ј
Ѕ ¬
√ ƒ
≈ ∆
« »
Ћ
ћ Ќ
ќ ѕ
– —
“ ”
‘ ’
÷ „
Ў Ё
ё я
–еферат: риминалистические исследовани¤ документов
риминалистические исследовани¤ документов
¬ звТ¤зку з цим дедуктивний метод отриманн¤ нового знанн¤ також в≥д≥граЇ важливу роль ≥ в розсл≥дуванн≥ злочин≥в, а саме при висуванн≥ верс≥й. ¬≥н реал≥зуЇтьс¤ при використанн≥ типових верс≥й. Ућехан≥змФ њх застосуванн¤ може бути змальований наступним чином . ѕри побудов≥ конкретноњ верс≥њ, типова верс≥¤ служить б≥льшим посиланн¤м сулог≥зму, онкретна верс≥¤ Ц заключенн¤ цього сулог≥зму.
ƒл¤ закр≥пленн¤ даного питанн¤ в учбовому процес≥ можна застосовувати пос≥бник Ћ.√. ¬≥донова У—истема типових верс≥й про ос≥б, що вчинили вбивствоФ. Ќаприклад, одна з типових верс≥й, що розгл¤даЇтьс¤ в цьому пос≥бнику, говорить, що в ситуац≥¤х, коли знайден≥ частини розчленованого трупу, злочинц¤ми част≥ше за все Ї особи, ¤к≥ добре знали потерп≥лого. “ому, знайшовши частини розчленованого трупу ≥ спираючись на дану типову верс≥ю, висуваЇтьс¤ конкретне припущенн¤ про те, що вбивц¤ в указаному випадку знаходитьс¤ серед родич≥в або близьких знайомих жертви.
—л≥дчий стикаЇтьс¤ з дедукц≥Їю ≥ в тих випадках, коли йому необх≥дно робить ¤к≥сь висновки на основ≥ св≥дчень св≥дк≥в. Ќаведемо приклад, використаний ≤.ћ. Ћузг≥ним: ¤кщо св≥док стверджуЇ, що в≥н бачив, ¤к було скоЇно розб≥йний напад, то схоже на правду, що воно було саме так. “ут застосовано таке приблизне узагальненн¤: ¤к правило, те, що стверджуЇ св≥док, в≥дпов≥даЇ д≥йсност≥. “ак≥ узагальненн¤ не ¤вл¤ютьс¤ достов≥рними судженн¤ми, вони допускають виключенн¤. “ому ≥ побудован≥ на њх основ≥ висновки будуть представл¤ти собою лише верс≥њ, що потребують подальшого досл≥дженн¤ ≥ обгрунтуванн¤.
ћетод дедукц≥њ доц≥льно використовувати також ≥ при досл≥дженн≥ речових доказ≥в. ≤люстрац≥Їю може служити, зокрема , висуванн¤ верс≥њ про те, що документ, що проходить по справ≥, був п≥дроблений, на основ≥ таких суджень: на представленому документ≥ мають м≥сце розпливи штрих≥в ≥ жовт≥ пл¤ми, то цей документ, найб≥льш в≥рог≥дно, п≥двергавс¤ витравленню.
ћи розгл¤дали ≥ндуктивний ≥ дедуктивний методи мисленн¤ окремо з метою б≥льш детального њх анал≥зу. ќднак в практиц≥ при формуванн≥ верс≥њ, вони т≥сно повТ¤зан≥ один з ≥ншим.
