середовищ≥.
√оловна мета блоку ц≥льових програм у рамках програми Уќсв≥та-наукаФ Ч створенн¤ ц≥л≥сноњ динам≥чноњ системи, спр¤мованоњ на Урозширене в≥дтворенн¤Ф високопрофес≥йних творчих кадр≥в, здатних до ефективноњ д≥¤льност≥ у ≥нновац≥йному ринковому пол≥ Ч науковц≥в, ≥нженер≥в, менеджер≥в, педагог≥в.
ѕропонуЇтьс¤ створити систему ≥нновац≥йноњ осв≥ти, ¤ка грунтуЇтьс¤ на трьох р≥вн¤х, в залежност≥ в≥д в≥кового, осв≥тнього, профес≥йного та р¤ду ≥нших фактор≥в.
ѕерший р≥вень (в≥кова група в≥д 0 до 17 рок≥в) Ч майбутн≥ кадри дл¤ ≥нновац≥йноњ д≥¤льност≥. Ќа ц≥й стад≥њ першочерговими завданн¤ми Ї ви¤вленн¤ пр≥оритетних зд≥бностей у д≥тей, њх розвиток та забезпеченн¤ необх≥дним комплектом знань з класичних наук та основ прикладних Ч економ≥ки, техн≥ки, ≥нформатики, управл≥нських наук тощо. ƒл¤ цього необх≥дно провести реал≥зац≥ю р¤ду державних програм, спр¤мованих на реформуванн¤ шк≥льних програм та педагог≥чних технолог≥й, системи дит¤чоњ та юнацькоњ науково-техн≥чноњ творчост≥, ¤ка повинна бути спр¤мована не на сл≥пе моделюванн¤ пристроњв, а на формуванн¤ нетрадиц≥йного п≥дходу до њх використанн¤ та удосконаленн¤, навички з плануванн¤ своЇњ власноњ д≥¤льност≥ та д≥¤льност≥ колективу.
ƒругий р≥вень ( в≥д 18 до 50 рок≥в) Ч найб≥льш продуктивний сегмент ≥нтелектуального потенц≥алу, люди ¤к≥ приймають безпосередню участь у розробц≥ та реал≥зац≥њ ≥нновац≥йних проект≥в. ÷е сьогодн≥шн≥ управл≥нц≥, науковц≥, ≥нженери, п≥дприЇмц≥. Ќа зд≥йсненн¤ процес≥в поповненн¤ та оновленн¤ њх знань та на п≥двищенн¤ њх профес≥йного р≥вн¤ спр¤мована ц≥л≥сна система вуз≥вськоњ та п≥сл¤вуз≥вськоњ безперервноњ осв≥ти на основ≥ сучасних п≥дход≥в.
“рет≥й р≥вень (в≥д 50 рок≥в) Ч поЇднанн¤ фундаментальних ≥ практичних знань та життЇвого досв≥ду, мудр≥сть нац≥њ. «авданн¤ держави Ч максимально ефективно њњ використати через залученн¤ до викладацькоњ д≥¤льност≥, роботи у експертних та консалтингових структурах тощо.
ожен р≥вень Ї в≥дкритою динам≥чною системою, на ¤ку впливають ¤к ≥нш≥ р≥вн≥, так ≥ зовн≥шн≥ фактори. ожен р≥вень, з природн≥х причин, плавно переходить в ≥нший, принос¤чи ¤к≥сн≥ та к≥льк≥сн≥ зм≥ни у нього, та через системи ретрансл¤ц≥њ знань Ч у ≥нш≥(мал. 3.2.).
ретрансл¤ц≥¤ знань
ћал.3.2.—хема ретрансл¤ц≥њ знань.
ѕриродньо, що зм≥ни у осв≥т≥ спричин¤ть зм≥ни у науц≥. «авданн¤ програми Уќсв≥та-наукаФ Ч перебудова њњ структури у б≥к пр≥оритету вуз≥вськоњ а не академ≥чноњ, ¤к це ≥снуЇ у розвинутих крањнах, так ¤к саме вуз≥вська наука Ї найб≥льш динам≥чною та активною структурою. ” н≥й поЇднуютьс¤ творче, нетрадиц≥йне мисленн¤ та п≥дприЇмницька активн≥сть молод≥ та досв≥д ≥ знанн¤ академ≥чних науковц≥в. ѕро це св≥дчить к≥льк≥сть винаход≥в, використаних у реальн≥й проектн≥й робот≥ ¬”«≥в (додадок 6). ÷е Ї той потенц≥ал, ¤кий визначатиме пр≥оритети соц≥ально-економ≥чного розвитку у найближчому майбутньому, так ¤к д≥¤льн≥сть академ≥чного сектору переживаЇ глибоку кризу з, ¤к ми вважаЇмо, об`Їктивних причин(додаток 4). Ќайб≥льш ефективною формою реал≥зац≥њ цього потенц≥алу Ї створенн¤ на баз≥ навчальних заклад≥в Ѕ≤— р≥зних р≥вн≥в складност≥, здатних координувати зв`¤зки у ланцюгу наука-виробництво.