¬ процес≥ осмисленн¤ ≥снуючого ≥нформац≥йного балансу ≥ побудов≥ г≥потези активно УпрацюютьФ анал≥з ≥ синтез. ќбТЇктивною основою анал≥тичного ≥ синтетичного процес≥в в п≥знанн≥ взагал≥ Ї на¤вн≥сть багатьох р≥зноман≥тних форм руху матер≥њ. ѕ≥знанн¤ повинно ос¤гнути природу обТЇктивного св≥ту, в≥добразити р≥зноман≥тн≥сть в Їдиному ≥ Їдине в р≥зноман≥тному. «в≥дси виникаЇ необх≥дн≥сть розкладанн¤ ≥ обТЇднанн¤ в њх Їдност≥. Ућисленн¤, - пише ‘.≈нгельс, - заключаЇтьс¤ ст≥льки ж в розкладанн≥ предмет≥в п≥знанн¤ на њх елементи, ст≥льки в поЇднанн≥ повТ¤заних один з одним елемент≥в в де¤ку Їдн≥сть. Ѕез анал≥зу нема синтезуФ.
—л≥дче (крим≥нал≥стичне) мисленн¤ також носить анал≥тико-синтетичний характер. ÷е важливо п≥дкреслити, оск≥льки в юридичний л≥тератур≥ склалас¤ думка, що пров≥дним лог≥чним прийомом дл¤ сл≥дчого Ї анал≥з.
¬исувана верс≥¤ також повинна в≥дпов≥дати встановленим в науц≥ законам. Ќаприклад, жодна г≥потеза в сучасн≥й ф≥зиц≥ не може бути в≥рною, ¤кщо вона суперечить закону збереженн¤ енерг≥њ. ¬ будь-¤к≥й науц≥ ≥снують закони, ¤к≥ виконують в н≥й методолог≥чну функц≥ю, оск≥льки вони Ц основа њњ теоретичних побудов. “аку роль в≥д≥грають найб≥льш загальн≥ законом≥рност≥ даноњ науки, загальнонауков≥ теор≥њ, достов≥рн≥сть ¤ких уже доведена практикою. ¬ крим≥нал≥стиц≥ такими законом≥рност≥ Ї: повторюван≥сть процесу виникненн¤ сл≥д≥в; звТ¤зок м≥ж д≥¤ми злочинц¤ ≥ злочинним результатом; звТ¤зок м≥ж засобом скоЇнн¤ злочину ≥ сл≥дами застосуванн¤ цього засобу; залежн≥сть вибору засобу скоЇнн¤ злочину в≥д конкретних в≥домих обставин субТЇктивного ≥ обТЇктивного характеру та ≥нш≥.
«вичайно, до ран≥ше доведеного знанн¤ не можна в≥дноситись догматично, п≥дкреслюЇ ѕ.¬. опн≥н. Ѕо г≥потеза може поставити п≥д сумн≥в ≥ те, що ран≥ше вважалось досить достов≥рним. јле ж коли ми стикаЇмос¤ з протир≥чч¤м м≥ж висунутою г≥потезою ≥ ран≥ш доведеними законами ≥ теор≥¤ми, то сумн≥в повинен виникати наперед усе в г≥потез≥. якщо ж факти ≥ законом≥рност≥ все б≥льш п≥дтверджують г≥потезу, то необх≥дно розгл¤нути наск≥льки достов≥рна теор≥њ, що њй протир≥чить.
ƒосл≥дженн¤ верс≥њ.
ƒруга стад≥¤ процесу верс≥юванн¤ - розвиненн¤ верс≥њ повТ¤зуЇтьс¤ нами з розумовим досл≥дженн¤м припущенн¤, виведенн¤м з нього положень, њх детал≥зац≥¤ шл¤хом постановки питань по кожному з положень.
« лог≥чноњ сторони це процес формуванн¤ суджень про невстановлен≥ ще факти ≥ обставини (конкретизац≥¤ верс≥њ).
“радиц≥йно в учбов≥й крим≥нал≥стичн≥й л≥тератур≥ досл≥дженн¤ (перев≥рку) верс≥њ розгл¤дають в двох етапах: 1) анал≥зу верс≥њ; 2) практичн≥й њњ перев≥рц≥. ƒругий етап в свою чергу под≥л¤ють на чотири стад≥њ: висуненн¤ положень; визначенн¤ сл≥дчих д≥й ≥ чергов≥сть њх проведенн¤ дл¤ перев≥рки висунутих положень; проведенн¤ запланованих д≥й; оц≥нка отриманих даних ≥ формуванн¤ висновку про ≥стинн≥сть або хибн≥сть верс≥њ.