¬ результат≥ цих та ≥нших заход≥в плануЇтьс¤:
—творити ц≥л≥сну систему безперервноњ осв≥ти.
—творити умови дл¤ повноњ реал≥зац≥њ ≥нтелектуального потенц≥алу.
ѕ≥дн¤ти престиж осв≥ти.
«абезпечити пост≥йне надходженн¤ у ≥нновац≥йне поле нових творчих та активних людей.
—творити умови дл¤ оперативноњ практичноњ реал≥зац≥њ ≥нновац≥йних ≥дей та проект≥в.
3.7.Cтруктура управл≥нн¤ рег≥ональною ≥нновац≥йною д≥¤льн≥стю.
ѕроцеси ефективного формуванн¤ та усп≥шного функц≥онуванн¤ ц≥л≥сного рег≥онального ≥нновац≥йного пол¤ потребуЇ ч≥ткого плануванн¤, узгодженн¤ та координац≥њ вс≥х стратег≥чних програм, та њх складових Ч ц≥льових програм тактичного плану, контролю за њх виконанн¤м, оперативного внесенн¤ зм≥н та уточнень тощо. “обто повного спектру управл≥нськоњ д≥¤льност≥.
≤снуюч≥ схеми управл≥нн¤ рег≥оном, на даний час, практично, нездатн≥ виконувати функц≥њ управл≥нн¤ у так≥й специф≥чн≥й галуз≥ ринковоњ економ≥ки, ¤к ≥нновац≥йна д≥¤льн≥сть, з причини сильних авторитарно-командних тенденц≥й у структурах державноњ влади.
“ому, орган≥зац≥њ ≥нновац≥йного процесу повинно передувати управл≥нське нововведенн¤ у вигл¤д≥ принципово новоњ конф≥гурац≥њ орган≥в управл≥нн¤ цим процесом. Ќова система повинна ≥манентно вплестись у ≥снуюч≥ схеми зд≥йсненн¤ державноњ пол≥тики у рег≥он≥, принести до них нов≥ демократичн≥ методи управнн¤ та створити передумови функц≥онуванн¤ структур державного управл≥нн¤ у п≥сл¤трансформац≥йний пер≥од розвитку украњнськоњ ринковоњ економ≥ки.
« ц≥Їю метою пропонуЇтьс¤ створити ц≥л≥сний рег≥ональний ≥нновац≥йний мегакомлекс (–≤ћ ), ¤кий стане науково-досл≥дним пол≥гоном та демонстрац≥йним проектом дл¤ удосконаленн¤ та розповсюдженн¤ метод≥в управл≥нн¤ ¤к ≥нновац≥йною д≥¤льн≥стю, так ≥ ≥ншими сферами соц≥ально-економ≥чного житт¤ рег≥ону.
«агальн≥ засади формуванн¤ –≤ћ .
—труктура –≤ћ формуЇтьс¤ зверху до низу у в≥дпов≥дност≥ до р≥вн≥в державного управл≥нн¤.
—труктурн≥ елементи вертикалей формуютьс¤ на основ≥ проблемно-функц≥онального принципу.
«астосовуютьс¤ р≥зн≥ типи структурних одиниць, в залежност≥ в≥д ц≥лей, завдань, принцип≥в д≥¤льност≥ та спектру управл≥нських та ≥нших послуг, з огл¤ду на оптим≥зац≥ю вертикальних та горизонтальних зв`¤зк≥в.
—труктура –≤ћ Ї динам≥чною ≥ зм≥нюЇтьс¤ в залежност≥ в≥д дос¤гненн¤ встановлених ц≥лей та внесених коректив.
ѕрограмно-ц≥льова модель управл≥нн¤.
«асади управл≥нн¤.
¬ умовах формуванн¤ ≥нновац≥йноњ д≥¤льност≥ та низького р≥вн¤ детерм≥нац≥њ взаЇмов≥дносин держави та ринкових структур Ї допустимим застосуванн¤ ситуац≥йного п≥дходу[18], ¤кий Ї достатньо гнучким та забезпечуЇ максимальне пристосуванн¤ структури до зм≥н зовн≥шнього середовища. –азом з тим, цей п≥дх≥д потребуЇ жорстких профес≥йних та особистих вимог до кер≥вництва, особливо вищих ланок. ƒл¤ усп≥шного функц≥онуванн¤ орган≥зац≥њ на принципах ситуац≥йного п≥дходу. в першу чергу, необх≥дна висока ≥нформац≥йна культура, нехарактерна дл¤ сьгодн≥шньоњ ”крањни. ≤нший негативний фактор Ч схильн≥сть б≥льшост≥ упрал≥нц≥в до надм≥рноњ формал≥зац≥њ принцип≥в ≥ метод≥в упрал≥нн¤, що спричин¤Ї неготовн≥сть до прийн¤тт¤ неформальних, творчих р≥шень.
“ому, ¤к альтернатива ситуац≥йному, розгл¤даЇтьс¤ системний п≥дх≥д[18], ¤кий у менш≥й м≥р≥ потребуЇ високих особистих ¤костей управл≥нського персоналу, а в силу духу техногенност≥ Ї б≥льш прийн¤тним дл¤ б≥льшост≥ управл≥нц≥в. р≥м того, цей метод дозвол¤Ї окремим елементам системи зд≥йснювати саморегул¤ц≥ю.
¬ той же час, ситуац≥йний п≥дх≥д Ї оправданим при процесах реорган≥зац≥њ розвинутих структур, забезпечених високопрофес≥йним управл≥нським персоналом та розвинутими ≥нформац≥йно-анал≥тичними системами[21].
¬икористанн¤ жодного з метод≥в та п≥дход≥в жорстко не обмежуЇтьс¤, так ¤к виб≥р диктуЇтьс¤ ц≥л¤ми та завданн¤ми структури та загальною соц≥ально-економ≥чною ситуац≥Їю. “ому, в рол≥ пр≥оритетних можуть бути використан≥ ≥ ≥нш≥ п≥дходи.
ћехан≥зми управл≥нн¤.
1. ћехан≥зми плануванн¤.
1.1. ћехан≥зми стратег≥чного плануванн¤:
оц≥нка ≥ коригуванн¤ комплексу ц≥лей орган≥зац≥њ на основ≥ результативност≥ зд≥йсненн¤ попередньоњ стратег≥њ;
анал≥з зовн≥шнього середовища;
визначенн¤ вар≥ант≥в стратег≥њ;
виб≥р стратег≥њ на основ≥ анал≥зу;
внутр≥шн¤ координац≥¤.
1.2. ћехан≥зми поточного плануванн¤:
виробленн¤ тактики ≥ процедур;
виробленн¤ правил виконанн¤ окремих процедур.
”правл≥нн¤ за ц≥л¤ми ¤к елемент механ≥зму плануванн¤:
визначенн¤ ц≥лей структурно-функц≥ональноњ одиниц≥;
розробка план≥в дос¤гненн¤ ц≥лей.
2. ћехан≥зми контролю ≥ оц≥нки.
2.1. ћехан≥зми ппереднього контролю:
контроль ф≥нансового стану окремих структурних одиниць та вс≥Їњ структури;
перев≥рка ефективност≥ вертикальних та горизонтальних зв`¤зк≥в;
перев≥рка ефективност≥ канал≥в зворотнього зв`¤зку.
2.2. ћехан≥зми поточного контролю:
контроль д≥¤льност≥ кожноњ структурноњ одиниц≥;
перев≥рка профес≥онал≥зму та ефективност≥ роботи персоналу;
оц≥нка д≥¤льност≥ структурноњ одиниц≥ на основ≥:
пор≥вн¤нн¤ результат≥в та встановлених норм;
анал≥з в≥дпов≥дност≥ д≥¤льност≥ та встановлених ц≥лей.
—труктура управл≥нн¤ –≤ћ .
ћетою функц≥онуванн¤ –≤ћ Ї узгодженн¤ та зд≥йсненн¤ стратег≥њ ≥нновац≥йноњ пол≥тики держави ≥з урахуванн¤м рег≥ональних умов ≥ пр≥оритет≥в та координац≥¤ ≥ узгодженн¤ ≥нновац≥йних процес≥в на середньму та м≥сцевому р≥вн¤х.
—труктура –≤ћ будуЇтьс¤ у в≥дпов≥дност≥ до р≥вн≥в державного управл≥нн¤, що склались на сьогодн≥. ѕринципи орган≥зац≥њ д≥¤льност≥ –≤ћ та його структури зображено у додатку 10 та таблиц≥ 3.2.