¬иход¤чи з ц≥Їњ теоретичноњ концепц≥њ, в юридичн≥й л≥тератур≥ привод¤тьс¤ наступн≥ правила перев≥рки верс≥й.
1. « верс≥й повинн≥ бути виведенн≥ вс≥ положенн¤, що лог≥чно випливають.
2. ѕоложенн¤ повинн≥ бути лог≥чно повТ¤зан≥ м≥ж собою.
3. –езультати перев≥рки приватних верс≥й використовуютьс¤ ¤к основа дл¤ побудови загальних верс≥й.
4. ѕосл≥довн≥сть перев≥рки верс≥й визначаЇтьс¤ практичними умовами розсл≥дуванн¤.
5. ѕерев≥рка верс≥њ може бути зд≥йснена ¤к сл≥дчим, так ≥ оперативним шл¤хом.
—тад≥¤ оц≥нки отриманих фактичних даних, њх сп≥вставленн¤ з висунутими положенн¤ми ≥ на ц≥й основ≥ формуванн¤ висновку про ≥стинн≥сть або хибн≥сть верс≥њ (припущенн¤) маЇ велике практичне значенн¤, але теоретично досл≥джена не достатньо. “ому пропонуЇмо вид≥лити њњ в ¤кост≥ самост≥йного елементу розумовоњ д≥¤льност≥ сл≥дчого - ¤к доказуванн¤ верс≥њ. ƒругу ж стад≥ю Ц розвиненн¤ верс≥њ вважаЇмо доц≥льним обмежити лог≥чним досл≥дженн¤м висунутого припущенн¤.
√оловним в лог≥чному досл≥дженн≥ зм≥сту верс≥њ Ї у¤вленн¤ про те, ¤к≥ факти, под≥њ, обставини повинн≥ ≥снувати в реальн≥й д≥йсност≥, ¤кщо висунута верс≥¤ виражаЇ обТЇктивну ≥стину. ÷≥ положенн¤, що Ї припущеними судженн¤ми, знаход¤ть вираз у сформульованих сл≥дчим питанн¤х, що п≥дл¤гають по¤сненню. ¬они дозвол¤ють значно розширити знанн¤ сл≥дчого про обставини злочину, дозвол¤ють прогнозувати ≥снуванн¤ окремих факт≥в Ц систематизувати прихован≥ сторони злочину. ¬ цьому план≥ верс≥¤ виступаЇ лог≥чною умовою плануванн¤ розсл≥дуванн¤.
ƒосв≥д показуЇ, що дл¤ практичних прац≥вник≥в, а також ≥ слухач≥в сп≥рним моментом ви¤вл¤Їтьс¤ задача визначенн¤ стосовно кожноњ верс≥њ вичерпною сукупност≥ питань, ¤к≥ п≥дл¤гають практичн≥ перев≥рц≥. ѕо ц≥й причин≥ дане завданн¤ вимагаЇ серйозного ≥ наполеглого в≥дпрацюванн¤ на зан¤тт¤х ≥ в≥дпов≥дного висв≥тленн¤ в учбовому пос≥бнику.