“аблиц¤ 3.2.
–≥вн≥ управл≥нн¤ ≥нновац≥йною д≥¤льн≥стю.
–≥вн≥
управл≥нн¤
ƒержавна
вертикаль
¬ертикаль
–≤ћ
ќсновн≥
функц≥њ
1
¬ищий нац≥ональний
¬ерховна –ада
ѕрезидент аб≥нет ћ≥н≥стр≥в
-------------------
ѕрийн¤тт¤ стратег≥чних р≥шень нац≥онального масштабу
2
¬ищий рег≥ональний
ќбласна державна адм≥н≥страц≥¤
–ада –≤ћ
ѕрийн¤тт¤ стратег≥чних р≥шень рег≥онального р≥вн¤, попередн≥й та поточний контроль, анал≥з зовн≥шнього середовища та внутр≥шньоњ культури, розпод≥л ресурс≥в
3
—ередн≥й рег≥ональний
”правл≥нн¤ обласноњ державноњ адм≥н≥страц≥њ
—лужби та органи –≤ћ (експертна, ≥нформац≥йна, ≥нвестиц≥йно-ф≥нансова, рада технопарк≥в, м≥жвуз≥вська рада тощо)
–озробка ц≥льових програм, контроль та координац≥¤ њх виконанн¤, анал≥з ефективност≥ горизонтальних зв`¤зк≥в
4
ћ≥сцевий
ћ≥ськвиконкоми м≥ст обласного п≥дпор¤дкуванн¤, районн≥ державн≥ адм≥н≥страц≥њ
ер≥вництво ¬”«≥в, Ќƒ≤, Ѕ≤—, п≥дрозд≥л≥в –≤ћ
–озробка робочих план≥в, управл≥нн¤ виконавчими ланками, узгодженн¤ ≥х д≥¤льност≥
5
¬иконавчий
ќргани державного контролю та нагл¤ду
ѕ≥дрозд≥ли служб –≤ћ ( еколог≥чноњ, економ≥чноњ, ф≥нансовоњ експертиз; патентно-л≥ценз≥йний; консалтингу; виставочно-демонстрац≥йн≥ комплекси; маркетингу; рег≥ональн≥ сервери; органи ƒ≤‘”; Ѕ≤— тощо.
Ќаданн¤ послуг ф≥рмам, контроль ходу виконанн¤ њх проект≥в, виконанн¤ р≥шень вищих пор¤дк≥в
ќргани вищого, середнього та м≥сцевого р≥вн≥в управл≥нн¤ д≥¤льн≥стю –≤ћ Ч колег≥альн≥, до них вход¤ть ¤к кер≥вники структур –≤ћ так ≥ кер≥вники в≥дпов≥дного р≥вн¤ державних структур, орган≥в м≥сцевого самовр¤дуванн¤, учбових заклад≥в тощо.
ѕроцес прийн¤тт¤ р≥шень Ч колег≥альний, в≥дпов≥дальн≥сть за њх виконанн¤ Ч персональна при обов`¤зков≥й участ≥ у прийн¤тт≥ р≥шенн¤ в≥дпов≥дального за його виконанн¤.
¬середин≥ п≥дрозд≥л≥в, ¤к≥ безпосередньо пов`¤зан≥ з виконанн¤м ф≥нансових, маркетингових та ≥нформац≥йних функц≥й доц≥льно застосувати формуванн¤ функц≥ональних структур[21].
јналог≥чний п≥дх≥д плануЇтьс¤ при створенн≥ п≥дрозд≥л≥в техн≥чного, господарського, забезпеченн¤ безпеки тощо.
јдаптивний п≥дх≥д (принцип проектноњ орган≥зац≥њ) може бути використаний при формуванн≥ УштабнихФ п≥дрозд≥л≥в, ¤к≥ волод≥ють, ¤к правило, консультац≥йними функц≥¤ми[21]:
анал≥тичн≥ в≥дд≥ли;
в≥дд≥ли довгострокового плануванн¤;
тимчасов≥ робоч≥ групи з вир≥шенн¤ конкретних проблем;
юридичн≥ та нотар≥альн≥ п≥дрозд≥ли тощо.
ѕри формуванн≥ функц≥онально в≥дособлених одиниць використовуютьс¤ аналог≥чн≥ принципи.
ћехан≥зми мотивац≥њ управл≥нського персоналу:
наданн¤ статусу державних службовц≥в;
створенн¤ умов делегуванн¤ додаткових повноважень та в≥дпов≥дальност≥;
система п≥льг дл¤ отриманн¤ додатковоњ осв≥ти, п≥двищенн¤ квал≥ф≥кац≥њ тощо;
залученн¤ високопрофес≥ональних прац≥вник≥в до викладацькоњ д≥¤льност≥;
рейтингова система п≥двищенн¤ по служб≥;
широка публ≥кац≥¤ д≥¤льност≥;
система матер≥ального заохоченн¤ за результатами д≥¤льност≥;
система п≥льгового придбанн¤ ц≥нних папер≥в акц≥онерних ф≥рм ≥нновац≥йного спр¤муванн¤;
≥нш≥ стимули морального та матер≥ального плану.
≈фективне становленн¤ структури управл≥нн¤ дозволить вести ц≥леспр¤мовану та скоординовану д≥¤льн≥сть ус≥х суб`Їкт≥в рег≥онального ≥нновац≥йного пол¤( додатки 11;12), оперативно реагувати на зовн≥шн≥ та внутр≥шн≥ зм≥ни ≥з застосуванн¤м ринкових важел≥в державного впливу на ситуац≥ю ¤к в економ≥ц≥ рег≥ону, так ≥ на сум≥жн≥ сфери сусп≥льного житт¤.
¬»—Ќќ¬ »
Ѕудь-¤ке управл≥нн¤, а державне Ч особливо, достатньо ресурсом≥стка сфера соц≥ально-економ≥чноњ д≥¤льност≥, що викликаЇ потребу оц≥нки його ефективност≥.
” ринков≥й економ≥ц≥ ефективне державне управл≥нн¤ може ≥снувати т≥льки при умов≥ поЇднанн¤ зусиль двох протилежностей Ч держави та приватного б≥знесу за умови урахуванн¤ ≥нтерес≥в кожноњ сторони у дос¤гненн≥ власних ц≥лей.
√оловна мета держави Ч ефективне виконанн¤ функц≥й, що в≥дведен≥ њй онституц≥Їю, за рахунок збалансованого бюджету та пост≥йного його поповненн¤.
√оловна мета б≥знесу Ч отриманн¤ прибутку та розширенн¤ виробництва.
—ьогодн≥ ≥нтереси авторитарноњ держави та ринковоњ економ≥ки не мають точок доторканн¤. ƒержава робить пост≥йн≥ спроби отримати максимум кошт≥в на основ≥ податкових платеж≥в, фактично, душачи малий та середн≥й б≥знес Ч основу ринковоњ системи. Ѕ≥знес, не бажаючи бути задушеним, ≥де в Ут≥ньФ.
—аме цей конфл≥кт, конфл≥кт м≥ж державою та приватним б≥знесом, ¤к ми вважаЇмо, лежить у основ≥ соц≥ально-економ≥чних кризових ¤вищ в ”крањн≥.
” концепц≥ю управл≥нн¤ ≥нновац≥йною д≥¤льн≥стю рег≥ону покладено ≥дею створенн¤ такого принципово нового механ≥зму взаЇмод≥њ у систем≥ б≥знес-держава, при ¤кому напруга у потенц≥йному конфл≥ктному пол≥ зб≥гаЇ до нул¤. “обто, вона спр¤мована на створенн¤ системи взаЇмноњ зац≥кавленост≥ обох стор≥н.
Ќа сьогодн≥шн≥й день, держава зац≥кавлена в розвитку приватного б≥знесу набагато сильн≥ше, н≥ж б≥знес Ч у п≥дтримц≥ держави. “ому, ≥н≥ц≥атива повинна виходити в≥д держави у вигл¤д≥ загальнонац≥онального р≥вн¤ пакету програмних документ≥в, п≥дкр≥пленого взаЇмоузгодженою та ц≥л≥сною законодавчою п≥дтримкою щодо податкових, ≥нвестиц≥йних, ≥нформац≥йних, зовн≥шньоторг≥вельних та орган≥зац≥йних аспект≥в д≥¤льност≥, питань власност≥ та суттЇвого розширенн¤ прав рег≥онального та м≥сцевого р≥вн≥в управл≥нн¤ у формуванн≥ економ≥чноњ пол≥тики.
–еальне виконанн¤ заход≥в з розвитку та п≥дтримки б≥знесу повинне зд≥йснюватись шл¤хом розробки та реал≥зац≥њ комплексних обласних програм.
–еальн≥ втрати, ¤к≥ понесе держава, Ї необх≥дною умовою реал≥зац≥њ заход≥в, але при усп≥шному њх проходженн≥, к≥льк≥сне зростанн¤ суб`Їкт≥в ринку Ч потенц≥йних платник≥в податк≥в та роботодавц≥в, спричинить ¤к≥сн≥ позитивн≥ зм≥ни у соц≥ально-економ≥чн≥й сфер≥ сусп≥льних в≥дносин, що пот¤гне за собою позитивн≥ зрушенн¤ у ≥нших сферах.