ƒл¤ того, щоб з висунутого на передуючому етап≥ припущенн¤ вивести положенн¤, судженн¤, ¤ким виражаЇтьс¤ верс≥¤, включаЇтьс¤ у висновок у ¤кост≥ посиланн¤ (або в склад посиланн¤ в ¤кост≥ одного з елемент≥в). ¬ операц≥¤х по розробц≥ положень використовуютьс¤ в ¤кост≥ ≥нструментар≥ю р≥зноман≥тн≥ лог≥чн≥ конструкц≥њ. ¬ лог≥ц≥ в≥дом≥ два правильних модусу умовно-категоричного умовиводу Ц стверджуючий ≥ заперечуючий. ¬икористанн¤ стверджуючого модусу можна про≥люструвати за допомогою такого роздуму: Уякщо ≤ванов зд≥йснив злочин (крад≥жку), то в≥н був на м≥сц≥ под≥њ, у нього повинн≥ бути викраден≥ реч≥ «г≥дно висунутоњ верс≥њ, ≥снують певн≥ п≥дстави вважати, що в крад≥жц≥ винен ≤ванов. « цього виходить, що можна припустити, що ≤ванов був на м≥сц≥ под≥њ ≥ що в нього повинн≥ бути викраден≥ реч≥.Ф якщо верс≥¤ в≥рна, то ≥ виведенн≥ положенн¤ повинн≥ в≥дпов≥дати д≥йсност≥. ƒостов≥рн≥сть положенн¤ визначаЇтьс¤ достов≥рн≥стю верс≥њ. ѕодальша перев≥рка висунутоњ верс≥њ буде повТ¤зана з пошуками в≥дпов≥дей на питанн¤: У„и знайден≥ на м≥сц≥ под≥њ сл≥ди перебуванн¤ ≤ванова?Ф, У„и збер≥гаютьс¤ у нього викраден≥ реч≥?Ф ≥ т.д.
«аперечуючий модус використовуЇтьс¤ в процес≥ доказуванн¤ хибност≥ верс≥њ. –озгл¤немо його нижче.
¬ процес≥ лог≥чного виведенн¤ положень ≥з верс≥њ найб≥льш широко застосовуЇтьс¤ дедукц≥¤. —аме з цим методом отриманн¤ нового знанн¤, а саме, в лог≥чному в≥дношенн≥ повТ¤зане використанн¤ типових верс≥й. ¬они можуть п≥дказати, де, наприклад, злочинц≥ част≥ше за все ховають зброю або викраден≥ реч≥, ¤ким шл¤хом намагаютьс¤ знищити сл≥ди ≥ т.д. ќднак важко погодитись з тими авторами, ¤к≥ вважають дедуктивний метод Їдиним можливим методом виведенн¤ положень з верс≥њ. Ќе можна виключати ≥нш≥ методи, наприклад, аналог≥ю: бо саме вона ¤вл¤Їтьс¤ одною з лог≥чних основ реал≥зац≥њ особистого досв≥ду сл≥дчого, роль ¤кого на цьому етап≥ верс≥юванн¤ заперечувати неможливо.
ƒл¤ цих ц≥лей на практиц≥ використовуютьс¤ також типов≥ верс≥њ ≥ приблизн≥ перел≥ки питань до них, направлен≥ на ви¤сненн¤ (встановленн¤) ≥ уточненн¤ р¤ду факт≥в, умов, обставин, що знаход¤тьс¤ в причинному звТ¤зку з под≥Їю, що розсл≥дуЇтьс¤. “ак, ключем до розкритт¤ злочин≥в, повТ¤заних з пожежами, служить встановленн¤ причин возгоранн¤. ”загальненн¤ практики розсл≥дуванн¤ справ даноњ категор≥њ дозвол¤Ї назвати р¤д типових верс≥й про причини пожеж≥ ≥ перел≥к питань, ¤к≥ необх≥дно ви¤снити.
ќдною з типових верс≥й, ¤ка враховуЇтьс¤ сл≥дчим практично по кожн≥й справ≥ про пожежу, Ї верс≥¤ про те, що пожежа Ї насл≥дком умисного п≥дпалу. ѓњ перев≥рка складаЇтьс¤ у встановленн≥ р¤ду питань, ¤к-то:
1. Ќа¤вн≥сть мотив≥в, при ¤ких п≥дпал знаходить лог≥чне по¤сненн¤.
2. ¬≥дпов≥дн≥сть к≥лькост≥ ≥ виду товарно-матер≥альних ц≥нностей, що фактично знаходились в даному прим≥щенн≥ на момент пожеж≥, показанн¤м по даному питанню матер≥ально-в≥дпов≥дальноњ особи.
3. Ќа¤вн≥сть факту страхуванн¤ майна, чи не надто висока сума страхуванн¤ в пор≥вн¤нн≥ з фактичною ц≥нн≥стю майна, коли це страхуванн¤ проведено.
4. ∆итлов≥ умови господар¤ згор≥лоњ буд≥вл≥ ≥ на¤вност≥ прохань про наданн¤ новоњ житловоњ площ≥, чи вир≥шувалось питанн¤ про руйнуванн¤ буд≥вл≥.
5. Ќа¤вн≥сть ознак спец≥альноњ п≥дготовки умов дл¤ ≥нтенсивного розвитку пожеж≥ або умов, що утруднюють його гас≥нн¤, ви¤вленн¤ або пов≥домленн¤ про пожежу (пошкодженн¤ телефонного звТ¤зку, в≥дключенн¤ водопров≥дних мереж, тощо).
6. ‘акт раптовост≥ виникненн¤ пожеж≥ та ≥нтенсивн≥сть його розвитку.
7. ‘акт в≥дпов≥дних погроз потерп≥лим до виникненн¤ пожеж≥.
8. ѕерем≥щенн¤ до пожеж≥ зац≥кавленими особами матер≥альних ц≥нностей, майна ≥ тому под≥бного з прим≥щень, що стали обТЇктом пожеж≥.
9. Ќа¤вн≥сть двох або б≥льше джерел виникненн¤ пожеж≥, не повТ¤заних м≥ж собою, ≥ можливост≥ њх утворенн¤.
10. Ќа¤вн≥сть сл≥д≥в приготуванн¤ п≥дпалу, засоб≥в п≥дпалу ≥ засоб≥в, ¤к≥ могли б бути використан≥ дл¤ п≥дпалу.
11. ‘акти попереднього техн≥чного виконанн¤ прилад≥в, що використовувались дл¤ п≥дпалу, њх ефективн≥сть, можлив≥сть застосуванн¤ в конкретному випадку.
ѕерерахована сукупн≥сть питань випливаЇ з лог≥чного досл≥дженн¤ даного припущенн¤ ≥ може бути вз¤та за основу практичноњ д≥¤льност≥ сл≥дчого по перев≥рц≥ верс≥њ про навмисний п≥дпал.
ѕерев≥рка верс≥њ.
“рет¤ стад≥¤ доказуванн¤ верс≥њ може реал≥зовуватись двома шл¤хами. ѕерший Ц емп≥ричний повТ¤заний з безпосередн≥м ви¤вленн¤м факт≥в, ¤вищ (або њх в≥дображень), в≥н зд≥йснюЇтьс¤ засобами процесуального доказуванн¤. ƒругий Ц теоретичний Ц пол¤гаЇ в лог≥чному доказуванн≥ або спростуванн≥ верс≥њ.
ѕерший шл¤х в ц≥лому не характерний дл¤ розробки повноњ модел≥ крим≥нал≥стичноњ верс≥њ. ¬ розсл≥дуванн≥ злочин≥в таким шл¤хом встановлюютьс¤ окрем≥ обставини (сл≥ди) скоЇного злочину при зд≥йсненн≥ окремих сл≥дчих д≥й, наприклад огл¤д≥ м≥сц¤ под≥њ.
ƒругий шл¤х, на мою думку, досить перспективний ≥ повинен розробл¤тис¤ в рамках вченн¤ про крим≥нал≥стичну верс≥ю з використанн¤м закон≥в лог≥ки. “ак, теоретичне доказуванн¤ верс≥њ принципово схоже на лог≥чну вериф≥кац≥ю, а теоретичне спростуванн¤ верс≥њ Ц на лог≥чну фальсиф≥кац≥ю. «упинимось на цьому питанн≥ детальн≥ше.