ћи вважаЇмо, що далекогл¤дна та ретельно спланована державна ≥нновац≥йна пол≥тика, спр¤мована на одну ≥з самих динам≥чних та активних складових сучасного ринку Ч малий та середн≥й ≥нновац≥йний б≥знес, Ї одним ≥з самих д≥Ївих механ≥зм≥в л≥кв≥дац≥њ ≥снуючих м≥ж державою та економ≥кою протир≥чч. ј вир≥шенн¤ ц≥Їњ проблеми Ї необх≥дною умовою побудови цив≥л≥зованого ринку, демократичного громад¤нського сусп≥льства, та, ¤к результат Ч економ≥чно та пол≥тично сильноњ держави.
ѕ≈–≈Ћ≤ ¬» ќ–»—“јЌќѓ Ћ≤“≈–ј“”–»
1.
онституц≥¤ ”крањни. ѕрийн¤та на п`¤т≥й сес≥њ ¬ерховноњ –ади ”крањни 28 червн¤ 1996 р.- .: ёр≥нком, 1996.- 79с.
2.
«акон ”крањни Уѕро п≥дприЇмництвоФ//¬¬–.-1996.-є31.-—.144
3.
«акон ”крањни Уѕро ≥нвестиц≥йну д≥¤льн≥стьФ// ¬¬–.-1992.-є10.-—.138
4.
«акон ”крањни Уѕро загальн≥ засади створенн¤ ≥ функц≥онуванн¤ спец≥альних (в≥льних) економ≥чних зонФ// ¬¬–.- 1996.-є31.-—.144
5.
«акон ”крањни Уѕро охорону прав на промислов≥ зразкиФ// ¬¬–.-1994.-є13.-—.64
6.
«акон ”крањни Уѕро охорону прав на винаходи та корисн≥ модел≥Ф// ¬¬–.- 1994.-є13.-—.70
7.
«акон ”крањни Уѕро державну програму заохоченн¤ ≥ноземних ≥нвестиц≥йФ// ¬¬–.- 1994.-є11.-—.244
8.
–озпор¤дженн¤ ѕрезидента ”крањни Уѕитанн¤ створенн¤ технопарк≥в та ≥нновац≥йних структур ≥нших тип≥вФ є17/96 в≥д 23.01.96р.// ” .-1996.- 26 лютого(є30).-—.22
9.
ѕостанова аб≥нету ћ≥н≥стр≥в ”крањни Уѕро концепц≥ю створенн¤ спец≥альних (в≥льних) економ≥чних зон в ”крањн≥Фє277 в≥д 29.04.94р.//” .-1996.- 11травн¤(є68).-—.17
10.
ѕоложенн¤ про пор¤док створенн¤ та функц≥онуванн¤ технопарк≥в та ≥нновац≥йних структур ≥нших тип≥в. «атверджене ѕостановою аб≥нету ћ≥н≥стр≥в ”крањни є549 в≥д 22.05.96р.//” .-1996.-30травн¤(є77)-—.23
11.
јндрощук √. √осударственна¤ инновационна¤ политика//Ѕизнесинформ.-1997.-є1.-—.37-40
12.
√ришин ≤., олот ≤.,ћостовий √. ѕ≥лотний проект Ухарк≥вський технолог≥чний крайФ.ѕроблеми теор≥њ ≥ практики державного управл≥нн¤ та м≥сцевого самовр¤дуванн¤.ћатер≥али щор≥чноњ науково-практичноњ конференц≥њ професорсько-викладацького складу та слухач≥в ”јƒ” 31 травн¤ 1996р.- .:”јƒ”,1996.-166с
13.
√ришин ≤.я. Ќац≥ональна ≥де¤ тотальних ≥нновац≥й та ≥нформац≥йна технолог≥¤ кл≥Їнт-сервер//¬≥сник ”јƒ”.-1996.-є2.-—.205-208
14.
»онцов ћ. »нновационна¤ сфера:состо¤ние и перспективы//Ёкономист.-1993.-є10.-—.17-22
15.
омраков ≈.ћ.—оздаЄм инновационное образование//Ќародное образование.-1996.-є7.-—.30-37
16.
Ћебедева ≈.ј.¬енчурные фирмы в —Ўј//¬опросы изобретательства.-1990.-є8.-—.11-15
17.
ћалащук —.ѕ.–оль зон свободного экономического развити¤ в региональной инновационной де¤тельности. —борник статей и тезисов выступлений по развитию инновационной де¤тельности в рамках проекта У’арьковский технокрай 2015Ф15-16ма¤ 1997г.-’.:ј–ѕЌ“Ё»,1997.-82с.
18.
ћексон ћ.’.,јльберт ћ.,’едоури ‘.ќсновы менеджмента:ѕер. с англ.-- ћ.:ƒело,1992.- 702 с.
19.
ћ¤котин ё.√.,Ўукшунов ¬.≈. »нновационное образование: концепции, проблемы, становление, поиск технологий.-ћ.:јкадемические чтени¤,1995.-102с.
20.
ѕересада ј.ј.ќсновы инвестиционной де¤тельности.- .: ќќќ Ћибра, 1996.-344с.
21.
ѕерлак».Ќововведени¤ в организаци¤х.ћ.:Ёкономика,1980.-144с.
22.
ѕокропивный —. »нновационный менеджмент в рыночной системе хоз¤йствовани¤//Ёкономика ”краины.-1995.-є2.-—.34-
23.
ѕолтавщина на шл¤ху до ринковоњ економ≥ки: —татистичний зб≥рник.-ѕолтава: ѕолтавщина,1996.-340с.
24.
—околенко —.». —овременные мировые рынки и ”краина.- .:ƒемос,1995.-354с.
25.
“ацуно Ў. —тратеги¤ Ч технополисы: ѕер. с англ.-ћ.:ѕрогресс,1989.-344с.
26.
“еори¤ и практика создани¤ технологических парков.ћатериалы международного семинара по проблемам развити¤ инновационной де¤тельности 17-23 сент¤бр¤ 1993г.-“ашкент: Ќаука,1993.-160с.
27.
‘айоль ј,Ёмерсон √.,“ейлор ‘.,‘орд √ ”правление Ч это наука и искусство.-ћ.: –еспублика,1992.- 351 с.
28.
яковец ё. »нновационное инвестирование: новые подходы // Ёкономист.-1995.-є1.-—.31-33
—ѕ»—ќ — ќ–ќ„≈Ќ№
Ѕ≤— Ч б≥знес-≥нновац≥йна структура
Ќƒ≈ – Ч науково-досл≥дна та експериментально- конструкторська робота
Ќ“ѕ Ч науково-техн≥чний прогрес
–≤ћ Ч рег≥ональний ≥нновац≥йний мегакомплекс
ƒодаток 1.
≥льк≥сь використаних рац≥онал≥заторських
пропозиц≥й за галуз¤ми господарства.
1991р
1992р
1993р
1994р
1995р
¬сього
6502
3557
2196
2056
1528
ѕромислов≥сть
3284
1978
1312
1396
1110
« нењ
≈лектроенергетика
95
71
37
34
19
ѕаливна промислов≥сть
246
157
116
92
86
Ќафтодобувна промислов≥сть
159
124
79
85
80
Ќафтопереробна промислов≥сть
44
14
8
7
6
√азова промислов≥сть
43
19
29
„орна металург≥¤
77
16
14
12
14
’≥м≥чна та нафтох≥м≥чна промислов≥сть
49
52
19
2
2
ћашинобудуванн¤ та обробка метал≥в
1656
936
768
942
801
ƒеревообробна та целлюлозо-паперова промислов≥сть
90
47
34
31
14
ѕромислов≥сть буд≥вельних матер≥ал≥в
188
93
44
39
4
—кл¤на та фарфоро-фа¤нсова промислов≥сть
17
4
2
3
3
Ћегка промислов≥сть
424
271
115
146
95
’арчова промислов≥сть
531
273
123
89
72
≤нш≥ промислов≥ виробництва
111
58
40
—≥льське господарство
719
218
122
116
46
Ћ≥сове господарство
10
30
19
“ранспорт
1138
744
335
295
197
«в`¤зок
455
68
32
18
Ѕуд≥вництво
566
266
170
107
55
√еолог≥¤
134
90
39
38
Ќаука та наукове обслуговуванн¤
46
9
14
1
1
≤нш≥ галуз≥
294
132
91
129
62
ƒодаток 2.
ѕитома вага в загальному обс¤з≥
продукц≥њ машинобудуванн¤ /%/,що
1990
1991
1992
1993
1994
1995
ќсвоЇна вперше в ”крањн≥
2,0
3,8
1,8
0,1
3,0
0,3
ќсвоЇна вперше за останн≥ три роки
25,3
12,1
14,9
23,9
7,4
18,5
≈кспортабельна
30,2
11,4
9,3
43,5
44,2
49,1
–еал≥зована за ¬ ¬
2,3
0,6
4,4
1,2
2,1
7,9
ѕринципово нова
0,2
2,8
0,01
0,04
1,5
0,3
ƒодаток 3.