Ћог≥чне доказуванн¤, тобто сп≥вставленн¤ положень, виведених з перев≥р¤Їмоњ верс≥њ, з д≥йсним положенн¤м речей приводить до одного ≥з наступних результат≥в:
1) доказуванню Ц встановленню ≥стинност≥ висунутого припущенн¤;
2) спростуванню Ц встановленню хибност≥ припущенн¤;
3) зм≥н≥ ступеню в≥рог≥дност≥ припущенн¤.
¬ лог≥ц≥ доказуванн¤м називаЇтьс¤ операц≥¤, що заключаЇтьс¤ в обгрунтуванн≥ ≥стинност≥ висунутого судженн¤ за допомогою ≥нших суджень, ≥стинн≥сть ¤ких встановлена ран≥ше. ƒоказуванн¤ складаЇтьс¤ з тезису, аргумент≥в (п≥дстав) ≥ процедури Ц демонстрац≥њ (форми доказуванн¤). “езисом називаЇтьс¤ судженн¤, ≥стинн≥сть ¤кого необх≥дно обгрунтувати. јргументи або п≥дстави Ц ≥стинн≥ судженн¤, за допомогою ¤ких обгрунтовуЇтьс¤ ≥стинн≥сть тезису. ƒемонстрац≥¤ або форма доказуванн¤ Ц лог≥чний звТ¤зок м≥ж тезисом ≥ аргументами, ¤кий повинен носити необх≥дний ≥ законом≥рний характер, тобто тезис повинен з необх≥дн≥стю випливати з аргумент≥в.
ќск≥льки верс≥¤ завжди представлена в≥рог≥дним судженн¤м, процедура встановленн¤ њњ ≥стинност≥ по своњй лог≥чн≥й природ≥ аналог≥чна в≥дпов≥дн≥й операц≥њ доказуванн¤. “ак, роль тезису в≥д≥граЇ сама верс≥¤ (припущенн¤), роль аргумент≥в Ц судженн¤ про факти та ≥нш≥ ≥стинн≥ судженн¤. Ќаприклад, ≤ванов знаходивс¤ на м≥сц≥ скоЇнн¤ злочину (тезис); на м≥сц≥ под≥њ знайден≥ його в≥дбитки пальц≥в (аргумент, судженн¤ про факт, встановлене в ход≥ провадженн¤ огл¤ду м≥сц¤ под≥њ ≥ дактилоскоп≥чноњ експертизи).
ѕо засобу доказуванн¤ лог≥чн≥ докази под≥л¤ютьс¤ на пр¤м≥ та непр¤м≥. ѕр¤мим називаЇтьс¤ доказ, при ¤кому ≥стинн≥сть тезису безпосередньо сл≥дуЇ ≥з ≥снуючих аргумент≥в. “ак, у викладеному вище приклад≥ в≥дбитки пальц≥в ≤ванова, знайден≥ в конкретному прим≥щенн≥, Ї пр¤мими доказами того, що в≥н був в даному прим≥щенн≥.
≤нод≥ дл¤ п≥дтвердженн¤ верс≥њ намагаютьс¤ використовувати висновок в≥д ≥стинност≥ насл≥дку умовного судженн¤ до ≥стинност≥ п≥дстави (в рамках умовно-категоричного умовиводу). –озгл¤немо приклад. « м≥сц¤ скоЇнн¤ квартирноњ крад≥жки були вилучен≥ в≥дбитки пальц≥в. ¬ ход≥ њх перев≥рки був встановлений гр. Ћ. Ц сус≥д потерп≥лого. Ќа ц≥й п≥дстав≥ сл≥дчий звинуватив його в крад≥жц≥. ¬ даному випадку м≥ркуванн¤ сл≥дчого будувалось по схем≥:
Ќ р
р
Ќ
ќднак це нев≥рний вар≥ант стверджуючого модусу умовно-категоричного умовиводу, тут думка рухаЇтьс¤ в≥д ствердженн¤ насл≥дку до ствердженн¤ п≥дстави. ¬исновок такого умовиводу не може вважатис¤ достов≥рним, оск≥льки насл≥док м≥г бути визваний ≥ншою п≥дставою, що не передбачена перев≥р¤Їмою верс≥Їю.