ќбс¤г ≥мпорту-експорту у розр≥з≥ де¤ких кра≥н св≥ту
за 1995 р≥к
Ќазва крањни
—альдо експорту-
≥мпорту/тис.$/
√еограф≥чна структура/%/
≈кспорту
≤мпорту
¬сього по област≥
- 221315,8
100,0
100,0
≤. рањни —Ќƒ
52119,9
55,08
29,27
ЅЇларусь
4882,6
4,36
2,21
–ос≥¤
79851,2
46,82
19,61
≤≤.≤нш≥ крањни св≥ту всього
-273435,7
44,92
70,73
™вропи,всього
-208589,8
40,10
57,87
јвстр≥¤
33598,4
11,06
2,45
Ѕельг≥¤
11967,3
2,79
0,1
¬еликобритан≥¤
-67894,0
1,78
11,27
≤рланд≥¤
-103429,8
2,26
16,86
Ўвейцар≥¤
-36524,6
11,73
13,3
јмерики всього
-68297,4
0,89
10,73
анада
-65458,4
0,23
9,87
ƒодаток 4.
≥льк≥сть фах≥вц≥в, що виконували науково-досл≥дн≥
та проектно-конструкторськ≥ роботи /ос≥б/ по роках
1990
1991
1992
1993
1994
1995
¬сього по област≥,
з них:
3257
2628
2471
2396
2558
2459
доктор≥в наук
61
39
45
43
57
50
кандидат≥в наук
572
399
342
358
351
349
асп≥рант≥в
117
128
121
140
155
162
¬инах≥дник≥в та рац≥онал≥затор≥в всього
13200
8158
4639
3359
2192
1660
ƒодаток 5.
«агальний обс¤г державного ф≥нансуванн¤ науково -
техн≥чних роб≥т / млн.крб./
бюджетне
позабюджетне
всього
в тому числ≥ ƒ≤‘”
1994
1995
1994
1995
1994
1995
¬сього по област≥
62871,7
275219
6748,6
10278,0
6607,5
5001,0
√алузь УЌаука ≥ наукове обслуговуванн¤Ф
53870,6
208948,0
6607,5
5363,0
6607,5
501,0
—амост≥йн≥ науково-досл≥дн≥ орган≥зац≥њ
48524,6
181883,0
6607,5
5363,0
6607,5
501,0
—амост≥йн≥ конструкторськ≥ орган≥зац≥њ
-
-
-
-
-
-
≤нш≥ орган≥зац≥њ
5346,0
27065,0
-
-
-
-
¬ищ≥ навчальн≥ заклади
5043,7
18012,0
10,0
266,0
-
-
Ќауково-досл≥дн≥ та конструкторськ ≥ п≥дрозд≥ли промислових п≥дприЇмств
3954,4
48259,0
131,1
4649,0
-
4500,0
ƒодаток 6.
¬иконанн¤ договор≥в на створенн¤ науково-
техн≥чноњ продукц≥њ
«ак≥нчено ≥ прйн¤то замовником
¬икористано винаход≥в
¬сього
≤з створенн¤ техн≥ки
¬сього
¬ % до загальноњ к≥лькост≥
1994
1995
1994
1995
1994
1995
1994
1995
¬сього
560
598
308
349
67
38
21,8
10,9
галуз≥ УЌаука та наукове обслуговуванн¤
378
414
239
284
28
17
11,7
6,0
—амост≥йн≥ науково-досл≥дн≥
278
284
174
170
28
17
16,1
10,0
—амост≥йн≥ конструкторськ≥
86
114
65
114
-
-
-
-
≤нш≥
5
16
-
-
-
-
-
-
¬”«и
142
139
42
35
34
19
81,0
54,3
ѕромислов≥ п≥дприЇмства
40
45
27
30
5
2
18,5
6,7
ƒодаток 7.
ƒодаток 8.
ƒодаток 9.
ƒодаток 10.
—труктурна схема –≤ћ .
ƒодаток 11.
≤нвестиц≥йний ≥нновац≥йний механ≥зм –≤ћ .
ƒодаток 12.
–оль структур –≤ћ у ≥мпорт≥ технолог≥й.
ƒодаток 13.
—хема руху малих(середн≥х)п≥дприЇмств
у б≥знес ≥нновац≥йних структурах.
|