” нашому випадку м≥ркуванн¤ сл≥дчого було хибним ≥ в подальшому не п≥дтвердилос¤. —л≥ди були залишен≥ п≥дозрюваним Ћ. поза звТ¤зком ≥з злочином (напередодн≥ в≥н допомагав потерп≥лому пересувати мебл≥).
ѕод≥бну схему м≥ркуванн¤ можна використовувати дл¤ доказуванн¤ т≥льки в тому випадку, ¤кщо м≥ж верс≥Їю ≥ насл≥дком ≥снуЇ в≥дношенн¤ екв≥валентност≥ (р≥внозначност≥). ÷е означаЇ м≥цний двосторонн≥й звТ¤зок, сувору взаЇмообумовлен≥сть двох ¤вищ. “од≥, ви¤вивши будь-¤ке з цих ¤вищ можна, посилаючись на нього, доказувати ≥снуванн¤ другого ¤вища.
“аке положенн¤ може бути дос¤гнуто лише в тому випадку, ¤кщо умовне судженн¤ можна буде сформулювати ¤к судженн¤ тотожност≥: Уякщо, ≥ т≥льки ¤кщо Ќ, то рФ або УЌ рФ, оск≥льки повинно мати м≥сце Уякщо р, то ЌФ або Ур ЌФ.
Ќаприклад, знаючи, що близький постр≥л викликаЇ по¤ву штанцмарки, тобто специф≥чних сл≥д≥в, що визван≥ опаленн¤м, в≥дкладанн¤м копоти, ≥ т.п., ми можемо:
1) ви¤вивши так≥ сл≥ди, стверджувати, що постр≥л був зроблений з близькоњ в≥дстан≥;
2) знаючи, що постр≥л був зроблений з близькоњ в≥дстан≥, стверджувати, що на м≥шен≥ Ї штанцмарка;
3) не ви¤вивши штанцмарку, стверджувати, що постр≥л був зроблений не з близькоњ в≥дстан≥;
4) знаючи, що постр≥л не був зроблений з близькоњ в≥дстан≥, стверджувати, що на м≥шен≥ таких сл≥д≥в немаЇ.
ƒл¤ того, щоб побудувати пр¤мий доказ верс≥њ на основ≥ екв≥валентного звТ¤зку, ≥з верс≥њ вивод¤ть не один ¤кий-небудь насл≥док, а ц≥лий р¤д насл≥дк≥в, ¤к≥ в своњ сукупност≥ виступають не т≥льки необх≥дною, а й достатньою п≥дставою дл¤ того, що стверджуЇтьс¤ в верс≥њ. ћожна сказати, що насл≥дки повинн≥ складати собою систему, специф≥чну саме дл¤ ц≥Їњ верс≥њ. ¬≥дпов≥дно судженн¤ тотожност≥ може бути записане в такому вигл¤д≥: УЌ (p(q(r(...)Ф, а самий умовив≥д в такому випадку набуваЇ форми:
Ќ (p(q(r(...)
(p(q(r(...)
Ќ
“ака схема м≥ркуванн¤ допустима, наприклад, ¤кщо в ¤кост≥ p, q, r ≥ т.д. виступаЇ комплекс ознак почерку. ѕри тотожност≥ такого комплексу в двох рукописах робитьс¤ висновок про тотожн≥сть виконавц¤ (а знаючи, що два рукописи виконан≥ одн≥Їю й т≥Їю ж людиною, можна стверджувати, що комплекс ознак почерку в обох рукописах сп≥впадаЇ).
Ќаприк≥нц≥ можна сформулювати правило: поки перше посиланн¤ даного умовиводу неможна буде сформулювати ¤к твердженн¤ тотожност≥, висуванн¤ ≥ п≥дтвердженн¤ насл≥дк≥в буде лише поступово п≥двищувати ступ≥нь в≥рог≥дност≥ верс≥њ, наближаючи њњ до достов≥рност≥.
ќкр≥м пр¤мих метод≥в лог≥чного доказуванн¤ верс≥њ, ≥снують також непр¤м≥. ѕо-перше, це метод Ув≥д зворотногоФ (в лог≥ц≥ в≥н називаЇтьс¤ апагог≥чним). ¬≥н, зокрема, пол¤гаЇ в основ≥ доказуванн¤ невинуватост≥ особи за допомогою ал≥б≥. ѕри цьому м≥ркуванн¤ будуютьс¤ таким чином. якщо в≥домо, що в момент скоЇнн¤ злочину дана особа знаходилась в певному м≥сц≥, то робитьс¤ безумовний висновок: вона не знаходилась на м≥сц≥ скоЇнн¤ злочину, а також не було в будь-¤кому ≥ншому м≥сц≥.
” випадках, коли ≥снуЇ верс≥¤ ≥ контрверс≥¤ ≥ останн¤ спростована, тобто доведена њњ хибн≥сть, Ї п≥дстава визнанн¤ ≥стинност≥ верс≥њ. ѕод≥бний х≥д роздум≥в використовуЇтьс¤ у випадку дилеми. якщо, наприклад в ход≥ розсл≥дуванн¤ встановлено, що смерть насильницька (виключена смерть в≥д старост≥, хвороби, тощо), то приходимо до дилеми: вбивство або самогубство. “епер встановленн¤ неможливост≥ самогубства служить непр¤мим доказом верс≥њ про те, що скоЇно вбивство. ƒаний метод непр¤мого лог≥чного доказуванн¤ базуЇтьс¤ на закон≥ виключенн¤ третього.
¬ажливо, щоб сл≥дчий бачив лог≥чну суть своњх м≥ркувань, тод≥ йому буде легше њх будувати ≥ перев≥р¤ти. ¬ище вже зазначалос¤, що одною з основних вимог до висуванн¤ верс≥њ Ї те, що сл≥дчий повинен висунути вс≥ можлив≥ верс≥њ. ¬ цьому випадку сукупн≥сть конкуруючих верс≥й утворюЇ так зване розд≥л¤юче судженн¤ ≥ в≥дкриваютьс¤ нов≥ можливост≥ дл¤ використанн¤ метод≥в непр¤мого доказуванн¤. ѕроцес м≥ркуванн¤ прот≥каЇ по так≥й схем≥:
Ќ1(Ќ2(Ќ3
Ќ2(Ќ3
Ќ1
≤стинн≥сть верс≥њ Ќ1 можна вважати обгрунтованою, ¤кщо обгрунтована хибн≥сть альтернативних верс≥й. “ут, звичайно потр≥бна впевнен≥сть, що ц≥ три верс≥њ вичерпують можлив≥ вар≥анти вир≥шенн¤ проблеми. ¬ ¤кост≥ прикладу наведемо наступне м≥ркуванн¤. якщо встановлено, що злочин скоЇно одним з брат≥в —еменових, а њх троЇ Ц ћикола, ѕетро ≥ ѕавло, то на¤вн≥сть у ѕетра ≥ ѕавла ал≥б≥ служить непр¤мим доказом вини ћиколи. ¬ под≥бних випадках, звичайно, необх≥дно бути твердо впевненим, що верс≥њ вичерпують вс≥ можлив≥ вар≥анти минулоњ под≥њ. јле на практиц≥ непр¤м≥ докази повинн≥ доповнюватись пр¤мими, оск≥льки виключенн¤ одн≥Їњ з верс≥й реально лише п≥двищую в≥рог≥дн≥сть ≥нших.
|
